Кваліфікаційна робота
з спеціальності 6.070300 – хімія
Синтез та дослідження властивостей неорганічних сполук синтезованих на основі LaBa2Cu3O7 та SmBa2Cu3O7
Зміст
Вступ
1. Розробка перспективних методів синтезу високотемпературних надпровідників
1.1 Хімічна гомогенізація та отримання високоякісних порошків
1.2 CVD – процеси одержання тонких плівок
1.3 Крупнокристалічна кераміка і монокристали. Особливості матеріалів на основі крупнокристалічної кераміки. Реальна структура
1.4 Типи міжкристалічних меж
1.5 Мінімізація розмірів включень вторинних фаз
1.6 Роль газової атмосфери
1.7 Формування монодоменної структури
1.8 Хімічне модифікування і створення ефективних центрів спінінга
1.9 Методи росту монокристалів
1.10 Отримання довгомірних композитних матеріалів
2. Техніка експерименту і характеристика методів проведення дослідження
2.1 Синтез твердих розчинів LaBa2Cu3O7 та SmBa2Cu3O7
2.2 Рентгенографічні дослідження LaBa2Cu3O7 та SmBa2Cu3O7
3. Синтез твердих розчинів LnBa2Cu3O7 та їх структурно-графічні властивості
3.1 Комплексонометричне визначення вмісту рідкісноземельних елементів та встановлення складу прекурсорів
3.2 Рентгеноструктурний аналіз зразків LaBa2Cu3O7 та SmBa2Cu3O7
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Одним із шляхів одержання матеріалів із заданими параметрами є модифікація хімічного складу відомих високотемпературних надпровідників (ВТНП). Роботи по модифікації хімічного складу оксидних ВТНП проводяться з метою покращення їх хімічних та фізичних властивостей – і мають на меті розширення діапазону їх використання.
На основі оксидних ВТНП ведеться розробка магнітометрів, радіометрів, мікрохвильових резонаторів і т. ін. Важливим напрямком дослідження високотемпературної надпровідності є вивчення фізико – хімічних властивостей ВТНП, а також взаємозв’язку хімічного складу з електрофізичними і магнітними властивостями. Дані подібних досліджень є базовими як при розробці технології одержання матеріалів, так і при фізичному моделюванні явища надпровідності оксидних ВТНП. У зв’язку з цим синтез та дослідження властивостей ВТНП на основі оксидів рідкісноземельних елементів (РЗЕ) є на сьогодні актуальним.
Одним із найбільш перспективних матеріалів для практичного використання є сполуки на основі LnBa2Cu3Ox (так звана “фаза 123”), де Ln – РЗЕ.
Метою роботи є синтез та дослідження властивостей напівпровідникових матеріалів на основі LaBa2Cu3O7 та SmBa2Cu3O7. Дослідження рівноважного вмісту оксигену та властивостей оксидних надпровідників із структурою типу 123 складають фізико – хімічну основу для одержання ВТНП з контрольованим хімічним складом і заданими властивостями.
Досягнення цієї мети вимагало постановки та вирішення таких задач:
Систематизації та вивчення результатів попередніх досліджень в області синтезу низькотемпературних надпровідникових матеріалів на основі оксидів рідкісноземельних матеріалів.
Підготовка та аналіз вихідної сировини, проведення синтезу ВТНП керамічних матеріалів на основі LaBa2Cu3O7 та SmBa2Cu3O7.
Дослідження особливостей утворення кераміки на основі сполук LaBa2Cu3O7 та SmBa2Cu3O7 при твердо-фазному спіканні вихідних речовин (оксидів, карбонатів) з використанням оксидів відповідних рідкісноземельних елементів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:
вперше встановлено особливості утворення високотемпературних над провідникових керамічних матеріалів на основі LaBa2Cu3O7 та SmBa2Cu3O7 при твердо-фазному спіканні оксидів, карбонатів та оксидів РЗЕ;
встановлено умови протікання проміжних реакцій та утворення проміжних сполук;
вперше застосовано метод рентгеноструктурного аналізу для встановлення складу одержаної ВТНП кераміки (LaBa2Cu3O7 та SmBa2Cu3O7).
Одержані результати мають важливе практичне значення, а саме:
розроблено оригінальну методику одержання високотемпературних надпровідникових матеріалів на основі LaBa2Cu3O7 та SmBa2Cu3O7. Запропонована методика є добревідтворюваною та стабільною протягом тривалого часу (2 місяці);
одержано високотемпературні надпровідні керамічні матеріали, які потребують в подальшому більш ретельного і різнобічного дослідження та мають перспективи для практичного використання.
Апробація результатів роботи
Основні результати апробовано на IX Всеукраїнській студентській конференції “Актуальні проблеми природничих та гуманітарних наук у дослідженнях студентської молоді” (м. Черкаси, ЧНУ, 2007 р.).
Публікації
В матеріалах IX Всеукраїнській студентській конференції “Актуальні проблеми природничих та гуманітарних наук у дослідженнях студентської молоді” (м. Черкаси, ЧНУ, 2007 р.) : Синтез та дослідження властивостей неорганічних сполук з надпровідниковими властивостями на основі оксидів рідкісноземельних елементів.
1. Розробка перспективних методів синтезу високотемпературних надпровідників
Отримання ВТНП – матеріалів з заданими характеристиками є найважливішою метою, яка сформувалась практично відразу ж після відкриття цього класу складних речовин. Не зважаючи на різноманітність форм та типів ВТНП – матеріалів, лише деякі їх види зможуть в майбутньому перемогти у протистоянні з вже існуючим обладнанням в енергетиці, електроніці та медицині, а особливо:
високогомогенні порошки, які використовуються як напівпродукт для отримання кераміки, покриттів, стрічок в срібній оболонці;
тонкі плівки та плівкові гетероструктури;
крупнокристалічна кераміка;
довгомірні композитні матеріали.
1.1 Хімічна гомогенізація та отримання високоякісних порошків
На початку дослідження ВТНП – матеріалів активно використовували так званий “керамічний метод” – ретельне механічне змішування оксидів (у більшості випадків – оксидів і карбонатів лужноземельних металів), що багаторазово повторювалося для досягнення повної твердо-фазної взаємодії реагентів.
Цей традиційний при отриманні багатьох видів конструкційної і функціональної кераміки метод має цілу низку суттєвих недоліків, головний із яких – тривалість термічної обробки в результаті достатньо великих розмірів зерен та неоднорідності реагентів, що змішуються. При цьому часто має місце неконтрольований ріст кристалів і як наслідок, крім хімічної виникає також і гранулометрична неоднорідність, що в сукупності з анізотропією кристалів ВТНП призводить до невідтворюваності електричних і магнітних властивостей. Суттєве значення має також те, що майже всі відкриті насьогодні оксидні напівпровідники є хімічно складними фазами, тому відмінність властивостей компонентів ВТНП – фаз, обумовлена їх положенням в таблиці Менделєєва, робить неможливим існування уніфікованої схеми синтезу керамічним методом.
З 1987 року і понині велика кількість досліджень в області технології ВТНП пов’язана з розробленням і застосуванням так званих хімічних “методів” отримання порошків, які дозволяють підвищити гомогенність продукту за рахунок практично молекулярного рівня змішування компонентів в розчині і його зберігання (більшою чи меншою мірою) на наступних стадіях синтезу. Оксидні порошки характеризуються, як правило, достатньо високою питомою поверхнею і, як наслідок, активні в процесах твердо-фазної взаємодії та спікання. Крім того, ефективність хімічних методів проявляється в підвищенні хімічної однорідності кераміки.
Використання хімічних методів доцільно і під час реалізації найбільш популярних розплавних методів отримання кераміки, не зважаючи на істотні нівелювання морфологічних відмінностей порошків з відмінною передісторією в результаті повного або часткового плавлення. Наприклад, для визначення природи центрів пінінга важливо мати матеріал з чітко визначеним вмістом і розподілом домішок, що легше всього досягнути саме хімічними методами. В багатьох роботах відмічається також можливість контролю розмірів кристалів вторинних фаз завдяки варіюванню хімічної передісторії [6, 7] або так званому ефекту топонімічної пам’яті [8]. Життєво важливим є отримання високоякісних і високодисперсних “м’яких” порошків для отримання довгомірних композитів “ВТНП – метал”, наприклад, стрічок в срібній оболонці способом “порошок в трубі” [9]. Оскільки внутрішній поперечний перетин таких композитів характеризується розмірами порядку десятків або одиниць мікрон, очевидно, що використання “грубих” та неоднорідних порошків з широкою функцією розподілу частинок за розміром, отриманих звичайним керамічним методом, просто неможливе.
Із хімічних методів отримання ВТНП (хімічних методів гомогенізації) слід виділити [10–13 ]:
метод співосадження;
золь – гель методи;
розпилююче висушування і піроліз аерозолів;
кріохімічну технологію і її модифікації (методи кріонасичення, кріоосадження, кріозоль метод і т. д.);
RESS – технологію, що заснована на швидкому розширенні надкритичних розчинів.
Методи співосадження набули широкого розповсюдження для синтезу різноманітних видів кераміки, тому недивно, що вони були одними з перших хімічних методів, за допомогою яких стали синтезувати ВТНП – порошки [1,10]. В результаті правильної організації експерименту у ряді випадків вдається отримувати однорідну дисперсну суміш солей з заданими співвідношеннями катіонів. В ідеалі ж оптимальними є такі умови, коли катіони з розчину осаджуються одночасно і з однаковою швидкістю. Більшість методів засновані на осадженні карбонвмісних солей (оксалати і карбонати), термоліз яких завершується при 900–950 оС. На жаль, наявність карбонвмісних солей слід віднести до недоліків подібних методів із-за небезпеки утворення оксікарбонатних фаз [14,15].