Це різноманітні технічні солі, деякі відходи промисловості (марганцевий шлам, молібденові відходи електролампових заводів) та фрити (сплави скла з мікроелементами). Останні входять до складу органічних добрив. Вміст мікроелементів у підстилковому напівперепрілому гної в середньому становить: марганцю 201, міді 16, бору 20, кобальту 1, цинку 96 і молібдену 2 мг на 1 кг сухої речовини.
Мікродобрива можна вносити безпосередньо в грунт, а також застосовувати для позакореневого підживлення рослин і передпосівної обробки насіння. Найкращим способом використання мікроелементів є введення їх до складу звичайних та комплексних мінеральних добрив, але це питання до останнього часу не вирішене остаточно хімічною промисловістю. Виготовляють лише боратовий суперфосфат та незначну кількість бормагнієвих добрив.
Сульфат марганцю — кристалічний порошок білого або світло-сірого кольору, добре розчинний у воді. Для обробки насіння, позакореневого підживлення рослин слід застосовувати 0,10 — 0,50%-ний розчин сульфату марганцю. Норма внесення в грунт становить 5—15 кг/га сульфату марганцю.
З мінеральних добрив найбільш багатий на марганець фосфатшлак. Досить значна кількість цього елемента міститься в гною і низинному торфі. Всі види синтетичних селітр, сечовина, а також хлористий калій не містять марганцю. Незначні домішки його знаходяться в сульфаті амонію.
Борні добрива.
Велике значення для одержання високих урожаїв має вміст у ґрунті рухомих засвоюваних форм бору, який залежить від материнської породи, рослинності, ступеня окультуреності ґрунту, використання органічних і мінеральних добрив.
Промисловість виробляє простий гранульований суперфосфат, збагачений бором. Перспективними добривами, що містять бор, є подвійний суперфосфат з бором і комплексні добрива з вмістом бору (нітрофоска, амофос та інші).
Для позакореневого підживлення й обробки насіння використовують борну кислоту.
Борна кислота містить 17,1— 17,3 % бору, її можна застосовувати для обробки насіння і позакореневого підживлення посівів, а. також використовувати як борний компонент для окладних і змішаних добрив. Для обробки насіння і позакореневого підживлення рослин використовують 0,05—0,1 %-ний розчин, а для поливу розсади — 0,01—0,05%-ний розчин борної кислоти (від 1 до 5 г борної кислоти на 10 л води).
Простий гранульований суперфосфат з бором містить 0,2 % бору. Рекомендується вносити (під більш вимогливі до бору культури) під передпосівний обробіток ґрунту або в рядки при сівбі в прийнятих для фосфорних добрив нормах.
Подвійний гранульований суперфосфат з бором містить не менше 0,4 % бору. Рекомендується вносити в прийнятих для фосфорних добрив нормах.
Бормагніеве добриво містить близько 13 % борної кислоти, або 2,3 % бору і 14 % окислу магнію. Рекомендується вносити під передпосівний обробіток грунту. Бор у добриві знаходиться у водорозчинній формі, тому його з успіхом можна використовувати для позакореневого підживлення рослин, коли у них добре розвинуті листки.
Порошок, що містить бор, являє собою механічну суміш тонкоподрібненої борної кислоти (14—16%) і технічного тальку.
Основний спосіб застосування борних добрив — внесення їх під передпосівну культивацію. Борні добрива та інші мікроелементи слід застосовувати лише при умові повного забезпечення рослин азотом, фосфором і калієм, їх можна вносити разом з азотними, фосфорними і калійними добривами, ретельно змішуючи всі компоненти перед внесенням. При нерівномірному розподілі добрив по площі можуть утворюватись місця з високими концентраціями бору, що може негативно впливати на рослини.
Молібденові добрива.
Нестача молібдену проявляється головним чином при вирощуванні бобових трав, зернобобових, зернових, овочевих, лучних та деяких інших культур. Потреба рослин в молібдені підвищується при забезпеченні їх основними елементами живлення (фосфором та калієм — для бобових і азотом, фосфором та калієм для овочевих культур).
Як молібденові добрива використовують солі та різні відходи, що містять молібден.
Молібдат амонію, молібденово-кислий амоній містить 52 % молібдену, добре розчиняється у воді. З метою обпудрювання насіння молібдат амонію слід підсушити і ретельно подрібнити. Передпосівну обробку насіння молібденом необхідно поєднувати з протруєнням.
Суперфосфат простий гранульований з молібденом (0,1 % молібдену) застосовують у прийнятих для суперфосфату нормах.
Суперфосфат подвійний гранульований з молібденом (0,2 % молібдену) виготовляють змішуванням добавки, що містить молібден, перед грануляцією.
Порошок, що містить молібден, являє собою механічну суміш тонкоподрібненого-сухого модібдату амонію і технічного тальку (вміст молібдену 40—45 %).
Відходи електролампової промисловості являють собою порошок, розчинний у воді, придатний для позакореневого підживлення рослин. Вміст молібдену до 50 %. Використовують так само, як і молібдат амонію.
Мідні добрива.
Найбільша потреба в міді проявляється насамперед на осушених торф'яно-болотних ґрунтах при вирощуванні зернових, кормових, овочевих, технічних та інших культур. Нестачу міді можуть відчувати рослини на супіщаних і піщаних дерново-підзолистих ґрунтах. Найпоширенішими мідними добривами є піритні недогарки та мідний купорос.
Піритні недогарки — відходи сірчанокислого виробництва. Мідь у піритних недогарках знаходиться у формі сульфату, окислу, закису і сульфідів. З усіх форм водорозчинна і доступна рослинам сульфатна мідь і лише частково — сульфідна. Однак разом з міддю піритних недогарків у грунт потрапляє велика кількість баласту, що неекономічне. Внаслідок низького вмісту міді (близько 0,3 %) піритні недогарки можуть мати тільки місцеве значення. Перевезення на значні відстані пов'язане з додатковими витратами.
Сульфат міді, мідний купорос — кристалічна сіль голубувато-синього кольору, що містить близько 25 % Cu. Добре розчинна у воді, тому її рекомендується використовувати для передпосівної обробки насіння і позакореневого підживлення. Застосовують при виготовленні одинарних і комплексних (складних і змішаних) добрив.
Порошок, що містить мідь (14— 16 % CuSO4 або 5—6 % Cu), являє собою механічну суміш тонкоподрібненого сульфату міді та технічного тальку, застосовують для обробки насіння.
Мідно-калійні добрива містять 56,8 % К2О і 1,0 % Сu. Хлористий калій з міддю, а також азотно-калійні мідні добрива та інші рекомендуються для внесення при передпосівному обробітку . Мідні добрива діють протягом трьох-чотирьох років.
Цинкові добрива.
Застосовують сульфат цинку, а також деякі відходи промисловості, що містять доступні для рослин форми цинку.
Сульфат цинку, сірчанокислий цинк — кристалічна сіль сірувато-білого кольору, розчинна у воді. Вміст цинку 25 %. Можна застосовувати для передпосівної обробки насіння і позакореневого підживлення рослин 0,05— 0,1%-ний розчин сульфату цинку. Такий розчин можна застосовувати для обробки рослин одночасно з гербіцидами та інсектицидами.
Цинкове полімікродобриво (ПМУ-7) — порошок темно-сірого кольору, містить 25 % Zп, 1 % МоОз, 0,4 Мn, 13 % СuO, а також залізо та інші .елементи. Можна застосовувати для передпосівної обробки насіння.
Порошок, що містить цинк, являє собою механічну суміш тонкоподрібненого сухого сульфату цинку (18-22 %) і технічного тальку.
Одним із важливих факторів, що визначають ефективність цинкових добрив, є ступінь забезпеченості рослин іншими елементами живлення. Підвищений рівень азотного живлення, а також високі норми фосфорних добрив або велика кількість фосфору в ґрунті викликають підсилення цинкової недостатності у рослин і збільшують потребу в цинкових добривах.
Кобальтові добрива.
Використовують сульфат і хлорид кобальту, а також промислові відходи, що містять кобальт.
Сульфат кобальту, сірчанокислий кобальт - червона кристалічна речовина, добре розчинна у воді. Містить близько 21 % кобальту.
Хлорид кобальту, хлористий кобальт - червоні або темно-рожеві кристали. Містить 2,7 % кобальту. При 20 °С на 35,7 % розчинний у воді.
Важлива умова (особливо при окремому застосуванні) внесення мікродобрив — рівномірне розміщення їх у ґрунті. Надлишкова кількість мікроелементів може призвести до негативної дії, а занижені норми окремих мікроелементів не дають ефекту.
Всі мікродобрива слід застосовувати лише при забезпеченні сільськогосподарських культур макродобривами.
Залізні добрива потрібні рослинам в малих кількостях. Застосовують ці добрива насамперед у садах та на виноградниках на карбонатних і сильно-вапнованих ґрунтах, де мало рухомого заліза. До залізних добрив належать залізний купорос та хелати заліза.
Залізний купорос містить 47—53 % сірчанокислого закису заліза і являє собою речовину сірого кольору, часто з білим, жовтим або бурим нальотом. Добре розчиняється у воді.
Хелати заліза являють собою сполуки органічних речовин з залізом, яке ґрунтом не поглинається і в той же час легко засвоюється рослинами. Хелати заліза використовують для позакореневого підживлення рослин з ознаками хлорозу в вечірні або ранкові години.
КОМПЛЕКСНІ МІНЕРАЛЬНІ ДОБРИВА
Комплексними називають мінеральні добрива з вмістом у поєднанні й різноманітному співвідношенні 2—3 і більше поживних елементів — азоту, фосфору, калію, магнію, сірки і мікроелементів. Залежно від способів виробництва їх поділяють на складні, змішані й складно-змішані, а також на тверді та рідкі.
До складних належать добрива, які містять 2—3 і більше поживних елементів і виготовляються в єдиному технологічному процесі. Наприклад, амофос, калійна селітра, нітрофос, нітрофоска, нітроамофоска.