Наприклад:
| № | Дата | Зміст уроку | Самостійна робота над матеріалом | Самооцінка засвоєння теми |
| 15 | 02.10 | Кінематика руху по колу | Склав опорний конспект § 18, розв’язав 3 задачі, склав 8 питань | Не можу довести, що доцентрове прискорення направлене до центра кола |
До цього ж типу документів відноситимуться і завдання учнів по відбору матеріалу. Так, наприклад, у завданнях може бути вказана кількість конспектів, які повинен виконати учень, або кількість завдань, або теми, які будуть законспектовані і по яких будуть розв’язані завдання, та і самі завдання учень вибирає сам.
2. Документи, які орієнтують учнів у способах роботи з навчальною інформацією. Навколишній нас світ є джерелом інформації для людини. Деяку інформацію чоловік спеціально організовує для передачі іншій людині. Так відбувається і при навчанні. Знання і уміння застосовувати різноманітні методи переробки і засвоєння навчальної інформації допоможе школяру виробити ефективний власний стиль навчання. Для цього вчитель розробляє пам'ятки для учнів.
3. Документи, що містять шкали оцінювання робіт учня. Інформацію про параметри робіт учня і критерії оцінки цих робіт можна сумістити з пам'ятками по організації роботи, а можуть бути представлені і окремими документами. До цього типу документів можна віднести «Обов'язковий мінімум змісту освіти». Щоб пакет документів став ефективним інструментом навчання роботі з джерелами інформації, документи з пакету і робота з ними повинні задовольняти цілому ряду вимог:
• Стислість викладу. Не потрібно перетворювати інструкцію для учнів на багатосторінкові тексти, коли в кінці читання документа забуваєш, що було на його початку. Краще усно проінструктувати школярів на уроці і відпрацювати методи їх взаємодії з інформацією, а не намагатися впихнути в інструкцію для учнів абсолютно все.
• Простота і зрозумілість мови. Рекомендації з організації самостійної роботи учня повинні бути гранично ясними.
• Послідовність пред'явлення. Не слід пред'являти учневі всі документи портфеля відразу. Пам'ятки, інструкції, поради і т.п. слід пред'являти у міру їх опрацьовування на уроках.
• Алгоритмічність. Документи, розроблені вчителем, повинні припускати деяку послідовність дій учня.
• Описи результатів (шкали оцінювання). Пакет документів повинні містити деякий образ кінцевого результату. Він може бути заданий і узагальненими вимогами до конкретного виду робіт учня, і зразковими варіантами перевірочних і контрольних робіт, і зразками виконання деяких робіт.
• Зразки виконаних робіт «Краще один раз побачити, чим сто разів почути». Зразок роботи може краще зорієнтувати учня, чим просторова інструкція. Учень буде легше працювати, якщо в його «Портфелі» будуть зразки розв’язання задачі, оформлення лабораторної роботи, грамотно складеного конспекту.
Пакет документів - це опора для організації діяльності учнів з переробки інформації. Результатом цієї діяльності повинно бути засвоєння інформації учнем.
При створенні документів для «Портфеля учня» вчитель виходить з поставлених цілей навчання, особливостей навчального матеріалу (навчальний предмет, тема), принципів особисто-орієнтованого підходу до навчання (і конкретно - принципів технології «Портфель учень»). Також учителеві необхідно враховувати спектр можливостей учнів, доступність для них різних джерел інформації. Поза сумнівом, зробить вплив на створення пакету документів і методичну майстерність вчителя, його педагогічні і дидактичні позиції.
У комплект самостійних робіт учня входять роботи, що виконуються на уроці (контрольні роботи, тести, відгуки, твори і т. п.) і роботи, що виконуються в позаурочний час (конспекти, проекти, реферати і т. п.). Кожна вкладена в «Портфель» робота учня повинна супроводжуватися письмовим коментарем учня. Аналізуючи свою роботу, учень відзначає, що у нього вийшло добре, що він міг би зробити інакше, краще, чи згоден він з думкою і оцінкою вчителя, які висновки зробив.
Комплект робіт учня відображає ступінь засвоєння навчального матеріалу і освоєння методів навчальної роботи, показує уміння вміння виділяти з різних джерел і засвоювати інформацію по заданій темі, виконувати різні види навчальної роботи, аналізувати власний досвід навчання.
2.2 Метод проектів
Проблема розвитку особистості вимагає постійної уваги, при її розгляді необхідно враховувати ті соціальні, психологічні і педагогічні вимоги, що виникають на шляху формування та розвитку особистості. Пізнавальна активність особи започатковується під впливом пізнавальних потреб, мотивів, інтересів в процесі безпосередньої пізнавальної діяльності, вона характеризується відношенням школярів до процесу пізнання, що відображається на якості, характері і результатах пізнавальної діяльності у досягненні поставленої мети. Проблема формування пізнавальної активності безпосередньо пов`язана з рішенням питання підвищення якості навчального процесу в школі.
Слід відзначити, що пізнавальна активність школярів є складовою мотиваційного компоненту навчання та однією з головних умов, як вважають вчені, розумового розвитку дітей, тому що інтелектуальна сфера дитини успішно розвивається лише за умови присутності і розвитку пізнавальних потреб. Вченими засвідчено на скільки важливо враховувати в ході навчально-виховного процесу власну активність дитини, і стимулювати її розвиток, для чого намічено ряд шляхів.
У основі методу проектів лежить розвиток пізнавальних навиків учнів, умінь самостійно конструювати свої знання, вміння орієнтуватися в інформаційному просторі, розвиток критичного і творчого мислення. Метод проектів - це з області дидактики, особистих методик, якщо він використовується в рамках певного предмету. Метод - це дидактична категорія. Це сукупність прийомів, операцій оволодіння певною областю практичного або теоретичного знання, тієї або іншої діяльності. Це шлях пізнання, спосіб організації процесу пізнання. Тому, якщо ми говоримо про метод проектів, то маємо спосіб досягнення дидактичної мети через детальну розробку проблеми (технологію), яка повинна завершитися цілком реальним, відчутним практичним результатом, оформленим тим або іншим чином. Дидакти, педагоги звернулися до цього методу, щоб вирішувати свої дидактичні задачі. Не є винятком і вчителі фізики. В основу методу проектів покладена ідея, що становить суть поняття "проект", його прагматична спрямованість на результат, який можна отримати при вирішенні тієї чи іншої практично або теоретично значущої проблеми. Цей результат можна побачити, осмислити, застосувати в реальній практичній діяльності. Щоб добитися такого результату, необхідно навчити дітей самостійно мислити, знаходити і вирішувати проблеми, привертаючи для цієї мети знання з різних областей, уміння прогнозувати результати і можливі наслідки різних варіантів вирішення, вміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки.
Метод проектів доцільно застосовувати для розв’язання деякої проблеми, яка вимагає інтегрування різноманітних методів, засобів навчання та поєднання знань та вмінь із різних галузей науки. Необхідно, щоб результати вирішення даної проблеми були матеріальними, тобто, якщо це теоретична задача - то її конкретне розв`язання, якщо це практична - то конкретний результат готовий до впровадження.
Метод проектів завжди орієнтований на самостійну діяльність учнів - індивідуальну, парну, групову, яку учні виконують протягом певного відрізка часу. Цей метод органічно поєднується з груповими методами. Результати виконаних проектів повинні бути "відчутними", тобто, якщо це теоретична проблема, то конкретне її рішення, якщо практична - конкретний результат, готовий до використання (на уроці, в школі, в реальному житті, фізиці).
Основні вимоги до використання методу проектів:
1. Наявність значущого в дослідницькому, творчому плані, проблеми завдання, що вимагає інтегрованого знання, дослідницького пошуку для її вирішення.
2. Практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних результатів.
3. Самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів.
4. Структуризація змістової частини проекту (з вказівкою поетапних результатів).
5. Використання дослідницьких методів, що передбачають певну послідовність дій:
– визначення проблеми і витікаючих з неї завдань дослідження;
– висунення гіпотез їх вирішення;
– обговорення методів дослідження (статистичних методів, експериментальних, спостережень, ін.);
– обговорення способів оформлення кінцевих результатів (презентацій, захисту).
6. збір, систематизація і аналіз отриманих даних;
7. підбиття підсумків, оформлення результатів, їх презентація;
8. висновки, висунення нових проблем дослідження.
Реалізація методу проектів і дослідницького методу на практиці веде до зміни позиції вчителя. З носія готових знань він перетворюється на організатора пізнавальної, дослідницької діяльності своїх учнів. Змінюється і психологічний клімат в класі, оскільки вчителеві доводиться переорієнтовувати свою навчально-виховну роботу і роботу учнів на різноманітні види самостійної діяльності учнів, на пріоритет діяльності дослідницького, пошукового, творчого характеру.