Кредитні взаємовідносини між консорціумом та підприємством-позичальником регулюються кредитною угодою, яку підписують усі учасники.
Головний банк акумулює кошти банків-учасників і кредитує підприємство відповідно до кредитної угоди.
За настання строків погашення зобов'язань підприємство повертає кредиторам не тільки позичені кошти та відсотки за кредит, а й відшкодовує всі витрати, пов'язані з організацією та здійсненням кредитної операції у тій сумі та строках, які обумовлені в кредитному договорі.
У зв'язку із низькою кредитоспроможністю більшості українських підприємств у вітчизняній практиці позики участі не практикуються.
Отже, кредит – це позичка в грошовій або товарній формі, що надається банком чи юридичною або фізичною особою (кредитором), іншій особі (позичальникові) на умовах терміновості, повернення, платності, цільового характеру і забезпечення. Банківський кредит – це економічні відносини між кредитором та позичальником з приводу надання коштів банком підприємству на умовах терміновості, платності, повернення, матеріального забезпечення. Кредити, що їх можуть отримати підприємства, класифікуються за такими ознаками: за кредиторами, за формами та видами, за метою використання, за терміном надання, за забезпеченням, за порядком надання. В Україні як забезпечення кредиту використовують, головним чином, товарно-матеріальні цінності та нерухомість.
1.2 Огляд нормативно-правової бази, яка регламентує порядок організації обліку кредитів банків
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку витрат за елементами та складання фінансової звітності в Україні. Цей Закон встановлює, що підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку [2].
Методологічні вимоги до формування в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності інформації про зобов’язання, а також принципи відображення зобов’язань у фінансовій звітності визначає П(С) БО 11 «Зобов’язання» [7].
Відповідно до нього зобов’язання – це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.
З метою правильної організації бухгалтерського обліку слід чітко розрізняти зобов’язання, групи яких виділені в П(С) БО 11:
- поточні зобов’язання – короткострокові фінансові зобов’язання, які мають бути погашені протягом поточного операційного циклу підприємства чи протягом 12 місяців з дати складання бухгалтерського балансу (короткострокові кредити банків, поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями, короткострокові векселі видані та інші поточні зобов’язання);
- довгострокові зобов’язання – зобов’язання, які не виникають в ході нормального операційного циклу та будуть погашені після 12 місяців з дати балансу (довгострокові кредити банків, інші довгострокові фінансові зобов’язання, та інші);
- забезпечення – зобов’язання з невизначеною сумою або часом погашення на дату балансу;
- непередбачені зобов’язання [7].
Порядок реалізації застави обумовлюється договором про заставу між банком і позичальником, який складається відповідно до Закону України «Про заставу» та інструкції НБУ «Про методичні рекомендації по використанню банками Закону України «Про заставу»» від 08.10.93 №23015/11.
Статтею 136 Податкового кодексу України визначається, що основна сума отриманих кредитів, позик не враховується для визначення об'єкта оподаткування при розрахунку податку на прибуток, а стаття 139 – що витрати на погашення основної суми отриманих позик, кредитів не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку [1].
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» (п. 50) визначає, що у статті Балансу (форма 1) «Короткострокові кредити банків» відображається сума поточних зобов'язань підприємства перед банками за отриманими від них позиками.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» (п. 46) визначає, що у статті Балансу (форма 1) «Довгострокові кредити банків» показується сума заборгованості підприємства банкам за отриманими від них позиками, яка не є поточним зобов'язанням [4].Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» (п. 29), визначає, що у статті Звіту про фінансові результати (форма 2) «Фінансові витрати» показуються витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями [5].Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів» визначає, що фінансова діяльність – діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства, тобто, отримання кредиту є фінансовою діяльністю підприємства. Метою складання звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах (далі – грошові кошти) за звітний період. У звіті про рух грошових коштів наводяться дані про рух грошових коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, відображаються надходження грошових коштів у результаті утворення боргових зобов'язань (позик, векселів, облігацій, а також інших видів короткострокових і довгострокових зобов'язань, не пов'язаних з операційною діяльністю), а також у статті «Погашення позик» відображаються виплати грошових коштів для погашення отриманих позик.Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб [8].Отже, порядок організації обліку кредитів банків регламентується Податковим кодексом України, ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», ЗУ «Про заставу», інструкцією НБУ «Про методичні рекомендації по використанню банками ЗУ «Про заставу»», П(С) БО 2 «Баланс», П(С) БО 3 «Звіт про фінансові результати», П(С) БО 4 «Звіт про рух грошових коштів», П(С) БО 11 «Зобов’язання», Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та іншими нормативно-правовими актами.
2. Характеристика ТОВ «Астор ЛТД» та аналіз фінансового стану підприємства
2.1 Характеристика ТОВ «АСТОР ЛТД», його галузевих особливостей і технологічного процесу
Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТОР ЛТД», створене у 2003 році і діє згідно Цивільного та Господарського кодексів України, законів України «Про господарські товариства», «Про власність».
Основною метою діяльності ТОВ «АСТОР ЛТД» є виконання виробничо-господарчої та іншої діяльності у сферах, визначених видами діяльності, які спрямовані на створення нових робочих місць, одержання прибутку на вкладений капітал, а також для задоволення на її основі соціально-економічних інтересів Учасників ТОВ «АСТОР ЛТД».
Предметом діяльності ТОВ «АСТОР ЛТД» є:
- оптова торгівля будівельними матеріалами;
- інші види оптової торгівлі.
Підприємство виготовляє бетон та будівельні суміші широкої номенклатури, фібробетон, керамзитобетон, шлакобетон, виготовляє та реалізує бетонні та залізобетонні вироби, які застосовуються у будівництві. Продукція виготовляються як типова: фундаментні блоки стін та підвалів, фундаментні блоки під білл-борди, плити стрічечних фундаментів, поясні блоки, брускові перемички так і за індивідуальними кресленнями замовника.
Основними ринками збуту продукції являється Дніпропетровська обл.
ТОВ «АСТОР ЛТД» у своїй діяльності керується чинним законодавством України, наказами та іншими нормативними актами Державного комітету будівництва, архітектури і житлової політики України.
Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається на самостійному балансі підприємства.
В певній мірі робити висновки про ефективність використання фінансових ресурсів можна шляхом зіставлення досягнутого результату господарської діяльності підприємства – прибутку – з сумою фінансових ресурсів, що були в розпорядженні підприємства за відповідний період.
Навіть ідеально розпорядившись фінансовими ресурсами, підприємство не гарантоване від збитків, зниження обсягу виробництва в результаті збою у виробничому процесі з технологічних причин (незадовільного стану доріг, що в свою чергу призводить до часткового виходу з ладу машин, та їх ремонту), в наслідок зниження трудової дисципліни, неспритних природних явищ.