По-п’яте, контроль за раціональним розміщенням і використанням оборотних коштів. Мається на увазі проведення аналізу ефективності кругообороту коштів, що використовуються, з метою прискорення їх обертання.
2. Резерви і шляхи поліпшення використання оборотних коштів
Прискорення оборотності оборотних коштів є першочерговою задачею підприємств у сучасних умовах і досягається різними шляхами.
На стадії створення виробничих запасів такими можуть бути:
- впровадження економічно обґрунтованих норм запасу;
- ваближення постачальників сировини, напівфабрикатів, що комплектують виробів і ін. до споживачів;
- вироке використання прямих тривалих зв’язків;
- розширення складської системи матеріально-технічного забезпечення, а також оптової торгівлі матеріалами й устаткуванням;
- комплексна механізація й автоматизація вантажно-розвантажувальних робіт на складах.
На стадії незавершеного виробництва :
- прискорення науково-технічного прогресу (упровадження прогресивної техніки і технології, особливо безвідхідної, роторних ліній, хімізація виробництва);
- розвиток стандартизації, уніфікації, типізації;
- удосконалювання форм організації промислового виробництва, застосування більш дешевих конструктивних матеріалів;
- удосконалювання системи економічного стимулювання ощадливого використання сировинних і паливно-енергетичних ресурсів;
- збільшення питомої ваги продукції, що користується підвищеним попитом.
На стадії обігу:
- наближення споживачів продукції до її виготовлювачів;
- удосконалювання системи розрахунків;
- збільшення обсягу реалізованої продукції унаслідок виконання замовлень по прямих зв’язках, дострокового випуску продукції, виготовлення продукції з зекономлених матеріалів;
- ретельна і своєчасна добірка продукції, що відвантажується, по партіях, асортиментові, транзитній нормі, відвантаження в строгій відповідності з укладеними договорами.
Якщо говорити про поліпшення використання оборотних коштів, не можна не сказати і про економічне значення економії оборотних фондів, що виражається в наступному:
Зниження питомих витрат сировини, матеріалів, палива забезпечує виробництву великі економічні вигоди. Воно, насамперед, дає можливість з даної кількості матеріальних ресурсів виробити більше готової продукції і виступає тому як одна із серйозних передумов збільшення масштабів виробництва.
Прагнення до економії матеріальних ресурсів спонукає до впровадження нової техніки й удосконалюванню технологічних процесів.
Економія в споживанні матеріальних ресурсів сприяє поліпшенню використання виробничих потужностей і підвищенню суспільної продуктивності праці.
Економія матеріальних ресурсів у величезній мірі сприяє зниженню собівартості промислової продукції. Істотно впливаючи на зниження собівартості продукції, економія матеріальних ресурсів надає позитивний вплив і на фінансовий стан підприємства.
Економічна ефективність поліпшення використання й економія оборотних фондів досить великі, оскільки вони впливають на всі сторони виробничої і господарської діяльності підприємства.
На кожному підприємстві є резерви економії матеріальних ресурсів. Під резервами варто розуміти виникаючі або виниклі, але ще не використані (повністю або частково) можливості поліпшення використання матеріальних ресурсів.
У залежності від характеру заходів основні напрямки реалізації резервів економії ресурсів у промисловості і на виробництві підрозділяються на виробничо-технічні й організаційно-економічні.
До виробничо-технічних напрямків відносяться заходи, зв’язані з якісною підготовкою сировини до його виробничого споживання, удосконалюванням конструкції машин, устаткування і виробів, застосуванням більш економічних видів сировини, палива, упровадженням нової техніки і прогресивної технології, що забезпечують максимально можливе зменшення технологічних відходів і втрат матеріальних ресурсів у процесі виробництва виробів з максимально можливим використанням вторинних матеріальних ресурсів.
До основних організаційно-економічних напрямків економії матеріальних ресурсів відносяться: комплекси заходів, зв’язаних з підвищенням наукового рівня нормування і планування матеріалоємності промислової продукції, розробкою і впровадженням технічно обґрунтованих норм і нормативів витрати матеріальних ресурсів; комплекси заходів, зв’язаних із установленням прогресивних пропорцій, що полягають у прискореному розвитку виробництва нових, більш ефективних видів сировини і матеріалів.
Головний напрямок економії матеріальних ресурсів на кожному конкретному підприємстві - збільшення виходу кінцевої продукції з той самою кількості сировини і матеріалів - залежить від технічного оснащення виробництва, рівня майстерності працівників, рівня організації матеріально-технічного забезпечення, кількості норм витрати і запасів матеріальних ресурсів.
Чимале значення має скорочення втрат у виробничому процесі, за рахунок якого можна досягти 15-20% всієї економії матеріальних ресурсів.
При управлінні оборотними коштами важливо також правильно вибрати метод оцінки матеріально-виробничих запасів, що у підсумку впливає на розмір прибутку підприємства.
Функціонування оборотних коштів розпочинається з моменту їх формування і розміщення. Раціональне розміщення як складова управління оборотним капіталом має певні особливості не лише в різних галузях, а навіть і на різних підприємствах однієї галузі. Визначальними тут є такі чинники: вид господарської діяльності, обсяг виробництва; рівень технології та організації виробництва; термін виробничого циклу; система постачання необхідних товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції та ін.
Залежно від розміщення, умов організації виробництва й реалізації продукції оборотні кошти мають різний рівень ліквідності, а отже, і ризику використання.
5 ОХОРОНА ПРАЦІ
Проведемо аналіз потенційних шкідливостей і небезпек, що мають місце при роботі в обстежуваній будівлі. В даному випадку об’єктом обстеження є адміністративна будівля. Дана будівля є двоповерховою панельною спорудою. На працюючих в будівлі може впливати ряд небезпечних і шкідливих чинників: аномальні температура, вогкість і рухливість повітря, аномальне освітлення, електричний струм, пожежа і інші чинники.
Виходячи з цього, слід надати велику увагу забезпеченню безпеки роботи устаткування, електробезпеки, нормативних метеорологічних умов на робочих місцях та забезпеченню необхідної освітленості на робочих місцях.
5.1 Забезпечення на робочих місцях санітарно-гігієнічних умов
Метеорологічні умови характеризуються наступними показниками:
-температура навколишнього повітря в приміщенні;
-відносна вологість;
-швидкість руху повітря в приміщенні;
-інтенсивність теплового випромінювання;
-температура поверхонь, що оточують робочу зону.
Ці параметри повітряного середовища багато в чому впливають на самопочуття людини. Організм людини володіє властивостями терморегуляції. Температура тіла постійна, оскільки зайве тепло віддається навколишньому середовищу за допомогою конвекції, випромінювання або випаровування виділяючого поту при перегрівах.
Порушення терморегуляції призводить до запаморочення, нудоти, втрати свідомості і теплового удару.
На сьогодні основними нормативними документами, що регламентують параметри мікроклімату виробничих приміщень є ДСН 3.3.6.042-99 та ГОСТ 12.1.005-88.
Таблиця 5.1 – Показники температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні приміщень ДНЗ №7
| Поверх | Температура, ºС | Відносна вологість, % | Швидкість руху, м/с |
| 1 | 23-24 | 40-60% | ³ 0,1 |
| 2 | 22-25 | 40-60% | ³ 0,1 |
Ці показники знаходяться в межах норм для категорії робіт 1а.
На досліджуваному об’єкті для вентиляції приміщень використовується природна вентиляція. За місцем дії – загально обмінна ( більшість приміщень) та місцева з механічним спонуканням переміщення повітря (приміщення пральні та кухонній блок). В даному випадку місцева вентиляція використовується в місцях з надмірним волого виділенням та надлишковими теплопритоками. Приплив повітря в приміщення і витяжка за об’ємом не повинні відрізнятися більш ніж на ± 10%.
Проблеми з вентиляціею були помічені в приміщеннях харчоблоку, де встановлений вентиляційний пристрій недостатньої потужності.
5.2 Забезпечення на робочих місцях нормованого освітлення
Штучне освітлення, здійснюється лампами розжарення. По конструктивному виконанню системи – загальне освітлення. Освітленість робочої поверхні відповідає нормам встановленим СНиП 23-05-95 для 5 розряду зорових робіт і становить від 170 до 350 лк .
5.3 Електробезпека
Всі електроустановки , що знаходяться в експлуатації ДНЗ №7 відносяться до установок з напругою до 1000 В.
На основі «Правил устройства електроустановок» (ПУЭ) всі приміщення будівлі відносяться до 3-ої категорії електропостачання. Найбільшої уваги заслуговуе електрообладнання пральні. По-перше через надмірну вологість приміщень , що сприяє розтіканню струму при пошкодження ізоляції, та через високу номінальну потужність працюючого обладнання і як наслідок небезпечно високі значення робочих струмів. Все електрообладнання працює від мережі напругою 220 В і частотою 50 Гц. У приміщеннях відсутні відкриті струмопровідні частини з напругою більше 12 В. Ураження електричним струмом можливо тільки у разі несправності апаратури і кабелів живлення та при несанкціонованому доступі. Вся електропроводка проведена в захищених від людини місцях, що виключає можливість пошкодження її ізоляції працівниками.