Вічних двигунів не існує, проте довговічні – цілком можлива річ. У 1903 році Стреттоном був винайдений “радієвий годинник”, із заводом на 1600 років. Будова його досить нескладна. У склянному балоні, з якого викачано повітря, на кварцовій нитці В (мал.8), що не проводить електрострум, підвішена невеличка скляна трубочка А, яка вміщує кілька тисячних долей грама радієвої солі. До кінця її підвішені два золотих листочка. β промені, які легко проходять крізь скло і складаються із потоку електронів, відносять із собою негативний заряд, а потім сама трубка з радієм поступово заряджається позитивно. Цей позиттивний заряд переходить на золоті листочки і змушує їх роздвигатись, при цьому доторкаючись до стінок балона. У відповідних місцях приклеєні смужки фольги, по яких заряд відходить, і листочки знову сходяться. Скоро накопичюється новий заряд, листочки знову розходяться, і так продовжуватиметься цілі роки, поки радій продовжуватиме випромінювання.Здатність радію випромінювати промені послаблюється вдвічі через 1600 років, тому радієвий годинник буде йти не менше тисячі років. Якби в епоху початку Русі було створено такий годинник, то він продовжував би працювати і у наші часи. Але потужність цього двигуна така мала, що його не можливо використовувати для інших цілей.
Список використаної літератури
1. Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3
2. Перельман Я. И. Занимательная физика: Книга вторая.— М.: Наука., 1991.
3. Універсальний словник-енциклопедія (УСЕ). — К.,1999.