Основна частина досліджень, що проводяться під егідою “Європейської технологічної платформи”, фінансується через 6-у Європейську рамкову програму наукових досліджень (Framework-6).
У рамках першого конкурсу проектів одержали підтримку 10 контрактів вартістю 62 млн євро на розвиток водневих технологій і 6 контрактів вартістю 30 млн євро на розробку водневих паливних елементів. Такий же обсяг коштів на здійснення цих проектів надають приватні компанії.
На думку деяких європейських експертів, у найближчий час робота буде зосереджена на тому, щоб забезпечити вагомий статус і фінансування робіт в області водневої енергетики у 7-й Рамковій програмі ЄС.
Помітну роль у розвитку розглянутого напрямку в Європі в найближчі 10 років може зіграти розпочата з листопаду 2003 року програма «Швидкий старт» (Quick Start Programme), що є частиною Європейської ініціативи із забезпечення економічного зростання (European Initiative for Growth). Метою цієї програми є здійснення инвестиційних проектів з розвитку європейської інфраструктури, підприємницьких мереж і знань шляхом сприяння створенню державно-приватних партнерств у кооперації з урядами різних країн, промисловістю, науковим співтовариством, Європейським інвестиційним банком і іншими зацікавленими структурами. Програма передбачає формування строком на 10 років двох партнерств з проведення досліджень, розробок, демонстрації результатів і розгортанню водневої енергетики. Перше з них може бути націлене на здійснення повномасштабних досліджень і будівництво демонстраційних установок, здатних виробляти водень і електрику в промислових масштабах. Друге - на проведення дослідно-конструкторських робіт по вивченню можливостей створення, рівня безпеки й економічної доцільності побудови «співтовариств водневої енергетики» - «водневих селищ». Сьогодні загальний бюджет цих розрахованих на 10 років проектів оцінюється в 1,3 і 1,5 млрд євро відповідно.
Керівництво США, ЄС та Росії неодноразово закликало до об’єднання зусиль світової спільноти для проведення дослідницьких робіт в галузі водневої енергетики.
Деякі фахівці вважають, якщо дослідження, що проводяться, будуть успішними і здійсняться заходи, що стимулюють інвестиції в розширення використання паливних елементів, водень як джерело енергії, можливо, буде заміщати до 30-40 % традиційної органічної енергетики після 2030 року . (За висновками Міжнародного енергетичного агентства, саме до цього періоду питомі капітальні витрати на впровадження енергопотужностей на водневих паливних елементах знизяться до рівня, властивого традиційній енергетиці).Реалізація революційного сценарію в енергетиці може сприяти тому, що розвинені країни Заходу остаточно випередять інший світ за рівнем впливу, а також економічного й технологічного розвитку.
Таким чином, водневі енергетичні технології сьогодні ще не набули у світі тієї якості й ефективності, коли вони могли б замінити традиційну енергетику та існуючі нафтові технології на транспорті. Однак потенційні можливості водневих технологій дозволяють прогнозувати широке їх використання у майбутньому. Цьому сприятимуть такі основні переваги водню перед викопними видами палива:
-невичерпність ресурсу;
-можливість універсального використання (централізовані та автономні електростанції, комунальна теплоенергетика, транспорт, елементи живлення різних електронних пристроїв тощо);
-екологічність (перетворення водню в енергію безпосередньо в місці використання за допомогою паливних елементів є чистою технологією, а комбіноване використання звичайних моторних палив і водневих паливних елементів на транспорті дозволить зменшити екологічну напругу у великих містах).
Висновок
Дана робота показує, що питання вирішення енергетичного розвитку, безпеки та налагодження ефективного міжнародного співробітництва в енергетиці вже поспіль багатьох років належить до пріоритетних у системі сучасних міжнародних відносин. У роботі розглянуто важливість та наявність різних видів енергоресурсів – традиційних та альтернативних, та проблем , що виникають у зв’язку з їхнім видобутком і можна сказати, що на сьогодні нафта виступає енергоносієм загальносвітового значення, газ – в основному регіонального, вугілля – локального.
Серйозні побоювання викликає те, що знижується рівень забезпеченості глобальної економіки запасами нафти і газу. Разом з тим відчуваються як і тимчасовий недолік нафтопереробних і транспортних потужностей, так і обмеженість додаткових можливостей по видобутку нафти. В системі міжнародної енергетичної політики вагому роль відіграють окремі впливові держави імпортери та експортери енергоресурсів, зокрема, в залежності від вибраних США і ЄС, Росією, Китаєм та Індією шляхів вирішення своїх енергетичних проблем будуть залежати і умови розвитку економіки світу.В одному варіанті енергетичної політики може зрости світове виробництво «паливних сільськогосподарських культур» з істотним впливом на аграрні субсидії. В іншому варіанті – для підвищення енергетичної безпеки буде посилена роль атомної енергетики, розвиток зрідженого природного газу (замість трубопроводного) і засоби його доставки. Якщо раніше група країн могла знайти рішення для стабілізації енергетичних ринків, то в умовах глобалізації і зростанні масштабів економічних проблем світу необхідна саме глобальна політика. Так що рішення по енергетичній безпеці фактично ініціюють формулювання довгострокової загальноприйнятної енергетичної стратегії, що надасть серйозний імпульс зміні структури всієї світової економіки в галузевому і географічному плані.
Невелика різноманітність розміщення у світі резервів енергетичних джерел спричинює те, що забезпечення енергетичнними носіями та енегретичної безпеки є досить складною справою. Для того, щоб змінити дану ситуацію, необхідно звернути увагу на:
-відповідну диверсифікацію джерел енергії;
-диферсифікацію використовуваних видів палива;
-інвестиції у відновлювальні або нешкідливі для довкілля енергетичні технології;
-збільшення продуктивності використовуваної енергії.
Яскраво проявляється розвиток конкуренції на ринках енергоносіїв, що призводить до подальшої активізації міжнародних компаній і загострення конкурентної боротьби. Це змушує задумуватися про те, чи не переросте це суперництво в битву за нафтогазові ресурси. Щоб цього не відбулося, посилюється міждержавна взаємодія в енергетичній сфері, що допомагає пом'якшити цінові коливання, відвернути взаєморуйнівну конкуренцію, забезпечити стабільність і передбачуваність ситуації на енергетичних ринках.Більшість заходів, що передбачені в зовнішньополітичній діяльності країн та діяльності міжнародних організацій спрямовані на забезпечення енергетичної безпеки своєї держави, що визначається як стан готовності паливно-енергетичного комплексу країни щодо максимально надійного, технічно безпечного, екологічно прийнятного, економічно ефективного та обґрунтовано достатнього енергозабезпечення економіки держави й населення, а також щодо гарантованого забезпечення можливості керівництва держави у формуванні й здійсненні політики захисту національних інтересів у сфері енергетики без зовнішнього і внутрішнього тиску.
У ситуації, що склалася, в індустріально розвинутих країнах світу відбулися значні зміни в енергетичній політиці. Світовий енергетичний ринок змінюється, серед головних напрямів такої політики можна виділити такі:
-пошук та реалізація шляхів диверсифікації зовнішніх постачань;
-всебічна підтримка власного видобутку та виробництва енергії навіть у випадках його неконкурентоспроможності у звичайних умовах;
-створення стратегічних запасів головних паливно-енергетичних ресурсів;-розробка та втілення програм розвитку енергоефективних технологій; -використання новітніх джерел енергії. Зростання масштабів використання електричної енергії, загострення проблем охорони навколишнього середовища значно активізували пошуки альтернативних (екологічно чистіших) способів вироблення електричної енергії. Інтенсивно розробляються способи використання непаливної відновлюваної енергії — сонячної, вітря ної, геотермальної, енергії хвиль, припливів і відпливів, енергії біогазу тощо. Джерела цих видів енергії — невичерпні. Вони мають свої позитивні (екологічна чистота, загальнодоступність) та негативні (велика собівартість, невелика потужність порівняно з традиційними енергоносіями) сторони. Також потрібно розумно оцінити, чи зможуть вони задовольнити усі потреби людства. Нова глобальна енергетична політика може бути сформульована і буде життєздатною тільки за умови, що жодна вагома сторона процесу не буде обмежена в правах. В найбільшій мірі це відноситься до впливу нестабільних цін, масштабних довгострокових інвестицій, енергетичних проектів, будь -то атомні, вуглеводні, водневі або відновлювані.Водночас швидко вирішити всі проблеми світової енергетики неможливо– тактична задача – вибрати пріоритетні, що можна вирішити при існуючих стимулах, інтересах і фінансових можливостях сторін. На мою думку, важливим моментом є формування такої світової енергетичної політики, що була б розрахована на створення стійкого конкурентноспроможного і надійного енергетичного ринку. Ця політика має базуватись на таких шести принципах: єдність у діях, інтеграція в рамках міжнародних структур, солідарність дій, стійкість та різноманітність джерел постачання, ефективність і науково-технічний прогрес.