Відповідно Закону в Україні можуть випускатися і обертатися такі види цінних паперів:
- акції;
- облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик;
- облігації підприємств;
- казначейські зобов'язання республіки;
- ощадні сертифікати;
- векселі;
- приватизаційні папери.
Акція – цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує майнову участь її власника в капіталі акціонерного товариства.[3,с.399]
Власники акцій стають пайовиками акціонерного товариства, його співвласниками, тому вони не можуть вимагати від товариства повернення вкладених коштів. Але вони можуть продавати акції, втрачаючи при цьому право співвласника. Власники акцій як співвласники товариства мають право на одержання частини прибутку товариства пропорційно своїй участі, а також на участь в розділі майна при ліквідації акціонерного товариства.
Доход, який одержує акціонер, називається дивідендом. Розмір дивіденду залежить від маси прибутку, співвідношення між його нагромаджуваною та споживчою частинами, інституційної політики акціонерного товариства, виду й кількості акцій та інших факторів. Крім дивідендів, власники акцій можуть отримувати доход у вигляді курсової різниці, якщо вони продають акції дорожче, ніж купили їх.
Власники акцій несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства (ризикують) тільки капіталом, вкладеним в акції. Ця відповідальність поширюється лише на їх майно. Акція є неподільною. Якщо одна акція належить кільком особам, усі вони визначаються за одного власника і можуть здійснювати свої права через одного з них. Мінімальна номінальна вартість акції не може бути меншою за 1 коп. Згідно із Законом України "Про цінні папери і фондову біржу ", матеріально акцію репрезентує акціонерний сертифікат, виготовлений друкарським способом з кількома системами захисту.
За такої форми випуск акції акціонерне товариство зобов’язане видавати акціонерам сертифікати на ту кількість акцій, як кожен з них має у власності, і зробити це потрібно не пізніше трьох місяців з дня реєстрації випуску акцій.
Розміщення цінних паперів – це відчуження цінних паперів емітентом первинним власником через укладання громадсько-правових угод. Розміщення має форму передплати – закритої або відкритої. Закрита передплата – розміщення цінних паперів серед заздалегідь визначених інвесторів без публічного оголошення пропозицій. Відкрита передплата – розміщення серед потенційно необмеженого кола інвесторів через оголошення публічної пропозиції та укладання громадсько-правових угод.
Під час відкритого продажу акцій забороняється надавати будь-кому будь-які привілеї щодо придбання цінних паперів. Це правило не застосовується в разі емісії державних цінних паперів, а також щодо використання акціонерами відкритих акціонерних товариств свого переважного права викупу нової емісії акцій. Протягом усього періоду відкритого продажу цінні папери не можуть продаватися за ціною, нижчою від їх номінальної вартості або вартості, встановленої комісією, з урахуванням ринкової вартості цінних паперів цього емітента на фондових біржах або в позабіржових торгово-інформаційних системах.
Існують два види акціонерних товариств:
-закриті – акції їх розподіляються між акціонерами й не надходять у відкритий продаж;
-відкриті – акції їх вільно продаються й купуються.
Акціонери, як придбали акції з правом голосування на зборах, мають право на контроль за діяльністю корпорації, а саме:
-голосують на зборах акціонерів;
-обирають членів ради;
-розподіляють прибуток;
-вирішують питання об’єднання з іншими корпораціями та ліквідації бізнесу.
Проте права в акціонерів різні, тому що голоси розподіляються пропорційно кількості придбаних акцій. На практиці діяльність корпорацій контролюється групою акціонерів, яка володіє відносно невеликим контрольним пакетом акцій. Теоретично контрольний пакет акцій повинен становити 50% усіх випущених акцій плюс 1 акція. При сучасному розподілі акцій серед великої кількості дрібних акціонерів для реального контролю досить володіти 5-20% усіх випущених акцій.
Акції, що випускаються в обіг, класифікуються за різними ознаками.
1. За характером розпорядження розрізняють:
- іменні акції;
- акції на пред’явника.
Іменні реєструються в акціонерних книгах корпорацій на ім’я власника. На передачу їх іншій особі потрібен дозвіл правління корпорації. Акції на пред’явника імітуються без зазначення власника. Ці акції стали об’єктом купівлі-продажу на ринку цінних паперів, істотно потіснивши іменні.
2. Залежно від порядку виплат дивідендів права участі в управлінні корпорацією акції поділяються на:
- привілейовані (преференційні);
- прості (звичайні).
Привілейовані надають їх власникам певні переваги порівняно з власниками простих акцій. По привілейованих акціях встановлюється фіксований дивіденд, який виплачується раніше, ні його визначають для власника простих акцій. Фіксований дивіденд виражається або в проценті від номінальної вартості, або в грошах з розрахунку на одну акцію. Під час ліквідації корпорації насамперед задовольняються претензії власників привілейованих акцій, а потім – простих.
Привілейована акція надає власникові право голосу на загальних зборах акціонерів. Це вигідно контролюючій групі акціонерів, яка не бажає втручання акціонерів у справи корпорації. Але якщо корпорація не сплачує дивіденди кілька разів підряд, то власники акцій одержують право голосу. Привілейовані акції з фіксованим дивідендом близькі до облігації. Такі акції надійні, однак вони практично не дають змоги підвищити дивіденди.
Привілейовані акції поділяються на:
1. Зворотні
2. Незворотні.
Коли фірма випускає зворотні акції, вона залишає за собою право їх викупу на певних умовах. Зворотність вигідна для корпорації, але не для власників акції. Ціна викупу не повинна перевищувати їх номінальну вартість та премії, що є свого роду компенсацією за викуп. Незворотні акції не можуть бути оплачені доти, доки існує корпорація, що їх випустила.
Проста акція дає власникові право голосу на загальних зборах акціонерів. Прості акції є найбільш ризикованим видом цінних паперів, оскільки розмір дивідендів по них не фіксується, а залежить від фінансового стану корпорації й оплачується з прибутку в останню чергу, після сплати процентів, податків, фіксованих дивідендів.
Проте в умовах сприятливої економічної кон’юнктури власники простих акцій мають шанс одержати дивіденди, що значно перевищують фіксовані, й швидко збільшити свій капітал.
Облігація – це свідоцтво про надання позички, яке дає право на одержання щорічного доходу у вигляді відсотків.[3,с.404] Привабливість облігації для власників полягає в одержанні фіксованого доходу. На відміну від акції облігації після закінчення визначеного строку підлягають викупу, до того ж емітент повинен сплатити номінальну вартість облігації і доход у вигляді відсотка.
Облігації випускаються іменні та пред’явника. Залежно від емітента облігації поділяються на державні й корпоративні.
Державні облігації – це свідоцтва про надання їх власникам позики державі в особі національного уряду та місцевих органів управління. Випуск облігацій здійснюється державою з метою мобілізації грошового капіталу для фінансування державних витрат, якщо недостатньо бюджетних коштів. Держава гарантує викуп державних облігацій, через це вони вважаються першокласними цінними паперами з високим ринковим рейтингом.
В Україні перша спроба випуску державних облігацій була здійснена у квітні 1994 році, коли вийшов Указ Президента "Про державні товарні облігації матеріальних ресурсів України". Але їх випуск викликав значну хвилю критики у суспільстві і був призупинений. Сьогодні це питання знову стає актуальним. Планується випустити облігації зовнішньої позики, які будуть відповідати вимогам євростандарту, мати форму готівкових ЦП і будуть допущені до продажу на фондових біржах Європи. Обсяг емісії - до $ 5 млн. При номінальній вартості однієї облігації $ 1000. Термін їх погашення буде більш тривалим. ніж облігацій внутрішньої позики - від 3 до 5 років.
Найбільше розповсюдження в Україні отримали облігації внутрішньої державної позики (ОВДП). 23.08.1994р. вийшла Постанова Кабінету міністрів № 586 "Про випуск облігацій внутрішньої державної позики 1995р."
В таблиці 2.2.1. показані результати аукціонів із розміщення ОВДП за 2000р. (станом на 01.07.2000).
Таб.2.1.1. Результати аукціонів із розміщення ОВДП за 2000р.
| Період | Розміщено облігацій, шт. | Залучено коштів до бюджету, тис. грн. |
| Січень | 0 | 0,00 |
| Лютий | 0 | 0,00 |
| Березень | 0 | 0,00 |
| І квартал | 0 | 0,00 |
| Квітень | 14 243 081 | 1 313 775,20 |
| Травень | 0 | 0,00 |
| Червень | 3 929 390 | 371 579,69 |
| ІІ квартал | 18 172 471 | 1 685 354,89 |
| І півріччя | 18 172 471 | 1 685 354,89 |
| Липень | 0 | 0,00 |
| Серпень | 0 | 0,00 |
| Вересень | 0 | 0,00 |
| ІІІ квартал | 0 | 0,00 |
| Жовтень | 0 | 0,00 |
| Листопад | 0 | 0,00 |
| Грудень | 0 | 0,00 |
| ІV квартал | 0 | 0,00 |
| Усього з початку року | 18 172 471 | 1 685 354,89 |
Аналізуючи ці данні, можна сказати, що облігації внутрішньої державної позики стали більш поширеними в Україні.
Державні цінні папери характеризуються значною різноманітністю і можуть бути класифіковані за рядом ознак.
1. Залежно від порядку обігу:
-ринкові;
-неринкові.
Ринкові облігації більше поширені, їм притаманна вища ліквідність, їх можна швидко реалізувати на ринку. Але власники цих облігацій не можуть претендувати на їх погашення до визначеного строку. На відміну від них, неринкові облігації не підлягають відкритому продажу, вони реалізуються через спеціальні фінансові інститути – пенсійні, ощадні фонди. Їх можна пред’явити до сплати в будь-який час, проте при достроковій оплаті розмір доходу різко зменшується. Частина неринкових облігацій індексується, їх погашення та сплата процентів по них здійснюється з урахуванням індексу роздрібних цін.