До учасників фондового ринку належать посередники – це юридичні або фізичні особи, які отримали відповідний сертифікат, що надає їм права проводити операції з цінними паперами на біржовому та позабіржовому ринках. Вони поєднують інтереси емітентів та інвесторів, отримуючи за свою діяльність комісійну винагороду, або курсову різницю.
Крім названих активних учасників фондового ринку є й пасивні. Це юридичні особи, які безпосередньо не проводять емісії, не вкладають коштів у цінні папери, але роблять розрахунки та реєструють рух цінних паперів. До них належать реєстратори угод із цінними паперами, які повідомляють емітентам та інвесторам про стан фондового ринку та рух їхніх цінних паперів, а також депозитарії, де міститься інформація про рух цінних паперів та розрахунки на підставі електронних записів. Є ще один учасник. Це Центр сертифікатних аукціонів, де відбувається реалізація акцій за ваучери.
Функції фондового ринку можна розділити на загальні, характерні для всіх ринків, і спеціалізовані. До загальних функцій відносяться наступні:
- комерційна (суб'єкти отримую прибуток від операцій на фондовому ринку);
- цінова (формується ціна на фінансові ресурси);
- інформаційна.
До спеціалізованих функцій відносяться наступні:
1) розподільна:
- розподіл грошових коштів між країнами, галузями, сферами економіки);
- переведення заощаджень з невиробничої форми у виробничу;
- фінансування дефіциту державного бюджету на не інфляційній основі;
2) Страхування цінових і фінансових рисок (хеджування).
1.2 Фондова біржа
Фондова біржа являє собою певним чином організований ринок, на якому власники цінних паперів здійснюють через членів біржі, що виступають у якості посередників, операції купівлі - продажу. Контингент членів біржі складається з індивідуальних крамарі цінними паперами і кредитно-фінансових інститутів.
Фондова біржа - це насамперед місце, де знаходять один одного продавець і покупець цінних паперів, де ціни на ці папери визначаються попитом і пропозицією на них, а самий процес купівлі-продажу регламентується правилами і нормами, тобто це певним чином організований ринок цінних паперів.
У якості товару на цьому ринку виступають цінні папери - акції, облігації і т.п., а в якості цін цих товарів - курси цих паперів.
Загальне в біржі з ринком - установлення цін товарів у залежності від попиту і пропозицій на них. Але, на відміну від ринку, на біржі можуть продаватися не всі товари, а тільки допущені на неї, це з одного боку, а з другого, способи купівлі-продажу на біржі значно різноманітніші, ніж на ринку, але, більш регламентовані .
Що стосується аукціону, то про нього на біржі нагадує спосіб призначення ціни: її викрикують. У вік електроніки така система може показатися лише данню традиції, але, на думку біржовиків, вона виконує ряд корисних функцій: створює необхідну ринкову атмосферу, забезпечує публічність торгів. При однаковій ціні на запропоновані товари вони скоріше дістануться тому, хто голосно викрикнув ціну, тому "голосові дані" на біржі, як і на аукціоні, мають чимале значення але, на відміну від аукціону, ціни на товари на біржах не тільки зростають стосовно стартових, але і падають.
Ознаки класичної фондової біржі:
1) це централізований ринок, із фіксованим місцем торгівлі, тобто наявністю торгової площадки;
2) на даному ринку існує процедура підбору найкращих товарів (цінних паперів), що відповідають певним вимогам (фінансова стійкість і значні розміри емітента, масовість цінного паперу, як однорідного і стандартного товару, масовість попиту, чітко виражена коливаємість цін і т. ін.);
3) існування процедури підбору кращих операторів ринку в якості членів біржі;
4) наявність тимчасового регламенту торгівлі цінними паперами і стандартних торгових процедур;
5) централізація реєстрації операцій і розрахунків по ним;
6) встановлення офіційних (біржових) квотувань;
7) нагляд за членами біржі (із позицій їх фінансової стійкості, безпечного ведення бізнесу і дотримання етики фондового ринку).
Функції фондової біржі:
а) створення постійно діючого ринку;
б) визначення цін;
в) поширення інформації про товари і фінансові інструменти, їх ціну умови обігу;
) підтримка професіоналізму торгових і фінансових посередників;
) вироблення правил;
) індикація стану економіки, її товарних сегментів і фондового ринку.
Усього у світі біля 150 фондових бірж, найкрупнішими є наступні: Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська, Франкфуртська, Тайванська, Сеульська, Цюріхська, Паризька, Гонконгська і біржа Куала Лумпур.
В Україні існує вісім бірж і дві торгівельно-інформаційні системи:
- Донецька Фондова Біржа (DSE );
- Київська Міжнародна Фондова Біржа (KISE);
- Кримська Фондова Біржа (CSE );
- Придніпровська Фондова Біржа (PSE);
- Український Міжбанківська Валютна Біржа (UICE);
- Українська Міжнародна Фондова Біржа (UISE);
- Українська Фондова Біржа (USE );
- Луганська Фондова Біржа (LSE);
Крім того, дві торгівельно-інформаційні системи:
- "Перша Фондова Торгівельна Система" (PFTS);
- Дочірнє підприємство Асоціації "Південноукраїнська Комерційна і Інформаційна Система" - "південь-сервер".[5, с.99]
За даними на початок 2006 року, діяльність на фондовому ринку України здійснювали:
· торговці – 797;
· хранителі – 161;
· реєстратори – 361;
· компанії з управління активами – 159;
· депозитарій – 1;
· кліринговий депозитарій – 1;
· організатори торгівлі – 10.
В Україні зареєстровано 11556 відкритих акціонерних товариств. Переважна частка акцій випущена приватизованими підприємствами (близько 80% від усієї суми емітованих цінних паперів).[4 c.35]
2. Види цінних паперів, їх характеристика
2.1 Характеристика цінних паперів
Цінні папери – це свідоцтва про участь їх власників у капіталі акціонерного товариства або надані позики, які передбачають зобов’язання емітентів сплачувати їхнім власникам доходи у вигляді дивідендів або процентів.[3, с.397]
У юридичному розумінні цінні папери – це майнове право, яке засвідчується певним документом і реалізується в порядку, що вказується у цьому документі.
Основні характеристики цінних паперів такі:
1. Ліквідність – це спроможність фінансового активу перетворитися у гроші. При визначенні ступеня ліквідності враховують тривалість часу та витрати на проведення операції. Наприклад, для конверсії ощадного рахунку в готівку необхідно відвідати банк або надіслати прохання поштою; реалізація казначейського зобов’язання потребує часу й виплат брокерського відсотка; акції – витрати часу, брокерський відсоток, можливі витрати від зниження курсової ціни акції тощо.
2. Ризик пов'язаний з можливістю не отримати вкладених у фінансові активи грошей. Виділяють два види ризику: ризик невиконання платіжних зобов’язань позичальником та ринковий ризик, пов'язаний з коливаннями ринкових цін фінансових інструментів.
3. Дохідність визначається у вигляді річного процента віддачі від вкладеної у фінансовий інструмент суми грошей. Для ощадного рахунку доходність дорівнює річному проценту, який виплачується банком. Для облігації (або привілейованої акції) доходність залежить від величини оголошеного (купонного) процента та ринкової ціни облігації. Якщо відомий купонний процент, то чим вища ринкова ціна облігації, тим нижча доходність облігації для її майбутнього покупця. Доходність цінних паперів змінюється внаслідок коливання їх ринкових цін.
Цінні папери є капіталом, тому їх власники одержують доходи. Але капітал цей фіктивний, оскільки цінні папери на мають вартості, хоча продаються та купуються на ринку.
В Україні у громадському обігу можуть бути такі групи цінних паперів:
1. Пайові цінні папери – цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів), надають власнику право на участь в управлінні емітентом і отримання частини прибутку у вигляді дивідендів та частини майна у разі ліквідації емітента. До пайових цінних паперів відносяться:
- акції;
- інвестиційні сертифікати.
2. Боргові цінні папери – цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачують зобов’язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов’язання. До боргових цінних паперів належать:
- облігації підприємств;
- державні облігації України;
- облігації місцевих позик;
- казначейські зобов’язання України;
- ощадні (депозитні) сертифікати;
- векселі.
3. Іпотечні цінні папери – цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів. До іпотечних цінних паперів відносять:
- іпотечні облігації;
- іпотечні сертифікати;
- заставні;
- сертифікати ФОН.
4. Приватизаційні цінні папери – цінні папери, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.
5. Похідні цінні папери – цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та (або) товарних ресурсів.
6. Товаророзпорядчі цінні папери – цінні папери, які надають їхньому утримувачу право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.