1. ПОБУДОВАОБ'ЄДНАНОЇГСА
1.1. ПобудоваГСА
По описахграф-схем, приведенихв завданнідо курсовоїроботи, побудуємоГСАГ1-Г5(мал. 1.1-1.5), додавшипочаткові ікінцеві вершиниі замінившикожний операторYi операторноювершиною, акожну умовуXi- умовною.
1.2. Методикаоб'єднання ГСА
У ГСАГ1-Г5 є однакові ділянки,тому побудоваавтоматів заГСАГ1-Г5приведе доневиправданих апаратурнихвитрат. Для досягненняоптимальногорезультатускористаємосяметодикоюС.І.Баранова,яка дозволяємінімізуватичисло операторнихі умовних вершин.Заздалегідьпомітимооператорнівершини в початковихГСА, керуючисьслідуючимиправилами:
1) однаковівершини Yiв різних ГСА відмічаємооднаковими міткамиAj;
2) однаковівершини Yiв межах однієїГСА відмічаєморізними міткамиAj;
3) увсіх ГСАпочатковувершину помітимояк А0, а кінцеву - якAk.
На наступному етапі кожній ГСА поставимо у відповідність набір змінних PnО{P1...Pq}, де q=]log2N[, N -кількістьГСА. Означувальноюдля ГСАГnми будемо називатикон`юнкцию Pn=p1eЩ...Щpqn еО{0,1}, причому p0=щр, p1=р.Об'єднанаГСАповинназадовольнятислідуючимвимогам:
1) якщоМКAiвходить хочаб в однучасткову ГСА,то вона входитьі в об'єднануГСАГ0,причому тількиодинраз;
2) припідстановцінабору значень(е1...en),на якому Pq=1ГСА Г0перетворюєтьсяв ГСА, рівносильнучастковій ГСАГq.
Приоб'єднанні ГСАвиконаємослідуючіетапи:
-сформуємочасткові МСА М1- М5,що відповідніГСА Г1- Г5;
- сформуємооб'єднануМСАМ0;
- сформуємосистеми дужковихформул переходу ГСАГ0;
- сформуємооб'єднануГСАГ0.
1.3. Об'єднаннячасткових ГСА
ЧастковіМСАМ1-М5побудуємопо ГСАГ1-Г5(мал.1.1) відповідно.Рядки МСАвідмітимовсіма міткамиAi,що входять доГСА,крімкінцевої Ak.
2
A1
3 0 4 X2 A2 1 5A3
6
A4
7
A5
A6
9
A7
10
Мал.1.1.Часткова граф-схемаалгоритму Г1
2
A7
4 5
A9 A66 7
A10 A12
8 9
A3 A22
10
A11
Мал.1.2.Часткова граф-схемаалгоритму Г2
1
A11
5 1
X3 A12 07 8
Мал.1.3.Часткова граф-схемаалгоритму Г3
0 1
X12
A13
3
A9
A8
1 X2
6 0A17
7
A6
A2
9
A18
Мал.1.4.Часткова граф-схемаалгоритму Г4
1
A1
2
A6
3
A19
0 1
X10X2
16
A20
7
A17
A2
A21
Мал.1.5.Часткова граф-схемаалгортиму Г5
СтовпціМСАвідмітимовсіма міткамиAi,що входять доГСА,крімпочатковоїA0.На перетинірядка Aiі стовпця Ajзапишемоформулу переходуfijвід оператораAiдо оператораAj.Ця функціядорівнює 1 длябезумовногопереходу абокон`юнкціїлогічних умов,відповіднихвиходам умовнихвершин, черезякі проходитьшлях звершини з міткоюAiу вершину зміткою Aj.
За методикоюоб'єднаннязакодуємо МСАтаким чином:
Таблиця1.1
КодуванняМСА
МСА | P1P2P3 |
М1 | 0 0 0 (щp1щp2щp3) |
М2 | 0 0 1 (щp1щp2p3) |
М3 | 0 1 0 (щp1p2щp3) |
М4 | 0 1 1 (щp1p2p3) |
М5 | 1 0 0 (p1щp2щp3) |
ЧастковіМСА М1-М5наведені в табл.1.2-1.6
Таблиця1.2
ЧастковаМСА М1
A1 | A2 | A3 | A4 | A5 | A6 | A7 | A8 | Ak | |
A0 | щx1 | щx1щx2 | x1x2 | ||||||
A1 | 1 | ||||||||
A2 | 1 | ||||||||
A3 | 1 | ||||||||
A4 | 1 | ||||||||
A5 | 1 | ||||||||
A6 | 1 | ||||||||
A7 | 1 | ||||||||
A8 | 1 |
Таблиця1.3
ЧастковаМСА М2
A1 | A3 | A6 | A7 | A9 | A10 | A11 | A12 | A22 | Ak | |
A0 | 1 | |||||||||
A1 | 1 | |||||||||
A3 | 1 | |||||||||
A6 | 1 | |||||||||
A7 | x3 | щx3 | ||||||||
A9 | 1 | |||||||||
A10 | 1 | |||||||||
A11 | 1 | |||||||||
A12 | 1 | |||||||||
A22 | 1 |
Таблиця1.4
ЧастковаМСА М3
A6 | A12 | A13 | A14 | A15 | A16 | Ak | |
A0 | 1 | ||||||
A6 | 1 | ||||||
A12 | 1 | ||||||
A13 | 1 | ||||||
A14 | щx1 | x1 | |||||
A15 | x3 | щx3 | |||||
A16 | 1 |
Таблиця1.5
ЧастковаМСА М4
A2 | A6 | A8 | A9 | A13 | A17 | A18 | Ak | |
A0 | щx1 | x1 | ||||||
A2 | 1 | |||||||
A6 | 1 | |||||||
A8 | x2 | щx2 | ||||||
A9 | 1 | |||||||
A13 | 1 | |||||||
A17 | 1 | |||||||
A18 | 1 |
Таблиця1.6
ЧастковаМСА М5
A1 | A2 | A6 | A17 | A19 | A20 | A21 | Ak | |
A0 | 1 | |||||||
A1 | 1 | |||||||
A2 | 1 | |||||||
A6 | 1 | |||||||
A17 | 1 | |||||||
A19 | x1щx2 | x1x2 | щx1 | |||||
A20 | 1 | |||||||
A21 | 1 |
На наступномуетапі побудуємооб'єднану МСАМ0,в якій рядки відміченівсіма міткамиАi,крімАk,а стовпці - всіма,крімА0.На перетинірядка Аiі стовпця Аjзапишемоформулу переходу,яка формуєтьсятаким чином:Fij=P1fij1+...+Pnfijn (n=1...N). Де fijn-формулапереходу звершини Аiу вершину Аjдля n-ої ГСА.Наприклад,формула переходуА0®А1 буде мати виглядF0,1=щx1щp1щp2щp3+щp1щp2p3++p1щp2щp3.У результатіми отримаємооб'єднануМСАМ0(табл.1.7). Ми маємоможливістьмінімізуватиформули переходутаким чином:розглядаючиГСА Г0 як ГСАГn, ми підставляємопевний набірPn=1,прицьому змінніp1..pqне змінюютьсвоїх значеньпід час проходупо ГСА.Таким чином,якщоу вершину Аiперехід завждиздійснюєтьсяпринезмінномузначенні pq,то це значенняpqв рядку Аiзамінимо на“1", а його інверсіюна “0". Наприклад,у вершину А3перехід здійснюєтьсяпринезмінномузначенні щp1і щp2,отже в рядку А3щp1і щp2замінимо на“1", а p1і p2на “0". У результатіотримаємоформули F3,4=щp3, F3,11=p3.Керуючисьвищенаведенимметодом, отримаємомінімізовануМСАМ0 (табл.1.8).
По таблиціскладемо формулипереходу дляоб'єднаноїГСАГ0.Формулою переходубудемо називатислідуючевираження:Ai®Fi,1А1+..+Fi,kАk,деFi,j-відповіднаформула переходузмінімізованоїМСА.У нашому випадкуотримаємослідуючусистему формул:
A0®щx1щp1щp2щp3A1+щp1щp2p3A1+p1щp2щp3A1+x1щx2щp1щp2щp3A2+x1x2щp1щp2щp3A3+
+щx1щp1p2p3A8+x1щp1p2p3A13+щp1p2щp3A14
A1®щp1щp3A2+p1щp3A6+щp1p3A7
A2®щp1щp2щp3A6+щp1p2p3A18+p1щp2p3A21
A3®щp3A4+p3A11
A4®A5
A5®А6
Таблиця1.7
Об`єднана МСАМo
A1 | A2 | A3 | A4 | A5 | A6 | A7 | A8 | A9 | A10 | A11 | A12 | A13 | A14 | A15 | A16 | A17 | A18 | A19 | A20 | A21 | A22 | Ak | |
A0 | __ _ _ x1p1p2p3+ __ +p1p2p3+ __ +p1p2p3 | __ _ _ x1x2p1p2p3 | __ _ x1x2p1p2p3 | __ x1p1p2p3 | _ x1p1p2p3 | _ _ p1p2p3 | |||||||||||||||||
A1 | __ _ p1p2p3 | __ p1p2p3 | __ p1p2p3 | ||||||||||||||||||||
A2 | __ _ p1p2p3 | _ p1p2p3 | __ p1p2p3 | ||||||||||||||||||||
A3 | __ _ p1p2p3 | __ p1p2p3 | |||||||||||||||||||||
A4 | __ _ p1p2p3 | ||||||||||||||||||||||
A5 | __ _ p1p2p3 | ||||||||||||||||||||||
A6 | _ p1p2p3 | __ _ p1p2p3 | __ p1p2p3 | __ p1p2p3 | _ _ p1p2p3 | ||||||||||||||||||
A7 | __ x3p1p2p3 | __ _ p1p2p3 | __ _ x3p1p2p3 | ||||||||||||||||||||
A8 | _ x2p1p2p3 | __ _ p1p2p3+ __ +x2p1p2p3 | |||||||||||||||||||||
A9 | _ p1p2p3 | __ p1p2p3 | |||||||||||||||||||||
A10 | __ p1p2p3 | ||||||||||||||||||||||
A11 | __ p1p2p3 | ||||||||||||||||||||||
A12 | _ _ p1p2p3 | __ p1p2p3 | |||||||||||||||||||||
A13 | _ p1p2p3 | _ _ p1p2p3 | |||||||||||||||||||||
A14 | __ _ x1p1p2p3 | _ _ x1p1p2p3 | |||||||||||||||||||||
A15 | _ _ x3p1p2p3 | __ _ x3p1p2p3 | |||||||||||||||||||||
A16 | _ _ p1p2p3 | ||||||||||||||||||||||
A17 | __ p1p2p3 | _ p1p2p3 | |||||||||||||||||||||
A18 | _ p1p2p3 | ||||||||||||||||||||||
A19 | _ _ _ x1x2p1p2p3 | __ x1x2p1p2p3 | _ _ _ x1p1p2p3 | ||||||||||||||||||||
A20 | __ p1p2p3 | ||||||||||||||||||||||
A21 | __ p1p2p3 | ||||||||||||||||||||||
A22 | __ p1p2p3 |
Таблиця1.8
Об`єднанамінімізованаМСА Мo
A1 | A2 | A3 | A4 | A5 | A6 | A7 | A8 | A9 | A10 | A11 | A12 | A13 | A14 | A15 | A16 | A17 | A18 | A19 | A20 | A21 | A22 | Ak | |
A0 | __ _ _ x1p1p2p3+ __ +p1p2p3+ __ +p1p2p3 | __ _ _ x1x2p1p2p3 | __ _ x1x2p1p2p3 | __ x1p1p2p3 | _ x1p1p2p3 | _ _ p1p2p3 | |||||||||||||||||
A1 | __ p1p3 | _ p1p3 | _ p1p3 | ||||||||||||||||||||
A2 | __ _ p1p2p3 | _ p1p2p3 | __ p1p2p3 | ||||||||||||||||||||
A3 | _ p3 | p3 | |||||||||||||||||||||
A4 | 1 | ||||||||||||||||||||||
A5 | 1 | ||||||||||||||||||||||
A6 | _ p1p2p3 | __ _ p1p2p3 | __ p1p2p3 | __ p1p2p3 | _ _ p1p2p3 | ||||||||||||||||||
A7 | x3p3 | _ p3 | _ x3p3 | ||||||||||||||||||||
A8 | x2p2p3 | __ p2p3+ _ +x2p2p3 | |||||||||||||||||||||
A9 | p2 | _ p2 | |||||||||||||||||||||
A10 | 1 | ||||||||||||||||||||||
A11 | 1 | ||||||||||||||||||||||
A12 | _ p2p3 | _ p2p3 | |||||||||||||||||||||
A13 | p3 | _ p3 | |||||||||||||||||||||
A14 | _ x1 | x1 | |||||||||||||||||||||
A15 | x3 | _ x3 | |||||||||||||||||||||
A16 | 1 | ||||||||||||||||||||||
A17 | __ p1p2p3 | _ p1p2p3 | |||||||||||||||||||||
A18 | 1 | ||||||||||||||||||||||
A19 | _ x1x2 | x1x2 | _ x1 | ||||||||||||||||||||
A20 | 1 | ||||||||||||||||||||||
A21 | 1 | ||||||||||||||||||||||
A22 | 1 |
A6®щp1p2p3A2+щp1щp2щp3A7+щp1щp2p3A12+p1щp2щp3A19+щp1p2щp3Ak
A7®x3p3A6+щp3A8+щx3p3A9
A8®x2p2p3A17+щp2щp3Ak+щx2p2p3Ak
A9®p2A8+щp2A10
A10®A3
A11®Ak
A12®щp2p3A22+p2щp3A13
A13®p3A9+щp3Ak
A14®щx1A15+x1A16
A15®x3A6+щx3Ak
A16®A12
A17®p1щp2щp3A2+щp1p2p3A6
A18®Ak
A19®x1щx2A2+x1x2A20+щx1A21
A20®A17
A21®Ak
A22®Ak
Припобудовісистеми дужковихформул переходунеобхідно кожнуформулу привестидо виглядуАx1+Вщx1, де А і В -деяківирази, а x1і щx1-логічніумови переходу.Формули переходудля вершин А3,А4,А5,А9,А10,А11,А13,А14,А15,А16,А18,А20,А21,А22вже є елементарними(розкладеними),а в інших є виразивиду Аn®xj(А)+щxjpi(В).Тут piвідповідаєчекаючій вершині(мал.1.6). Подібнихвершин в об'єднанійГСАбути не повинно.Для їх усуненняскористаємосяслідуючимправилом: додаваннявиразу[PqАn]не змінитьформулу, якщонабір Pqне використовуєтьсядля кодуванняГСАабо вершинаАn відсутня в ГСАз кодом Pq.Таким чином,додаючи допоміжнінабори, ми отримаємоможливістьза допомогоюелементарнихперетвореньзвести формулидо необхідноговигляду.Наприклад,формулаA8®x2p2p3A17+щp2щp3Ak+щx2p2p3Aспрощуєтьсятаким чином A8=p3(x2p2A17+щx2p2Ak)+щp3щp2Ak=p3p2(x2A17+щx2Ak)+щp3щp2Ak=
1 Xj 0
Pi 0
1
Мал.1.6 Приклад чекаючоївершини Pi
=[щp3p2(x2A17+щx2Ak)]+p3p2(x2A17+щx2Ak)+щp3щp2Ak+[p3щp2Ak]=щp2Ak+p2(x2A17+щx2Ak).Тут вершинаА8 незустрічаєтьсяу ГСА ,в кодахяких присутнікомбінаціїщp3p2 іp3щp2.Нижче наведенорозклад усіхнеелементарнихформул переходу.
A0=p1(щp2щp3A1)+щp1(щx1щp2щp3A1+щp2p3A1+x1щx2щp2щp3A2+x1x2щp2щp3A3+
+щx1p2p3A8+x1p2p3A13+p2щp3A14)=p1(щp2щp3A1)+[p1щp2щp3A1]+
+щp1(p2(щx1p3A8+x1p3A13+щp3A14)+щp2(щx1щp3A1+p3A1+x1щx2щp3A2+
+x1x2щp3A3))=p1(щp2A1)+[p1p2A1]+щp1(p2(p3(щx1A8+x1A13)+щp3A14)+
+щp2(щp3(щx1A1+x1x2A3+x1щx2A2)+p3A1))=p1A1+щp1(p2(p3(щx1A8+
+x1A13)+щp3A14)+щp2(щp3(щx1A1+x1(x2A3+щx2A2))+p3A1))
A1=щp1(p3A7+щp3A2)+p1щp3A6+[p1p3A6]=щp1(p3A7+щp3A2)+p1A6
A2=p1(щp2p3A21)+щp1(щp2щp3A6+p2p3A18)=p1(щp2p3A21)+[p1щp2p3A21]+
+щp1(щp2щp3A6+[p2щp3A6]+p2p3A18+[p3щp2A18])=p1(щp2A21)+щp1(щp3A6+
+p3A18)=p1(щp2A21)+[p1p2A21]+щp1(щp3A6+p3A18)=p1A21+щp1(щp3A6+
+p3A18)
A6=p1(щp2щp3A19)+[p1щp2p3A19]+щp1(p2p3A2+щp2щp3A7+щp2p3A12+p2щp3Ak)=
=p1щp2A19+[p1p2A19]+щp1(p2(p3A2+щp3Ak)+щp2(щp3A7+p3A12))=p1A19+
+щp1(p2(p3A2+щp3Ak)+щp2(щp3A7+p3A12))
A7=p3(x3A6+щx3A9)+щp3A8
A8=p3(x2p2A17+щx2p2Ak)+щp3щp2Ak=p3p2(x2A17+щx2Ak)+щp3щp2Ak=
=[щp3p2(x2A17+щx2Ak)]+p3p2(x2A17+щx2Ak)+щp3щp2Ak+[p3щp2Ak]=щp2Ak+
+p2(x2A17+щx2Ak)
A12=щp2p3A22+p2щp3A13+[p2p3A22]+[щp2щp3A13]=p3A22+щp3A13
A17=p1щp2щp3A2+[p1щp2p3A2]+щp1p2p3A6+[щp1щp2p3A6]=p1щp2A2+[p1p2A2]+
+щp1p3A6+[щp1щp3A6]=p1A2+щp1A6
A19=x1(щx2A2+x2A20)+щx1A21
Об'єднануГСАГ0(мал.1.7) побудуємовідповіднодо формул переходу,замінюючи кожнуміткуАiвідповідноюоператорноювершиною Yt,а кожний вираз Xiі Pjвідповіднимиумовними вершинами.
2.СИНТЕЗАВТОМАТА ЗПРИМУСОВОЮАДРЕСАЦІЄЮ МІКРОКОМАНД.
2.1. Принципроботиавтомата.
Припримусовійадресаціїадреса наступноїмікрокомандизадається вполі поточноїмікрокоманди. Формат МКв такому випадкуслідуючий(мал. 2.1.).
1 Y m 1 X l 1 A0k1 A1 k
Мал. 2.1Формат командиавтомата з ПА.
Тут уполі Y міститьсякод, що задаєнабір мікрооперацій,у полі X-код логічноїумови, що перевіряється, у полях A0і A1-адреси переходупри невиконаннілогічної умови,що перевіряєтьсяабо безумовномупереході і приістинностілогічної умовивідповідно.Розрядністьполів визначаєтьсятаким чином:
m=]log2T[ Т- число наборівмікрооперацій,що використовуютьсяв ГСА, в нашомувипадку Т=17, m=5
l=]log2(L+1)[ L-число логічнихумов у ГСА, внашому випадкуL=6, l=3
k=]log2Q[ Q -кількістьмікрокоманд.
Структурнасхема автоматаприведена намал. 2.2. Автоматфункціонуєтаким чином. Схема запускускладаєтьсяз RS -тригера ісхеми “&", якаблокує надходженнясинхроімпульсівна РАМК і РМК. За сигналом“Пуск" тригервстановлюєтьсяв одиницю івідбуваєтьсязапис мікрокоманддо регістру.Поле Y надходитьна схему формуванняМО і перетворюєтьсяв деякий набірмікрооперацій.Поле X надходитьдо схеми формуванняадреси, яка формує сигналZ2,якщо перехідбезумовний(X=0) або ЛУ , щоперевіряється,дорівнює 0, абосигнал Z1 у випадку істинностіЛУ. За сигналомZ1(Z2)до адресноговходу ПЗП надходитьзначення поляA1(A0).За сигналу y0тригер встановлюєтьсяв нуль і автоматзупиняє своюроботу. За сигналом"Пуск" до РАМКзаноситьсяадреса початковоїМК (А=0).
2.2. ПеретворенняпочатковоїГСА.
Перетвореннябуде полягатив тому, що у всіоператорнівершини, пов'язаніз кінцевою,вводитьсясигнал y0,а між всімаумовними вершинами,які пов'язаніз кінцевою,вводитьсяоператорнавершина, щомістить сигналy0.Причому, цявершина будезагальною длявсіх умовних. З урахуваннямвищесказаногоотримаємоперетворенуГСА (мал. 2.3). УперетворенійГСА ми зберігаємопозначенняYi,але при цьомупам'ятаємо, щокожна мікрокомандаYi
S T & ПЗП “Пуск” СІ R РМК Y X A0A1 СФМО Z1y0 .... yi СФА доОА Z2
Мал.2.2.Структурнасхема автоматаз ПА
розбиваєтьсяна мікроопераціїyi..yjзгідно з табл.2.1.
Таблиця2.1.
РозподілМОпо мікрокомандам.
МК | Мікрооперації | МК | Мікрооперації |
Y1 | y1y2y9y10 | Y12 | y5y6y12y17y19 |
Y2 | y1y5y12y19 | Y13 | y4y6y20y21 |
Y3 | y1y6y11y20 | Y14 | y3y11y17y18y22 |
Y5 | y3y4y13y30 | Y15 | y4y5y6y18y19y23 |
Y7 | y2y6y7y16 | Y16 | y12y14y16y24 |
Y8 | y5y13y15y29 | Y17 | y2y13y25 |
Y9 | y6y17 | Y18 | y5 |
Y10 | y3y4y5y18y19 | Y20 | y3y27y28 |
Y11 | y7y8y17y20 |
2.3.Формуваннявмісту керуючоїпам'яті.
Першийетап - виділеннямікрокомандзаданого формату.В автоматі зПА в одномутакті можутьвиконуватисяМО і перевірятисялогічна умова.Тому мікрокомандавідповідаєпарі ОПЕРАТОРНА ВЕРШИНА - УМОВНАВЕРШИНА. Виходячиз цього, отримаємо,що можливимиє пари: ОПЕРАТОРНА ВЕРШИНА - УМОВНАВЕРШИНА, ОПЕРАТОРНАВЕРШИНА - БЕЗУМОВНИЙПЕРЕХІД, ПОРОЖНЯОПЕРАТОРНА- УМОВНА ВЕРШИНА.При цьому потрібновраховувати,що при виборіпари ОПЕРАТОРНА ВЕРШИНА - УМОВНАВЕРШИНА недопустимперехід ззовнів точку міжоператорноюі умовною вершинами,крім ситуації,коли умовнавершина входитьдо складу іншоїмікрокоманди.У результатіми отримаємослідуюче разбиттяна мікрокоманди(мал. 2.3.). Ми отримали38 допустимихМК. Закодуємоїх в природномупорядку, привласнившипочатковійМК нульовуадресу (табл.2.2). Для цього необхідноq=]log2N[ розрядів, деN- кількість МКзаданого формату.У нашому випадкуN=38, q=6.
Таблиця2.2
КодуванняМК
МК | А1А2А3А4А5А6 |
О1 | 0 0 0 0 0 0 |
О2 | 0 0 0 0 0 1 |
...... | ........................ |
О38 | 1 0 0 1 0 1 |
Аналогічнимчиномзакодуємооператори Yi, надавшинульовий кодпорожньомуоператорномуполю (табл. 2.3).
Таблиця2.3
КодуванняY
Yi | T2T3T4T5T6 |
Ж | 00000 |
Y1 | 00001 |
Y2 | 00010 |
Y3 | 00011 |
Y5 | 00100 |
Y7 | 00101 |
Y8 | 00110 |
Y9 | 00111 |
Y10 | 01000 |
Y11 | 01001 |
Y12 | 01010 |
Y13 | 01011 |
Y14 | 01100 |
Y15 | 01101 |
Y16 | 01110 |
Y17 | 01111 |
Y18 | 10000 |
Y20 | 10001 |
Таблиця2.5
Вмісткеруючоїпам`яті.
№ | A | FY | FX | FA0 | FA1 |
Оп. | A1A2A3A4A5A6 | T1T2T3T4T5T6 | T7T8T9 | T10T11T12T13T14T15 | T16T17T18T19T20T21 |
1 | 000000 | 000000 | 100 | 000001 | 001100 |
2 | 000001 | 000000 | 101 | 000010 | 011001 |
3 | 000010 | 000000 | 110 | 000011 | 001100 |
4 | 000011 | 000000 | 001 | 001100 | 000100 |
5 | 000100 | 000000 | 010 | 001001 | 000101 |
6 | 000101 | 000110 | 110 | 000111 | 000110 |
7 | 000110 | 101100 | 000 | 000000 | 000000 |
8 | 000111 | 000111 | 000 | 001000 | 000000 |
9 | 001000 | 001001 | 000 | 001110 | 000000 |
10 | 001001 | 001000 | 100 | 001010 | 011000 |
11 | 001010 | 000000 | 110 | 001110 | 001011 |
12 | 001011 | 100111 | 000 | 000000 | 000000 |
13 | 001100 | 000001 | 100 | 001101 | 001110 |
14 | 001101 | 000000 | 110 | 001001 | 010010 |
15 | 001110 | 000100 | 100 | 001111 | 010111 |
16 | 001111 | 000000 | 101 | 010001 | 010000 |
17 | 010000 | 000000 | 110 | 010100 | 010101 |
18 | 010001 | 000000 | 110 | 010010 | 011110 |
19 | 010010 | 000110 | 110 | 011111 | 010011 |
20 | 010011 | 000000 | 011 | 100011 | 001110 |
21 | 010100 | 100000 | 000 | 000000 | 000000 |
22 | 010101 | 000000 | 010 | 001001 | 010110 |
23 | 010110 | 000001 | 000 | 100101 | 000000 |
24 | 010111 | 001010 | 001 | 011000 | 010101 |
25 | 011000 | 101010 | 000 | 000000 | 000000 |
26 | 011001 | 000000 | 110 | 011011 | 011010 |
27 | 011010 | 000000 | 001 | 011111 | 100001 |
28 | 011011 | 001101 | 001 | 011100 | 011101 |
29 | 011100 | 001110 | 011 | 010100 | 001110 |
30 | 011101 | 000101 | 000 | 011110 | 000000 |
31 | 011110 | 001111 | 010 | 100001 | 100000 |
32 | 011111 | 000111 | 101 | 010100 | 100010 |
33 | 100000 | 100011 | 000 | 000000 | 000000 |
34 | 100001 | 010000 | 110 | 010100 | 100011 |
35 | 100010 | 000000 | 010 | 010100 | 100101 |
36 | 100011 | 000001 | 101 | 100100 | 011111 |
37 | 100100 | 001011 | 000 | 000101 | 000000 |
38 | 100101 | 010001 | 100 | 001110 | 001001 |
2.4. Синтезсхеми автомата.
СхемаСФАявляє собоюмультиплексор,який в залежностівід коду логічноїумови, що перевіряється,передає навихід Z1значення відповідноїЛУ.Прицьому сигналZ2завжди є інверсієюсигналу Z1. Таким чином, отримаємослідуючівирази для Z1 і Z2:
Z1=X1щT7щT8T9+X2щT7T8щT9+X3щT7T8T9+P1T7щT8щT9+P2T7щT8T9+P3T7T8щT9
Z2=щZ1
або, звівшидо заданогобазису (4 АБО-НІ),отримаємо
Z1=щщ(щщ(A+B+C+D)+E+F),де
A=щщ(X1щT7щT8T9)=щ(щX1+T7+T8+щT9)
B=щщ(X2щT7T8щT9)=щ(щX2+T7+щT8+T9)
C=щщ(X3щT7T8T9)=щ(щX3+T7+щT8+щT9)
D=щщ(P1T7щT8щT9)=щ(щP1+щT7+T8+T9)
E=щщ(P2T7щT8T9)=щ(щP2+щT7+T8+щT9)
F=щщ(P3T7T8щT9)=щ(щP3+щT7+щT8+T9)
Інформація,що надходитьна адреснівходи ПЗПформуєтьсятаким чином:Ai=A0iZ1+A1iZ2або, приводячидо заданогобазису, отримуємоAi=щщ(щ(щA0i+щZ1)+щ(щA1i+щZ2)).
Синтезуємотепер схемудешифратора,що формує сигналимікроопераційyi.Поява одиниці,відповідноїкожному Y, відбуваєтьсяприпояві на входідешифраторакоду даногоY, тобтоYi=T2eЩT3eЩT4еЩT5еЩT6е,де еО{0,1}T0=щT,T1=T.Або приводячидо заданогобазису, отримаємо: Yi=щ(щщ(T2щe+T3щe+T4ще+T5ще)+T6ще).Таким чином,схема, що формуєсигнал Y зп`ятирозрядногокоду виглядаєтаким чином(мал.2.4)
T6щe 1 1 1 YiT2щe
Мал.2.4. Схема формуваннясигналу Yi.
Враховуючи,що розряд T2рівний “1" приформуваннітільки двохсигналів Y18і Y20,то схему(мал.2.4) будемо використовуватидля формуванняY1,Y20,для яких співпадаютьмолодші чотирирозряди та дляY18,для якого молодшічотири розрядиспівпадаютьз кодом порожньоїоператорноївершини. А длявсіх інших Yсхему можнаспростити(мал.2.5.).
Мал.2.5.Спрощена схемаформуваннясигналу Yi.
Згідноз наведенимисхемами запишемоформули длявсіх Yi.
Y1=щ(щщ(T2+T3+T4+T5)+щT6)
Y2=щ(T3+T4+щT5+T6)
Y3=щ(T3+T4+щT5+щT6)
Y5=щ(T3+щT4+T5+T6)
Y7=щ(T3+щT4+T5+щT6)
Y8=щ(T3+щT4+щT5+T6)
Y9=щ(T3+щT4+щT5+щT6)
Y10=щ(щT3+T4+T5+T6)
Сигналимікроопераційyjотримаємо,об'єднуючи по“або" виходи відповідніоператорамYi,в яких зустрічаєтьсяМОyj.Прицьому будемокористуватисятаблицею
Таблиця2.5.
Розподіл МО за мікро-
командами
МО | номериМК |
y1 | 1,2,3 |
y2 | 1,7,17 |
y3 | 5,10,14,20 |
y4 | 5,10,13,15 |
y5 | 2,8,10,12,15,18 |
y6 | 3,7,9,12,13,15 |
y7 | 7,11 |
y8 | 11 |
y9 | 1 |
y10 | 1 |
y11 | 3,14 |
y12 | 2,12,16 |
y13 | 5,8,17 |
y14 | 16 |
y15 | 8 |
y16 | 7,16 |
y17 | 9,11,12,14 |
y18 | 10,14,15 |
y19 | 2,10,12,15 |
y20 | 3,11,13 |
y21 | 13 |
y22 | 14 |
y23 | 15 |
y24 | 16 |
y25 | 17 |
y27 | 20 |
y28 | 20 |
y29 | 8 |
y30 | 5 |
На наступномуетапі синтезуємосхеми РАМКі РМК,використовуючищRщSтригери.Скористаємосякласичнимметодом синтезурегістріві заповнимослідуючутаблицю (табл.2.6.).
Таблиця2.6.
СинтезРАМК та РМК
С | Ai | Qt | Qt+1 | Ct | щR | щS |
0 | 0 | 0 | 0 | 0 | * | * |
0 | 0 | 1 | 1 | 0 | * | * |
0 | 1 | 0 | 0 | 0 | * | * |
0 | 1 | 1 | 1 | 0 | * | * |
1 | 0 | 0 | 0 | 1 | * | 1 |
1 | 0 | 1 | 0 | 1 | 0 | 1 |
1 | 1 | 0 | 1 | 1 | 1 | 0 |
1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | * |
У результатіотримаємослідуючу схемудля базовогоелементу РАМКта РМК (мал.2.6).
Ai 1S TTQ СІC R “Reset”R щQМал.2.6. Базовий елементрегістра.
СхемаРАМКмістить6 таких елементів,а схема РМК- 21. Припобудовісхеми сигналищT1..щT21будемо зніматиз інверснихвиходів елементіврегістрів.Кількістьмікросхем ПЗПвизначимо заформулою:NПЗП=]R/3[, де R - розрядністьмікрокомандиR=21, NПЗП=7.Для зберіганнямікропрограмидосить однієїлінійки ПЗП,оскільки QПЗП=8,тобто однамікросхемарозрахованана зберігання256 трьохбітовихкомбінацій,а в нашому випадкупотрібно тільки38. Припобудовісхеми будемозаписуватив РАМКінверсію адреси,а до ПЗПбудемо подаватиадресу з інверснихвиходів елементіврегістра,таким чином,ми заощадимо6 елементів-інверторіву СФА. З врахуваннямвищесказаногопобудуємосхему автоматаз примусовоюадресацієюмікрокоманд(мал.2.7).
3.СИНТЕЗАВТОМАТА ЗПРИРОДНОЮАДРЕСАЦІЄЮ МІКРОКОМАНД
3.1. Принципроботи автомата.
Приприроднійадресаціїмикрокомандіснує три форматаМК (мал. 3.1.).
П 1 FY mОМК
Мал.3.1.Формати мікрокомандавтомата зприродноюадресацією..
Тут форматОМК відповідаєоператорнійвершині, УМК1-умовній,а УМК2-вершинібезумовногопереходу. Приподачі сигналу“пуск" лічильникЛАМК обнуляється,і за сигналомСІ відбуваєтьсязапис МК дорегістра. СФМО формує відповідніМО при П=1 абовидає на всіхвиходах нуліпри П=0. СФА взалежностівід П і вміступоля FX, формуєсигнали Z1і Z2.Сигнал Z1дозволяє проходженнясинхроімпульсівна лічильнийвхід ЛАМК, а Z2дозволяє записдо лічильникаадреси наступноїМК з приходом синхроімпульсу.
Визначиморозрядністьполів. l=]log2(L+1)[,де L-число умовнихвершин. L=6, l=3
m=]log2T[ Т- число наборівмікрооперацій,що використовуютьсяв ГСА, в нашомувипадку Т=17, m=5
r=]log2Q[, Q - кількістьмікрокоманд.
3.2.ПеретворенняпочатковоїГСА.
Перетвореннябуде полягатив тому, що довсіх операторнихвершин, пов'язанихз кінцевою,вводитьсясигнал y0,а між всімаумовними вершинами,які пов'язаніз кінцевою,вводитьсяоператорнавершина, щомістить сигналy0.Крім цього, вГСА вводятьсяспеціальнівершини безумовногопереходу X0,відповідніформату УМК2.Введення такихвершин необхіднедля виключенняконфліктівадресаціїмікрокоманд.У автоматі з природноюадресацією(рис3.2.) приістинності(помилковість)логічної умовиперехід здійснюєтьсядо вершини задресою наодиницю великим,а при (помилковість)істинностіЛУ перехідвідбуваєтьсяза адресою,записаною вполі FA. У нашомувипадку будемододавати одиницю при істинностіЛУ або при переходіз операторнойвершини. Якщов одній точцісходитьсядекілька переходівпо “1" або зоператорноївершини, то всівершини з якихздійснювавсяперехід, повиннібули б матиоднакову (наодиницю меншу) адресу, ніжнаступна команда.Але це неможливо.
1 ПЗП
РМК
СФМО
СФА Z1
y0.....yiкОА
Z2
Мал.3.2.Структурнасхема автоматаз природноюадресацією.
Для виключенняподібних ситуаційвводять спеціальнувершину безумовногоперходу (мал.3.3). Дані вершинидодаємо такимчином, щоб водній точцісходиласябудь-яка кількістьпереходів по“0" і тількиодин по “1" абоз операторноївершини. Зврахуваннямвказаних перетвореньотримаємоперетворенуГСА (мал. 3.4).
X0 0
1
Мал. 3.3.Вершина безумовногопереходу.
3.3.Формуваннявмісту керуючоїпам'яті.
На перетворенійГСА виділимомікрокомандиформатів ОМК,УМК1, УМК2. У результатіотримаємо 63МК. Виконаємоїх адресацію.Для цього запишемовсі природніпослідовностікоманд (ланцюжкивершин, перехідміж якимиздійснюєтьсяпо “1" або черезоператорнувершину). Урезультатіотримаємо:
a1=[O1,O5]
a2=[O2,O6,O7,O36,O48,O51,O55,O34,O47,O49,O56,O59,O12,O16,O45]
a3=[O3,O9,O13 ,O18]
a4=[O4,O10,O11]
a5=[O8,O14,O20,O30,O32,O35]
a6=[O60,O15,O21,O22]
a7=[O17,O52,O57,O61,O62]
a8=[O19,O28,O29]
a9=[O23,O25,O27,O31,O37,O44,O43,O53,O54]
a10=[O24,O26]
a11=[O33]
a12=[O38,O41,O42]
a13=[O39,O40]
a14=[O46]
a15=[O50]
a16=[O58]
a17=[O63]
Перерахуємов таблиці адресації(табл. 3.1) підрядвсі послідовностіa1-a17і закодуємоїх R-розряднимкодом. R=]log2N[,N-кількістьмікрокоманд(N=63, R=6). Закодуємотакож операториYi,поставившиїм у відповідністьп`ятирозряднийкод. Будемовикористовуватите ж кодування,що і в автоматіз ПА.(табл. 2.3., 2.4). Утаблиці 3.2 відобразимовміст керуючоїпам'яті, заповнившиполя FX, FY, FA.
Таблиця3.1. Таблиця3.1.
(продовження)
Адресація МК.
мк | А1А2А3А4А5А6 |
O1 | 000000 |
O5 | 000001 |
O2 | 000010 |
O6 | 000011 |
O7 | 000100 |
O36 | 000101 |
O48 | 000110 |
O51 | 000111 |
O55 | 001000 |
O34 | 001001 |
O47 | 001010 |
O49 | 001011 |
O56 | 001100 |
O59 | 001101 |
O12 | 001110 |
O16 | 001111 |
O45 | 010000 |
O3 | 010001 |
O9 | 010010 |
O13 | 010011 |
O18 | 010100 |
O4 | 010101 |
O10 | 010110 |
O11 | 010111 |
O8 | 011000 |
O14 | 011001 |
O20 | 011010 |
O30 | 011011 |
O32 | 011100 |
O35 | 011101 |
O60 | 011110 |
O15 | 011111 |
O21 | 100000 |
O22 | 100001 |
O17 | 100010 |
O52 | 100011 |
O57 | 100100 |
O61 | 100101 |
O62 | 100110 |
Таблиця 3.2.
Вміст керуючоїпам`яті автоматаз природноюадресацією.
МК | Адреса | П | FY | Формулапереходу | |
FX | FA | ||||
А1А2А3А4А5А6 | T1 | T2T3T4 | T5T6T7T8T9T10 | ||
O1 | 000000 | 1 | 100 | 000010 | O1®щP1O2+P1O5 |
O5 | 000001 | 1 | 000 | 010010 | O5®O9 |
O2 | 000010 | 1 | 101 | 010001 | O2®щP2O3+P2O6 |
O6 | 000011 | 1 | 110 | 011000 | O6®щP3O8+P3O7 |
O7 | 000100 | 1 | 001 | 001001 | O7®щX1O34+X1O36 |
O36 | 000101 | 0 | 010 | 000000 | O36®O48 |
O48 | 000110 | 1 | 110 | 111110 | O48®щP3O63+P3O51 |
O51 | 000111 | 0 | 000 | 010000 | O51®O55 |
O55 | 001000 | 1 | 101 | 011110 | O55®щP2O60+P2O34 |
O34 | 001001 | 0 | 000 | 111000 | O34®O47 |
O47 | 001010 | 1 | 101 | 111011 | O47®щP2O46+P2O49 |
O49 | 001011 | 1 | 010 | 111100 | O49®щX2O50+X2O56 |
O56 | 001100 | 0 | 010 | 001000 | O56®O59 |
O59 | 001101 | 1 | 100 | 101100 | O59®щP1O27+P1O12 |
O12 | 001110 | 0 | 001 | 000000 | O12®O16 |
O16 | 001111 | 1 | 100 | 110011 | O16®щP1O24+P1O45 |
O45 | 010000 | 0 | 101 | 010000 | O45®K |
O3 | 010001 | 1 | 110 | 010101 | O3®щP3O4+P3O9 |
O9 | 010010 | 0 | 000 | 001000 | O9®O13 |
O13 | 010011 | 1 | 100 | 100010 | O13®щP1O17+P1O18 |
O18 | 010100 | 1 | 000 | 101100 | O18®щO27 |
O4 | 010101 | 1 | 001 | 010010 | O4®щX1O9+X1O10 |
O10 | 010110 | 1 | 010 | 001110 | O10®щX2O12+X2O11 |
O11 | 010111 | 1 | 000 | 011111 | O11®O15 |
O8 | 011000 | 0 | 001 | 101000 | O8®O14 |
O14 | 011001 | 1 | 001 | 100111 | O14®щX1O19+X1O20 |
O20 | 011010 | 0 | 000 | 101000 | O20®O30 |
O30 | 011011 | 0 | 001 | 111000 | O30®O32 |
O32 | 011100 | 1 | 110 | 000101 | O32®щP3O36+P3O35 |
O35 | 011101 | 0 | 100 | 011000 | O35®K |
O60 | 011110 | 0 | 001 | 011000 | O60®щO15 |
O15 | 011111 | 0 | 000 | 110000 | O15®O21 |
O21 | 100000 | 1 | 110 | 101010 | O21®щP3O23+P3O22 |
O22 | 100001 | 0 | 101 | 100000 | O22®K |
O17 | 100010 | 1 | 110 | 001110 | O17®щP3O12+P3O52 |
O52 | 100011 | 0 | 000 | 110000 | O52®O57 |
O57 | 100100 | 1 | 110 | 001001 | O57®щP3O34+P3O61 |
O61 | 100101 | 1 | 011 | 000111 | O61®щX3O51+X3O62 |
O62 | 100110 | 1 | 000 | 101100 | O62®O27 |
O19 | 100111 | 0 | 001 | 110000 | O19®O28 |
Таблица 3.2.
(продовження)
O28 | 101000 | 1 | 011 | 110101 | O28®щX3O33+X3O29 |
O29 | 101001 | 1 | 000 | 101100 | O29®O27 |
O23 | 101010 | 0 | 000 | 111000 | O23®O25 |
O25 | 101011 | 0 | 001 | 001000 | O25®O27 |
O27 | 101100 | 0 | 000 | 100000 | O27®O31 |
O31 | 101101 | 1 | 100 | 110110 | O31®щP1O38+P1O37 |
O37 | 101110 | 0 | 001 | 010000 | O37®O44 |
O44 | 101111 | 1 | 001 | 010000 | O44®щX1O45+X1O43 |
O43 | 110000 | 1 | 010 | 001110 | O43®щX2O12+X2O53 |
O53 | 110001 | 0 | 000 | 001000 | O53®O54 |
O54 | 110010 | 1 | 000 | 001100 | O54®O56 |
O24 | 110011 | 1 | 110 | 101100 | O24®щP3O27+P3O26 |
O26 | 110100 | 0 | 100 | 111000 | O26®K |
O33 | 110101 | 0 | 100 | 000000 | O33®K |
O38 | 110110 | 1 | 101 | 111001 | O38®щP2O39+P2O41 |
O41 | 110111 | 1 | 110 | 111101 | O41®щP3O58+P3O42 |
O42 | 111000 | 1 | 000 | 001110 | O42®щO12 |
O39 | 111001 | 1 | 110 | 100011 | O39®щP3O52+P3O40 |
O40 | 111010 | 1 | 000 | 011011 | O40®O30 |
O46 | 111011 | 0 | 100 | 000000 | O46®K |
O50 | 111100 | 0 | 100 | 000000 | O50®K |
O58 | 111101 | 0 | 100 | 000000 | O58®K |
O63 | 111110 | 0 | 100 | 000000 | O63®K |
3.4. Синтезсхеми автомата.
Синтезуємосхему, що формуєсигнал Z1.Сигнал Z1рівний 1, якщоознака П=0 абоП=1 і при цьомулогічна умова,що перевіряється,істинна. Скористаємосяформулою Z1для автоматаз ПА, яка в залежності від коду умовипередає навихід Z1значення відповідногоЛУ.
Z1=X1щT2щT3T4+X2щT2T3щT4+X3щT2T3T4+P1T2щT3щT4+P2T2щT3T4+P3T2T3щT4
З врахуваннямвищенаведенихвимог запишемоформули длясигналів Z1і Z2 в автоматі зприродноюадресацією.
Z1=щT1+T1(X1щT2щT3T4+X2щT2T3щT4+X3щT2T3T4+P1T2щT3щT4+P2T2щT3T4+P3T2T3щT4)
Z2=щZ1
Або ,звівши до заданогобазису отримаємо:
Z1=щщ(щ(щ(щщ(A+B+C+D)+E+F)+щT1)+щT1),где
A=щщ(X1щT7щT8T9)=щ(щX1+T2+T3+щT4)
B=щщ(X2щT7T8щT9)=щ(щX2+T2+щT3+T4)
C=щщ(X3щT7T8T9)=щ(щX3+T2+щT3+щT4)
D=щщ(P1T7щT8щT9)=щ(щP1+щT2+T3+T4)
E=щщ(P2T7щT8T9)=щ(щP2+щT2+T3+щT4)
F=щщ(P3T7T8щT9)=щ(щP3+щT2+щT3+T4)
СхемаформуванняМО подібна СФМОавтомата з ПА,але поява сигналівна виходах yiможлива тількипри П=0, тобтоколи поточнамікрокомандавідповідаєоператорнійвершині. Томусхему формуванняYiзмінимо такимчином: сигналщT1(щП)кон`юнктивнооб'єднаємо зкожним сигналомT3...T7,щT3...щT7(мал. 3.5). При цьомувідсутністьцих сигналів приведе довідсутностісигналів yi,бокомбінаціяз усіх нулівна вході дншифраторавідповідаєпорожній операторнійвершині. Винятокскладає сигналy0,для якогопередбаченийокремий розряд,тому його микон`юнктивнооб'єднаємо зсигналом щT1(щП)(мал. 3.6.)
T1T1
Мал.3.5.Схеми підключеннящП.
T1
Рис.3.6.Схемаформуванняy0.
Схемабазового елементуРМК аналогічнавідповіднійсхемі в автоматіз ПА(мал2.6). У якостіЛАМК будемовикористовуватилічильник, щомає слідуючуфункціональнусхему(мал. 3.7.). Вхід V відповідаєсигналу Z1,якщо він рівний1, то ЛАМК збільшуєсвій вміст на1, в протилежномувипадку, навихід передаєтьсяінформаціяз входів A1...Ai.Синтезуємолічильник зкрізним перенесенням.Для цього складемослідуючутаблицю(табл.3.3).Таблицяскладена дляодного розряду.
Мал.3.7.Функціональнезображення
лічильника.
Таблиця.3.3
Синтезсхеми ЛАМК.
V | T | Ai | Qt | Qt+1 | щR | щS |
0 | 0 | 0 | 0 | 0 | * | 1 |
0 | 0 | 0 | 1 | 0 | 0 | 1 |
0 | 0 | 1 | 0 | 1 | 1 | 0 |
0 | 0 | 1 | 1 | 1 | 1 | * |
0 | 1 | 0 | 0 | 0 | * | 1 |
0 | 1 | 0 | 1 | 1 | 1 | * |
0 | 1 | 1 | 0 | 1 | 1 | 0 |
0 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | * |
1 | 0 | 0 | 0 | 0 | * | 1 |
1 | 0 | 0 | 1 | 1 | 1 | * |
1 | 0 | 1 | 0 | 0 | * | 1 |
1 | 0 | 1 | 1 | 1 | 1 | * |
1 | 1 | 0 | 0 | 1 | 1 | 0 |
1 | 1 | 0 | 1 | 0 | 0 | 1 |
1 | 1 | 1 | 0 | 1 | 1 | 0 |
1 | 1 | 1 | 1 | 0 | 0 | 1 |
СхемаРМК містить10 базових елементів.При побудовісхеми сигналищT1...щT10будемо зніматиз інверснихвиходів елементіврегістра. Кількістьмікросхем ПЗПвизначимо заформулою: NПЗП=]R/3[, де R - розрядністьмікрокомандиR=10, NПЗП=4Для зберіганнямікропрограмидосить однієїлінійки ПЗП,оскільки QПЗП=8,тобто однамікросхемарозрахованана зберігання256 трьохбітовихкомбінацій,а в нашому випадкупотрібно тільки63. З урахуваннямвищесказаногопобудуємо схемуавтомата зприродноюадресацієюмікрокоманд(мал.3.8).
V
1 1T0
1 1 1Q0 STT C Ai 11 R 1 1 RC
“Reset”
щT1 T2
1 Q2щQ1
щT2 T3
щQ2
........................................................................
Мал.3.8.Схема ЛАМК (усього6 елементів,сигнали V,C,”Reset”,Aiдля всіх, окрімпершого, непоказані).
4.СИНТЕЗАВТОМАТА ЗКОМБІНОВАНОЮАДРЕСАЦІЄЮ МІКРОКОМАНД.
4.1.Принципроботиавтомата.
Автоматз комбінованоюадресацієює комбінацієюзавтоматівз примусовоюі природноюадресацією. У даному автоматіадреса наступноїМКзадається вполі поточноїмікрокоманди,прицьому приневиконанніЛУ,що перевіряється,або прибезумовномупереході перехідздійснюєтьсяза заданоюадресою, а приістинності- за адресою наодиницю більшу,ніж поточна.Формат командиавтомата з КАнаступний(мал.4.1).
1 Y m 1 Х k 1 A l
Мал.4.1.Формат командиавтомата з КА.
Тут у поліY міститьсякод, що задаєнабір мікрооперацій,у полі X-код логічноїумови, що перевіряється, в полі А - адресапереходу приневиконаннілогічної умовиабо при безумовномупереході. Розрядністьполів визначаєтьсятаким чином:
m=]log2T[ Т- число наборівмікрооперацій,що використовуютьсяв ГСА,в нашому випадку Т=17, m=5
k=]log2(L+1)[ L-число логічнихумов в ГСА,в нашому випадкуL=6, l=3
l=]log2Q[ Q -кількістьмікрокоманд.
Структурнасхема автоматаприведена намал. 4.2. Автоматфункціонуєтаким чином. Схема запускускладаєтьсяз RS -тригера ісхеми “&", якаблокує надходженнясинхроімпульсівна РМК. За сигналом“Пуск" тригервстановлюєтьсяв одиницю івідбуваєтьсязапис мікрокомандидо регістру.Поле Y поступаєна схему формуванняМОі перетворюєтьсяв деякий набірмікрооперацій.Поле X поступаєна схему формуванняадреси, яка формує сигналZ2,якщоперехід безумовний(X=0) або ЛУ,що перевіряється,дорівнюєнулю або сигнал Z1 у випадку істинностіЛУ.За сигналомZ2вміст поля Анадходить долічильника,аз нього - на адреснийвхід ПЗП.А за сигналомZ1на адреснийвхід такожнадходить вмістлічильникаале тепер цеадреса поточноїмікрокоманди,збільшена наодиницю. Засигналом y0тригерскидаєтьсяв нуль і автоматзупиняєсвою роботу.
4.2. ПеретворенняпочатковоїГСА.
Перетвореннябудемо виконуватидвома етапами.На першому -введемо сигналy0до вершин, пов'язанихз кінцевою,якщовершина умовна,то введемо
S T & ПЗП “Пуск” СІ R РМК Y X A СФМО y0 .... yi Z1 СФА
доОАZ2
Мал.4.2.Структурнасхема автоматаз КА.
додатковуоператорнувершину з сигналомy0.Крімтого, введемододатковівершини безумовногопереходу, виходячиз тих же міркувань,що і для автоматаз природноюадресацією.Будемо, однак,мати на увазі, що для автоматаз КАперехід зоператорноївершини прирівнюєтьсядо безумовного,тому в однійточці можесходитисябудь-яка кількістьбезумовнихпереходів абопереходів зоператорнихвершин і тількиодинпо істинностіЛУ,що перевіряється. На другомуетапі виділимомікрокомандизаданого формату,користуючисьтими ж правилами,що і для автоматаз ПА. З врахуваннямвищесказаногоотримаємоперетворенуГСА(мал. 4.3).
4.3.Формуваннявмісту керуючоїпам'яті.
Приформуваннівмісту керуючоїпам'яті скористаємосятим же кодуваннямнаборів мікроопераційі ЛУ,що і для автоматівз ПА і природноюадресацією(табл.2.3, 2.4). Для адресаціїмікрокомандвипишемо їхприродніпослідовностітак само, як ідля автоматаз природноюадресацією,враховуючи, що природнимвважаєтьсятільки перехідпо істинностіЛУ.
a1=[O1,O14]
a2=[O2,O19,O18,O46,O6,O42,O43,O44,O9,O38]
a3=[O3,O15,O17 ]
a4=[O4,O5,O7,O8]
a5=[O10]
a6=[O11,O13]
a7=[O12]
a8=[O16,O29,O30,O25,O37,O35,O36]
a9=[O20,O22]
a10=[O21,O23]
a11=[O26,O32,O33]
a12=[O27,O24,O45]
a13=[O34]
a14=[O39]
a15=[O40]
a16=[O41]
a17=[O28]
a18=[O31]
Перерахуємов таблиці адресації(табл. 4.1) підрядвсі послідовностіa1-a18і закодуємоїх R-розряднимкодом. R=]log2N[,N-кількістьмікрокоманд(N=46,R=6). Закодуємотакож операториYi,поставившиїм у відповідністьп`ятирозряднийкод. У таблиці4.2 відобразимовміст керуючоїпам'яті, заповнившиполя FX, FY, FA.
Таблиця4.1.
АдресаціяМК.
мк | А1А2А3А4А5А6 |
O1 | 000000 |
O14 | 000001 |
O2 | 000010 |
O19 | 000011 |
O18 | 000100 |
O46 | 000101 |
O6 | 000110 |
O42 | 000111 |
O43 | 001000 |
O44 | 001001 |
O9 | 001010 |
O38 | 001011 |
O3 | 001100 |
O15 | 001101 |
O17 | 001110 |
O4 | 001111 |
O5 | 010000 |
O7 | 010001 |
O8 | 010010 |
O10 | 010011 |
O11 | 010100 |
O13 | 010101 |
O12 | 010110 |
O16 | 010111 |
O29 | 011000 |
O30 | 011001 |
O25 | 011010 |
O37 | 011011 |
O35 | 011100 |
O36 | 011101 |
O20 | 011110 |
O22 | 011111 |
O21 | 100000 |
O23 | 100001 |
O26 | 100010 |
O32 | 100011 |
O33 | 100100 |
O27 | 100101 |
O24 | 100110 |
O45 | 100111 |
O34 | 101000 |
O39 | 101001 |
O40 | 101010 |
O41 | 101011 |
O28 | 101100 |
O31 | 101101 |
Таблиця4.2
Вміст керуючоїпам`яті.
№ | A | FY | FX | FA |
Оп. | A1A2A3A4A5А6 | T1T2T3T4T5T6 | T7T8T9 | T10T11T12T13T14T15 |
O1 | 000000 | 000000 | 100 | 000010 |
O14 | 000001 | 000000 | 000 | 001101 |
O2 | 000010 | 000000 | 101 | 001100 |
O19 | 000011 | 000000 | 110 | 011110 |
O18 | 000100 | 000000 | 001 | 000111 |
O46 | 000101 | 010000 | 110 | 101101 |
O6 | 000110 | 000010 | 101 | 101100 |
O42 | 000111 | 000111 | 101 | 101010 |
O43 | 001000 | 000000 | 010 | 101011 |
O44 | 001001 | 010001 | 100 | 011010 |
O9 | 001010 | 001000 | 100 | 010100 |
O38 | 001011 | 101010 | 000 | 000000 |
O3 | 001100 | 000000 | 110 | 001111 |
O15 | 001101 | 000001 | 100 | 010111 |
O17 | 001110 | 000000 | 000 | 011010 |
O4 | 001111 | 000000 | 001 | 001101 |
O5 | 010000 | 000000 | 010 | 001010 |
O7 | 010001 | 000110 | 110 | 010011 |
O8 | 010010 | 101100 | 000 | 000000 |
O10 | 010011 | 000111 | 000 | 010110 |
O11 | 010100 | 000000 | 110 | 011010 |
O13 | 010101 | 100111 | 000 | 000000 |
O12 | 010110 | 001001 | 000 | 011010 |
O16 | 010111 | 000000 | 110 | 001010 |
O29 | 011000 | 000110 | 110 | 000111 |
O30 | 011001 | 000000 | 011 | 000110 |
O25 | 011010 | 000100 | 100 | 100010 |
O37 | 011011 | 001010 | 001 | 001011 |
O35 | 011100 | 000000 | 010 | 001010 |
O36 | 011101 | 000001 | 000 | 001001 |
O20 | 011110 | 001101 | 001 | 100000 |
O22 | 011111 | 000101 | 000 | 100110 |
O21 | 100000 | 001110 | 011 | 101001 |
O23 | 100001 | 000000 | 000 | 011010 |
O26 | 100010 | 000000 | 101 | 100101 |
O32 | 100011 | 000000 | 110 | 101000 |
O33 | 100100 | 000000 | 000 | 001010 |
O27 | 100101 | 000000 | 110 | 011000 |
O24 | 100110 | 001111 | 110 | 000101 |
O45 | 100111 | 100011 | 000 | 000000 |
O34 | 101000 | 100000 | 000 | 000000 |
Таблиця 4.2.
(продовження)
O39 | 101001 | 100000 | 000 | 000000 |
O40 | 101010 | 100000 | 000 | 000000 |
O41 | 101011 | 100000 | 000 | 000000 |
O28 | 101100 | 001011 | 000 | 010001 |
O31 | 101101 | 100000 | 000 | 000000 |
4.4.Синтезсхеми автомата.
Присинтезі схемискористаємосявже розробленимивузлами дляавтоматів зПА і природноюадресацією.СФАавтомата з КАаналогічнаСФАавтомата зприродноюадресацією.Схеми СФМО,РМК аналогічнівідповіднимвузлам автоматаз ПА (розд.2.4), асхема ЛАМКзапозиченазавтомата зприродноюадресацією(розд.3.4). Відмінністьполягає лишев тому, що дляРМКбуде потрібно15 базових елементів.Враховуючивищесказане,побудуємосхему автоматаз комбінованоюадресацієюмікрокоманд(мал.4.4).
5. ПОРІВНЯЛЬНАХАРАКТЕРИСТИКААВТОМАТІВ.
5.1. Підрахунокапаратурнихвитрат.
Визначимоапаратурнівитратина кожний завтоматів.Оскільки синтезлічильникане був обов'язковим,то привизначенніапаратурнихвитратбудемо вважатийого єдиним вузлом.
1. У автоматіз примусовоюадресацієюсхема СФАмістить 28 логічних елементів, СФМО- 57 ЛЕ, вузол запускуі схема “&" - 4 ЛЕі, крімтого, необхідно6 елементів-інверторівдля отриманнясигналівщX1...щX3,щP1...щP3Такожпотрібно 27 елементівдля РАМКі РМК.Таким чином,сумарне числоЛЕдорівнює 122. ДляпобудовиРАМКі РМКтакож будепотрібно 27 тригерів.Кількість ПЗП-7.
2. У автоматіз природноюадресацієюсхема СФАмістить 12 логічних елементів, СФМО- 68 ЛЕ, вузол скидання- 2 ЛЕі, крімтого, необхідно6 елементів-інверторівдля отриманнясигналівщX1...щX3,щP1...щP3і 10 елементівдля РМК.Таким чином,сумарне числоЛЕдорівнює 98. Дляпобудови РМКтакож будепотрібно 10 тригерів.Кількість ПЗП-4. Схема такожміститьодинлічильник.
3. У автоматіз комбінованоюадресацієюсхема СФАмістить 10 логічних елементів, СФМО- 57 ЛЕ, вузол запускуі схема “&" - 4 ЛЕі, крімтого, необхідно6 елементів-інверторівдля отриманнясигналівщX1...щX3,щP1...щP3і 15 елементівдля РМК.Таким чином,сумарне числоЛЕдорівнює 92. Дляпобудови РМКтакож будепотрібно 15 тригерів.Кількість ПЗУ-5. Схема такожміститьодинлічильник.
Складемозведену таблицювитратна синтезованіавтомати.(табл.5.1.)
Таблиця5.1.
Апаратурнівитратидля синтезованихавтоматів.
Тип автомата | Логічніелементи | Тригери | ПЗП | Лічильники |
ПА | 122 | 27 | 7 | 0 |
ПрА | 98 | 10 | 4 | 1 |
КА | 92 | 15 | 5 | 1 |
5.2. Визначенняавтомата змінімальнимиапаратурнимивитратами.
Заповнимотаблицю, де длякожного автоматазнаком “+" відмітимомінімальнівитратина даний типелементів, азнаком “-"-немінімальні(табл. 5.2.).
Таблиця5.2.
Типавтомата | Логічніелементи | Тригери | ПЗП | Лічильники |
ПА | - | - | - | + |
ПрА | - | + | + | - |
КА | + | - | - | - |
Як виднозтаблиці 5.2., автоматз природноюадресацієювиграє по двомпараметрам:по кількостітригеріві ПЗП.
Дляпідтвердженняправильностівибору автоматазастосуємотакож оцінкуза Квайном (засумарною кількістювходів елементів).Будемо вважатикількістьвходів уЛЕ- 4, утригера- 4, уПЗП-9 і улічильника- 9. З врахуваннямвищенаведенихзначень, дляавтомата з ПАпоказник оцінкискладе - 659, дляавтомата з ПрА- 477, для автоматаз КА-482.
Як виднозприведенихоцінок, автоматз примусовоюадресацієюдалеко неоптимальний,а автомати зприродною ікомбінованоюадресацієюпо витратахпрактичнооднакові, алевсе ж автоматз ПрА має деякуперевагу передавтоматом зКА.Таким чином,результатомпроектуваннябуде схемаавтомата зприродноюадресацієюмікрокоманд.