Що стосується управління окремими частинами єпархії, то Помісний Собор у 1945 р., по суті, повернувся до практики, що існувала до 1918 р. У Положенні нічого не говориться ні про благочинницькі збори, ні про благочинницькі Ради, уведені Собором 1917–1918 рр. Скасовується в Положенні і виборність благочинних. Згідно зі ст. 79 благочинні призначаються єпархіальним архиєреєм. Коло обов’язків благочинного описане у ст. 30 Положення. За нею благочинний є наглядовим і виконавчим органом архиєрея. Він стежить за діяльністю і поводженням парафіяльного духовенства, відвідує приходи не менше двох разів на рік і кожне півріччя представляє архиєрею звіт про стан довіреного йому округу, а в особливо важливих випадках – доносить архиєрею невідкладно. Благочинний клопочеться про нагородження підвідомчих йому кліриків і мирян. У разі потреби він робить братські умовляння парафіяльним настоятелям і іншим клірикам, піклується про те, щоб віруючі парафій, що тимчасово залишилися без священнослужителів, не позбавлені були духовного керування.
12.1. Органи єпархіального управління. Устрою єпархіального управління присвячена VIII глава “Устрою про управління Російської Православної Церкви”, названа “Єпархія”. У “Уставі” єпархія визначається як “місцева церква, яка очолюється архиєреєм і складається з парафій, об’єднаних у благочиння і монастирі, що знаходяться на даній території”. Про межі єпархій у “Уставі” сказано, що усередині СРСР вони визначаються з урахуванням адміністративно-територіального поділу областей, країв чи республік, а за рубежем установлюються особливим рішенням Священного Синоду.
“Єпархіальний архиєрей, – говориться в ст. 5 гл. VIII “Уставу” – за спадкоємством влади від святих апостолів є предстоятель місцевої церкви – єпархії, який канонічно управляє нею за соборного сприяння кліру та мирян”. Він обирається і призначається Синодом. За потреби в допомогу йому призначається вікарний єпископ, коло обов’язків якого встановлюється на розсуд правлячого архиєрея.
Кандидат у єпископи має бути не молодший 30 років, з ченців чи осіб білого духовенства, які не перебувають у шлюбі; в останньому випадку перед хіротонією обов’язково здійснюється його чернечий постриг. Кандидат на єпископську кафедру повинний відповідати високому званню єпископа за своєю моральностю й освітою.
У єпархії архререй користується повнотою влади у справах віровчення, християнської моральності, священнодійства і пастирства. Він рукопокладає і призначає кліриків, призначає співробітників єпархіальних установ і благословляє постриги. Кліриків іншої єпархії правлячий архиєрей приймає лише при наявності відпускної грамоти. Архиєрей скликає Єпархіальні Збори та Раду і головує на них; він має вище начальницький нагляд над усіма єпархіальними установами і монастирями, що входять до єпархії. “Без згоди єпархіального архиєрея, – говорить ст. 14 “Уставу”, – жодне рішення органів єпархіального управління не може бути втілене в життя”.
Архиєрей звертається з архіпастирськими посланнями до своєї пастви; складає щорічні звіти про життя єпархії і своєї діяльності і направляє їх Патріарху; він є представником своєї єпархії перед державною владою.
Єпархіальний архиєрей піклується про збереження віри, християнської моральності і благочестя своєї пастви; стежить за правильним здійсненням богослужіння в єпархії, несе відповідальність за виконання постанов органів вищої церковної влади і положень “Уставу”. Він відвідує парафії своєї єпархії і контролює їхню діяльність, стежить за діяльністю кліру, піклується про удосконалення духовного і морального стану духовенства, про підвищення його освітнього рівня. Архиєрей несе відповідальність за підготовку кліриків; стежить за церковним проповідництвом у єпархії, піклується про релігійно-моральне виховання християн. Він клопочеться перед Патріархом про нагородження гідних кліриків і мирян і сам нагороджує їх, діючи при цьому в рамках своїх повноважень. Єпархіальний архиєрей піклується про будівництво і ремонт храмів, молитовних будинків і каплиць, про їхнє влаштування, що відповідає церковної традиції; освячує храми, несе піклування про церковний спів, іконопис; піклується про справи милосердя і добродійності, про забезпечення парафій усім необхідним для відправлення богослужіння.
Здійснюючи нагляд за дотриманням церковної дисципліни, архиєрей має право накладати покарання на кліриків (догани, епітимії, звільнення з посади, тимчасова заборона у священнослужінні), а також на мирян, аж до тимчасового відлучення від церковного спілкування. Справи про тяжкі злочини кліриків і мирян він передає на розгляд церковного суду і затверджує його постанови. Правлячий архиєрей, відповідно до канонів, вирішує питання церковних шлюбів і розлучень.
Єпархією, що вдовіє, тимчасово керує єпископ, якого призначає Патріарх. Вдівство єпархії не може продовжуватися за нормальних умов довше 40 днів. “Досягши 75-літнього віку, – сказано в “Уставі”, – архиєрей подає на ім’я Патріарха прохання про відхід на відпочинок. Питання про час задоволення такого прохання вирішується Священним Синодом”.
“Вищим органом, за сприяння якого архиєрей керує єпархією, є, – згідно з “Уставом”, – Єпархіальні збори”. Єпархіальні збори складаються з рівної кількості кліриків і мирян. Вони скликаються правлячим архиєреєм не рідше одного разу на рік. “Процедура обрання членів Єпархіальних зборів установлюється єпархіальною владою”.
До обов’язків Зборів входять: обрання членів Помісного Собору, членів Єпархіальної ради; створення єпархіальних установ і турбота про їхнє фінансування; спостереження за плином єпархіальних справ; заслуховування повідомлень єпархіального начальства про різні сторони єпархіального життя.
Головою Єпархіальних зборів є правлячий архиєрей. На них обираються Заступник Голови Збори і його Секретар. Рішення Єпархіальних зборів приймаються більшістю голосів; у випадку рівності голосів перевагу має голос головуючого.
“Єпархіальна рада утворюється із благословення правлячого архиєрея і складається не менше ніж із чотирьох осіб у пресвітерському сані, половина з яких призначається архиєреєм, а інші обираються Єпархіальними зборами на один рік”. Її головою є правлячий єпископ. Єпархіальна рада засідає не рідше одного разу на квартал. Архиєрей призначає секретаря Єпархіальної ради. “Якщо при розгляді справи, – говориться в ст. 42 “Уставу”, – виникають протиріччя, то справа вирішується більшістю голосів; за рівності голосів перевагу має голос голови”.
До обов’язків Єпархіальної ради входять: виконання рішень Єпархіальних зборів; подання Зборам своїх річних звітів, турбота про вишукування засобів на потреби єпархії і парафій, визначення меж благочинь і парафій, розгляд звітів благочинних, спостереження за діяльністю парафіяльних рад, проведення ревізій єпархіальних установ, ознайомлення з проектами будівництва, ремонту і реставрації храмів, турбота про забезпечення заштатного духовенства і заштатних церковних працівників.
Єпархіальна рада є судом першої інстанції у справах, пов’язаних зі звинуваченням кліриків і мирян у неправославній вірі, порушеннях канонів і християнських моральних норм; вона розглядає також питання, що стосуються церковного шлюбу і розлучення, про суперечки між духовенством і парафіяльними посадовими особами. Рішення Єпархіальної ради з церковно-судових справ можуть бути оскаржені у вищій інстанції церковного суду.
Архиєрею в здійсненні їм виконавчої влади в єпархії покликані допомагати єпархіальне управління й інші єпархіальні установи. При кожнім єпархіальному управлінні неодмінно повинний бути єпархіальний архів.
12.2. Благочиння. Єпархія розділяється на благочинницькі округи, очолювані благочинними, яких призначає правлячий архиєрей. Межі і назви округів визначаються архиєреєм разом з Єпархіальною радою.
До обов’язків благочинного входить турбота про чистоту православної віри і релігійно-моральне виховання віруючих, спостереження за правильним здійсненням богослужінь, благоліпністю храмів, станом проповіді, контроль за виконанням постанов єпархіальної влади; благочинний дає ради духовенству щодо виконання ним своїх обов’язків, а також і особистого життя, усуває непорозуміння між кліриками без формального судочинства, доповідає про значні інциденти архиєрею, попередньо розслідує церковні правопорушення кліриків і мирян, клопочеться про нагородження кліриків і мирян, вносить пропозиції єпархіальному єпископу про призначення на вакантні місця у благочинні; несе турботу про церковне життя в парафіях, що тимчасово не мають священиків; спостерігає за будівництвом і ремонтом храмів та інших церковних будівель.
Благочинний зобов’язаний не рідше одного разу на рік відвідувати всі парафії свого округу. Він має право проводити засідання парафіяльних зборів за вказівкою архиєрея, на прохання настоятеля, а також парафіяльних зборів і парафіяльної ради. По благословенню архиєрея благочинний скликає священиків округу на братські наради для розгляду питань про церковні потреби. Благочинний представляє щорічний звіт архиєрею. “При благочинному може існувати канцелярія, службовці якої призначаються правлячим архиєреєм, і архів”.