У Румунській Православній Церкві вища влада в усіх духовних і канонічних питаннях належить Священному Синоду. Священний Синод складається з Голови, яким є Патріарх, і всіх митрополитів і єпископів. Під час відсутності Патріарха в Синоді головує митрополит Молдови й Сучави, а за його відсутності головують (послідовно) митрополит Ардяли, митрополит Олтени, митрополит Баната; у випадку ж відсутності Патріарха і всіх митрополитів функції голови здійснює найстарший за хіротонією єпископ. Священний Синод збирається на чергову сесію один раз на рік, а на надзвичайну – тоді, коли це виявиться необхідним. Сесія Синоду вважається правочинною, якщо на ній присутні не менше 12 архиєреїв. Рішення приймаються більшістю голосів присутніх членів Синоду.
Священний Синод зобов’язаний: зберігати догматичну та канонічну єдність Румунської Церкви із Вселенською Церквою; обговорювати будь-яке догматичне й канонічне питання; візувати всі закони та устави, що стосуються Румунської Церкви; здійснювати контроль за виборами Патріарха, митрополитів і єпископів та перевіряти відповідність кандидатів канонічним вимогам. Священний Синод обирає румунських православних єпископів на кафедри, що знаходяться за кордоном, а також патріарших вікаріїв. Синод має право вершити суд над своїми членами, він приймає апеляції кліриків; керує діяльністю виконавчих органів єпархій, митрополій і Патріархії; стежить за виданням Священного Писання, богослужбових книг і всієї релігійної літератури, за виготовленням ікон і богослужбової утварі. Священний Синод ратифікує рішення, прийняті Постійним Синодом. Свої ж рішення він приймає шляхом відкритого чи таємного голосування. За рівності голосів перевагу дає голос Голови. Якщо за таємного голосування виявляється рівна кількість голосів, то процедура голосування повторюється, а якщо результат виявляється таким же, то кидають жереб.
Сесії Священного Синоду починаються з того, що створюються 4 комісії у складі трьох членів кожна: митрополита як голови та двох єпископів, один з яких – доповідач. Комісії ці наступні: 1) із зовнішніх зв’язків; 2) з питань доктринальних і духовного життя монастирів; 3) з дисциплінарних, канонічних і юридичних питань; 4) з духовної освіти.
У періоди між сесіями Священного Синоду діє Постійний Синод, який складається з Патріарха – голови та митрополитів. У випадку відсутності Патріарха головують митрополити відповідно до диптиха їхніх кафедр. Патріарх може викликати на засідання Постійного Синоду представників кліру, монастирів і духовних шкіл. Компетенція Постійного Синоду аналогічна компетенції Священного Синоду, однак його рішення підлягають ратифікації Священним Синодом.
Центральним представницьким органом Румунської Православної Церкви з усіх адміністративно-господарських питань, що не входять у компетенцію Синоду, є Національні церковні Збори. Вони складаються із представників від кожної єпархії: по одному клірику і по два мирянина, які обираються Єпархіальними Зборами на 4 роки, і з членів Священного Синоду. Головою зборів є Патріарх, а у випадку його відсутності – один із митрополитів. Національні Церковні Збори засідають один раз на рік, а також у міру необхідності. Вони підтримують права й інтереси Румунської Православної Церкви, керують її культурними, благодійними та господарськими установами, приймають рішення щодо змін меж єпархій і митрополичих округів і відкриття нових кафедр, розпоряджаються церковним майном, ревізують і затверджують загальний бюджет і поточний рахунок Патріархії. Національні Церковні Збори створюють бюро, що складається із трьох секретарів (одного клірика та двох мирян). Один із секретарів оголошується Патріархом генеральним секретарем. Крім того, Збори створюють постійні комісії з шести членів кожну (двох кліриків і чотирьох мирян): 1) організаційну; 2) церковну; 3) культурну; 4) фінансовоекономічну; 5) мандатну; 6) бюджетну.
Рішення Зборів приймаються шляхом голосування (голосувати можна оплесками чи підняттям руки). При потребі проводиться поіменне чи таємне голосування.
Вищий адміністративний орган із справ усієї Румунської Церкви – Національна Церковна Рада, що є одночасно виконавчим органом Священного Синоду і Національних Зборів. Вона складається з Голови – Патріарха (у випадку відсутності Патріарха його заміщають митрополити) і дев’яти членів: трьох кліриків і шести мирян, обраних Національними Церковними Зборами на 4 роки, а також з Патріарших адміністративних радників, що беруть участь у засіданнях із правом дорадчого голосу. У роботі Національної Церковної Ради можуть також брати участь єпископи – члени Священного Синоду – із правом дорадчого голосу. Засідання національної Церковної Ради скликаються Головою – Патріархом, коли це необхідно. Компетенція Національної Церковної Ради відповідає компетенції Національних Церковних Зборів, але її рішення підлягають затвердженню Зборами.
Патріаршу адміністрацію складають: 2 вікарних архиєрея, прирівняних у правах до єпархіальних єпископів, 6 патріарших адміністративних Радників – членів Національної Церковної Ради, Патріарша канцелярія та Відділ інспекції й контролю. Патріарші адміністративні радники обираються шляхом відкритого голосування Національними Церковними Зборами з числа священиків 1-го розряду – докторів і ліценціатів богослів’я. Патріаршу канцелярію очолюють директор і патріарші адміністративні радники. При Патріарху є також кабінет Патріарха; цим кабінетом керують директор і секретар, призначені Патріархом.
8.3. Болгарська Православна Церква. Главою Болгарської Церкви є Святійший Патріарх, що носить також титул митрополита Софійського. Патріарх, відповідно до Уставу Болгарської Православної Церкви, повинен бути не молодшим 50 років; він обирається з числа митрополитів, що управляли єпархією не менше 5 років. Обрання Патріарха відбувається на Виборчому Церковному Соборі, до складу якого входять усі єпархіальні архиєреї і по сім представників від кожної єпархії. 3 клірика і 4 мирянина (від Софійської єпархії – 6 кліриків і 8 мирян), один представник від ставропігіальних монастирів з числа їхніх ігуменів – настоятелів, один – від духовних шкіл, один – від Союзу братств священнослужителів, один – від Союзу братств церковнослужителів, а також представники (православновіруючі) від Національної Ради Вітчизняного фронту, від Академії наук, від Верховного Суду і Департаменту віросповідання.
Після звільнення Патріаршого Престолу Головою Святійшого Синоду стає найстарший за тривалостю управління єпархією митрополит, який входить до малого складу Синоду. Він очолює Церкву протягом 7 днів після обрання Намісника – Голови Святійшого Синоду. Обрання Патріарха повинно відбутися не пізніше ніж через 4 місяці після звільнення Патріаршого Престолу.
Патріарх Болгарський головує на засіданнях Святійшого Синоду в повному і малому складі, а також на засіданнях Церковно-народного собору і Верховної церковної ради. Він стежить за точним виконанням постанов вищих органів церковної влади. Патріарх представляє Болгарську Церкву у зносинах із державною владою й іншими Православними Церквами. Він користається перевагою честі перед усіма болгарськими архиєреями та носить титул “Святійшества”. Разом зі Святійшим Синодом Патріарх рукопокладає єпископів на кафедри Болгарської Церкви. Він освячує св. миро та керує церковними громадами, що знаходяться за межами Болгарії. Патріарх не вирішує жодного питання без відома Синоду, але і Синод не може вирішити жодного питання без відома Патріарха чи його заступника, яким належить вища виконавча влада в Церкві. Як і всякий архиєрей, Патріарх підлягає суду Святійшого Синоду в повному складі.
Святійший Синод у повному складі містить у собі всіх єпархіальних архиєреїв Болгарської Церкви. Він збирається щорічно, а в разі потреби може бути скликаний на надзвичайну сесію в будь-який час. Святійшому Синоду належить вища церковна влада. Він дбає про єднання Болгарської Церкви із Вселенським Православ’ям, стежить за православною чистотою навчання, яке проповідується в Церкві, за правильним здійсненням Таїнств і богослужінь. Синод має право рукоположення єпископів та обрання митрополитів, приготування св. миро, канонізації святих. Святійший Синод заслуховує доповіді єпархіальних архиєреїв, розглядає скарги на архиєреїв і посадових осіб у справах, підвідомчих Синоду. Синод призначає вищих посадових осіб, присуджує церковні відмінності, відкриває нові монастирі і духовні школи, затверджує церковний бюджет. Разом з Патріархом Святійший Синод поминається під час богослужіння в усіх храмах Болгарської Православної Церкви.
Святійший Синод у малому складі містить у собі Патріарха і чотирьох єпархіальних митрополитів, що обираються повним складом Синоду терміном на 4 роки з числа архиєреїв, які не менше 2 років управляли своїми єпархіями. Святійший Синод у малому складі засідає постійно і сам встановлює для себе канікулярний час. У періоди між сесіями Синоду в повному складі він здійснює його функції з управління Церквою. Синод у малому складі підзвітний Синоду в повному складі. Рішення на засіданнях Синоду як у повному, так і в малому складі приймаються більшістю голосів. За рівності голосів перевагу дає голос Голови.