Результатом проведення будь-якої консолідації, за четвертою рисою, є консолідований акт. Такий акт притаманний і консолідації банківського законодавства, на основі якого буде проводитися кодифікація банківського законодавства. Однак при консолідації банківського законодавства створення одного консолідованого акту є недоцільним. Це обумовлено розглянутими у першому розділі роботи ознаками банківського законодавства. Множинне та неоднорідне банківське законодавство неможливо об’єднати в один консолідований акт. Така ситуація вимагає пошуку інших шляхів реалізації систематизаційних процесів, зокрема в аспекті консолідації.
Автором роботи пропонується на основі інкорпораційних збірників банківського законодавства при проведенні консолідації банківського законодавства утворити не один, а два консолідованих акти, а саме:
1) Консолідований акт, який включає положення з Конституції України, законів України, міжнародних нормативно-правових актів, ратифікованих Верховною Радою України;
2) Консолідований акт, до структури якого входять підзаконні нормативно-правові акти, норми яких регулюють банківську діяльність, у тому числі акти Національного банку України.
Визначимо, які нормативно-правові акти необхідно об’єднати і технічно-структурно оформити. Як зазначалося вище, до першого консолідованого акта входять норми законів та міжнародно-правових актів, норми яких регулюють банківську діяльність. У залежності від цього факту, можна запропонувати двохрозділову структуру консолідованого акта. Тоді норми із законів України складатимуть перший розділ консолідованого акта, а положення з міжнародно-правових актів – другий. Так, до змісту першого розділу консолідованого акта пропонується включити норми з таких актів, як: Конституції України; Господарського та Цивільного кодексів України; законів України „Про банки і банківську діяльність”, „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, „Про електронний цифровий підпис”, „Про електронні документи та електронний документообіг”, „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, „Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати”, „Про Національний банк України”, „Про організацію формування та обігу кредитних історій”, „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, „Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” Закон України „Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб” тощо.
Зміст другого розділу консолідованого акта складатимуть окремі положення з фінансових міжнародно-правових актів. Відбір таких положень повинен відбуватися з урахуванням подальшого їх внесення до змісту Банківського кодексу України. Систематизаційній обробці підлягають, у першу чергу, норми таких основних міжнародно-правових актів, як:
1) Директиви Ради Європейських Співтовариств 87/102/ЄЕС від 22 грудня 1986 року „Про узгодження законів, правил та постанов органів виконавчої влади Держав-членів, які стосуються споживчих кредитів”;
2) Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу 2006/48/ЄС від 14 червня 2006 року „Щодо започаткування діяльності кредитних установ та її ведення” (в редакції від 27 березня 2007 року);
3) Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу 2001/24/ЄС від 4 квітня 2001 року „Про реорганізацію та ліквідацію кредитних установ”;
4) Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу 2005/60/ЄС від 26 жовтня 2005 року „Про запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання коштів та фінансування тероризму”;
5) Директиви Європейського парламенту та Ради міністрів Європейського Союзу 2006/43/ЄС від 17 травня 2006 року „Про обов’язковий аудит річної звітності та консолідованої звітності”;
6) Консультативного листа Базельського комітету з банківського регулювання „Базові принципи ефективного нагляду за банківською діяльністю” (квітень 1997 року);
7) Міжнародного договору „Сорок рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмивання грошей (FАТF)” від 24 вересня 2003 року тощо.
Підкреслимо, що вищезазначений перелік не є кінцевим, і до нього входять не всі законодавчі нормативно-правові акти, що регламентують банківську діяльність, а лише основні. Крім того, зауважимо, що до консолідованого акта включаються не всі норми з цих законодавчих актів, а лише ті, які, регулюючи банківську діяльність, носять уніфікований характер.
Другий консолідований акт, до складу якого входять підзаконні нормативно-правові акти, норми яких регулюють банківську діяльність, є складнішим за своєю структурою. Якщо до першого консолідованого акта, крім міжнародних актів, входили тільки закони, прийняті одним державним органом – Верховною Радою України, то до другого входять акти, які приймаються різними державними органами України. Це зумовлює первинне групування підзаконних нормативно-правових актів, норми яких регулюють банківську діяльність, за суб’єктним критерієм:
1) акти Національного банку України;
2) інші підзаконні нормативно-правові акти.
На підставі такого розподілу, можна запропонувати двох розділову структуру другого консолідованого акта, де до першого розділу входитимуть норми з актів Національного банку України, а до другого – норми з підзаконно-правових актів, прийнятих різними суб’єктами правотворчості.
Згідно своїх повноважень Національний банк України видає акти у формі постанов Правління Національного банку України, а також інструкцій, положень, правил. Ці акти є обов’язковими для органів державної влади, банків, підприємств та організацій незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб [9; с. 8]. Акти Національного банку України становлять найбільшу частину з підзаконних нормативно-правових актів, які необхідно консолідувати. Норми саме з цих актів будуть основною частиною другого консолідованого акта банківського законодавства. Серед таких актів:
1) Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22;
2) Інструкція про касові операції в банках України, затверджена постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2004 року №337;
3) Інструкція про міжбанківський переказ грошей в Україні у національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 17 березня 2004 року №110;
4) Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затверджена постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492;
5) Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 серпня 2001 року №368;
6) Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637;
7) Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року №369;
8) Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затверджене постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року №275;
9) Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затверджене постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року №516;
10) Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, затверджене постановою Правління Національного банку України від 31 серпня 2001 року №377;
11) Положення про структуру системи банківського нагляду Національного банку України та його повноваження щодо адекватного реагування на порушення в діяльності комерційних банків, затверджене постановою Правління Національного банку України від 17 листопада 1997 року №380 та інші акти.
До змісту другого розділу консолідованого акта банківського законодавства входять усі інші підзаконні нормативно-правові акти, норми яких регулюють банківську діяльність, наприклад:
1) Декрет Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 року №15-93;
2) Положення Кабінету Міністрів України про створення (реєстрацію), реорганізацію та ліквідацію промислово-фінансових груп, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 року №781;
3) Указ Президента України „Про заходи щодо посилення захисту прав громадян, які є вкладниками банків, та інших клієнтів банків і забезпечення стабільності у банківській системі” від 18 липня 2006 року №624/2006;
4) Указ Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” в редакції від 11 травня 1999 року №491/99;
5) Указ Президента України „Про заходи щодо зміцнення банківської системи України та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень” від 14 липня 2000 року №891/2000;
6) Положення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про особливості провадження депозитарної діяльності з державними цінними паперами від 15 травня 2007 року №956 тощо.
Підкреслимо, що даний список нормативно-правових актів, норми з яких увійдуть до банківських консолідованих актів, не є вичерпним.