Тора не хоче у чомусь обмежити людину, вона бажає примусити її максимально плідно працювати розумом, серцем, силою волі, емоціями, почуттями, вірою, надією і покірністю Божому провидінню. Як і кожна релігія, іудаїзм намагається надати якнайзручніші і якнайдієвіші способи досягнення святості. Тора пропонує такий підхід: Можливостей вступити в контакт зі Всевишнім багато. У інтелекту нема переваги над емоційною сферою людської душі і навпаки. Тільки постійно переходячи із однієї області досвіду до іншої, діаметрально протилежної, людина може досягти того ритму буття, який допомагає вийти на шлях святості. [2]
Один із постулатів, під впливом яких сформувався єврейський ритуал служіння Всевишньому, була повне заборона на виготовлення статуй і масок, який стосується другої з десяти Заповідей. Іудаїзм забороняє створювати зображення, які можуть бути використані в ритуальних цілях. Тобто заборонено зображати будь-яких створінь, ангелів і Самого істинного Бога, і створювати скульптури людської фігури. Ця заборона спричинила відсутність культового живопису -- ікон в іудаїзмі. Це пояснюється також тим, щоб люди не бачили у синагозі зайвих предметів, які могли б спонукати людей до ідолопоклоніння, як це часто бувало у історії євреїв, коли предмети символічного і історичного значення перетворювалися у об’єкти поклоніння.
Підсумок
іудаїзм єврей релігія тора
Після Авраама, Якова, Мойсея, Давида, Єноха і Езри, єврейський народ так і не мав потужного, небесного священного месію. Вся релігія і ї розвиток ґрунтуються на авторитеті рабинів, фарисеїв мудреців і тлумачах Тори, і звісно ж фольклорі – Аггаді. Жити в очікуванні месії декілька тисяч років, пережити страшні приниження, голодомор ( облога Єрусалима римським військами), депортацію, винищення, гоніння, голокост і страшенну ненависть з боку інших етносів і не загинути -- передбачає існування якоїсь, справді божественної месіанської мети існування. Таку витривалість і незнищенність може пояснити їхня релігія, яка одна з перших в історії запровадила поклоніння одному Богові, поклала на свій народ духовну відповідальність за долю людства і завжди намагалася перебувати не у сувоях Тори у синагогах, а у серцях, душах і головах самих євреїв, які перебуваючи роздрібненими по всій планеті, відчували спорідненість і жагу до єднання. Так Іудаїзм має безліч течій, але це радше закономірність і правильність ніж аномалія. Іудаїзм – це напрочуд жива релігія, яка не те що трансформується, а швидше доповнюється і нашаровується з кожним новим поколінням. Стосовно інших релігій, то євреї не ображаються на те, що їхній Танах і історія стали підвалинами для формування й існування християнства й ісламу. Євреї підходять до цієї проблеми по-філософськи: те, що Танах у викривленому для них вигляді входить до релігійного світу майже половини людства, це промисел Божий, який старається хоч якось навернути свої овець на правильну дорогу. Самі ж євреї ніколи не насаджували свою релігію іншим народам, бо це їх особиста привілегія передБогом -- бути іудеями і Богообраним народом.
Література
1. Троянда про тринадцять пелюсток. Глава 5. Тора., Адин Штейнзальц, голова Інституту вивчення іудаїзму (Єрусалим).
2. Академічне релігієзнавство. Підручник. К., 2000. http://www.mnsu.edu/emuseum/cultural/religion/judaism/history.html
3. http://www.religionfacts.com/judaism/history.htm
4. http://en.wikipedia.org/wiki/Judaism#History
5. http://www.judaicaru.org/steinsalz/roza_5.htm
6. http://www.eleven.co.il/article/10065
7. http://ru.wikipedia.org/wiki/Талмуд
8. http://en.wikipedia.org/wiki/Torah
[1]Троянда про тринадцять пелюсток. Глава 5. Тора., Адин Штейнзальц, голова Інституту вивчення іудаїзму (Єрусалим).
[2]Троянда про тринадцять пелюсток. Глава 5. Тора., Адин Штейнзальц, голова Інституту вивчення іудаїзму (Єрусалим).