Захищаючи людську гідність, права людини, співробітники міліції мають право застосовувати силу, вогнепальну зброю тільки в разі крайньої необхідності і в тій мірі, в якій це вимагається для відновлення громадського порядку.
Правомірне застосування сили, вогнепальної зброї не вважається катуванням.
Співробітники міліції, що відмовились виконувати незаконний наказ про застосування сили, вогнепальної зброї або повідомляють про це іншим посадовим особам не притягаються до будь-якої відповідальності.
У необхідних випадках, після застосування сили, вогнепальної зброї співробітники міліції надають потерпілим першу допомогу.
Порушення встановлених правил, прав, законних інтересів громадян, виконання незаконного розпорядження, наказу вищестоящих посадових осіб тягне встановлену законом відповідальність.
Розділ VІІ. Контроль громадських формувань за дотриманням прав затримуваних і застосуванням насильства осіб.
Стаття 21. Контроль громадських формувань за дотриманням прав затримуваних і застосуванням насильства осіб.
Кожна особа, що виконує службові або громадські обов’язки по охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю представляє громадськість у цілому, несе перед нею відповідальність та їй підзвітна.
Будь-яка громадська організація має право:
- звернутись до відповідної посадової особи ОВС України, інших відповідних установ з приводу об’єктивного розслідування правомірності застосування сили, вогнепальної зброї;
- брати участь в обговоренні навчальних програм з приводу підготовки особового складу міліції до застосування сили, вогнепальної зброї;
- ставити питання про доцільність існування тих чи інших правових норм з питань застосування сили, вогнепальної зброї перед широким колом громадськості;
- брати учать в екзаменаційних комісіях з питань підтвердження належного рівня підготовки відповідної категорії співробітників міліції, уповноважених застосовувати силу, вогнепальну зброю;
- звертатись до суду, прокуратури з приводу порушення прав і законних інтересів громадян, що затримувались із застосуванням сили, вогнепальної зброї.
Порушення вказаних правил, а також незаконне застосування сили, вогнепальної зброї тягне за собою матеріальну (моральну), дисциплінарну, адміністративну, кримінальну відповідальність в залежності від тяжкості наслідків у відповідності до чинного законодавства України.
Розділ VІІІ. Нагляд за дотриманням законодавства з питань застосування сили, вогнепальної зброї співробітниками міліції.
Стаття 22. Нагляд за дотриманням законодавства з питань застосування сили, вогнепальної зброї співробітниками міліції.
Нагляд за дотриманням законодавстваспівробітниками міліції з питань застосування сили, вогнепальної зброї здійснюється органами прокуратури, які мають право:
- брати участь у розробці навчальних програм по підготовці відповідної категорії співробітників міліції до застосування сили, вогнепальної зброї;
- брати учать в екзаменаційних комісіях з питань підтвердження належного рівня підготовки відповідної категорії співробітників міліції, уповноважених застосовувати силу, вогнепальну зброю;
- періодично аналізувати статистичні дані з питань застосування сили, вогнепальної зброї;
- вирішувати питання про санкціонування застосування сили, вогнепальної зброї під час припинення групових порушень громадського порядку, масових заворушень;
- періодично інформувати громадськість про стан дотримання законності міліцією з питань застосування сили, вогнепальної зброї.
Порушення встановлених правил, обов’язків по контролю за дотриманням законності з зазначених вище питань тягне встановлену чинним законодавством України відповідальність.
Розділ ІХ. Заключні положення.
1. Даний Закон вступає в силу з дня його оприлюднення.
2. Кабінету Міністрів України, Генеральній прокуратурі України, органам місцевого самоврядування в місячний термін затвердити типові положення по виконанню службових обов’язків, функцій нагляду, громадського контролю за дотриманням законності міліцією при застосуванню сили, вогнепальної зброї; надати на розгляд Верховній Раді України пропозиції по приведенню законів України у відповідність з даним Законом; привести відомчі підзаконні акти у відповідність з даним Законом; забезпечити перегляд і скасування міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативних актів, що суперечать даному Закону.
Виконав здобувач кафедри адміністративного права НАВС України, викладач училища професійної підготовки працівників міліції УМВС України в Житомирській області, капітан міліції Масляніцин Віктор Іванович (10020, м.Житомир, проспект Миру, 7, кв.135).
1. Закони України.
1.1. Конституція України, - Голос України, №138, 1996
1.2. “Про міліцію”, - Голос України, №121, 1990
1.3. ““Про Службу безпеки України”, - Голос України, № 32, 1992
1.4. Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України”, - Голос України
2. Постанови Верховної Ради України.
2.1. Постанова Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.84, Кодекс України про адміністративні правопорушення, ВВР 1994, додаток до №51, ст. 1123
3. Постанови Кабінету Міністрів України
3.1. Постанова Ради Міністрів УРСР №49 від 22.02.91 “Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в УРСР”, - “Про міліцію”, - Голос України, №18 , 1991
4. Укази Президента України
4.1. Тимчасові загальновійськові Статути Збройних Сил України (Статут внутрішньої служби, Дисциплінарний статут, Стройовий статут). – Урядовий Кур’єр, № 39, 1993
4.2. Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю. – Голос України, № 120 , 1994
5. Нормативні документи Міністерств і відомств України
5.1. Наказ МВС України від 13.02.98 №101 “Про затвердження інструкції про порядок застосування електрошокових пристроїв (електрошокерів)”;
5.2. Наказ МВС України від 21.02.96р. № 115 “Про затвердження інструкції про заходи безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю;
5.3. Наказ МВС України від 16.01.97р. № 30 “Про затвердження інстукції по категоруванню засобів індивідуального броне захисту в органах та підрозділах внутрішніх справ, військах і вищих навчальних закладах системи МВС України;
5.4. Наказ МВС України від 30.03.91 №118 “Про оголошення постанови РМ УРСР “Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в УРСР”;
5.5. Наказ МВС України від 23.02.92 №45 “Заходи по вдосконаленню служби ДАІ”;
5.6. Наказ МВС України від 30.12.92 №751 “Про порядок виконання постанови Кабінету Міністрів України “ Про внесення доповнень до Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в УРСР”;
5.7. Наказ МВС України від 10.09.94р. №141 дск “Про затвердження норм належності спеціальних засобів”;
5.8. Наказ МВС України від 6.06.95 №364 “Про заходи щодо виконання постанови КМ “ Про внесення змін до п.12 Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в УРСР” та впровадження електрошокових пристроїв”;
5.9. Наказ МВС України від 28.07.95 №404 “Статут патрульно-постової служби міліції України”;
5.10. Наказ МВС України від 24.07.97р. № 493 “Про затвердження курсу стрільб із стрілецької зброї для рядового і начальницького складу ОВС України.
5.11. Наказ МВС України від 13.01.98. № 26 дск “Про затвердження інструкції із застосування спецзасобу “Терен – 6” та внесення змін і доповнень до наказу МВС України від 10.08.94р. № 441 дск та наказу МВС України від 20.04.95р. № 234дск.
5.12. Постанова Кабінету Міністрів України №583 від 30.07.93 “ Про внесення змін до Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Україні”.
5.13. Постанова Кабінету Міністрів України №597 від 28.10.92 “Про внесення змін до Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Україні”.
5.14. Постанова Кабінету Міністрів України №829 від 4.08.97 “ Про внесення змін до Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Україні”.
5.15. Наказ МВС України від 28.12.95 №865 “Про затвердження інструкції про порядок і правила придбання, видачі, зберігання в ОВС електрошокових пристроїв”;
6. Спеціальна література
6.1. Авер’янов В.Б., Бойко В.Ф. Коментар до Конституції України. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. – 376 с.
6.2. Алексеев А.Н., Батыгин Л.С. Перестройка: гласность, демократия, социализм в человеческом измерении. – М.: Прогресс. – 1998. – 488 с.
6.3. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – с. 30.
6.4. Афанасьев В.Г. Понятие юридичесской ответственности. Советское государство и право 1979.- № 6.- с. 59.
6.5. Бандурко О.М. – “заходи адміністративного припинення в діяльності міліції.”, 1994год.
6.6. Барнашева Л.П. К вопросу о механизме реализации воспитательной функции советского права // Актуальные проблемы государства и права в современный период. – Томск, 1981. – с. 10-12.
6.7. Веремеєнко І.І. Механізм адміністративно - правового регулювання в середовищі охорони громадського порядку,-М 1981,- т. 1 с. 55
6.8. Витченко А.М. Метод правового регулирования социалистических общественных отношений. – Саратов, 1974. – с. 30.
6.9. Голосніченко І.П. Попередження корисливих проступків засобами адміністративного права. – К.: Вища шк., 1991. – 207 с.
6.10. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе. – с. 50-55.
6.11. Дюрашм І. Я. Правоприменительные отношения как разновидность управленческих отношений. Советское государство и право. - 1977.- № 7.- с. 46-54
6.12. Даньшин І.Н. “Уголовно правовая охрана общественного порядка, 1973.