Висновок
Отже, розвиток музичного сприймання дітей – складне завдання вчителя, який повинен не лише яскраво виконати твір, а й словесно інтерпретувати його, вміло застосовувати методи розповіді й бесіди. Крім цих загально дидактичних методів, є й інші, що стосуються саме музичного виховання: метод вибору підхожих визначень, метод порівняння, метод музичних колекцій, ігровий метод, співаннях фрагментів музичних творів, призначених для слухання, використання інших видів мистецтва.
Потрібно враховувати специфіку різних видів мистецтва, суб’єктивність сприймання художніх творів. Слід уникати прямолінійних аналогів, дітей треба вчити глибоко й тонко відчувати настрій твору, характер художніх образів.
Один із шляхів розвитку музичного сприймання молодших школярів – проблемне навчання. Цей метод доцільно використовувати в роботі з дітьми, оскільки він сприяє розвиткові мислення, уваги, активності в бесідах про музику. Ефективними є прийом провокування дискусій, а також різноманітні творчі та ігрові завдання.
Потрібно пам’ятати, що в основі всіх форм залучення до музики лежить її емоційне сприймання. Музика може виконати свою естетичну, пізнавальну й виховну роль тільки тоді, коли учні навчаться по-справжньому чути її та розмірковувати про неї. Поза сприйманням музика як мистецтво не існує.
Потрібно прагнути до того, щоб учні частіше самі відповідали на запитання, які виникають на уроці, не задовольнялися засвоєнням головних знань. Цьому сприятимуть точне формулювання вчителем завдання, його поступове спільне вирішення, самостійно зроблений учнями висновок.
Учителю слід постійно співвідносити педагогічні наміри з пізнавально-творчими можливостями учнів. Адже те, що ними не сприйняте, не осмислене, не почуте і не засвоєне, нічого не додає до музичного розвитку дітей та ніскільки не наближає до музики. Ніщо не замінить учневі роботи його власної думки, тому слід довірливіше ставитися до його емоційних вражень, спиратися не тільки на музичні знання, а й на широкі життєві та художні асоціації. Нав’язування школярам певної інтерпретації музичного твору, нерідко чужої їм, призводить до зниження активності музичного слуху.
Музичне сприймання не може бути наслідком засвоєння певної суми знань, якогось алгоритму діяльності. Не можна нав’язати учневі конкретний образ, не порушивши законів художнього сприймання. Неможливо “вкласти” в учня особисте ставлення до музики, як неможливо відчувати “за нього”.
Музичне сприймання, будучи основою всіх видів музичної діяльності, у цій діяльності й розвивається, забезпечуючи загальний музичний розвиток школярів.
На основі формування музичного сприймання вчитель має розвивати творчі здібності учнів до співу, музикування, виховувати в них художні смаки, вчити розмірковувати про почуту музику, робити самостійні висновки й узагальнення; враховувати сучасні підходи до організації навчально-виховного процесу й одночасно спиратися на закономірності самої музики, пам’ятаючи, що урок музики повинен бути цілісним уроком мистецтва.
Усі форми музичних занять із школярами мають сприяти їхньому духовному розвитку, пізнанню світу, формуванню світогляду, вихованню моралі. На вирішенні цього завдання спрямовується творча ініціатива вчителя, його знання і досвід, любов до дітей і до музики.
Використана література
1. Праксина О.А. “Методика музыкального воспитания в школе”. М.: «Просвещение» 1983р.
2. Печерська Е.П. “Уроки музики в початкових класах” – К.: “Либідь” 2001р.
3. Ростовський О.Я. “Методика викладання музики в початковій школі”. – Навчально-методичний посібник. Тернопіль, Навчальна книга – Богдан 2001р.
4. Ростовський О.Я. “Педагогіка музичного сприймання” – К.: 1997р.
5. Гадалова І.М. “Музика та співи методика викладання”. Навчальний посібник 1ч. – К.: 1996р.
6. Програми для середньої загальноосвітньої школи 1-2 кл, 3-4 кл. – К.: “Початкова школа” 2003.
7. Сухомлинський В.О Народження громадянина //Вибрані твори: В5т. – К.: Радянська школа, 1997.-Т.
8. Шевченко Т.Г “Кобзар”. – К.: Дніпро, 1984р.
9. Кабалевський Д.Б. Воспитание ума и сердце: Книжка для учителя. – М.: Просвещение, 1984р.
10. Українка Л. Твори: в 4-т. – К.: Дніпро, 1981. – т-1.
11. Скрипченко Н., Валушенко М.Веснянка. – К.: Рад. шк., 1987р.
12. Павличко Д. Твори в 3 томах. – К.: Дніпро, 1989 – том-2.