На виразне виконання твору величезний вплив робить дикція. Найбільш яскраве визначення дикції я знайшла в книзі Е. Саричева "Сценічна мова": "Слово дикція в точному перекладі значить – вимова (від латинського dіctіo – вимовляти). Під гарною дикцією мається на увазі чітка і ясна вимова, чистота і бездоганність звучання кожної голосної і приголосної окремо, а також слів і фраз у цілому".
Як же працювати над дикцією в хорі? Цю проблему докладно розглядають у своїх методичних працях К.П. Виноградов, В.К. Тевлина, Л.Г. Дмитрієв, Н.М. Черноіваненко й інші. В основному виділяються два етапи роботи над вимовою:
1-ий етап. Рекомендується починати роботу з формування округлих голосних у помірних по темпу піснях.
Відзначено, що в дітей молодшого шкільного віку тембр нерівний. Звичайно це відбувається через "строкатість" голосних. Для рівного їхнього звучання діти повинні прагнути зберігати високу позицію на всіх звуках доступного діапазону. Для цього використовуються розпівки, вправи на голосних "у", "ю", а також пісні зі спадним рухом мелодії. Велика увага у вокальному формуванні приділяється голосному звуку "про". Спів вправ на голосні "про", "е" сприяють утворенню округлого красивого звуку. Спеціального округлення вимагають звуки "і", "а", "е". "І" наближено до звуку "и", "а" – до "про", "е" – до "е". Важливе значення у вимові голосних має положення рота і губ. Якщо голосні необхідно тягнути, то приголосні вимовляються чітко і легко. Насамперед, необхідно учням прищеплювати вміння ясно й одночасно вимовляти приголосні наприкінці слова. Деякі приголосні необхідно вимовляти утріровано, у першу чергу – приголосну "р". Варто звернути увагу дітей на те, як треба переносити приголосну до наступного складу або слово, наприклад: "зво-нко", а не "звон-ко".
Тут часто зіштовхуюся з труднощами: діти починають занадто чітко вимовляти текст, спів нагадує "розмову із супроводом". Губиться навичка "тягти" звук. Для усунення такої помилки варто проспівати мелодію з закритим ротом кілька разів, щоб діти надалі не акцентували уваги тільки на тексті. Це досягається не відразу, а поступово.
2-ий етап:
Діти вчаться виділяти головні в смисловому відношенні слова. На даному етапі необхідно кілька разів вдумливо прочитати дітям текст і попросити їх самостійно виділити ті слова, що можуть бути кульмінаційними. Можуть виникнути суперечки, тому дуже важливо вислухати якнайбільше думок. Важливо обов'язково стежити, щоб діти не просто називали слово або фразу, які треба виділити, але і пояснювали, чому саме названі їми слова є головними, кульмінаційними. У цьому віці важливо вибирати твори, у яких кульмінація супроводу збігається з кульмінацією тексту.
Якщо говорити про ансамбль, то мається на увазі робота над урівноваженим, погодженим звучанням усього хору. Говорячи про роботу над ансамблем, варто вказати, що тут мова йде про виховання ритмічного, динамічного і темпового видів ансамблю.
Для розвитку ритмічного ансамблю необхідно співати пісні з рухом. Під час уроку можливі наступні рухи: кроки на місці, удари, повороти навколо себе. Наприклад: "У полі береза стояла", "А я по лузі" (хороводна), "Стій, хто йде" (марш).
Найбільш складним ансамблем у молодшому шкільному віці є інтонаційний і динамічний ансамбль. Дуже часто зустрічаються випадки, коли дитина має сильний, що виділяється з хору голос, що не говорить про гарну якість слуху. У даному випадку варто тактовно пояснити дитині, що його голосний спів порушує загальне враження від пісні.
Динамічний і інтонаційний ансамбль залежить так само від правильного розташування учнів у класі. У кожної дитини повинне бути своє місце в хорі. Варто усаджувати добре і погано інтонуючих дітей через один, іноді окремими рядами або групами по якості інтонування чи по характеру звучання їхніх голосів: високі, середні, низькі – це дає можливість диференціювати свою роботу по відношенню до кожної групи учнів. Виконання пісень відбувається не тільки всім класом, але і групами. Тут можна внести елемент гри – змагання. Погано співаючі учні чують вірний спів своєї групи і інтонаційно підбудовуються до них.
Робота над ладом починається з перших уроків. Дуже рідко в першокласників зустрічається точне інтонування. Причини цього явища різні: Відсутність координації між слухом і голосом, захворювання голосового чи слухового апарата. Але при систематичних заняттях у дітей відбувається розвиток музичного слуху, виробляється чиста інтонація в співі, що допомагає дитині осмислити рух мелодії.
Під час роботи над первинними співочими навичками у дітей виділяється ряд недоліків, на які варто звернути особливу увагу:
1. У багатьох дітей, навіть з гарним слухом, відсутня координація між слухом і голосом, що приводить до не чистого інтонування.
2. Поганий тембр.
3. Пропуск приголосних наприкінці і їхнє перекручування.
4. Невміння правильно взяти подих, що приведе до гучного подиху і стрімкого видиху.
5. Використання твердої, активної подачі звуку, що може викликати форсований спів.
6. Несприйнятливість до музики.
Цей період має на увазі під собою довгу і кропітку роботу. Заняття необхідно будувати так, щоб забезпечувався одночасний розвиток усіх навичок хорового співу (організація часу).
У процесі розвитку хорових навичок у молодших школярів варто удосконалювати і закріплювати отримані вміння, а не зупинятися на досягнутому:
1. Необхідно звертатися до логіки дітей, для одержання деяких висновків і узагальнень.
2. Розширювати емоційний досвід дітей через спілкування з відмінним виконанням: викладач, магнітофонні записи, платівки.
3. Використовувати в репертуарі різних по настрою творів.
4. Підвищувати вимоги до виконання
3-ій період:
Дає можливість зосередити максимум уваги учнів на художньо - виконавчих задачах - свідоме сприйняття тексту, ясна, виразна вимова тексту при співі, наспівність звуку.
Звичайно, такий розподіл розвитку хорових навичок у молодших школярів дуже умовний. 2-ий етап роботи досить великий і було б доречно його поетапний розподіл, але досвід показує, що всі хорові навички розвиваються одночасно.
Доти, поки не відбулося формування вокально-хорових навичок у дітей важко говорити про емоційне і виразне виконання добутку.
В описаній далі практичній роботі демонструється застосування існуючих методик формування первісних співочих навичок у молодших школярів.
ВИСНОВКИ і рекомендації
У пропонованій кваліфікаційній роботі була розглянута проблема становлення навичок хорового співу на уроках музики у дітей молодшого шкільного віку.
Тема охопила коло питань, що ґрунтуються на системах музично-хорового виховання наступних авторів: Тевлиной В. К., Гладкої С., Черноіваненко Н., Дмитрієвої Л. Г., Виноградова К. П.
Ці системи одержали подальший розвиток і на сучасному етапі, оскільки музично-хорове виховання є частиною інтегрованої системи підготовки особистості.
Зараз величезне значення приділяється естетичному вихованню дітей. У школах вводяться такі предмети як: мистецтвознавство, краєзнавство, культурологія, історія міста, акторська майстерність, хореографія. Серед різноманітних видів дитячої художньої творчості важко переоцінити привабливість і ефективність хорового співу, естетична природа якого створює сприятливі передумови для комплексного виховання підростаючої особистості.
Через хорову діяльність відбувається прилучення дитини до музичної культури, а колективний спів – це прекрасне психологічне, моральне і естетичне середовище для формування кращих людських якостей. У шкільних хорах діти здобувають навички музичного виконавства, що дозволяють їм творчо виявляти себе в мистецтві.
У результаті проробленої роботи можна зробити наступний висновок: найважливішою метою сучасної педагогіки є створення нової стрункої системи, що дозволяє зробити процес музично-хорової освіти на базі загальноосвітних шкіл цілеспрямованим і послідовним.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. «Из истории музыкального воспитания». Составитель – Апраксина О.А. М., «Просвещение»1990 год.
2. «Музыка в школе». Составители: Т. Бейдер, Е. Критская, Л. Левандовская. Москва, 1975 год.
3. «Планета детства». Составитель – Озерова Н. Н. Санкт-Петербург, 1994 год.
4. «Хрестоматия по методике музыкального воспитания». Составитель – Апраксина О.А. Москва «Просвещение» 1987 год.
5. Виноградов К.П. «Работа над дикцией в хоре». Москва «Музыка» 1967 год.
6. Гладкая С. «О формировании певческих навыков на уроках музыки в начальных классах» в кн. «Музыкальное воспитание в школе». Выпуск 14. Москва 1989 год.
7. Дмитриева Л. Г., Черноиваненко Н. М. «Методика музыкального воспитания в школе». Москва «Просвещение» 1989 год.
8. Сергеев А.А. «Воспитание детского голоса». Москва «Академия педагогических наук РСФСР» 1950 год.
9. Стулова Г.Г. «Хоровой класс» Москва «Просвещение» 1988 год.
10. Тевлина В.К. «Вокально-хоровая работа» в кн. «Музыкальное воспитание в школе». Выпуск 15, Москва 1982 год.
11. Урбанович Г. «Певческий голос учителя музыки» в кн. «Музыкальное воспитание в школе» выпуск 12, Москва 1977 год.
12. Черноиваненко Н. «Формирование творческих способностей младших школьников в певческой деятельности» в кн. «Музыкальное воспитание в школе». Москва, «Просвещение»1989 год.