Слухаючи учня, педагог повинен дуже добре запам'ятати всі особливості його гри і вказати на її гідності і недоліки. Якщо видно, що учень працював над п'єсою, то навіть у тому випадку, якщо багато недоліків виявилися не подоланими, корисно відзначити наявні досягнення, щоб заохотити його і правильно орієнтувати в подальшій роботі.[42]
Не слід занадто завантажувати увагу учня безліччю зауважень. Недосвідчені педагоги цим часто грішать. Вони часто-густо говорять учневі відразу все, що можуть сказати про його виконання, в результаті чого багато і часто найістотніше залишається без уваги.
Досвідчений же педагог звертає, насамперед, увагу учня на саме головне, на загальний характер виконання, на найважливіші деталі, на грубі помилки. І лише поступово на інших заняттях він переходить до менш істотним частковостей і другорядним деталям. [6]
Пояснення нової теми
На уроці використовуються різні методи, які допомагають учневі зрозуміти характер музики, що виконується і добитися потрібних результатів. Найчастіше це - програвання педагогом твору цілком або уривками і словесні пояснення.
Програвати твір важливо тому, що зміст будь-якого, навіть самого простого твору не можна в усій повноті передати словами або яким-небудь іншим способом. Якщо б це було можливо, про музику не можна було б говорити як про особливий вид мистецтва, що володіє специфічними виражальними засобами.
Необхідно, однак, відразу ж зазначити, що виконання педагогом у класі вивчаємих творів, аж ніяк не завжди корисно. Занадто часте виконання або обов'язкове програвання кожної нової п'єси може загальмувати розвиток ініціативи учня. Треба враховувати, як саме і в який період роботи над твором корисно грати його учневі.[20]
На питання, як тпотрібно грати в класі, можна в загальній формі відповісти: якомога, можливо, краще. Гарне виконання збагатить учня яскравими художніми враженнями і послужить стимулом для подальшої самостійної роботи. Граючи учневі, необхідно, однак, завжди враховувати його можливості.
Виконання твору перед початком роботи має місце переважно в дитячій школі і то в молодших класах. Це часто приносить велику користь, оскільки дитині іноді важко самостійно розібратися в деяких творах, а вивчення їх без попереднього ознайомлення протікає повільно і мляво. Все ж таки навіть у молодших класах не слід користуватися виключно тільки цим методом роботи. З перших же кроків навчання треба давати учням систематичні завдання щодо самостійного ознайомлення з твором, щоб розвивати їх ініціативу. Поступово кількість таких завдань повинна збільшуватися, а попереднє виконання педагогом стати винятком. У старших класах і тим більше в училище, воно вже майже не повинно мати місця.
Поряд з виконанням твору цілком, педагоги часто відіграють його в уривках, це особливо корисно в процесі роботи з учнем на середині етапу вивчення твору. [7]
Висновок
Треба бути впевненим, що учень ясно собі представляє, не тільки обсяг матеріалу, який належить вивчити, але й характер роботи з ним. З цією метою, а також для закріплення в пам'яті дитини найбільш істотного з того, що йому було сказано, корисно в кінці уроку задати відповідні питання. Тій же меті слугують записи у щоденниках. Деякі педагоги при роботі з малюками пишуть великими літерами, щоб дитина сама могла прочитати завдання, це привчає з перших кроків до більшої самостійності і сприяє підвищенню якості домашньої роботи.
Враховуючи велике виховне значення відміток, педагог повинен бути впевнений, що учень розуміє, чому отримав той чи інший бал.
Педагог зобов'язаний проявляти постійну увагу до того, як учень розподіляє час, на скільки плідно проходять домашні заняття. Він повинен розвивати його ініціативу, навички самостійної роботи, повинен мати постійне прагнення оживити урок, зацікавити учня, розбудити в ньому активність до щоденної праці.[8]
Підводячи підсумок всьому вищесказаному, педагог повинен усвідомити, що реалізація широких можливостей баяна може бути здійснена тільки шляхом наполегливого подолання художніх і технічних труднощів. Тому у своїй практичній діяльності він повинен спрямовувати увагу на всебічний розвиток технічних навичок учня одночасно з розвитком його музичних здібностей.
Отже, зміст і методи музично – виконавської і методичної роботи визначаються чітким розумінням того, до якого виду діяльності викладач готує своїх учнів. Якщо викладач вузу ставить за мету просто навчити грати на інструменті, то це означає, що майбутній спеціаліст буде не вчителем музики, а вчителем гри на інструменті.
Якщо викладач дбає про професійний розвиток інструменталіста, який пов’язаний з удосконаленням навичок гри на слух, транспонування, читання з листа, то в цьому разі ми наближаємося до мети бути готовим до творчої діяльності в галузі виконавського мистецтва. Це означає самостійно і творчо розв’язувати різноманітні музично- педагогічні й виконавсько-методичні завдання. Вчитель – музикант може вдосконалити свою майстерність тільки на практиці, розв’язуючи професійні завдання.
Отже, можна зробити висновки, що кожне індивідуальне заняття навчання грі на інструменті є лише один закінчений елемент в складному ланцюжку інших занять. Воно повинне мати свої методичні особливості, які характеризуються постійним і глибоким вивченням індивідуальності студента, його музично-виконавських здібностей.
Мистецтво професійної, виразної гри залежить від уміння викладача і учня знайти на кожному етапі навчання необхідні методи, прийоми, засоби для гармонійного зростання студента.[20]
Використані джерела
1. Гончаренко С. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.
2. Іваницький А.І. Українська народна музична творчість: Посібник для вищ. та серед. учб. закладів. – К.: Музична Україна, 1990. – 336 с.
3. Леонтьева О.Т. Карл Орф. – М.: Музыка, 1984. – 334 с.
4. Проблемы традиции и новаторства в современной музыке. / Составитель А.М. Гольцман, общ. ред. М.Е.Тараканова. – М.: Сов. композитор, 1982. – 232 с.
5. Сухомлинский В.А. Сердце отдаю детям. Рождение гражданина. – Кишинев: Лумина, 1979. – 624 с.
6. Ліпс Ф. Мистецтво гри на баяні. – М.: Музика. 1985. – 3 с.
7. Зав’ялов В. Баян і питання педагогіки. – М.: Музика, 1971. – 14, 15 с.
8. Алексєєв І. Методика викладання гри на баяні. – М.: 1961. – 25, 27, 30 с.
9. Давидов М. Основи формування виконавської майстерності баяніста. – К.: Муз. Україна, 1983. – 64 с.
10. Медушевский В. В., Очаковская О. О.Энциклопедический словарь юного музыканта. М.: Педагогика, 1985. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания / Б.Г. Ананьев. – М. : Наука, 2000. –351 с. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии / С.Л. Рубинштейн. – М., 1946. – 680 с. Сисоєва С.О. Педагогічна творчість : монографія / С.О. Сисоєва. – Харків ; Київ :Каравела, 1998. – 150 с.
11. Теплов Б.М. Психология музыкальных способностей / Б.М. Теплов. – М. : Педагогика, 1947. – 377 с. Шадриков В.Д. Психология деятельности и способности человека : учеб. пособ. В.Д. Шадриков. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Логос, 1996. – 320 с. Шадриков В.Д. Мнемические способности: Развитие и диагностика / В.Д. Шадриков,
12. Л.Ф. Черемошкина. – М. : Педагогика, 1987. – 155 с.
13. Апраксина О.А. Методика музыкального воспитания в школе. – М.: Просвещение, 1983.
14. Печерська Е.П. Уроки музики в початковій школі. – К.: Либідь, 2001. – С.38-41 Ростовський О.Я. “Методика викладання музики в початковій школі”. – Навчально-методичний посібник. Тернопіль, Навчальна книга – Богдан 2001р. Ростовський О.Я. “Педагогіка музичного сприймання” – К.: 1997р. Гадалова І.М. “Музика та співи методика викладання”. Навчальний посібник 1ч. – К.: 1996р. Програми для середньої загальноосвітньої школи 1-2 кл, 3-4 кл. – К.: “Початкова школа” 2003.
15. Сухомлинський В.О Народження громадянина //Вибрані твори: В5т. – К.: Радянська школа, 1997.-Т.
16. Кабалевський Д.Б. Воспитание ума и сердце: Книжка для учителя. – М.: Просвещение, 1984р. Скрипченко Н., Валушенко М. Веснянка. – К.: Рад. шк., 1987р. Алексеев А.Д. Робота над музыкальным произведением с учениками школ и училищ. - М.: «Музгиз», 1957. Басурманов А.П. Справочник баяниста - М.: «Сов. композитор». Ростовський О.Я. Педагогіка музичного сприймання: Навчальний посібник. - К.: ІЗМН, 1997. Сисоєва С.В. Підготовка вчителя до формування творчої особистості учня. - К.: Поліграф книга, 1996. Теплов Б.М. Проблема індивідуальних відмінностей. - М., 1961. - с. 10. 2. 2. 3іміна А.М. Основи музичного виховання і розвитку дітей молодшого віку: Підручник для педвузів. - М., 1993. Питання музичної педагогіки. М., 1979, вип. 7. Вікова психологія. За ред. Г.С Костюка. К., Рад. Школа, 1976.—272 с.
17. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посібник / О. Скрипченко,
18. Л. Волинська, З. Огороднійчук та ін.—К.: Просвіта, 2001. -416 с. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. - Вибрані твори у 5 т. - К.: Рад. Школа. - 1977. - Т.3 - с. 95. Виготський Л.С. Уявлення і творчість в дитячому віці. М.,- 1967.
19. Амонашвілі Ш.А. В школу - з шести років . - М.: Педагогіка, - 1986. Ветлугіна Н.О Музичний розвиток дитини. - М., 1968. - с. 90. Верховинець В.М Теорія українського народного танцю. - К.: Музична Україна, 1990.—150 с.
20. Белобородова В. К. Развитие музыкального восприятия младших школьников // Музыкальное воспитание в школе. - 1976.- № 13. – С. 11-13.
21. Бодина Е. А. Воздействие музыки на воспитание личности // Педагогика. - 1992. - № 5. - С. 6-33.