Оцінювання музичних диктантів учнів перших класів здійснюється вербально. 3 другого класу необхідно ознайомити учнів з критерієм оцінок за 12-бальною шкалою. На уроці викладач може використовувати різноманітні форми перевірки запису диктанту по мірі написання учнями диктанту або по закінченню часу запису: а) диктант проспівується учнями по черзі з назвою звуків для перевірки та корегування запису, після цього перевіряється викладачем; б) учні перевіряють запис один в одного, а далі диктант перевіряється викладачем; в) записаний диктант програється кількома учнями на фортепіано з метою подальшого виправлення помилок самими учнями, а потім і викладачем; г) один з учнів записує диктант на дошці, потім проводиться колективна перевірка і учнями виправляються помилки, а викладач оцінює якість самоперевірки та інші форми перевірки.
Робота над музичним диктантом не обмежується тільки його записом. З п’ятого класу Програмою передбачено використання на уроці творчих вправ на створення другого речення або його закінчення. Виконання творчих вправ, що пов’язані з написанням диктанту, переноситься і на домашні завдання, наприклад: мелодія класного диктанту вивчається напам'ять з транспонуванням, до неї створюється другій голос або акомпанемент тощо.
Виховання творчих здібностей
Дитяча творчість є важливим та дійовим засобом всебічного музичного розвитку учнів. Духовний досвід людства, втілений у музиці, «стає надбанням учнів тільки у тому випадку, коли вони самі беруться за творчу діяльність» (В. Вюнш). Включення в урок сольфеджіо творчих завдань сприяє розвитку творчої активності учнів, емоційному та більш осмисленому ставленню до музики, пробуджує постійну потребу спілкування з нею. Систематична робота над творчими завданнями сприяє також закріпленню теоретичних знань, навичок читання з листа, запису музичного диктанту, активізує слухову уяву, тренує різні сторони музичного слуху, музичну пам'ять, а також розвиває музичний смак i спостережливість, «…формує їх музичний слух, як орган пошуку надзвичайної краси» (В. Медушевський).
До творчих можуть бути віднесені такі вправи:
– доспівування другої фрази мелодії за наданим текстом або створення першої фрази мелодії (фрази-відповіді чи фрази-запитання), виконання подібного завдання з назвою звуків;
– вокальна або інструментальна імпровізація першої або другої фрази з використанням музичних елементів, що вивчаються;
– ритмічна імпровізації першої або другої фрази;
– ритмічна i мелодична імпровізація на простіших музичних i шумових інструментах (металофони, барабани, бубни, брязкальця тощо, «природні інструменти» за системою К.Орфа);
– імпровізація мелодії на заданий ритм; варіювання каденції у музичній побудові, варіювання невеликих поспівок або мелодій;
– імпровізація мелодії по звуках даного інтервалу (інтервалів), акорду (акордів) або звороту (зворотів);
– імпровізація другого голосу, в тому числі підголосків до мелодії чи пісні;
– імпровізація на фоні витриманого звука (педалі), квінти або бурдонного басу;
– імпровізація мелодії на виконану викладачем акордову послідовність;
– імпровізація супроводу до мелодії чи пісні;
– вільна імпровізація та інші вправи тощо.
До творчих завдань також можна віднести: колективне компонування фрази, речення, періоду або мелодії, що виконується «ланцюжком»; створення мелодії відповідного жанру, характеру, а також з використанням різних виразних засобів (лад, розмір, ритмічні групи, мелодичні звороти, темп, регістр тощо); створення i запис власної мелодії без попереднього відтворення її на слух; створення варіацій на задану або власну тему, в тому числі фактурних варіацій; підбір басу або супроводу до вивченої чи незнайомої мелодії (пісні) тощо.
Виконання творчих вправ розпочинається у першому класі з підготовчих форм роботи на основі невеликих поспівок, коли учні вже оволоділи первинними навичками слухового сприйняття, певним об’ємом музично-слухових вражень i знань. Розпочинати роботу над творчими завданнями можна з будь-якого класу (також i старшого), враховуючи вікові інтереси учнів.
Робота над творчим завданням – це, в першу чергу, спроба знайти найбільш прийнятний спосіб самовираження. Включаючись у таку роботу, дитина молодшого шкільного віку сприймає її як гру, в якій рівноправними партнерами вважаються й учні, й викладач, що виконує роль лідера, організатора, натхненника. Сама творча діяльність для дитини є більшою мірою захоплюючим процесом, ніж результатом, більшою мірою цікавим спілкуванням, ніж виучуванням теорії чи відпрацьовуванням певних навичок. Суттєва роль у цьому процесі належить і педагогу, який створює мотиви для формування творчих проявів в учнів, бореться за успішність кожного в творчому розвитку. Творчі вправи повинні бути розраховані на опрацювання їх всім класом, тобто нескладними, цікавими, доступними, відповідати рівневі слухового розвитку учнів та специфіці інструменту, на якому навчаються учні даного класу. Для більш здібних учнів завдання ускладнюються.
Сучасні тенденції розвитку початкової мистецької освіти спрямовані на забезпечення реалізації художньо-творчої природи дитини, набуття нею практичних навичок, що можуть задовольнити її естетичні потреби. До числа таких навичок можна віднести не тільки вміння створити свою мелодію, а й навички створення (підбору) до мелодії акомпанементу з найпростішою фактурою. Програма націлює учнів на раннє вивчення гармонії, що співпадає з одним з правил для музикантів Р. Шумана «вивчи якомога раніше основні закони гармонії».
Творчі завдання можуть бути класними i домашніми, але за умови обов'язкової їх перевірки викладачем i обговорення якості виконаних po6iт всім класом. Кращі зразки можна використати як матеріал для співу з листа, транспонування. Практика свідчить, що при правильній організації роботи з творчими вправами можна отримати вагомі результати. Слід визначити, що успіх залежить не стільки від здібностей учнів, скільки від зацікавленості викладача, його впевненості, терпіння, порад, а також вміння радіти навіть від незначних творчих успіхів учнів.
Теоретичні знання та практичні навички
Основні прийоми роботи на уроці сольфеджіо підпорядковані розвитку практичних навичок, а теоретичні знання є словесним узагальненням музичного явища та використовуються для закріплення слухових уявлень. Цей розділ Програми містить перелік необхідних теоретичних знань та завдання для їх засвоєння, яке можливе лише за умов систематичного повторення та закріплення матеріалу.
Викладач зобов’язаний систематично перевіряти рівень засвоєння матеріалу, використовуючи різні форми перевірки. Опитування теоретичного матеріалу передбачає, що викладач повинен вимагати від учнів чітких і свідомих відповідей, а не механічного зазубрювання. Цікавою формою поточної перевірки знань учнів є опитування за допомогою нотного лото, карток, кросвордів тощо, які вносять в урок елемент гри i покращують результат засвоєння матеріалу. Така різноманітність особливо є цінною на початковому етапі навчання. У середніх i старших класах засвоєння теоретичного матеріалу можна перевіряти під час читання з листа одно-, двоголосся, запису музичного диктанту, виконання письмових, в тому числі творчих завдань, а також слухового аналізу тощо.
З метою кращого засвоєння теоретичних відомостей пояснення музичних елементів бажано супроводжувати наочністю як допоміжним засобом. Це можуть бути таблиці, деякі прийоми з сучасних систем масового музичного виховання (болгарські «драбинка» чи «стовбиця», ручні знаки відносної сольмізації, складові позначення тривалостей тощо). Все це зміцнює зв’язок між теорією та практикою.
В передвипускних та випускних класах узагальнюються, систематизуються та перевіряються остаточними видами контролю набуті теоретичні знання та практичні навички.
Модернізація та реформування позашкільної музичної освіти передбачає реалізацію принципів демократизації, гуманізації, переорієнтацію процесу навчання на розвиток кожного учня, незалежно від наявності яскраво виражених здібностей. Нині як ніколи відчувається потреба у вихованні всебічно розвиненої особистості, чутливої до свого оточення, здатної протистояти негативним проявам дійсності.
Курс сольфеджіо є не тільки окремою навчальною дисципліною, а й засобом, що надає можливість об’єднати знання та навички різних дисциплін (музична література, фах, хор) у єдину цілісну систему.
В процесі навчальної діяльності необхідно формувати в учнів (поряд з іншими складовими) стійкий інтерес до народної творчості, осмислення національної самобутності. Більше уваги слід приділяти знайомству з українською народною піснею, вихованню в учнів почуття власної національної свідомості та гордості за свій народ. Згідно з перспективними тенденціями сучасної музичної педагогіки, використання на уроках українського фольклорного матеріалу, творів сучасних композиторів повинно становити, поряд з іншими зразками класичної музичної спадщини, художню основу курсу сольфеджіо.
У кожному класі передбачено внесення до розділів лише нового матеріалу для вивчення із забезпеченням належного повторення та узагальнення знань, вмінь і навичок.
Основними принципами предмету «Сольфеджіо» є:
–органічний зв’язок універсального (полікультурного), національного (державного) та регіонального (краєзнавчого) компонентів позашкільної музичної освіти;