Міністерство освіти і науки України
Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича
Кафедра музики
Требик Дмитро Юрійович
Історія розвитку вокального мистецтва на Буковині у ХІХ – поч.. ХХ ст.
(дипломна робота)
Науковий керівник
асист. Кобилянський В.А.
Чернівці, 2006
Зміст
Вступ…………………………………………………………………3
Розділ І. Розвиток вокального мистецтва на Буковині у ХІХ – поч. ХХ ст.
1.1. Загальна характеристика періоду ХІХ –
поч. ХХ ст. у музичному житті Буковини. ……………6
1.2. Сидір Воробкевич – визначний музичний
діяч на Буковині в ХІХ - поч. ХХ ст.
Вокальна творчість С. Воробкевича…………………34
1.3. Видатні митці-співаки Буковини ХІХ - поч. ХХ ст…..52
Розділ ІІ. Експериментальні дослідження ефективності використання музичного історично-краєзнавчого матеріалу у навчально-виховному процесі школярів.
2.1. Зміст та результати констатуючого експерименту…………….67
2.2. Методика формуючого експерименту………………………….73
2.3. Методика експериментального дослідження…………………..79
Висновки………………………………………………………………86
Список використаної літератури…………………………………….91
Додатки
ВСТУП
Коли вимовляють слово «Буковина», то в уяві кожного, хто хоч раз побував у цьому закутку вкраїнської землі, зринають образи мальовничої прикарпатської і власне карпатської природи (адже територія сучасної Чернівецької області ділиться на гірську, рівнинну і перехідну між ними). Часто назва цього краю запам'ятовується нам з епітетом, який давно придумав сам народ чи хтось із поетів,— «зелена Буковина».
Українські радянські історики й літературознавці мають певні досягнення у висвітленні загальноісторичного і літературного процесу на Буковині, в загальноукраїнському контексті. В сучасних умовах, однак, вони здобувають перспективи більш об'єктивного висвітлення цих процесів, переоцінки деяких важливих явищ і постатей. Продосягнення істориків мистецтва на Буковині цього не скажеш. Тут і досі залишаються тільки перспективи. Що ж до музичного мистецтва, то за останні тридцять років з'явилися двома окремими виданнями нариси про музичну творчість С. Воробкевича, написані львівським музикознавцем Марією Білинською, розділи про нього в узагальнюючих працях, колективних монографіях і підручниках для вузів. Але цим не можна обмежитись ні щодо музичної творчості С. Воробкевича, ні тим більше щодо характеристики загального
Видання книжок, присвячених розвиткові музичної культури в окремих регіонах республіки, уявляється конче необхідним. Без врахування специфіки суспільно-політичних умов, у яких перебували окремі частини української етнічної території, порізненої в минулому політичними кордонами кількох держав, об'єктивне висвітлення загальноукраїнського культурно-мистецького процесу немислиме. Пильну увагу вивченню культурно-мистецьких процесів окремих регіонів має бути приділено в процесі розробки і здійснення цілісної концепції розвитку української національної культури, яку розпочато в нашій республіці на хвилі перебудови всіх сфер нашого життя.
У даній роботі ми дослідили розвиток вокального мистецтва на Буковині у ХІХ – поч. ХХ ст. Ця тема є дуже вагомою і рекомендується для вивчення учнями загальноосвітніх закладів Буковини.
Об’єкт дослідження: вокальне мистецтво Буковини у всіх його проявах, значення даної теми у вивченні її на уроці музики в ЗНЗ.
Предмет дослідження: шляхи, методи і форми використання музично-краєзнавчого матеріалу, а саме вокальної тематики у класній та позакласній роботі.
Мета - дослідити роль та ефективність використання музично-краєзнавчого матеріалу вокального жанру на уроках музики та в позаурочний час.
Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
1. Ознайомитись з науковими джерелами по даній проблемі та проаналізувати історію вокальної музики Буковини в педагогічній науці.
2. Виявити педагогічні умови реалізації даного матеріалу у професійній краєзнавчій діяльності вчителя музики.
3. Експериментально дослідити роль та ефективність використання даного матеріалу на уроках музики та в позаурочний час (на основі власних розробок ).
4. Підсумувати результати досліджень та визначити ступінь досягнення мети
5. На основі проведеної науково-дослідницької роботи приготувати методичні рекомендації по використанню музично-краєзнавчого матеріалу вокального жанру в класній та позакласній роботі вчителя музики.
Гіпотеза дослідження полягає в тому, що формування у дітей національної свідомості, гідності, патріотичних почуттів буде ефективнішим, якщо в навчальне - виховному процесі загальноосвітньої школи вчителем музики буде використовуватись музично - краєзнавчий матеріал.
У процесі роботи над темою дипломної роботи нами використовувались такі методи наукового дослідження: ознайомлення та вивчення педагогічної літератури; емпіричні методи дослідження (анкетування, бесіди з вчителями та учнями шкіл, цілеспрямоване спостереження, усні опитування); педагогічний експеримент (констатуючий, формуючий); методи статистичної обробки експериментальних даних.
Апробація експериментальної методики здійснювалась у загальноосвітньому навчальному закладі №15 м. Чернівці.
Новизна роботи полягає у тому, що в ній акцентується увага на музичному краєзнавстві як вагомій, невід'ємній структурній одиниці шкільного краєзнавства вокального жанру. Обґрунтовується його роль як ефективного засобу всебічного розвитку особистості, а саме: формуванню національної свідомості, гідності, вихованню патріотичних почуттів .
Практичне значення даної роботи полягає в розробці деяких методів та рекомендацій, для ефективного використання музично-краєзнавчого матеріалу на уроках та в позаурочний час у педагогічній діяльності вчителя музики.
Структура роботи.
Дипломна складається зі вступу 2 розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків.
1.1. Загальна характеристика періоду ХІХ - поч. ХХ ст. у музичному житті Буковини.
Ще на початку минулого століття Чернівці були глухим провінціальним містечком. Правителі австрійської «клаптикової імперії» Габсбургів менше за все дбали про розвиток культури поневоленого краю. Влада зовсім не цікавилась мистецтвом корінних національностей, вона всіляко насаджувала німецьку культуру, намагаючись з її допомогою якомога швидше перетворити населення краю на своїх покірних слуг. Ні в Чернівцях, ні тим більше в інших буковинських містах не існувало тоді ні мистецьких колективів, ні відповідних приміщень, де могли б виступати заїжджі митці. Отож навіть маєтні меломани і ті змушені були задовольнятись так званим домашнім музикуванням.
З інструментів найбільш поширеною була гітара, під акомпанемент якої співали пісні або виконували нескладні музичні п'єси. Що ж до фортепіано, то воно довгий час було великою рідкістю. Австрійські друковані джерела залишили таку чернівецьку «біографію» цього інструмента: в 1809 році вперше фортепіано придбала заможна родина Влаховичів, потім воно потрапило до Марії фон Бухенталь, яка пізніше подарувала його майору жандармерії Герольду. На селах цей інструмент згодом почав з'являтися в маєтках дідичів та ще в деяких попівських родинах. Перші фортепіано, звичайно, відрізнялись своєю конструкцією від сучасних, деякі з них мали по шість-сім педалей, які управлялись колінами.
Розвиток музичного мистецтва почався на Буковині тільки в 30-ті роки. У 1830 році в Чернівцях з'явився перший учитель співу і гри на фортепіано. Це був віденський професор Грейнер, якого запросив на посаду домашнього вчителя барон Євдоксіус Гормузакі. До речі, в маєтку барона в цей період давала уроки музики і сестра видатного французького письменника Віктора Гюго — мадам де Гює. Наймають домашніх учителів музики й інші заможні родини. Барон Апостоло Петріно у 1836 році запрошує до себе у Вашківці Карла Кеніга з Австрії, щоб навчив його дітей музичної грамоти. Потім Кеніг потрапив у Садгору до барона Йогана Мустяци, де теж навчав домочадців барона гри на фортепіано. Через деякий час він став учителем музики у Чернівцях і заслужив загальне визнання за добру гру на багатьох інструментах, зокрема смичкових.
Поступово в Чернівцях зосереджується чимало професіональних музикантів: серед них траплялись не лише виконавці, а й теоретики музики. До таких, наприклад, належав чех Франц Пауер. Він учився у Віденській консерваторії, замолоду грав в оркестрі, яким керував геніальний Людвіг ван Бетховен. Перед приїздом у Чернівці Франц Пауер був кларнетистом у Віденському придворному театрі. В той час у музичному світі Буковини добре зарекомендував себе і чернівчанин Йоган Кауфман, відомий і як художник — пейзажист та портретист.
На 30-ті роки XIXстоліття в Чернівцях припадає діяльність таких музикантів, як Кнап, Конопасек, А. Борковський та Й. Ровінський. В їх репертуарі була вже класична музика, зокрема уривки з опер Моцарта та інших видатних композиторів.
З точки зору участі в мистецькому житті Буковини досить цікавою є постать тодішнього (1837—1850) президента краю Карла Умлауфа. Він тривалий час і не без успіху займався перекладанням українських пісень на німецьку мову, в молоді роки дружив з видатним австрійським композитором Францом Шубертом, одним з перших привіз на Буковину його твори і став їх активним популяризатором. У домі президента вечорами збиралися з усього міста музики, співаки, виконували твори Й. Гайдна на фортепіано; на цьому інструменті, а також на флейтах, гітарах та смичкових грали в багатьох родинах. Все частіше звучали твори Й. Гайдна, Л. Бетховена, В. Моцарта та інших класиків. Хор 1-ої гімназії вже публічно виконував їх. Пісні і танці для приватних салонів писали також Апостоло Петріно, Марія фон Бухенталь та інші місцеві композитори-аматори. А. Петріно, наприклад, створив кадриль, яку було видруковано у Відні; Кароліна й Емілія Мікулічі видали альбом буковинських танців, де було використано також українські та румунські мелодії. З концертами по Буковині їздив квартет у складі Карла Кеніга, Лепші, Франца Звонічека та Иогана Кауфмана. У зв'язку з розгортанням концертної діяльності в Чернівцях створюються музичні організації. Першою з них стало «Gesangverein» («Співацьке товариство»), керувати яким узявся вчитель музики чех Франц Калоусек. Проіснувало це об'єднання три роки (1859—1862), після чого йому на зміну виникло «Der Verein zur Förderung der Tonkunst in der Bukowina» («Товариство сприяння музичному мистецтву на Буковині»). В листопаді цього ж року в залі готелю «Молдавія» нове товариство організувало перший концерт, програма якого складалася з творів Й. Гайдна, В. Моцарта, Л. Бетховена, Ф. Мендельсо-на. На концерті з привітальним словом-віршем виступив тодішній директор Радовецької гімназії Ернст Рудольф Нойбауер. Спочатку це товариство більше уваги приділяло музичному навчанню, ніж концертній діяльності. До речі, при ньому існувала і школа, яка відіграла значну роль у поширенні музичних знань та підготовці вчителів музики. Популярність цього об'єднання помітно зростала. За короткий час збільшилось число його учасників, розширився мистецький діапазон. Уже в 1886 році смичковий оркестр налічував понад ЗО чоловік, жіночий хор — до 20 осіб, чоловічий — близько 40. Склад їх протягом ряду років майже не змінювався, і це давало можливість працювати над великими творами — симфоніями, ораторіями тощо.