o рівень прибутковості та рентабельності банківських операцій;
o якість активів і ресурсів банку;
o рівень менеджменту та маркетингу в банку.
Рання діагностика проблемності в банках повинна відповідати таким вимогам:
o результати ранньої діагностики повинні бути критерієм оцінки якості управління банком;
o рання діагностика повинна відповідати вимогам фінансової стратегії банку, що забезпечує ефективне управління ризиком банкрутства;
o рання діагностика повинна характеризуватися, як на якісних, так і на кількісних характеристиках діяльності банку та використання результатів усіх форм фінансового аналізу;
o форми та методи ранньої діагностики повинні бути універсальні і застосовуватися для банків на будь-якій стадії їхнього розвитку;
o рання діагностика повинна підпорядковуватися меті та завданням банківського нагляду;
o система показників, яку використовують для ранньої діагностики, повинна мати високий рівень формалізації та меншою мірою залежати від індивідуальних особливостей банку [14].
Основним критерієм, за яким можна визначити стабільність банківської системи є її ліквідність. Ліквідність банківської системи є її динамічним станом, який забезпечує своєчасність, повноту та безперервність виконання всіх сукупних зобов 'язань банків та достатність коштів відповідно до потреб розвитку економіки країни.
За останні два роки найменший рівень вільної ліквідності спостерігають за станом на 1 листопада 2008 р.: вільні резерви перевищили рівень обов'язкових резервних вимог лише на 17,1 % порівняно з 87,4 % на 01.10.2008 р., зменшився при цьому на 9,1 млрд.грн. Така ситуація свідчить прозміну в Україні структурної позиції профіциту ліквідності банківської системи її структурним дефіцитом у наслідок світової фінансової кризи [12].
Кандидат економічних наук, доцент Львівського інституту банківської справи Віталій Рисін назвав шість основних аспектів, в яких проявляються наслідки світової фінансової кризи для національної банківської системи:
1) зниження довіри населення до банків;
2) серйозні труднощі українських банків пов'язані з поверненням значних зовнішніх запозичень;
3) наслідком фінансової кризи стала нестабільність на валютному ринку;
4) криза істотно вплинула на підвищення процентних ставок за кредитами;
5) наслідком кризи є той факт, що у всьому світі порятунок фінансових установ став завданням держави – вона вливала бюджетні кошти, а також брала комерційні банки під свій контроль. З огляду на політичну ситуацію в Україні важко сказати , чи зможе держава врятувати банківський сектор за умов поширення кризових явищ;
6) криза може призвести до укрупнення банків в Україні, оскільки дрібні банки просто не впораються з проблемами [15].
На нашу думку, основний пакет заходів щодо стабілізації та виведення з кризи банківського сектора має проводити НБУ, але уряд не повинен діяти самостійно щодо фінансової політики. Уряд повинен узгодити свою фінансову політику з НБУ і разом використати ті інструменти, які б доповнювали одне одного й ефективно виводили банківську систему з кризи. На думку Ірини Кравченко та Гранта Багатрян, основу грошової політики НБУ маєстановити плаваючий ринковий курс гривні щодо долара та євро.
Кредитна політика НБУ, з урахуванням прагнення до мінімізації безробіття, має бути спрямована на стимулювання інвестицій. Не можна різко зменшувати відсоткові ставки (зважаючи на небезпеку зростання інфляції) або ж тримати їх на високому рівні (штучне охолоджування економіки в період низької економічної активності також приховує руйнівні наслідки). Кредити потрібно давати, причому доступні. Проте банки повинні вибирати інвестиційні, перспективні напрями.
Податкову політику потрібно змінити, зменшивши рівень національного податкового тягаря. До чинної податкової системи варто застосувати гнучкий підхід, щоб не допустити різкого спаду поточного споживання і стимулювати національного виробника. Бюджетна політика повинна тонко реагувати на виклики кризи. Держава має знайти кошти на фінансування стратегічних інвестицій, не допускати серйозної заборгованості соціальних виплат , заробітної плати , розширити продаж державних цінних паперів, а в разіпотреби йти на збільшення обсягів внутрішнього боргу.
Таким чином, після здійсненого дослідження можна зробити висновок, що українська банківська система перебуває в складному становищі. Ліквідність банківської системи погіршується, а саме відбувається відтік депозитів,кредити не надають, що сприяє дефіциту обігових коштів у реальному секторі економіки. Тому антикризове управління банківським сектором національної економіки, негайно мають здійснювати законодавчі, виконавчі та контролюючі органи влади.
На нашу думку, щоб банківський сектор економіки України вийшов із кризи потрібно:
· відновити довіру населення до банківської системи;
· запобігати поширенню неправдивої та негативної інформації про банки через ЗМІ;
· узаконити бартерні розрахунки між банком та його клієнтами (тобто надати законні підстави позичальникам банків розраховуватися товарами з банками , і банкам розраховуватися за вклади також товарами за згодою сторін);
· стимулювати утворення фірм, які б займалися секюритизацією боргів перед банками, що б покращило ліквідність банківської системи (тобто перетворювати заборгованість перед банками на ліквідні цінні папери);
· удосконалити аналіз фінансового стану суб 'єктів, які подали заявку на отримання кредитних коштів.
Отже, для того, щоб позбутися економічної кризи в Україні спочатку потрібно оздоровити національну банківську систему. Це можна виконати за рахунок істотних змін в економічній політиці держави та узгодженої антикризової програми.
Висновки
У будь-якій державі, незалежно від економічної системи та способу організації суспільних відносин, кредитна система відіграє ключову роль. Недарма її порівнюють часто із кровоносною системою економіки держави. Адже саме вона задовольняє економіку необхідним обсягом фінансових ресурсів, забезпечуючи вільний рух капіталу, розрахунки суб’єктів господарювання, кредитування економіки, а також реалізацію цілого ряду інших функцій та завдань. Без розвинутої кредитноїсистеми неможливо навіть уявити собі розвинуту економіку держави.
Проведене в курсовій роботі комплексне дослідження функціонування комерційних банків, а також визначення їх ролі та місця в кредитній системі дає підстави зробити наступні висновки:
1) В умовах розвинутої ринкової економіки кредит виступає в декількох видах і здійснюється через найрізноманітніші організаційні форми, які в сукупності утворюють кредитну систему, а це: банки, інвестиційні фонди, страхові компанії та інші фінансово-кредитні інститути.
Кредитна система – цевизначена законодавством країни сукупність кредитно-фінансових інститутів, а також кредитно-фінансові відносини, форми і методи кредитування.
Вона являється невід'ємною і важливою частиною економіки будь-якої країни, так як від її функціонування залежить форма і динаміка розвитку країни.
2) Основною ланкою кредитної системи є комерційні банки та їх відділення. Саме вони здійснюють кредитне обслуговування функціонуючих капіталів і населення.
Комерційні банки - кредитні установи, що здійснюють універсальні банківські операції для підприємств, установ і населення головним чином за рахунок грошових коштів, залучених у вигляді внесків і депозитів, здійснюють на договірних умовах кредитне, розрахунково-касове та інше банківське обслуговування юридичних і фізичних осіб, приймають і розміщують грошові вклади своїх клієнтів, ведуть рахунки банків-кореспондентів, а також можуть виконувати певні операції.
Існує також законодавче визначення комерційних банків. Відповідно до Закону України „Про банки і банківську діяльність” комерційний банк – це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
3) В історичному плані комерційні банки виникли раніше, ніж інші типи фінансово-кредитних інститутів, а тому розвиток кредитної системи розпочинається саме з виникнення і розвитку комерційних банків.
Сучасна економіка характеризується дуже високим рівнем кредитних відносин. А тому звичайно кредитна система не обмежується лише банківськими закладами,окрім них,кредитними операціями займаються інші позабанківські структури(страхові компанії, кредитні спілки та інші).
Проте серед фінансових посередників ключове місце займають банки. Оскільки на них припадає більша частка в перерозподілі позичкових капіталів на грошовому ринку, ніж на будь-який інший вид фінансових посередників; банки за своїм функціональним призначенням беруть участь у формуванні пропозиції грошей і мають можливість безпосередньо впливати на ринкову кон'юнктуру й економічне зростання, а інші посередники такої можливості не мають; вони мають можливість надавати економічним суб'єктам широкий асортимент різних послуг, тоді як інші посередники спеціалізуються на окремих, часто обмежених фінансових операціях.
Банки є центральною фігурою кредитної системи. Саме через них здійснюються основні посередницькі функції між кредиторами й позичальниками.
4) Для дослідження функціонування комерційних банків та визначення їх ролі в кредитній системі було взято конкретний банк – Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк «Укргазбанк», який працює на ринку України вже 16 років.
Оцінивши діяльність банку за 2006-2009 роки можна сказати, що він в 2006—2008 рр. працював досить стабільно, не відбулося різкої зміни в рівнях показників, що характеризують його діяльність.