1.3 Метод простих ітерацій
Із вихідної системи (1.2.1) шляхом еквівалентних перетворень переходимо до системи виду:
Ітераційний процес, який визначається формулами
можна почати, задав початкове приближення
Розпишемо першу умову:
Розпишемо другу умову:
Розглянемо один із способів приведення системи (1.2.1) до виду (1.3.1), допустиме збіжній ітерації.
Нехай задана система другого порядку виду:
Потрібно привести її до виду:
Множимо перше рівняння системи на невідому постійну
де
Далі, помножимо перше рівняння системи на невідому сталу
де
Невідомі сталі
Запишемо ці умови більш детально:
Припустимо, що вирази під знаком модуля дорівнюють нулю, і отримаємо систему з чотирьох рівнянь з чотирма невідомими для визначення сталих
При такому виборі параметрів умови збіжності будуть дотримані, якщо часткові похідні функцій
Щоб розв’язати систему, потрібно задати початкове приближення
Метод простих ітерацій є найбільш універсальним і простим для реалізації на ЭОМ. Якщо система має великий порядок, то застосування даного метода, який має повільну швидкість збіжності, не рекомендується. В цьому випадку, використовують метод Ньютона, який має швидшу збіжність.
1.4 Метод Ньютона для розв’язання
Нехай (
маємо ті ж розв’язки, що і вихідне рівняння F(x)=0, і для приближеного знаходження цих розв’язків можна формально записати ітераційний процес
Який має вигляд метода простих ітерацій (1.3.1) при
Припустимо
— матриця Якобі вектор-функція F(x). Підставимо це
Цю формулу, що вимагає перетворення матриць на кожній ітерації, можна переписати в неявному вигляді:
Використання (1.4.3) припускає при кожному k = 0,1,2,... розв’ язок лінійної алгебраїчної системи
відносно векторній поправці
До розв’язку таких лінійних систем можна використовувати найрізноманітніші методи як прямі, так і ітераційні в залежності від розмірності n розв’язуваної задачі і специфіки матриць Якобі
Порівнюючи (1.4.3) з формальним розкладом F(x) в ряд Тейлера
бачимо, що послідовність (
лінійним рівняння
тобто з покроковою лінеаризацією. Як наслідок цього факту, можна полягати, що при допустимій гладкості F(x) і достатньо гарному початковому наближенні
Новим, порівняно з скалярним випадком, фактором, який ускладнює використання метода Ньютона до розв’язання n-вимірних систем, є необхідність розв’язання n-вимірних лінійних задач на кожній ітерації, обчислення яких збільшується зі збільшенням n, тобто кажучи, непропорційно швидко. Зменшення таких затрат є одним з напрямків модифікації метода Ньютона.