
.
Розглянемо тверде тіло, яке обертається навколо осі

із сталою кутовою швидкістю

(рис. 1).

Рисунок 1 – Тверде тіло, яке обертається навколо осі

Векторне поле швидкостей

точок цього тіла можна подати у вигляді

.
Знайдемо ротор поля швидкостей

:

.
Таким чином,

є сталим вектором, напрямленим уздовж осі обертання

, а його модуль дорівнює подвоєній кутовій швидкості обертання тіла:

.
Розглянемо потенціальне поле

. Його потенціал

. Обчислимо ротор цього поля:

.
Взагалі, ротор довільного потенціального поля дорівнює нулю (див. підрозділ 2). Тому кажуть, що потенціальне поле є безвихровим.
8. Соленоїдальне поле
Векторне поле

називається соленоїдальним в області

, якщо в цій області

. Оскільки

характеризує густину джерел поля

, то в тій області, де поле соленоїдальне, немає джерел цього поля.
Наприклад, електричне поле

точкового заряду соленоїдальне (задовольняє умову

) всюди поза точкою, де знаходиться заряд (в цій точці

). Векторні лінії соленоїдального поля не можуть починатися або закінчуватися на межі області, або бути замкненими кривими. Прикладом соленоїдального поля з замкненими векторними лініями є магнітне поле, яке створюється струмом у провіднику.
Якщо векторне поле

можна подати як ротор деякого векторного поля

, тобто

, то вектор – функція

називається векторним потенціалом поля

.
Можна перевірити (див. докладніше п. 2), що

, тобто поле

є соленоїдальним.
Довільне векторне поле можна подати у вигляді суми потенціального і соленоїдального полів.
9. Оператор Гамільтона
Згадаємо, що символ

називається оператором частинної похідної по

. Під добутком цього оператора на функцію

розумітимемо частинну похідну

, тобто

. Аналогічно,

і

– оператори частинних похідних по

і по

.
Введемо векторний оператор «набла» або оператор Гамільтона:

.
За допомогою цього символічного (операторного) «вектора» зручно записувати і виконувати операції векторного аналізу.
У результаті множення вектора

на скалярну функцію

отримуємо

:

.
Скалярний добуток вектора

на вектор – функцію

дає

:

.
Векторний добуток вектора

на вектор – функцію

дає

:

.
10. Нестаціонарні поля
Нехай в області

визначено нестаціонарне скалярне поле

: величина

є функцією точки

і часу

. Приклад такого поля – змінний з часом розподіл температури в будь-якому середовищі (наприклад, в потоці рідини). Розглянемо точку

, яка рухається в області

(частинку рідини). Координати точки (частинки) змінюються з часом за відомим законом

. Величина

в рухомій точці

є складеною функцією

:

.
Обчислимо похідну по

цієї функції (вона називається повною похідною). За правилом диференціювання складеної функції знаходимо

.
Вводячи в точці

вектор швидкості

, отримуємо

Або

.(11)
Аналогічно, якщо в області

задано нестаціонарне векторне поле

, то для рухомої точки

векторна величина

є складеною функцією

:

. Повну похідну по

для кожної координати вектор – функції

можна обчислити за формулою (11). Помноживши результати на базисні вектори

і складаючи, отримуємо

.(12)
У формулах (11) і (12) доданки

і

виражають швидкості зміни величин

та

з часом при фіксованих координатах, тобто характеризують локальні зміни цих величин, і тому називаються локальними похідними. Доданки

і

утворюються за рахунок зміни координат точки, її руху (конвекції). Тому ці доданки у виразах повних похідних називаються конвективними похідними.
Локальні похідні характеризують нестаціонарність розглянутого поля у даній точці простору. Конвективні похідні характеризують неоднорідність поля у даний момент часу.