4 Оцінки істинного значення величини, що вимірюється, і точності вимірів. Ця задача подає великий практичний інтерес для метрології.
Нехай проведено

незалежних однаково точних вимірів деякої фізичної величини, істинне значення

якої невідомо. До того ж невідомо також і середнє квадратичне відхилення

випадкових похибок вимірювання. Результати окремих вимірів

,

, ... ,

можна розглядати, як випадкові величини

,

, ... ,

, що є незалежні (виміри незалежні), мають те ж саме математичне сподівання

(істинне значення величини, що вимірюється), однакові дисперсії

(виміри однаково точні) і нормально розподілені (таке допущення підтверджується досвідом).
Отже, усі припущення, що було зроблено під час отримання довірчих інтервалів у пунктах 1 і 2, виконуються. Тому можна безпосередньо використати отримані в них формули. Іншими словами, істинне значення величини, що вимірюється, можна оцінювати по середньому арифметичному результатів окремих вимірів за допомогою довірчих інтервалів.
Середнє квадратичне відхилення

випадкових похибок вимірів у теорії помилок характеризує точність вимірів (точність приладу).
Для оцінки

використовують "виправлене" середнє квадратичне відхилення

. Оскільки звичайно результати вимірів взаємно незалежні, мають одне й теж саме математичне сподівання (істинне значення величини, що вимірюється) і однакову дисперсію (у випадку однаково точних вимірів), то теорію, викладену в пункті 3, можна застосувати і для оцінки точності вимірів.
5 Інтервальна оцінка ймовірності біноміального розподілу. У підрозділі 2 у якості приклада 1 було вирішено задачу точкової оцінки ймовірності біноміального розподілу. Як точкову оцінку невідомої ймовірності

було узято відносну частоту

появи події (

– число появ події,

– число випробувань). Було отримано математичне сподівання і дисперсію оцінки.
Тепер буде знайдено довірчий інтервал для оцінки ймовірності за відносною частотою.
Для спрощення припустимо, що кількість іспитів

досить велика, а ймовірність

не є близькою ні до одиниці, ні до нуля (досить, щоб обидві величини

і

були більше чотирьох). Тоді можна вважати, що частота події

є випадковою величиною

, розподіл якої є наближеним до нормального закону (у сенсі функції розподілу). Параметрами цього закону будуть

і

.
Тому до випадкової величини

можна застосувати відому формулу про ймовірність відхилення нормально розподіленої випадкової величини

зі середньо квадратичним відхиленням

від її математичного сподівання

не більше ніж на

, (29)
де

– табульована функція Лапласа.
Зажадавши, щоб умова для ймовірності у формулі (29) виконувалося з надійністю

, і, замінивши в ній

на

,

на

,

на

, а також увівши позначення

, одержимо

або інакше

.
При практичному застосуванні цієї формули випадкову величину

необхідно замінити невипадковою відносною частотою

, що спостерігається, і підставити

:

.
Під час розв’язання цієї нерівності щодо невідомої ймовірності

у припущенні

підвищимо до квадрата обидві її частини. При цьому одержимо еквівалентну квадратну нерівність відносно

:

.
Її коефіцієнт при старшому члені та дискримінант позитивні, тому її корені

і

дійсні, причому не дорівнюють один одному. Отже ця нерівність має розв’язання:

,
дисперсія крива розподіл сподівання
що і визначає довірчий інтервал, який слід знайти.
Аналогічний розв’язок нерівності отримуємо і у разі

.