Приклад 2. Нехай

– гільбертов простір,

і

. Нехай спочатку

. Тоді

(1)
Оскільки

, то

, (2)
де

при

. Із рівностей (1) та (2) випливає, що

,
де

– лінійний по

функціонал і

.
Оскільки

, то

при

. Таким чином,

диференційовна в будь-якій ненульовій точці

простору

і

.
Нехай тепер

. Тоді

. Покажемо, що не існує елемента

такого, що при всіх достатньо малих

, (3)
де

при

. Якщо б це було так, то також

, або

, (4)
де

при

. Але тоді з рівностей (3) та (4) випливає

при

, що неможливо.
Таким чином, відображення

не диференційовне за Фреше в точці

.
Приклад 3. Нехай

і

, де ядро

неперервне в квадраті

,

– функція двох змінних, визначена в полосі

і неперервна в цій області. Тоді

– функція, визначена на

і яка приймає значення в цьому ж просторі.
Припустимо, що функція

не тільки неперервна, але й має частинну похідну

, рівномірно неперервну в полосі

.
Тоді

– диференційовна функція. А саме, для довільної функції

маємо

За теоремою Лагранжа,

,
де

. Далі, маємо

.
При

, тобто при

рівномірно на

, також

рівномірно на

, оскільки функція, неперервна в замкненій обмеженій області

, рівномірно неперервна в цій області. Тому

,
де

і

.
При цьому

і тому

при

.
Таким чином,

диференційовна за Фреше і

.
Приклад 4. Якщо

і границя

існує, то

диференційовне в точці

і

. Дійсно, в цьому випадку

, де

при

, і диференційованість

очевидна.
Множина відображень, визначених в околі точки

, які приймають значення в просторі Y та диференційовних в точці

, є лінійною системою , а також оператор диференціювання є лінійним, тобто

,
або, інакше,

.
Далі, з рівності

випливає, що функція

, диференційовна в точці

, неперервна в цій точці.
Обернене твердження не вірне (приклад 2).
Якщо

– лінійний неперервний оператор, що діє з X в Y, то для будь-якого

маємо

. Дійсно, тоді при всіх

,
звідки й випливає наведене твердження.
Слід зазначити, що відображення

та

, які мають область визначення в одному і тому просторі, діють в різні простори, а саме

, а

. Якщо

диференційовне всюди на G, то

,

.