
.
Функція

називається диференційовною в точці М, якщо її повний приріст в цій точці можна подати у вигляді

, (1)
де

та

– дійсні числа, які не залежать від

та

,

– нескінченно малі при

і

функції.
Відомо, що коли функція однієї змінної диференційовна в деякій точці, то вона в цій точці неперервна і має похідну. Перенесемо ці властивості на функції двох змінних.
Теорема 1 (неперервність диференційовної функції).
Якщо функція

диференційовна в точці М, то вона неперервна в цій точці.
Доведення
Якщо функція диференційовна в точці М, то з рівності (1) випливає, що

. Це означає, що функція неперервна в точці М.
Теорема 2 (існування частинних похідних диференційовної функції). Якщо функція

диференційовна в точці

, то вона має в цій точці похідні

та

і

.
Доведення
Оскільки

диференційовна в точці

,то справджується рівність (1). Поклавши в ній

, отримаємо,

.
Поділимо обидві частини цієї рівності на

і перейдемо до границі при

:

.
Отже, в точці

існує частинна похідна

. Аналогічно доводиться, що в точці

існує частинна похідна

.
Твердження, обернені до теорем 1 і 2, взагалі кажучи, неправильні, тобто із неперервності функції

або існування її частинних похідних ще не випливає диференційовність. Наприклад, функція

неперервна в точці

, але не диференційовна в цій точці. Справді, границі

не існує, тому не існує й похідної

. Аналогічно впевнюємося, що не існує також похідної

. Оскільки задана функція в точці

не має частинних похідних, то вона в цій точці не диференційовна.
Більш того, відомо приклади функцій, які є неперервними в деяких точках і мають в них частинні похідні, але не є в цих точках диференційовними.
Теорема 3 (достатні умови диференційовності ).
Якщо функція

має частинні похідні в деякому околі точки

і ці похідні неперервні в точці М, то функція

диференційовна в точці М.
Доведення
Надамо змінним x і

приростів

, таких, щоб точка

належала даному околу точки

. Повний приріст функції

запишемо у вигляді

. (2)
Вираз у перших квадратних дужках рівності (2) можна розглядати як приріст функції однієї змінної x, а в других – як приріст функції змінної

. Оскільки дана функція має частинні похідні, то за теоремою Лагранжа отримаємо:

.
Похідні

та

неперервні в точці М, тому

,

.
Звідси випливає, що

,

,
де

,

– нескінченно малі функції при

і

.
Підставляючи ці вирази у рівність (2), знаходимо

, а це й означає, що функція

диференційовна в точці

.
З теорем 2 і 3 випливає такий наслідок: щоб функція

була диференційовною в точці, необхідно, щоб вона мала в цій точці частинні похідні, і достатньо, щоб вона мала в цій точці неперервні частинні похідні.
Зазначимо, що для функції

однієї змінної існування похідної

в точці

є необхідною і достатньою умовою її диференційовності в цій точці.
3 Повний диференціал функції та його застосування до обчислення функцій і похибок. Диференціали вищих порядків
Нагадаємо, що коли функція

диференційовна в точці

, то її повний приріст у цій точці можна подати у вигляді

,
де

і

при

.
Повним диференціалом

диференційовної в точці

функції

називається лінійна відносно

та

частина повного приросту цієї функції в точці M, тобто

. (3)
Диференціалами незалежних змінних x та

назвемо прирости цих змінних

. Тоді з урахуванням теореми 2 рівність (3) можна записати так: