Також можна сформулювати таку важливу властивість симетричних многочленів, яку називають основною теоремою.
Теорема1 (Основна теорема теорії симетричних многочленів): Всякий симетричний многочлен f (x1, x2, …, xn) від п змінних над полем Р можна подати у вигляді многочлена від основних симетричних функцій
Доведення. Зробимо насамперед такі зауваження.
1) Усіх членів певного степеня L, утворених з даних змінних x1, x2, …, xn (не враховуючи подібних), може бути лише скінченне число; це число, очевидно, дорівнює числу способів, якими можна подати як суму n невід'ємних цілих упорядкованих доданків.
2) Теорему досить довести для однорідних симетричних многочленів, бо всякий симетричний многочлен можна подати як суму однорідних симетричних многочленів. Справді, всякий многочлен є сумою однорідних многочленів. Якщо ж даний многочлен симетричний, то й кожний складовий однорідний многочлен повинен бути симетричний, бо при переставлянні змінних x1, x2, …, xn кожний член може перейти лише в член того самого степеня, тобто в інший член того самого однорідного складового многочлена.
3) Вищий член
Справді, розглянемо добуток
За наслідком з властивості 2, всі степені
тобто (як це видно після елементарних перетворень) збігається з заданим членом
Після цих зауважень легко довести теорему.
1) Доведення Існування. Нехай вищий член симетричного многочлена f (x1, x2, …, xn) (який ми в результаті зауваження 2 можемо вважати однорідним многочленом степеня N) дорівнює
Побудуємо симетричний многочлен
Згідно з зауваженням 3, вищий член цього многочлена дорівнює (7). Крім того, він однорідний, бо такими є всі многочлени
Візьмемо
f1(
Зрозуміло, що f (
Тепер зрозуміло, що
Вважаючи
і утворюючи різницю:
f2(
бачимо, що
fk+1 (x1, x2, …xп) = fk (x1, x2, …xп) - gk(x1, x2, …xn)
не може містити жодного члена степеня N, тобто дорівнює нулю. Тоді з рівностей
.
випливає, що
А оскільки всі
коефіцієнти якого знайдено з коефіцієнтів даного многочлена за допомогою операцій додавання і віднімання і тому належать полю Р. Теорему доведено. Справедлива також теорема про є д.и н і с т ь многочлена
2) Доведення єдиності.
Нехай маємо
f(