Статистичний аналіз тенденцій захворюваності в Україні (стр. 1 из 38)

Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет

ДИПЛОМНА РОБОТА

СТАТИСТИЧНИЙ АНАЛІЗ ТЕНДЕНЦІЙ ЗАХВОРЮВАНОСТІ В УКРАЇНІ

Виконавець: студентка групи МС-02-1

Власова В.М.

Дніпропетровськ

2007

РЕФЕРАТ

Дипломна робота: 177 с., 10 джерел, 239 рисунків, 1 додаток.

Перелік ключових слів: регресія, МНК-оцінка, паралельність лінійних регресій, збіг лінійних регресій, гіпотеза, рівень значущості, критерій, захворюваність, рік спостереження, довірчий інтервал.

Об’єкт дослідження: захворюваності на туберкульоз, рак, СНІД, гепатити А та Б в України з 1990 по 2005 роки.

Мета роботи: дослідження тенденцій захворюваності на туберкульоз, рак, СНІД, гепатити А та Б в двадцяти чотирьох областях України, А.Р.Крим, містах Київ та Севастополь та Україні в цілому у період з 1990 по 2005 роки.

Annotation

The graduation research of the fifth year student Vlasova Violetta (Dnipropetrovsk national university, mathematics and mechanics faculty, department of probability theory and statistics) deals with statistical analysis of tendencies of morbidity on tuberculosis, cancer, AIDS, hepatitis A and B in Ukraine with 1990 for 2005 years.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЛІНІЙНА РЕГРЕСІЯ

1.1 Метод найменших квадратів. Властивості оцінок найменших квадратів. Оцінювання

. Теорія розподілів. Оцінювання при наявності лінійних обмежень

1.2 F-критерій

1.3 Лінійна одновимірна регресія

1.4 Порівняння прямих регресії. Критерій паралельності прямих. Критерій збігу прямих

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАХВОРЮВАНОСТІ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ, РАК, СНІД, ГЕПАТИТ А, ГЕПАТИТ Б

2.1 Дослідження захворюваності на туберкульоз (всі форми), туберкульоз легенів

2.2 Дослідження захворюваності на рак

2.3 Дослідження захворюваності на СНІД

2.4 Дослідження захворюваності на гепатит А

2.5 Дослідження захворюваності на гепатит Б

РОЗДІЛ 3. ПОРІВНЯННЯ ЗАХВОРЮВАННОСТІ СЕРЕД ОБЛАСТЕЙ УКРАЇНИ, А.Р. КРИМ, МІСТАХ КИЇВ ТА СЕВАСТОПОЛЬ

3.1 Порівняння тенденцій росту захворюваності на туберкульоз серед областей України, А.Р. Крим, м. Київ та Севастополь

3.2 Порівняння тенденцій росту захворюваності на рак серед областей України, А.Р. Крим, м. Київ та Севастополь

3.3 Порівняння тенденцій росту захворюваності на СНІД серед областей України, А.Р. Крим, м. Київ та Севастополь

3.4 Порівняння тенденцій зменшення захворюваності на гепатит А серед областей України, А.Р. Крим, м. Київ та Севастополь

3.5 Порівняння тенденцій зменшення захворюваності на гепатит Б серед областей України, А.Р. Крим, м. Київ та Севастополь

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТОК

ВСТУП

Актуальність теми. У дипломній роботі досліджується захворюваність на туберкульоз, рак, СНІД, гепатити А та Б. На сучасний момент по цим захворюванням в Україні склалась наступна ситуація.

Епідемію туберкульозу в Україні було оголошено ВООЗ в 1995 році. Щоденно в країні виявляють приблизно 82 нових випадки захворювання на туберкульоз і 30 хворих помирає від нього. За офіційними даними, кількість хворих на туберкульоз в Україні складає 1,4% населення, тобто 700 тисяч чоловік, а за експертними оцінками – близько 1,5 мільйона. З них близько 120 тисяч – з активною, найбільш заразною формою туберкульозу. Основними причинами, що призвели до масштабного поширення туберкульозу в Україні, є, в першу чергу, поглиблення соціально-економічної кризи в країні, різке зниження життєвого рівня та добробуту переважної більшості населення, безробіття, незбалансоване, недостатнє і неякісне харчування значних прошарків населення, збільшення числа соціально-дезадаптованих осіб в країні (бідних, жебраків, бродяг, мігрантів, переселенців, алкоголіків, наркоманів та інших), тих, що мають незадовільні житлові умови, занепад системи охорони здоров'я та низька санітарна культура населення. Чимало недоліків мають місце в організації та координації протитуберкульозних заходів, а також у роботі органів і закладів охорони здоров'я.

Погіршенню епідеміологічної ситуації також сприяє епідемія ВІЛ/СНІДу в Україні. Понад 30% ВІЛ-інфікованих хворіє на туберкульоз і близько 40% з них помирає від нього. Наявність ВІЛ-інфекції є потужним чинником, який сприяє розвитку активної форми туберкульозу в носіїв латентної інфекції та підвищує ймовірність розвитку рецидивуючого туберкульозу.

Україна займає одне з перших місць в Європі за темпами поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу. За період з 1987 по 2006 роки офіційно було зареєстровано 104 645 випадків ВІЛ-інфекції, в тому числі 17 851 випадок захворювання на СНІД та 9 983 випадків смертей від захворювань, обумовлених СНІДом. Високі показники захворюваності відзначаються у Миколаївській області (86,3), Донецькій - (78,4), Дніпропетровській - (71,8), Одеській – (61,3), у м. Севастополь – (70,9) на 100 тисяч населення.

Як вважають експерти, якщо епідемію СНІДу в Україні не зупинити, зовсім незабаром країна зможе зайняти місце поряд з африканськими країнами. Також як і на африканському континенті, для більшості українців вартість противірусного лікування занадто висока. У лікарнях не вистачає навіть найнеобхідніших ліків, тому на лікування можуть розраховувати лише діти.

На початок 2006 року в онкологічних закладах системи МОЗ України на обліку перебувало 864 273 хворих, що на 3,7% більше, ніж в попередньому році.

Щорічно в Україні реєструються понад 150 тис. нововиявлень злоякісних захворювань. Найвищі показники захворюваності за останні 5 років спостерігаються у південних областях, а також Кіровоградській, Полтавській областях, АР Крим.

Майже 90 тисяч жителів України щорічно помирають від раку, при цьому 35 відсотків померлих - особи працездатного віку. Онкопатологія є причиною понад 15% усіх випадків смерті і поступається лише серцево-судинним захворюванням. У 2005 році смертність від злоякісних новоутворень в Україні склала 90 997 випадків. 38-40% онкологічних хворих помирають протягом першого року після встановлення діагнозу, що свідчить про запізнілу діагностику. У розвинених країнах світу цей показник не перевищує 30 %.

Вірусний гепатит А залишається однією з найпоширеніших інфекцій в Україні. З 1995 року має місце тенденція до зниження захворюваності на вірусний гепатит А, однак за даними ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров’я) щорічно за медичною допомогою звертаються від 70 до 150 тисяч осіб. В Україні за останні 5 років гепатитом перехворіло понад 375 тисяч осіб, кожний третій хворий - дитина до 15 років.

За мірою шкідливості для здоров’я населення та масштабами захворюваності вірусні гепатити в Україні займають домінуюче становище в структурі інфекційної патології. На цю групу інфекційних хвороб щорічно припадає до 20-30% захворювань, за винятком грипу та гострих інфекційних захворювань верхніх дихальних шляхів.

Погіршення технічного стану водоочисних споруд, водогінної мережі, перебої у водопостачанні, які пов’язані з аварійними ситуаціями та іншими причинами, неефективні засоби знезараження води призводять до виникнення епідемічних ускладнень, обумовлених водним фактором передачі інфекції.

Профілактику гепатиту A та гепатиту В шляхом вакцинації в Україні розпочали нещодавно. Разом з тим усім відомо, що такий метод профілактики є найбільш ефективним.

З метою забезпечення епідемічного благополуччя населення України та попередження інфекцій, щеплення з метою запобігання захворюванню на гепатит В включене в календар обов’язкових профілактичних щеплень за віком, а вакцинація з метою профілактики гепатиту А рекомендована на ендемічних територіях та за епідемічними показаннями.

Туберкульоз - це повітряно-крапельна, а точніше повітряно-пилова інфекція. Збудником туберкульозу є мікобактерія туберкульозу. Вона відкрита у 1882 році німецьким вченим Робертом Кохом. Однак, туберкульоз може бути спричинений і мікобактеріями африканською, бичачою, мишачою, пташиною та іншими.

До туберкульозу сприйнятливі приблизно 55 видів домашніх і диких тварин, риб та біля 25 видів птахів, поміж ними та людиною можливе перехресне зараження. Зараження туберкульозом відбувається від хворих на туберкульоз людей і можливе від великої рогатої худоби, свиней, овець, кіз, коней, кролів, птиці та інших. Немає такого органу людини чи тварини, який би не уражався туберкульозом. Залежно від того, який орган уражений мікобактерії можуть виділятися від хворого на туберкульоз з харкотинням, калом, сечею, спермою, із нориць тощо. У 95 % випадків мікобактерія туберкульозу потрапляє в організм людини при вдиханні запорошеного повітря. Заразитися при вживанні заражених продуктів харчування, зокрема сирого молока, погано провареного м'яса від хворих на туберкульоз тварин. Рознощиками туберкульозу можуть бути мухи, таргани, деякі кліщі; зараження можливе також при поцілунках, допалюванні чужих цигарок, через книжки, пошкоджену шкіру і т. ін.

Мікобактерії дуже стійкі в навколишньому середовищі. Так, мікобактерії туберкульозу в молочних продуктах живуть до 240-300 днів, в пилу, в тому числі вуличному, до 3 місяців. Вони добре витримують нагрівання до 85^о С і охолодження до мінус 200^о С. При температурі мінус 23^о С мікобактерії туберкульозу зберігають життєздатність протягом 7 років, а прямі сонячні промені їх вбивають через 2 - 6 годин. Збудники туберкульозу зберігаються у річній воді до 5 місяців, у ґрунті - 1 - 2 роки, у приміщеннях при розсіяному світлі - до 1,5 місяців, у фекаліях і на пасовищах - до 1 року. Вегетативні, або бактеріальні, форми мікобактерій можуть трансформуватися у вірусні, ультрадрібні фільтруючі чи L-форми, і навпаки.

Мікобактерії туберкульозу (органи дихання, харчовий канал, шкіра тощо) спричиняють туберкульозне запальне вогнище (первинний афект). Туберкульозне запалення розвивається і водночас у запальний процес залучаються довколишні лімфатичні судини, найближчі до вогнища запалення лімфатичні вузли. Потім мікобактерії туберкульозу потрапляють в кров (бактеріємія). Мікобактерії туберкульозу розносяться лімфою і кров'ю в різні здорові органи і тканини і осідають там і спричиняють там туберкульозне запалення. Це явище називають лімфогенною й гематогенною дисемінацією туберкульозного процесу. Ця дисемінація характеризується утворенням первинних туберкульозних вогнищ у різних органах (легені, кістки, нирки тощо). Ці вогнища можуть загоюватися при сприятливій імунній опірності організму. Тоді організм набуває імунітету до туберкульозу