Для того, щоб оцінити похибку 2-ої похідної заміняємо
в першій заміні, у другій заміні .Отже, для
а для
Користуючись цими розкладаннями, одержимо
Аналогічну формулу можна записати для похідної по у.
.Аналогічно можна одержати оцінки для інших похідних.
Метод сіток
Ідея методу сіток відома давно ще за часів Ейлера. Однак, практичне використання цього методу наштовхувалося на серйозні труднощі, тому що одержання з його допомогою досить точного розв’язку крайової задачі звичайно приводило до колосальних систем алгебраїчних рівнянь, на розв’язок яких при ручному розрахунку були потрібні роки. Положення різко змінилося з появою електронних обчислювальних машин. Метод сіток допускає зручну реалізацію на ЕОМ, тому що застосування його зазвичай зводиться до масової повторюваності однорідних циклів. В даний час метод сіток є одним з найбільш ефективних методів розв’язку лінійних диференціальних рівнянь. Метод сіток (інакше метод скінчених різниць) для наближеного розв’язку крайових задач двовимірних диференціальних рівнянь полягає в наступному:
У плоскій області G, у якій розшукується розв’язок, будується сіткова область Gh, що складається з однакових осередків і наближає дану область G;
Задане диференціальне рівняння заміняється у вузлах побудованої сітки відповідним скінчено-різницевим рівнянням;
На підставі граничних умов установлюються значення шуканого розв’язку в граничних вузлах області Gh
Розв’язавши отриману систему скінчено-різницевих рівнянь, ми знайдемо значення шуканої функції у вузлах сітки, тобто будемо мати чисельний розв’язок нашої задачі. Вибір сіткової області здійснюється в залежності від конкретної задачі, але у всіх випадках контур Гh сіткової області Gh варто вибирати так, щоб він якнайкраще апроксимував контур Г заданої області G. Сітка будується таким чином, щоб вузли (xi,yi) сітки Sh або належали області G, або відстояли від її границі Г на відстань меншому, ніж h. Точки (вузли) сітки Sh називаються сусідніми, якщо вони розміщені один від одного в напрямку осі Ох або осі Оу на відстань, що дорівнює кроку сітки h. Вузол Ah сітки Sh називається внутрішнім, якщо він належить області G, а всі чотири сусідніх з ним вузла – множині Sh; інакше він називається граничним. Граничний вузол сітки Sh називається вузлом першого роду, якщо він має сусідній внутрішній вузол цієї сітки, інакше граничний вузол називається вузлом другого роду. Внутрішні вузли і граничні вузли першого роду сітки Sh називаються розрахунковими точками. Граничні вузли другого роду не входять в обчислення і можуть бути вилучені із сітки.
На перший погляд процедура застосування методу сіток, що складається з трьох етапів, може здатися простою і легко реалізованою. Однак насправді це не так. Через велику розмаїтість типів і розмірів сіток, видів рівнянь у часткових похідних, граничних і початкових умов, можливих кінцево-різницевих апроксимацій цих рівнянь і методів їхнього розв’язку, чисельне розв’язку рівнянь у часткових похідних вимагає модифікацій алгоритму при розгляді кожного конкретного приклада.
Стійкість скінчено-різницевої схеми для розв’язку рівнянь параболічного типу (рівняння теплопровідності)
Як приклад рівняння параболічного типу розглянемо рівняння теплопровідності:
де u=u(x,t) – температура, t – час,
- довжина стрижня.Для простоти покладемо, а=1.
Початкові і крайові умови:
, и. .При використанні скінчено-різницевої схеми для розв’язку крайової задачі виникає питання про стійкість такої схеми. Під цим розуміють наступне: скінчено-різницева схема називається стійкою, якщо малі похибки в процесі розв’язку загасають або у всякому разі залишаються малими при необмеженому збільшенні номера поточного шару.
Для рівняння
(3)скінчено-різницева схема матиме вигляд:
. (4)З'ясуємо умови стійкості з граничними і початковими умовами
(5)Маємо:
і ,де
, .Переходячи до скінчених різниць у рівнянні (4), будемо мати:
=0 (6)У граничних вузлах сітки
Г виконані такі умови: , , .Припустимо, що в точках початкового шару t=0 допущена помилка
, тобто ,і нехай
- розв’язок рівняння (6): . (7)яке задовольняє граничним умовам, що містять помилку:
, , .Нас цікавить, як зміниться похибка
при необмеженому зростанні номера j. Віднімаючи з рівняння (7) рівняння (6), для похибки одержимо скінчено-різницеве рівняння. =0. (8)На границі Г області маємо:
(8а)Частковий розв’язок рівняння (8) будемо шукати у вигляді
, (9)де числа
і p (р>0) підберемо так, щоб вираз (9) задовольняв рівнянню (8) і однорідним крайовим умовам. .Користуючись ними маємо:
,звідки випливає, що pl=m
і (m=1,2,3……).Отже,
Підставляючи цей вираз в рівняння (8), будемо мати:
(10)Після перетворень рівняння (10) набуде вигляду:
.Звідси
. (11)Зауважимо, що
не залежить від точки ( ). Таким чином, для однорідного рівняння (8) одержуємо лінійно незалежні розв’язки вигляду: (m=1,2,…....,n-1),причому кожен розв’язок задовольняє однорідним крайовим умовам.
Лінійна комбінація цих розв’язків
(12)також є розв’язком рівняння (8), що задовольняє при будь-яких значеннях коефіцієнтів
однорідним крайовим умовам. Ці коефіцієнти підбираються так, щоб виконувалася перша умова (8а), тобто щоб (і=1,2,…...,n-1).Для стійкості розглянутої скінчено-різницевої схеми (6) необхідно, щоб при будь-яких значеннях постійних
функція , обумовлена рівністю (12), залишалася обмеженою при .