Майнове страхування (стр. 2 из 6)
2.Страхування майна підприємств
Склад майна промислових підприємств, що підлягають страхуванню:
– будинки, споруди, об’єкти незавершеного капітального будівництва, транспортні засоби, машини, устаткування, інвентар, товарно-матеріальні цінності. Це майно приймається на страхування за основним договором;
– майно, прийняте організацією на комісію, збереження, для переробки, ремонту, транспортування і т.п., приймається на страхування за додатковим договором;
– сільськогосподарські тварини, хутрові звірі, кролики, домашній птах і родини бджіл;
– врожай сільськогосподарських культур.
Додатковий договір страхування може бути укладений тільки при наявності основного договору, по повній вартості чи по визначеній частці (відсотку), але не менш 50% балансової вартості майна.
Страхування майна проводиться на випадок загибелі чи ушкодження в результаті пожару, удару блискавки, вибуху, повені, землетрусу, осідання ґрунту, бури, урагану, зливи, граду, обвалу, зсуву, дії під ґрунтових вод, селя чи аварій, у т.ч. засобів транспорту, опалювальної, водопровідної і каналізаційної системи.
До укладання договору страхування страховик вправі перевірити точність даних, наданих в опису майна, і інші дані про об’єкти, умови їхньої експлуатації, а при необхідності призначити експертизу для оцінки стану і дійсної вартості майна.
З метою забезпечення гнучкості в обліку конкретних обставин, що впливають на імовірність настання страхових випадків, при укладанні договору страхування майна страхові тарифи встановлюються в границях мінімального і максимального їхніх значень (табл. 1). При цьому може передбачатися диференціація тарифів, наприклад, у залежності від будівельного матеріалу, з якого зведені стіни будинку, будівлі, дома чи дачі; страхової суми; страхувальника – юридичної чи фізичної особи й ін.
Вплив деяких інших факторів, що збільшують чи зменшують імовірність настання страхових випадків, при укладанні договору страхування майна враховується шляхом застосування до страхових тарифів підвищувальних і понижуючих коефіцієнтів.
Таблиця 1. Середні ринкові тарифні ставки по страхуванню майна юридичних осіб від пожару по категоріях майна, %
| Категорія майна | Тарифна ставка | |
| мінімальна | максимальна | |
| Внутрішня обробка офісних приміщень | 0,15 | 3,0 |
| Оргтехніка | 0,35 | 4,0 |
| Товарно-матеріальні цінності на складах | 0,25 | 4,0 |
| Товарно-матеріальні цінності в торговому залі | 0,6 | 4,0 |
Систематичне страхування різних партій однорідного майна (товарів, вантажів і т.п.) на подібних умовах протягом визначеного терміну може за згодою страхувальника зі страховиком здійснюватися на підставі одного договору страхування – генерального поліса. Страхувальник зобов’язаний у відношенні кожної партії майна, що підпадає під дію генерального поліса, повідомляти страховику обумовлені таким полісом дані в передбачений ним термін, а якщо він не передбачений, негайно по їхньому одержанні. За вимогою страхувальника страховик зобов’язаний видавати страхові поліси по окремих партіях майна, що підпадає під дію генерального поліса.
У випадку невідповідності змісту страхового поліса генеральному полісу перевага віддається страховому полісу.
3.Страхування майна в сільськогосподарському виробництві
Об’єктами страхування майна сільськогосподарських підприємств є: врожай сільськогосподарських культур, поголів’я с/г тварин, багаторічні насадження, будівлі, споруди, устаткування, транспортні засоби, насіння, корма, матеріали, паливо, готова продукція й інші товарно-матеріальні цінності.
Врожай можна страхувати від посухи, недоліку тепла, вимерзання, бури, нападу баштанних шкідників і інших хвороб. Об’єктом страхування є основна продукція всіх культур, що вирощуються виробниками: зернових, зернобобових, технічних, овочевих, баштанних, кормових; врожай садів, ягідників і виноградників.
Страхова оцінка врожаю визначається із середньої врожайності з 1 га за попередні 5 років, діючих цін і площі посіву. Платежі розраховуються з вартості врожаю на всю площу посівів і ставок страхових тарифів. Використовується диференціація тарифів по видах культур і по регіональній ознаці (по областях).
Для обґрунтованого рішення питання про розмір страхового відшкодування першочергове значення має встановлення факту настання страхового випадку і величини збитку.
При розрахунку останнього використовуються аналітичні залежності, вираження яких відрізняється відповідно до реальних умов: чи скоїлася повна загибель врожаю, чи відбулось лише його зниження; з якою метою використовується ушкоджена культура – на корм худобі чи для одержання основної запланованої продукції. При повній загибелі врожаю застрахованої культури на всій площі для розрахунку збитку
використовується формула: 
,де
– загальний збиток від загибелі врожаю на всій площі посіву;СВ – вартість середньорічної врожайності за п’ять попередніх років;
ЗП – загальна площа посіву культури.
Якщо зафіксоване зниження середнього врожаю на загальній площі, то для розрахунку збитку використовується формула:
,де СВПР – середня грошова оцінка в поточному році.
У випадку, коли призначення культури після страхового випадку змінилося (наприклад, культуру на зерно після стихійного лиха використовують цілком чи частково для випасу чи на силос), для встановлення збитку необхідно дати грошову оцінку отриманого корму, зеленої маси, сіна чи силосу, то формула має вид:
,де
– закупівельна ціна 1ц основної продукції; 
– закупівельна ціна 1ц неосновної продукції;В – врожай основної продукції з 1га в центнерах;
В1 – врожай неосновної культури з 1га в центнерах.
Приклад 1.
Пшениця застрахована по системі граничної відповідальності виходячи із середньої за 5 років врожайності 16 ц з 1 га на умовах виплати страхового відшкодування в розмірі 70% заподіяного збитку за недоодержання врожаю. Площа посіву 400 га. Фактична врожайність пшениці 14,8 ц з 1 га. Закупівельна ціна пшениці 28 грн. за 1ц.
Оскільки тут страховим випадком є лише зниження врожайності, розмір збитку складе:
Страхове відшкодування:
При страхуванні тварин подіями страхування є: падіж, загибель чи змушений забій від стихійних лих, пожеж і інфекційних захворювань. Тварини звичайно підлягають страхуванню в розмірі 70% їхньої балансової вартості.
Під транспортним страхуванням розуміється сукупність видів страхування від загроз, що виникають на різних шляхах сполучення: морських, річкових, повітряних, сухопутних, змішаних. Об’єктами страхування можуть бути як самі засоби транспорту, так і перевезені ними вантажі. Страхування вантажів часто називається карго, а страхування засобів транспорту – каско.
- Страхування вантажів – один з найбільш розповсюджених видів страхових операцій. Страхувальниками можуть виступати будь-які юридичні і фізичні особи, що є вантажовідправниками чи вантажоодержувачами. Хто конкретно укладає договір страхування вантажів, покупець чи продавець, залежить від умов постачання продукції, обумовлених ними юридичних і економічних взаємин сторін.
Найбільш поширені чотири основних типи торгових угод, що позначаються абревіатурами : СІФ, КАФ, ФОБ і ФАС.
-Угода СІФ одержала свою назву від початкових букв англійських слів: вартість товару, страхування і фрахт (cost, іnsurance, freіght). Це особливий вид контракту у якому на спеціальних підставах зважуються основні питання купівлі-продажу: момент переходу на покупця ризику випадкової загибелі, ушкодження чи передачі товару, сумлінної дії продавця; порядок розрахунків і інші питання. При продажу товару на умовах СІФ продавець зобов’язаний доставити вантаж у порт відвантаження, завантажити його на борт судна, зафрахтувати тоннаж і оплатити фрахт, застрахувати вантаж від морських ризиків на увесь час перевезення до здачі його перевізником покупцю і вислати покупцю всі необхідні документи про відправлення. По угоді СІФ від продавця не потрібно фізичної передачі товару покупцю, достатньо пересилання йому всіх товаросупроводжувальних документів по цій угоді. Маючи документи, покупець може розпоряджатися подальшою долею вантажу до його одержання.
Широке поширення угод СІФ у міжнародній торгівлі привело до необхідності вироблення спеціальних міжнародних правил по їхньому тлумаченню. У результаті багаторічної роботи вийшов зведений довідковий матеріал, іменований “Инкотермс”, що знаходить широке застосування в практиці міжнародної торгівлі, у тому числі і при угодах на умовах СИФ. “Инкотермс” має на меті установити однакові міжнародні правила по тлумаченню найбільш важливих термінів і понять, застосовуваних у договорах купівлі – продажу в зовнішній торгівлі.
-Угоди КАФ одержали свою назва від початкових букв англійських слів: вартість і фрахт (cost and freіght). По угоді КАФ продавець повинен укласти за свій рахунок договір морського перевезення до місця призначення, зазначеного в контракті, і доставити вантаж на борт судна. Обов’язок страхування лежить на покупці.