Історія MRP II починається з 60-х років. Згодом стандарт реформувався й охоплював усе більше виробничих і невиробничих операцій. Так, у 60-70-х роках регламентувалася лише сфера планування потреб у матеріалах, ґрунтуючись на даних про запаси Material Requierment Planning). У 70-80-х роках розглядалося вже планування потреб у матеріалах за замкнутим циклом (Cloosed Loop Material Requirment Planning). На початку 90-х років була охоплена сфера прогнозування, планування і контролю за виробництвом на основі даних, отриманих від постачальників і споживачів. До початку XXI сторіччя стандарт MRPII описує планування потреб у розподілі ресурсів на рівні підприємства (Enterprise Resourse Planning та Distributed Requirements Planning).
Структура MRP II точно відповідає функціональним групам виробничої системи, таким як:
1. Планування продажів і виробництва - Sales and Operation Planning.
2. Керування попитом - Demand Management.
3. Складання плану виробництва - Master Production Scheduling.
4 Планування матеріальних потреб - Material Requirement Planning.
5. Специфікація продуктів - Bill of Materials.
6. Керування складом - Inventory Transaction Subsystem.
7. Планові постачання - Scheduled Receipts Subsystem.
8. Керування на рівні виробничого цеху - Shop Flow Control.
9. Планування виробничих потужностей - Capacity Requirement
Planning.
10. Контроль показників на вході і виході - Input/output control.
11. Матеріально-технічне постачання - Purchasing.
12. Планування ресурсів реалізації товарів - Distribut Resource Planning.
13. Планування і контроль виробничих операцій - Тооіі' Planning and Control.
14. Фінансове планування - Financial Planning.
15. Моделювання - Simulation.
16. Оцінка результатів діяльності - Performance Measurer.
Організація інформаційних систем у відповідності до стандарту MRPII
Метою побудови інформаційних систем у відповідності зі ста дартом MRP II є забезпечення оптимального формування пото матеріалів (сировини і напівфабрикатів) і готових виробів.
При правильній організації створення і застосування інформаційних систем за стандартом MRPII можуть бути забезпечені такі функції, як:
• інформування керівництва підприємства про результа діяльності всіх підрозділів (замовлення, види ресурсів, виконання поставлених задач);
• оптимізація потоків матеріальних ресурсів;
• скорочення надлишкових ресурсів на складах;
• скорочення невиробничих витрат;
• оперативне, короткострокове, середньострокове, довгострокове планування діяльності підприємства;
• планування й оперативний контроль за циклом виробництва для підвищення ефективності використання виробничих потужн стей та ресурсів;
• створення гнучкої інформаційної системи у відділі реалізації продукції (контроль за платежами, відвантаженням продукції термінами виконання договірних зобов'язань);
• автоматизація фінансової діяльності і надання її результат керівництву підприємства;
• зменшення сукупної вартості засобів інформаційних технологій;
• гнучка зміна системи залежно від потреб підприємства.
Для стандарту MRP II природним є використання ієрархії планів, або залежності планів нижніх рівнів від планів більш високих рівнів шляхом відповідності заданим раніше показникам. Зв'язок планів має на увазі також і можливість зворотного впливу їх один на одного.
Н рис. 2.3. представлений ланцюжок планів у відповідності зі стандартом MRP ІІ.
Рис. 2.3. Ланцюжок планів у стандарті MRPII
ERP-системи (Enterprise Resource Planning) називають поративною надбудовою над MRP-системами, вони можуть ви: ристовуватися великими підприємствами для управління потова, ми даних та їх збереження. Якщо основна увага MRPII спрямована на керування виробничими ресурсами, то методи ERP претендують на керування всіма ресурсами, що маються у підприємства включаючи персонал, фінанси тощо. ERP краще враховує корпоративну структуру підприємства, його міжнародний масштаб. Такі системи реалізують керування віддаленими підприємствами і збутовими підрозділами в усьому світі.
Асоціація American Production and Inventory Control Society регламентує зміст сучасної системи керування підприємством, що відповідає концепції ERP у такий спосіб:
1. Модуль управління ланцюжком постачань (Supply Chain Management - SCM, раніше - DRP (Distribution Resource Planning));
2. Модуль удосконаленого планування і складання розюіадів (Advanced Planning and Scheduling - APS).
3. Модуль автоматизації продажів (Sales Force Automation - SFA)
4. Автономний модуль, який відповідає за конфігурацію (St and Alone Configuration Engine - SCE).
5. Модуль остаточного планування ресурсів (Finite Resource Planning - FRP).
6. Модуль інтелект бізнесу, OL АР-технології (Business Intelligence - BI).
7. Модуль електронної комерції (Electronic Commerce - EC).
8. Модуль управління даними про виріб (Product Data Management - PDM).
Концепція ERP може бути реалізована одною інтегрованою системою, а може бути набором модулів програмного забезпеченні В останньому випадку один із програмних продуктів використо вується як базовий, інші спеціалізовані програмні продукти інтегруються неначе «поверх» базового (автоматизація електронної комерції, OLAP, продажів тощо).
Наведені вище методики в міру накопичення досвіду моделювання виробничих та невиробничих бізнес-процесів уточнюють та розширюють сферу свого застосування.
Так, сьогодні існують такі методики:
• MRР ІІ + - вміщує ідеологію JIT (Just in Time) – ―точно вчасно‖, елементи «канбан-систем».
• CALS 1 (Computer Aided Logistic Support) - забезпечують комп'ютерну підтримку поставок.
• Extended ERP - забезпечують управління ланцюжками поставок або виконують Supply Chain, які дозволяють направляти та контролювати рух матеріальних та інформаційних потоків від відправника до одержувача.
• CALS 2 (Continuous Acquisition and Life cycle Support) - забезпечують безперервну інформаційну підтримку життєвого циклу продукту.
• CSRP (Customer Synchronized Resource Planning) - забезпечують інтеграцію покупця та підрозділів, які відносяться до процесу купівлі, із головними плановими та виробничими підрозділами; інтеграцію власних ІС із додатками клієнтів та постачальників; планування заказів покупців; покриття всього життєвого циклу продукту в інтегрованих інформаційних системах
(ІІС), інтеграцію в ІІС СALS-технологій.
Залежно від номенклатури кінцевої продукції та обсягу випуску в натуральних показниках виділяють такі типи підприємств:
• одиничного виробництва (характерною є велика різноманітність продукції, що випускається);
• дрібносерійного виробництва;
• серійного виробництва;
• крупносергйного виробництва (чим вище серійність, тим нижче універсальність устаткування і більш вузька спеціалізація робітників, менше видів готової продукції);
• масового виробництва (характерним є вузькоспеціалізоване устаткування (конвеєри, потокові лінії, технологічні комплекси), езліч видів продукції, що випускається, з максимальним обсягом випуску).
Кожному з перерахованих вище п'яти типів виробництва відповідають свої методи керування.
Для підприємств першого типу - це мережні моделі — методи PERT і MRPII.
Для другого, третього і четвертого типів - це MRP II.
Для підприємств п'ятого типу - методи Just-In-Time (JIT, a6q їх ще називають «канбан»), у ряді випадків методи MRPII.
Незважаючи на те, що для підприємств із безперервним вироб ництвом немає загальновідомих методів керування, може викорие товуватися MRPII.
Методи керування JIT орієнтовані на організацію бездефектного виробництва при мінімумі витрат. Методи «канбан» з'явилися вперше в Японії, у країнах СНД дуже складно назвати підприємство, що працює за такими принципами.
Особливо важливо дотримуватись стандартів при використанні інформаційних технологій. Сьогодні неможливо розробити інформаційну систему без застосування міжнародних стандартів.
Якщо раніше кожна фірма використовувала свої власні стандарти на конструктивне використання пристроїв і засобів їх сполучення, то з переходом до відкритих систем розробка пристроїв стала виконуватися з використанням міжнародних стандартів на інтерфейси.
Появлення систем на основі Internet/Intranet/Extranet знаменує собою процес витіснення рішень, що базуються на закритих технологіях (розроблені фірмою для власних потреб), та появу вимог до нових прикладних програм і навіть до зміни існуючих, з тим щоб вони працювали на основі відкритих стандартів.
Офіційними організаціями, що займаються стандартизацією у сфер; ІС, є: ANSI - в Америці, BSI - у Великобританії, AFNOR - у Франції JSA - в Японії, ISO - Міжнародна організація по стандартизації. Інтенсивні роботи в даному напрямку ведуться багатьма міжнародними організаціями, такими, як Міжнародний консультативний комітет з телефонії і телеграфії, Європейська асоціація виробників комп'ютерів (Europen Computer Manufactur Association - ЕСМА) та ін.
Багато з сучасних відкритих стандартів є стандартами де-факто, а не де-юре, що не зменшує їх практичної цінності. Офіційні організації, які займаються стандартизацією, не мають монополії на розроблення стандартів. Крім того, індустрія інформаційних технологій розвивається настільки стрімко, що стандарти де-юре не встигають за цим розвитком. Індустрія IT відбирає ті з них, які дійсно корисні для бізнесу. Саме вони стають реальними, або стандартами де-факто. Стандарти де-факто - це такі стандарти, які фактично застосовуються на ринку незалежно від того, санкціоновані вони чи ні яким-небудь офіційним органом. Як правило, це специфікації, що друкуються тим чи іншим консорціумом. Часто це стандарти Microsoft, Sun та інших фірм і корпорацій.
Завдяки активній діяльності «Руху прихильників відкритих систем» у світі інформаційних систем були сформовані рекомендації зі стандартизації сервісів у таких сферах:
• операційні системи;
• користувальницькі інтерфейси;
• програмування;