Моделювання та розробка компютерної системи аналізу і управління на підприємстві надання послуг (стр. 3 из 31)

Ресурси, ефективність використання яких визначають, можуть бути споживаними й застосованими. Залежно від цього застосовують ресурсний підхід до визначення показників ефективності, якщо результати представлені за один оборот ресурсів, а також затратний підхід, якщо результати й витрати враховують за той самий період. Якщо результати представлені за період, а витрати – у вигляді ресурсів, такий підхід будемо називати змішаним.

Економічна ефективність може охоплювати певні стадії: стадію виробництва продукції і стадію її використання (експлуатації) (табл. 1.1).

Господарська діяльність підприємства характеризується невеликою кількістю показників. Процес виробництва здійснюється при взаємодії трьох факторів: засобів праці, предметів праці та персоналу. Ефективність діяльності відображаєміру використання кожного з факторів і всіх факторів одночасно за певний проміжок часу. Таким чином, загальний підхід до оцінки ефективності діяльності являє собою досягнення метигосподарської діяльності підприємства з найменшими витратами праці.

Економічна ефективність є складною категорією економічної науки. Складність виявляється в тому, що існують різні трактування вимірювання результатів і витрат виробництва. Поклавши в основу вимірювання ефективності певні правильні принципи, дослідники порушують їх. Відбувається підміна результатів виробництва витратами. Враховують не всі результати чи витрати діяльності при розрахунку узагальнювального показника. Результати діяльності не відповідають витратам на її здійснення.

Таблиця 1.1

Запропонована класифікація видів економічної ефективності

Ознака		Економічна ефективність
Рівень управління		Робоче місце, ділянка, цех, структурний підрозділ, підприємство, регіон, народне господарство
Кількістьвидівпродукції	Монопродукт	Ефективністьвиробництваодноговидупродукції
	Номенклатура продукції	Ефективністьвиробництва одного видупродукції,ефективністьгосподарськоїдіяльностіпідприємства
Виддіяльностіпідприємства		ОпераційнаІнвестиційнаФінансова
Методрозрахунку		Абсолютний (загальний)порівняльний
Підходи до розрахунку		РесурснийЗатратнийЗмішаний
Виробничастадія		ВиробництвопродукціїВикористання (експлуатація)

Істотний внесок у розвиток теорії та практики оцінки ефективності виробництва й діяльності на рівнях народного господарства і підприємства зробили А.Ф. Аксененко, З.В. Атлас, А.В. Бачурін, А.Х. Бенуні, Т.Г. Бень, Б.М. Болотін, О.Д. Василик, Г.В. Губін, Е.П. Дунаєв, А.І. Касьянов, І.Я. Кац, З.П. Коровіна, В.П. Красовський, В.Н. Лексін, В.В. Леонтьєв, О.Л. Лордкипанідзе, Є.В. Мазаков, П.А. Малишев, В.А. Мєдвєдєв, В.В. Новожилов, П.Я. Октябрський, А.М. Омаров, Р.М. Пєтухов, В.С. Сінавіна, Г. Форбріг, Т.С. Хачатуров, М.Г. Чумаченко [3; 8; 13; 14; 15; 22; 26; 31, 37; 53; 54; 61; 65; 68; 69; 73; 74; 78; 77; 86; 89; 90; 93; 111; 119; 120; 128] та інші вчені.

У чому полягають розбіжності між оцінкою економічної ефективності господарської діяльності підприємства та його фінансовим аналізом? І те, й інше – складові частини повного, всебічного аналізу господарської діяльності. Фінансовий аналіз може бути зовнішнім і внутрішнім. Основний зміст зовнішнього фінансового аналізу – надання інформації різним зовнішнім користувачам про прибутковість підприємства, його платоспроможність, фінансову незалежність, фінансову стійкість на основі звітності, що публікується. Його мета – установити можливість вигідного вкладення коштів, щоб забезпечити максимум прибутку і виключити ризик втрати. Внутрішній аналіз здійснюють служби підприємства. Його мета – установити планомірне надходження коштів і розмістити власні і позикові кошти таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства, одержання максимуму прибутку і виключити банкрутство [110].

Оцінка економічної ефективності діяльності підприємства передбачає оцінку рівня й динаміки абсолютної (загальної) ефективності і використовується для внутрішнього аналізу. Основними завданнями оцінки ефективності є: обґрунтування господарськихрішень; вибір найкращого варіанта господарськогорішення; виявлення та мобілізація резервів підвищення ефективності господарської діяльності. Система показників ефективності діяльності включає: узагальнювальні показники діяльності; показники ефективності використання персоналу; показники ефективності використання основних і оборотних коштів, нематеріальних активів; показники ефективності використання фінансових ресурсів [134].

У нашому розумінні термін “оцінкаекономічної ефективності”передбачає не тільки вимірюваннячи визначення ефективності, а й порівняння показника з нормативом. Оцінкає елементом аналізу після того, як ефективність об'єкта уже визначено. Поняття “обґрунтування” охоплює і пов'язує в єдине ціле етапи “оцінки” і “вибору”. Обґрунтувати– означає підтвердити вибір доказами–результатами оцінки. Вибрати – це, виходить, узяти потрібне, те, чому віддають перевагу з наявного. З декількох наявних господарськихрішень вибирають одне, тому що визнають йогораціональним, тобто розумно обґрунтованим, доцільним [124].

Таким чином, відбувається чітке розмежування сутності і змісту оцінкиекономічної ефективності діяльності, фінансового аналізу й аналізу господарської діяльності (економічного аналізу) [133]. Однак деякі автори в методиках допускають змішування оцінки ефективності при здійсненні аналізу фінансового стану підприємства, оцінки ділової активності підприємства [7; 56; 58; 62–64; 67; 78; 82; 83; 85; 110].

Аналізу господарської діяльності приділяють важливуувагу у підвищенні ефективності виробництва. З його допомогою виробляютьстратегіюй тактику розвитку підприємства, ухвалюютьгосподарськірішення, виявляють резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюютьрезультати діяльності підприємства.

Великий внесок у розвиток методології комплексного аналізу господарської діяльності зробили такі вчені–економісти, як М.І.Баканов, А.Д. Шеремет, С.Б. Барнгольц, В.Ф. Палій, І.І. Поклад, П.І. Савичев, І.І. Каракоз, Е.В. Долгополов, М.Ф. Дячків, А.Ш. Маргуліс, А.І. Мурах, В.І. Самборський, Н.В. Дембінський, Г.М. Тацій, М.Г. Чумаченко, В.І. Стражев, С.Г. Овсянніков, Н.А. Русак, Л.І. Кравченко, Б.І. Майданчик, Р.С. Сайфулін, О.Ф. Аксененко, Г.В. Савицька, М.Я. Коробов, І.П. Житня та інші [3; 10; 11; 28; 33; 36; 42; 51; 95; 109; 125; 126; 135–137; 142; 143].

Економічна ефективність пронизує всі сфери практичної діяльності людини, усі стадії суспільного виробництва, є основою побудови кількісних критеріїв цінності ухвалених рішень.

У цей час найбільш повне і послідовне дослідження економічної ефективності господарської діяльності (розкриття предмета аналізу) наведене в теорії комплексного економічного аналізу. Аналізу ефективності присвячені всі розділи поточного, перспективного й оперативного аналізу. Оцінюється досягнута ефективність господарської діяльності, виявляються фактори її зміни, невикористані можливості й резерви підвищення.

Ефективність господарської діяльності виміряюють одним з двох способів, щовідображають результативність роботи підприємства стосовноабо величини авансованих ресурсів, або величини їх споживання (витрат) у процесі виробництва. Ці показники характеризують рівень ділової активності підприємства:

;

.

У результаті господарської діяльності підприємство може випускати один вид продукції чи номенклатуру виробів, робити послуги, виконувати певні роботи. У системі економічних показників одні характеризують ефективність виробництва окремого виду продукції (вертикальна ознака управління), інші – усіх видів продукції, які випускаються, чи послуг, що надаються (горизонтальна ознака управління), тобто ефективність господарської діяльності підприємства. Розрізняють узагальнювальніта часткові показники ефективності виробництва. Перші характеризують ефективність використання сукупних витрат праці, другі – окремих видів витрат праці.

Відношення результатів праці до витрат живої праці відображає підсистему показників продуктивності чивироблення живої праці. Відношення результатів праці до витрат минулої праці (витрат виробництва, акціонерного капіталу, вартості виробничих фондів), що включають основну частину повних витрат праці, становить підсистему показників, що характеризують ефективність минулої праці (фондовіддачу, матеріаловіддачу, оборотність оборотних коштів). Нарешті, відношення результатів праці до повних витрат товаровиробника є підсистемою показників, що характеризують ефективність виробництва конкретної продукції. Достоїнства й недоліки методів вимірювання кожного з показників ефективності зумовлені суперечливими сторонами показників, що виражають результати виробництва.

Найважливішим показником ефективності виробництває продуктивність живої праці. Продуктивність праці виражається кількістю продукції (в натуральному чи вартісному вигляді), виробленоїза одиницю часу. Підвищення продуктивності праці означає, що на одиницю споживної вартості витрачено менше, ніж раніше, живої праці. Найбільш наочно характеризує продуктивність живої праці показник, що дорівнює відношеннюобсягу продукції, яка випускається, у натуральномувиразі з урахуванням показників якості, до витрат живої праці. На показник вироблення живої праці, розрахований у вартісному виглядіза чистоючи умовночистою продукцією, значний вплив справляють ціни.

Показники продуктивності, фондовіддачі (фондоємності), матеріаловіддачі (матеріалоємності), рівня рентабельності необхідно розрізняти залежно від того, належать вони до випуску одного виду продукції чи всієї номенклатури виробів. Так, основні засоби в ряді випадків важко віднести на випуск конкретного виду продукції. Серед них наявні основні засобизагального призначення. Оборотні кошти такому розподілу взагалі не підлягають,тому оборотність оборотних коштів визначають стосовно всієї продукції.