2. Визначено економічний зміст ефективності господарської діяльності підприємства в порівнянні з загальним економічним і фінансовим аналізом. Оцінки ефективності діяльності і фінансовий аналіз є складовими частинами повного всебічного аналізу господарської діяльності. Перша складова використовується керівництвом підприємства для внутрішнього аналізу, для економічного обґрунтування управлінських рішень.
3. Аналіз пропозицій дослідників дозволив сформулювати наступні принципи узагальнюючої оцінки ефективності господарської діяльності: взаємозв'язок показників із сутністю і дією економічних законів; взаємозв'язок показників економічної ефективності виробництва на рівнях народного господарства і суб'єкта господарювання; системність; логічна стрункість, взаємозв'язок із частковими показниками економічної ефективності; взаємозумовленість показників на основі тенденцій зміни факторів живої й упредметненої праці; забезпечення самооплатності виробництва як обмеження змін часткових показників; повний облік витрат і результатів виробництва, їхня відповідність один одному в часі і по змісту; охоплення всіх видів діяльності підприємства; наявність критеріїв при визначенні часткових і узагальнюючих показників ефективності; відображення ефективності використання усіх видів споживаних і застосованих ресурсів; спрямованість на досягнення головної (генеральної) мети виробництва, тобто місії організації; логістичний підхід до оцінки ефективності діяльності підприємства; кількісна вимірність показників і критерію ефективності; порівнянність порівнюваних варіантів.
4. Критичний аналіз існуючих пропозицій і застосування запропонованих принципів дозволив удосконалити методи інтегральної оцінки загальної і порівняльної економічної ефективності господарської діяльності підприємства з урахуванням ресурсного і затратного підходів. Ресурсний підхід побудови показників ефективності припускає співвідношення результатів і витрат за один оборот капіталу. Витрати діяльності представлені у вигляді ресурсів. Варто розрізняти серед споживаних ресурсів авансовані (основні й оборотні кошти, нематеріальні активи) та використовувані. Вони включають ще капіталізований прибуток (прибуток за один оборот капіталу).
Нами запропоновано методи виміру суми витрат живої й упредметненої праці в ресурсному виді. Ресурсний підхід дозволив: показати причинно-наслідкову залежність часткових і узагальнюючих показників економічної ефективності, засновану на можливій взаємодії результатів і витрат діяльності, представлених у ресурсному виді.
5. Затратний підхід припускає, що результати і витрати діяльності будуть представлені за той самий період (за рік). Нами на основі взаємодії результатів і витрат сформульовано систему часткових і узагальнюючих показників економічної ефективності діяльності. Узагальнюючим показником служить перевищення результату (обсягу реалізації) над економічними витратами. Кращим варіантом діяльності буде той, у якого показник ефективності буде більшим. Затратний підхід дає можливість виявити причинно–наслідковий взаємозв'язок основних показників: амортизаціовіддачі, матеріаловіддачі, продуктивності праці, рентабельності продажів.
6. Частка витрат на оплату праці на підприємствах України у структурі витрат на виробництво є низькою і складає порядку 8–12%. У цьому зв'язку політику держави, спрямовану на ріст вартості робочої сили, варто вважати виправданою. Низька ціна робочої сили є гальмом в управлінні ефективністю господарською діяльністю підприємств, гальмом ринкових перетворень. Разом з тим, регулювання оплати праці в умовах ринку треба здійснювати з урахуванням наступних принципових положень. Людина, що має роботу, повинна одержувати заробітну плату на рівні не нижче від прожиткового мінімуму. Розмір заробітної плати повинен бути заснований на співвідношенні міри праці та міри споживання. Заробітна плата повинна забезпечити відтворення робочої сили працівника і утримання його родини (соціальна умова). Фонд оплати праці на підприємствах в умовах ринкових відносин треба регулювати виходячи з фінансових можливостей з урахуванням зміни обсягів виробництва і реалізації продукції, індексу споживчих цін (економічна умова). Соціальна умова повинна бути переважною над економічною умовою.
Нами запропонована математична модель, яка заснована на затратному підході до оцінки ефективності роботи підприємства, що дозволяє обґрунтувати співвідношення індексів продуктивності праці і заробітної плати у взаємозв'язку зі зміною показників ефективності господарської діяльності.
7. Ресурсний підхід до розрахунку витрат діяльності підприємства дає можливість обґрунтувати кількість фінансових ресурсів, необхідних для здійснення діяльності. Величина цих ресурсів включає, крім авансованого капіталу, частину фінансів, джерелом яких є прибуток, додаткову потребу в страховому, компенсаційному і інвестиційному залишках коштів.
8. Оскільки підприємство здійснює три види діяльності – операційну (основну), інвестиційну і фінансову, то загальну кількість фінансових ресурсів треба визначати на основі аналізу грошових потоків кожного виду діяльності. Абсолютна фінансова стійкість підприємства настає, коли інвестиційна і фінансова діяльність фінансуються за рахунок позитивного сукупного потоку по операційній діяльності. Аналіз і прогноз руху фінансових потоків на прикладі ВАТ “Запорізький сталепрокатний завод” свідчить про фінансову стійкість підприємства.
9. Запропоновані економічні моделі можуть бути використані для рішення кола задач, спрямованих на підвищення ефективності діяльності підприємств різних галузей промисловості: регулювання співвідношення продуктивності праці і заробітної плати; планування кількості фінансових ресурсів, що будуть знаходитись в обороті: прогнозування фінансового стану підприємств на основі аналізу руху його фінансових потоків.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абрютина М.С. Анализ финансово–экономической деятельности предприятия. – М.: Дело и сервис, 2000. – 254 с.
2. Азаров М. В основі єдиного економічного простору – соціально–економічнийпрагматизм/ Урядовий кур’єр, № 183, 1 жовтня 2003 року.
3. Аксененко А.Ф. Микроанализ и оценка внутрихозяйственных резервов. – М.:Финансы, 1980. – 127 с.
4. Андриенко В.Ф., Данюк В.М. Экономическое стимулирование трудовойактивности. – К.: Наукова думка, 1991. – 196 с.
5. Анализ хозяйственной деятельности в промышленности /Под ред. В.И.Стражева. – Минск: Вышэйшая школа, 1995. – 244 с.
6. Аптекарь С.С., Краснова В.В., Процив В.А. Планирование и анализ стоимостных показателей на металлургическом предприятии. – М.: Металлургия, 1986. – 224 с.
7. Артеменко В.Г., Белендир М.В. Финансовый анализ: Учебное пособие. – М.: Издательство «ДИС», НГАЭиУ, 1997. – 128 с.
8. Атлас З.В., Ионов В.Я. Эффективность производства и рентабельность предприятий. – М.: Мысль, 1977. – 200 с.
9. Афонин А.С. Основы мотивации труда: организационно–экономические спекты. – К.: МАУП, 1994. – 304 с.
10. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория анализа хозяйственной деятельности. – M.: Финансы и статистика, 2002. – 415 с.
11. Барнгольц С.Б., Мельник М.В. Методология экономического анализа деятельности хозяйствующего субъекта. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 239 с.
12. Барун М.А. Об эффективности капитального строительства в промышленности // Пути индустриализации, 1929. – №3.
13. Бачурин А.В. Интенсификация и эффективность. – М.: Экономика, 1985. – 264 с.
14. Бенуни А.Х. Экономическое обоснование технических решений в цветной металлургии. – М.: Металлургия, 1976. – 280 с.
15. Бень Т.Г. Экономическая эффективность производства. – К.: Знание, 1983. – 48 с.
16. Бромвич М. Анализ экономической эффективности капиталовложений. – М.: ИНФРА–М, 1996. – 412 с.
17. Богатин Ю.В. Экономическая оценка качества и эффективности работы предприятия. – М: Стандарт, 1991. – 232 с.
18. Бланк И.А. Управление активами. – К.: «Ника–Центр», 2000. – 720 с.
19. Бланк И.А. Управление использованием капитала. – К.: «Ника–Центр», 2000. – 656 с.
20. Бланк И.А. Управление формированием капитала. – К.: «Ника–Центр», 2000. – 512 с.
21. Бланк И.А. Управление денежными потоками. – К.: «Ника–Центр», Эльга, 2002. – 736 с.
22. Болотин Б.М. и др. Эффективность капиталистической экономики. – М.: Наука, 1990. – 244 с.
23. Бурштейн Г. Против «борьбы» с «теорией затухающей кривой» под знаменем «отдачи» капитала // Пути индустриализации, 1930. – №23. – С. 66–71.
24. Бурсков В., Щепкин А. Механизмы обеспечения безопасности: Оценка эффективности // Вопросы экономики, 1992. – №1. – С. 52–58.
25. Вакульчик О.М. Корпоративне управління: економіко–аналітичний аспект. – Дніпропетровськ: Пороги, 2003. – 257 с.
26. Василик О.Д. Оценка эффективности деятельности предприятия // Бизнес–информ, 1999. – №21. – С. 69–71.
27. Вершинин A.M. Сравнительный анализ хозяйственной деятельности промышленных предприятий. – М.: Финансы, 1970.– 143 с.
28. Гольдберг Р. О методах исчисления эффективности капитальных вложений // Пути индустриализации, 1929. – №4.–С 17–28.
29. Гольдберг Р. О методах исчисления эффективности капитальных вложений // Пути индустриализации, 1929. –№11.–С 5–12.
30. Гаретовский Н.В. Экономические рычаги и эффективность производства. – М.: Финансы, 1980. – 222 с.
31. Губин Б.В. Оборот средств предприятий и эффективность производства. – М.: Экономика, 1975. – 108 с.
32. Демченков B.C., Милета В.И. Системный анализ деятельности предприятий. – М.: Финансы и статистика, 1990. – 182 с.
33. Довбня С, Шембель Ю. Прогнозирование банкротства украинских предприятий // Бизнес–информ, 1999. – №13–14. – С. 48–50.