Для показника Е = Vр/Вч критерієм є умова, що Е
1+Ен.ч·Ен.ч – нормативний показник економічної ефективності чистої доданої вартості (частки одиниці). Він характеризує відношення нормативних матеріальних витрат та амортизаційних відрахувань до чистої доданої вартості.Виконаємо розрахунки показників економічної ефективності доданої вартості на прикладі промислових підприємств ВАТ “Маркохім”, ВАТ “Запоріжтрансформатор”, ВАТ “Дніпроспецсталь”, ВАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат”, ВАТ “Марганецький гірничо–збагачувальний комбінат” (табл. 2.19).
Таблиця 2.19
Показники економічної ефективності доданої вартості промислових підприємств у 2003 році
Показники | Символ | ВАТ“Маркохім” | ВАТ“Запоріж–трансформатор” | ВАТ“Дніпро–спецсталь” | ВАТ“Запорізький алюмінієвий комбінат” | ВАТ“Марганецький горнозбага–чувальний комбінат” |
Реалізована продукція, тис. грнУмовно чиста продукція, тис. грнЧиста продукція, тис. грнНормативна валова додана вартість, тис. грнНормативна чиста додана вартість, тис. грнПоказники економічної ефективності:– нормативної валової доданої вартості, одиниці– нормативної чистої доданої вартості, одиниці | VрVу.чVчВдВчЕ= Vр/ВдЕ= Vу.ч./ВдЕ= Vр/ВчЕ= Vч/Вч | 562805,693518,680180,690308,476970,46,231,037,311,04 | 136134,037990,034149,437867,634027,03,591,014,01,01 | 360945,083958,067546,075890,059478,84,751,16,071,13 | 858556,0243585,4216175,4213450,4216040,43,531,0013,971,001 | 155598,396465,374268,396363,074166,01,611,0012,091,001 |
Ми вважаємо, що додана вартість є частиною вартості продукції, тобто витратами. Треба розрізняти валову та чисту додану вартість. Валова додана вартість включає амортизаційні відрахування, витрати на оплату праці (з відрахуваннями на соціальні потреби) та валовий прибуток. Чиста додана вартість включає тільки витрати на оплату праці (з відрахуваннями) та валовий прибуток.
Як результат пропонуємо розраховувати, відповідно, умовно чисту та чисту продукцію. Перша дорівнює реалізованій продукції з відрахуванням матеріальних витрат, друга – реалізованій продукції з відрахуванням амортизації та матеріальних витрат.
Показники економічної ефективності валової (чистої) доданої вартості пропонуємо розраховувати як відношення результату до витрат: умовно чистої (чистої) продукції до валової (чистої) доданої вартості. Критерієм вибору варіанта є умова, що цей показник буде більший (рівний) одиниці.
Висновкидо розділу 2
У розділі 2 теоретично обґрунтовано науковий підхід до створення моделей оцінкиекономічної ефективності господарської діяльності підприємства.
З цією метою:
1.Розглянуто використовувані на практиці види результату й види витрат. Витрати праці можуть бути представлені у вигляді ресурсів і поточних витрат. У дисертації запропоновано моделі математичної інтерпретації сумарних витрат живої й упредметненої праці в ресурсному і затратному вигляді. Використання цих моделей дає змогу виконати оцінку економічної ефективності роботи підприємств на основі ресурсного і затратного підходів.
2.Економічна ефективність діяльності підприємства оцінюється з погляду досягнення цілей. Єдності в науковій економічній літературі щодо цілей підприємства немає. Існує кілька думок: максимізація прибутку; максимізація добробуту акціонерів; максимізація доданої вартості; випуск продукції, що задовольняє вимогам ринку і споживачів.
3.У дисертації виконано критичний аналіз цих думок, проаналізованопропозиціїщодоформування принципів, що мають бути покладеними в основу побудови узагальнювальних показників ефективності з використанням ресурсного і затратного підходів.
Для побудови математичних моделей оцінкиекономічної ефективності діяльності підприємства пропонуємо використовувати такі принципи: взаємозв'язок показника із сутністю і дією економічних законів; взаємозв'язок показників економічної ефективності виробництва на рівнях народного господарства і господарюючого суб'єкта; системність; логічна стрункість, взаємозв'язок зчастковими показниками економічної ефективності; взаємозумовленість показників при їхній зміні на основі тенденцій зміни факторів живої й упредметненої праці; забезпечення самооплатності виробництва як обмеження змін часткових показників; повний облік витрат і результатів виробництва, їх відповідність один одному в часі йзазмістом; охоплення всіх видів діяльності підприємства; наявність критеріїв при визначенні часткових і узагальнювальних показників ефективності; відображення ефективності використання всіх видів витрачених і застосованих ресурсів; спрямованість на досягнення головної (генеральної) метивиробництва, тобто місії організації; логістичний підхід до оцінки ефективності діяльності підприємства;кількісна вимірюваність показників і критерію ефективності; порівнянність порівнюваних варіантів.
4.Ресурсний підхід до побудови показників ефективності передбачає відповідність результатів і витрат ресурсів за один оборот капіталу. Витрати діяльності представлені у вигляді ресурсів. Варто розрізняти витрачувані, авансовані (основні й оборотні кошти і нематеріальні активи) і використовувані ресурси. Вони включають ще капіталізований прибуток (прибуток за один оборот капіталу).
У дисертації запропоновано методи вимірювання суми витрат живої й упредметненої праці в ресурсному вигляді. Ресурсний підхід дав змогу: розробити рівняння обміну авансованих ресурсів, основане на обліку реальних оборотів основних й оборотних коштів; показати причинно–наслідкову залежність часткових показників економічної ефективності господарської діяльності підприємства: фондовіддачі, матеріаловіддачі, продуктивності праці; розглянути систему частковихй узагальнювальних показників економічної ефективності, основану на взаємодії результатів і витрат діяльності, представлених у ресурсному вигляді.
Затратний підхід передбачає, що результати й витрати діяльності будуть представлені за той самий період (за рік). У дисертації на основі взаємодії результатів і витрат сформовано системучасткових і узагальнювальних показників ефективності діяльності. Узагальнювальним показником є перевищення результату (обсягу реалізації) над економічними витратами. Кращим варіантом діяльності буде той, за якого показник ефективності буде більшим. Затратний підхід дає змогу виявити причинно–наслідковий взаємозв'язок основних показників: фондовіддачі (амортизаціовіддачі), матеріаловіддачі, продуктивності, рентабельності продажів.
5. Уточнено зміст і відмінності категорій “витрати”, “затрати”. “Затрати” стають “витратами” тоді, коли вони здійснені.
6. Здійснено порівняльний аналіз затратного й ресурсного підходів до оцінки економічної ефективності діяльності підприємства. Показано переваги затратного підходу, тому що він оснований на використанні реальних показників, які застосовують у бухгалтерському обліку.
Ми вважаємо, що додана вартість є частиною вартості продукції, тобто витратами. Треба розрізняти валову та чисту додану вартість. Валова додана вартість включає амортизаційні відрахування, витрати на оплату праці (з відрахуваннями на соціальні потреби) та валовий прибуток. Чиста додана вартість включає тільки витрати на оплату праці (з відрахуваннями) та валовий прибуток.
Як результат пропонуємо розраховувати відповідно умовно чисту та чисту продукцію. Перша дорівнює реалізованій продукції мінус матеріальні витрати, друга – реалізованій продукції мінус амортизація та матеріальні витрати.
Показники економічної ефективності валової (чистої) доданої вартості пропонуємо розраховувати як відношення результату до витрат: умовно чистої (чистої) продукції до валової (чистої) доданої вартості. Критерієм вибору варіанта є умова, що цей показник буде більшим (рівним) одиниці.
Результати досліджень, основні положенняйвисновки, викладені в розділі, опубліковані автором в такиху працях[102–106; 109; 113; 114].
РОЗДІЛ 3
ЗАСТОСУВАННЯ РЕСУРСНОГО Й ЗАТРАТНОГО ПІДХОДІВ ДО ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВАХ
3.1. Соціально–економічне регулювання заробітної плати на промислових підприємствах
Одним з завдань, що дає змогу вирішити економіко–математичну модель взаємозв’язку часткових показників ефективності виробничої діяльності, є управління співвідношенням зміни продуктивності праці та середньої заробітної плати.
Заробітна плата є об’єктивною основою відтворення робочої сили та головним стимулюючим фактором підвищення ефективності виробництва. Стимулюючий вплив заробітної плати у сфері виробництва виявляється через інтерес до її збільшення як джерела підвищення добробуту.
Як об’єктивна основа відтворення робочої сили заробітна плата не залежить безпосередньо від величини виробленого працівником продукту. Її розмір визначає вартість робочої сили, що, у свою чергу, зумовлена вартістю необхідних працівникові та його родині матеріальних і духовних благ і послуг у конкретний період часу при певних природних і суспільних умовах.