Моделювання та розробка компютерної системи аналізу і управління на підприємстві надання послуг (стр. 19 из 31)

Таблиця 2.13

Розрахунок пропонованої системи показників економічної ефективності господарської діяльності підприємства ВАТ „ЗАлК” у 2003 році (затратний підхід)

Результати,грн/рікВитрати, грн/рік	Реалізована продукція,Vр	Товарна продукція,Vт	Чистапродукція,Vч	Умовно чиста продукція,Vу.ч
Амортизаційні відрахування, Ва	31,392	31,06	7,88	8,89
Матеріальні та інші витрати, Вм	1,39	1,38	0,35	0,40
Витрати на оплату праці з відрахуваннями, Взп	9,88	9,80	2,49	2,80
Валовий прибуток, П	6,64	6,58	1,67	1,88
Нормативна чиста додана вартість,Вч.д=Взп + Пн	3,97	3,94	1,001	1,18
Бухгалтерські витрати, собівартість, Вб=Взп+Ва+Вм	1,18	1,17	0,29	0,33
Нормативні економічні витрати,Век = Вб + Пн	1,0001	0,992	0,25	0,28

П_н1, П_н2 – заданий (нормативний) прибуток у базовому і новому варіантах виробництва, грн/рік.

Узагальнювальний показник економічної ефективності є факторною кратною моделлю, що відображає причинно–наслідкову залежність результату і витрат. Перетворимо цю модель, використовуючи способи формального розкладання й подовження.

Якщо економічні витрати замінити на окремі елементи, кінцева модель у результаті перетворення набуває такоговиду:

,

де V – річний обсяг реалізованої продукції, грн/рік; В_а –амортизація, грн/рік;

В_м – матеріальні та інші витрати, грн/рік;

В_зп – витрати на оплату праці з відрахуваннями на соціальні заходи, грн/рік;

П_н – нормативний прибуток, грн/рік.

Вираз являє собою співвідношення виторгу (валового доходу, обсягу реалізації) з економічними витратами підприємства. Критерієм вибору варіанта господарювання є умова, при якій виторг дорівнює (чи перевищує) економічним витратам товаровиробника. Це умова самооплатності виробництва.

Якщо подати амортизаційні відрахування у виглядідобуткусередньозваженої норми амортизації й основних засобів, а матеріальні та інші витрати – добутку річної кількості оборотів оборотних коштів і середнього залишку оборотних коштів, одержимовираз взаємозв’язку використаних ресурсів:

.

Тут: Н_а – середньозважена норма амортизації, 1/рік;

С_о – основні засоби, грн;

n_об– річна кількість оборотів оборотних коштів, оборотів/рік.

Обґрунтування методу визначення кількості оборотів оборотних коштів. Цей показник відрізняється від коефіцієнта оборотності оборотних коштів, який дорівнюєвідношеннюобсягу реалізації до середнього залишку оборотних коштів.

Ми вважаємо, що останній показник характеризує ефективність використання оборотних коштів і не дорівнює кількості оборотів оборотних коштів. У ньому весь результат – обсяг реалізації – переноситься на ресурс, що витрачається на здійснення матеріальних витрат й оплату праці. Адже в обсязі реалізації містяться амортизація і прибуток, що не стосуються до оборотності оборотних коштів. Отже, при розрахунку кількості оборотів оборотних коштів з обсягу реалізації необхідно відняти амортизацію і прибуток, тобто показник дорівнює відношенню матеріальних та інших витрат і витрат на оплату праці (з відрахуваннями) до вартості оборотних коштів:

.

Обсяг реалізації є результатом кругообігу всіх фінансових ресурсів підприємства, а не тільки оборотних коштів.

Якщо представити витрати живої праці, нормативну (чисту додану вартість) сумою витрат на оплату праці йнормативногоприбутку, то справедливим євираз:

В_зп + П_н =

∙Ч ,

у якому

– коефіцієнт зведення чисельності персоналу до поточних витрат, грн/рік.∙чал. Метод його визначення уже викладенов дисертації. Ч – чисельність персоналу, чол.

Матеріальні та інші витрати (В_м) дорівнюють добутку річної кількості оборотів матеріальних витрат (n_об) на їх величину в одному обороті (С_м):

В_м = n_об · С_м .

Таким чином, взаємозв'язок використаних ресурсів у затратному підході може бути представлений математичним виразом:

,

деС_м – частина оборотних коштів, що забезпечує матеріальні та інші витрати (оборотні фонди), грн.

Тут показано, як у формулах при використанні затратного підходу є взаємозалежними ресурси підприємства – основні й оборотні кошти, чисельність персоналу. Затратний підхід дає змогу виявити методи розрахунку коефіцієнтів зведення цих ресурсів, методи зіставлення їх в одному виразі, пояснюють методичні неточності досліджень, що роблять спроби такого зіставлення.

У наших міркуваннях використовуємо прийняті раніше припущення. З метою спрощення викладу матеріалу будемо вважати, що підприємство випускає один вид продукції, усю продукцію буде негайно реалізовано, норма амортизації виражена не у відсотках за рік, а в частках одиниці за рік.

Ресурсний і затратний підходи відрізняються тим, що в першому випадку основний капітал визначається з урахуванням періоду обороту використовуваних фінансових ресурсів, а в другому – враховуються річні витрати виробництва. Це наочно видно, якщо представити математичну модель ефективності, основану на ресурсному підході у вигляді:

.

Для порівняння наведемо моделі, основані на затратному підході:

;

.

Моделі схожі, але наявнірозбіжності.

Порівняйтеn_об·С_оі Н_а·С_о. Це не одне й те саме. Перший вираз, щопредставляєдобуток річної кількості оборотів фінансових ресурсів на основний капітал, не підлягає економічному тлумаченню, не має економічного змісту, тому що амортизація основного капіталу здійснюється за нормами, взаємопов’язаними з амортизаційним періодом (плановим терміном служби основних фондів і нематеріальних активів). Другийвираз являє собою річні амортизаційні відрахування.

Аналогічно порівняємоn_о·С_обіn_об·С_об. Першийвираз – це добуток річної кількості оборотів фінансових ресурсів на вартість оборотних коштів. Другийвираз – це добуток річної кількості оборотів оборотних коштів на їх величину.

Якщо можна логічно пояснити оборотність фінансових ресурсів у цілому, то оборотність кожного ресурсу, окремо узятазакількістюоборотів цих ресурсів, не підлягає логічному осмисленню. Це зумовлено тим, що загальнийоборот грошового капіталу (фінансових ресурсів) відірваний від дійсних, реальних оборотівйого окремих складових. Тільки добутокавансованих фінансових ресурсів на швидкість їх обороту дорівнює витратам виробництва.

Зіставлення ресурсного йзатратного підходів, їх нестикування дає змогу зробити важливий висновок. При визначенні величинизагальних використовуваних фінансових ресурсів (маси грошей), що перебуваютьу кругообігу підприємства, треба враховувати структуру капіталу, розділити його на основний і оборотний. Пропонуємозарахувати до оборотного капіталу, крім оборотних коштів, і капіталізований прибуток як джерело витрат, що йдуть на формування фондів економічного стимулювання, створення резерву, виплату дивідендів тощо.

Отже, визначення величини фінансових ресурсів може здійснюватися зарівнянням обміну І. Фишеразпевними застереженнями [45, с.48]. Метод розрахунку фінансових ресурсів підприємства буде розглянутий у третьому розділі дисертації.

Використання запропонованих рівнянь самооплатності виробництва дає змогу побудувати ряд математичних моделей, щовідображають причинно–наслідкові залежності часткових показників ефективності діяльності підприємстваі дають можливість управляти ефективністю роботи підприємства.

Перша модель:

.

Модель показує причинно–наслідкову залежність амортизаціоємності, матеріалоємності, зарплатоємності і нормативної прибуткоємності продукції (рентабельності продажів). Амортиза-ціоємність продукції (А_е) – відношення амортизації до обсягу реалізації. Матеріалоємність продукції (М_е) – відношення матеріальних та інших витрат до обсягу реалізації. Зарплатоємність продукції (ЗП_е) – відношення витрат на оплату праці з відрахуваннями на соціальні заходи до обсягу реалізації. Нормативна прибуткоємність (рентабельність продажів) (Р_нп)– відношення нормативного прибутку до обсягу реалізації.

Отже,

А_е +М_е +ЗП_е + Р_нп

1.

Друга модель:

.

Друга модель установлює причинно–наслідковий зв'язок фондоємності продукції, коефіцієнта закріплення оборотних коштів і нормативної прибутковості.

Нагадаємо, що фондоємность продукції (Ф_е) – відношення основних засобів до обсягу реалізації, коефіцієнт закріплення (К₃) –відношення вартості оборотних коштів до обсягу реалізації.