Плата (податок) за землю
Законодавчо-нормативна база :
І. Земельний кодекс України №2768-111 від 25.10.01 р., із змінами і доповненнями від 20.12.01р.
2. Закон України від 03.07.92 р. № 2535-ХП "Про плату за землю".
5. Закон України від 06.10.98р. .№161-ХІУ "Про оренду землі".
6. Постанова КМУ від 12.05.00 №783 "Про проведення індексації грошової оцінки земель".
6. Лист Державного комітету України по земельних ресурсах від 10.01.02 № 14 -22-6/186.
Плата за землю - це податок на володіння та користування землею, який ся з юридичних та фізичних осіб. Механізм оподаткування плати за землю юний на схемі 1:
Структурно-логічна схема земельного податку
Плату за землю в Україні введено з 1 липня 1992 року відповідно до Закону України від 03.07.92 р. № 2535-ХП "Про плату за землю". 31 січня 1997 року набрала чинності нова редакція Закону України "Про плату за землю" від 19.09.96 р. № 378 ВР, яким було змінено ставки земельного податку та порядок справляння цієї плат пільги щодо оподаткування землі та відповідальність платників, а також визначено,» використання землі в Україні є платним.
Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а земельна частка (пай), перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.
Платником є власник земельної ділянки і землекористувач, у тому числі оренда;
Плата за землю справляється у двох формах:
- земельний податок;
- орендна плата.
Земельний податок сплачують власники земельних ділянок та землекористувач ( крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції.
За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата за землю.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Законом України 06.10.98р. №161-XIV "Про оренду землі", який визначає правові засади оренди землі, об'єкти, орендодавців та орендарів землі, їх відповідальність і права, порядок набуття права на оренду земельних ділянок, у тому числі права третіх осіб на орендовану земельну ділянку, умови та порядок укладення договорів оренди землі, їх змін припинення, розірвання й поновлення тощо.
Орендна плата за землю — це платіж, який орендар вносить орендодавцеві: користування земельною ділянкою.
Договір оренди землі — це угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно дії яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк.
Об'єктом оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян таї юридичних осіб України, територіальних громад сіл, селищ, міст (комунальній власності), держави.
Нова форма оренди землі - суборенда земельних ділянок, умови договору якої мають бути визначені в межах договору оренди земельної ділянки (її частини) і не суперечити йому. Суборенда землі підлягає державній реєстрації і посвідчуєте нотаріально.
Орендовцями земельних ділянок є:
1. Громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки;
2. Органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради) щодо земельних ділянок комунальної власності;
3. Органи державної влади (районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації; Рада міністрів АРК, КМУ) щодо земельних ділянок державної власності.
Зазначені органи державної влади рішення про надання в оренду земельних ділянок приймають за попереднім погодженням цих питань з відповідними радами.
У разі якщо орендодавцем землі є відповідна місцева рада, то орендар, уклавши з нею договір на оренду землі, самостійно сплачує орендну плату за землю на бюджетний рахунок відповідної ради, на території якої знаходиться земельна ділянка. Розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності не може бути меншим відповідного розміру земельного податку і справляється винятково в грошовій формі.
У випадку коли орендодавцем є власник землі, то орендар, уклавши при цьому з ним договір на оренду землі, сплачує власнику орендну плату за землю, а власник, у свою чергу, сплачує на бюджетний рахунок відповідної ради, на території якої знаходиться земельна ділянка, земельний податок. сплати податку за оренду приміщень, то необхідно зауважити, що оскільки землі або землекористувачі є як правило, орендодавцями приміщень, то вони і е платниками земельного податку, а орендарі приміщень у даному випадку не є ми земельного податку, оскільки земельна ділянка їм не виділялась і об'єкт Ііання у них відсутній. а за землю, яку отримує орендодавець приміщення з орендаря, є складовою частиною орендної плати за приміщення і окремо не виділяється. У свою чергу нень сплачує земельний податок у встановлених розмірах на загальних
У випадках коли підприємства, установи, організації здають в оренду належні їм приміщення, підвали тощо, то за земельні ділянки, зайняті цими будівлями, і за ділянки, що їх обслуговують, земельний податок сплачують саме ці підприємства,організаціям яким ці ділянки виділено у постійне або тимчасове користування, тобто власники землі та землекористувачі.
Якщо окремі установи, організації, що користуються пільгами по земельному податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають в оренду мі будівлі чи їх частини, земельний податок за земельні ділянки, зайняті цими .v,. розрахунковими підприємствами або земельними ділянками, будівлями (їх частинами), зданими в оренду, сплачується ними за повними ставками на загальних підставах.
Щодо плати за землю підприємствами, установами та організаціями, які є орендодавцями, що користуються пільгами по платі за землю, але надають земельні ділянки в оренду іншим юридичним особам, бюджетним установам, що в свою чергу, в установленому порядку звільняються від сплати земельного податку, то пільги встановлено лише платникам земельного податку.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, який включає дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування ґрунтів, зонування територій населених пунктів, економічної та грошової оцінки земель. Тому всі юридичні та фізичні особи, які фактично використовують земельні ділянки без належного оформлення документів на землю, повинні сплачувати земельний податок і стати на облік у відповідній податковій службі за місцем знаходження земельної ділянки як його платники.
Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів і обчислюється, виходячи з площі земельної ділянки, переданої у власність або наданої у користування, ставки земельного податку та розміру грошової оцінки земель.
Ставки земельного податку встановлюються Законом України "Про плату за землю" окремо для кожної категорії земель, визначених Земельним кодексом України. Грошова оцінка земельних ділянок провадиться органами Державного комітету України по земельних ресурсах за методикою затвердженою постановою Кабінету Міністрів України. Грошова оцінка землі застосовується з метою економічного регулювання земельних відносин при укладанні цивільно-правових угод, передбачених законодавством України.
Законодавством передбачено єдиний порядок проведення щорічної індексації грошової оцінки земель та доведення її до відома власників земельних ділянок і землекористувачів.
Грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та шш земель сільськогосподарського призначення індексується станом на 1 поточного року на коефіцієнт, що визначається за формулою:
Кі = (І-10):100,
де - середньорічний індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.
Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не проводиться.
Для забезпечення справляння земельного податку та орендної плати за землю 2002р. грошова оцінка земель населених пунктів, яка проведена за вихідними даним станом на 01.01.96р., та грошова оцінка сільськогосподарських угод, що проведені станом на 01.01.96р., підлягає індексації станом на 01.01.2002р. за 1996 - 2001рр. І коефіцієнт 2,465, який визначається з добутку коефіцієнтів індексації за 1996р. - 1,7 за 1997р. - 1,059, за 1998р. - 1,006, за 1999р. - 1,127, за 2000р. - 1,182 та за 2001р 1,02. Середньорічний індекс інфляції за 2001 рік - 112 відсотків.
Юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку та встановленою Державною податковою Адміністрацією формою щороку за станом на січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції.
По ново відведених земельних ділянках розрахунки розмірів податку подають юридичними особами протягом місяця з дня виникнення права власності користування земельною ділянкою.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користувачів (або спільної власності) кількох юридичних осіб або громадян, земельний податі нараховується кожному з них пропорційно тій частині будівлі, що знаходиться в; користуванні ( або пропорційно їх частці у власності на будівлю).
Разом з тим слід зазначити, що згідно із частиною 4 ст. 7 Закону України "Про плату за землю" по земельних ділянках населених пунктів (за винятком сільськогосподарських угідь), де не встановлено грошову оцінку земель, ставки земельного податку диференціюють та затверджують відповідні сільські, селив міські ради, виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання місцезнаходження земельної ділянки, але не вище, ніж у два рази від середніх ставок] податку з урахуванням установлених законом коефіцієнтів.
Юридичні особи, які є платниками земельного податку, при подачі розрахунку! повинні врахувати індексацію грошової оцінки земель сільськогосподарського! призначення та земель населених пунктів, де її встановлено, відповідне збільшення! ставок земельного податку по землях населених пунктів, де не встановлено грошову! оцінку.