Зміст
Вступ.....................................................................................................................3
І. Поняття локальної мережі...............................................................................4
ІІ. Мережеві транспортні протоколи.................................................................5
IІІ. Характеристика протоколу TCP/IP..............................................................7
1. Вимоги до конфігурації TCP/IP............................................................9
2. Протокол IP версії 6.............................................................................13
а) підвищена гнучкість маршрутизації.................................................14
б) мітки протоколів (flow labeling)........................................................15
в) пріоритет пакету..................................................................................15
г) підтримка найбільших пакетів...........................................................17
ІV. Опис програми SashaPopUp.......................................................................19
Висновок............................................................................................................27
Список використаної літератури.....................................................................29
Вступ
Протокол Internet створений для використання в об'єднаних системах комп'ютерних комунікаційних мереж з комутацією пакетів. Такі системи були названі "catenet". Протокол Internet забезпечує передачу блоків даних, називаних датаграмами, від відправника до одержувачів, де відправники й одержувачі є хост-комп’ютерами, ідентифікованими адресами фіксованої довжини. Протокол Internet забезпечує при необхідності також фрагментацію і збір датаграм для передачі даних через мережі з малим розміром пакетів.
Протокол Internet спеціально обмежений задачами забезпечення функцій, необхідних для передачі бітового пакета (датаграми Internet) від відправника до одержувача через об'єднану систему комп'ютерних мереж. Немає механізмів для збільшення вірогідності кінцевого даних, керування протоколом, чи синхронізації інших послуг, звичайно застосовуваних у протоколах передачі від хоста до хосту. Протокол Ineternet може узагальнити послуги підтримуючих його мереж з метою надання послуг різних типів і якостей.
І. Поняття локальної мережі
Локальною мережею (LAN – local area network) називають групу зв'язаних один з одним комп'ютерів, розташовану в деякій обмеженій області, наприклад, будинку. Розміри LAN можуть значно відрізнятись. Локальна мережа може складатися з двох робочих станцій, що працюють під керівництвом Windows 98, розташованих в одній кімнаті, або з декількох сотень робочих станцій, розкиданих по різних поверхах адміністративного будинку. ОсобливістьLAN у тім, що в такій мережі всі комп'ютери яким-небудь чином згруповані, тим чи іншим чином з'єднані один з одним, і знаходяться в одному будинку. У більшості LAN для з'єднання комп'ютерів можуть використовуватися кабелі різного типу.
На практиці локальні мережі частіше визначають по функціональним, а не по фізичних характеристиках. У цьому, більш загальному розумінні, локальні мережі є засобом зв'язку комп'ютерів, що дозволяє їм одержувати доступ до пристроїв. Іншими словами, з урахуванням обмежень системи захисту, комп'ютери локальних мереж одержують доступ до загальних пристроїв (принтерів, сканерам, приводам компакт-дисків, жорстким дискам, модемам і т.д.) так, ніби то воно встановлено локально. Зрозуміло, доступ до пристроїв означає і доступ до даних, що зберігається на цих пристроях.
Отже, усі комп'ютери локальної мережі можуть не тільки одержувати доступ до компонентів яких-небудь інших апаратних засобів (з урахуванням обмежень систем захисту), але також використовувати їхтак, ніби вони були доступні локально, що припускає спільне використання даних користувачами комп'ютерів.
ІІ. Мережеві транспортні протоколи
Спеціальна програма для передачі даних в мережі, їх розшифрування і розуміння становить протокол роботи мережі.
Протокол – це набір правил, які регламентують порядок збирання пакетів з даних і управління інформацією на роботі станції відправника для передачі і правила збирання пакетів на робочій станції отримувача. Протокол забезпечує передачу даних в мережі за рахунок того, що в ньому вказується які біти містить заголовок, які значення розміру інформації. Які містять саму інформацію, а які потрібні для контролю помилок. Протоколи охоплюють всі фази обміну в мережі.
а) синхронізацію тактових генераторів комп’ютера-отримувача і комп’ютера-відправника;
б) методику кодування двійкових даних;
в) інструкції про передачу інформації по декількох різних мережах без втрати їх цілісності.
Мережні транспортні протоколи визначають метод передачі даних по мережі, а також метод їх пакетування й адресації. Щоб два мережних комп'ютери могли встановити зв'язок, вони повинні використовувати однакові транспортні протоколи, оскільки протокол визначає метод пакетування й обміну даними.
З технічної точки зору до протоколів можна віднести будь-яку систему, що задає метод передачі даних через мережу, незалежно від того, чи функціонує ця система на канальному чи прикладному рівнях. Однак часто протоколами називають системи, що задають метод пакетування і передачі даних по мережі. Протоколи NetBEUI. IPX/SPX і TCP/IP працюють на мережному і транспортному рівнях моделі OSI. Оскільки вони працюють на декількох рівнях, їх часто називають стеками протоколів, а не просто протоколами.
Сучасні операційні системи можуть одночасно підтримувати декілька протоколів, тому ви завжди можете використовувати для встановлення зв'язку протокол потрібного типу. На жаль, не всі операційні системи підтримують усі транспортні протоколи. Фактично вони "схильні" до спеціалізації, і навіть деякі протоколи з однаковими іменами неможливо використовувати на всіх платформах. Однак у даний час можливості операційних систем у достатній мері перекриваються, що допускає зв'язок і взаємодія між ними.
Використання декількох транспортних протоколів додатково завантажує оперативну пам'ять (RAM). Тому, хоча сучасні операційні системи дозволяють завантажувати кілька транспортних протоколів, рекомендуємо вибрати тільки ті, котрі дійсно необхідні.
ІІІ. Характеристика протоколу TCP/IP
Протокол TCP/IP був розроблений ARPANET (мережа перспективних досліджень і розробок) за замовленням міністерства оборони США. Призначений для з'єднання мереж з різнорідними пристроями, скажемо, систем Sun з мейнфреймами, а мейнфреймов – з персональними комп’ютерами. Кожна половина імені протоколу "TCP/IP" означає його орієнтованість на рішення власної задачі.
Строго говорячи, TCP/IP складається не з двох частин - фактично це набір з декількох протоколів. Однак абревіатури IP і TCP відомі краще усіх. Протокол TCP/IP надзвичайно складний, у ньому передбачені численні параметри конфігурації.
Протокол IP (Internet Protocol) працює на мережному рівні, надаючи різним мережам стандартний набір правил і специфікацій для міжмережевої пакетної маршрутизації за допомогою IP-адрес. Протокол IP дозволяє встановлювати зв’язок як між локальними мережами, так і між окремими комп’ютерами. З іншого боку, протокол керування передачею даних (TCP – Transmission Control Protocol), працює на транспортному рівні моделі OSI. Він забезпечує прийом мережної інформації і трансляцію її у форму, "зрозумілу" мережі, і в такий спосіб організує взаємодію процесів між двома чи комп’ютерами клієнтами. IP можна уявити собі як частину, що задає правила встановлення зв’язку, a TCP – як частина, що відповідає за інтерпретацію даних.
Ви можете самі оцінити роботу TCP/IP по тим задачам, що він вирішує. Це – транспортний протокол Internet, системи, що з'єднує тисячі окремих комп'ютерів і мереж по всій планеті. Хоча TCP/IP спочатку призначався для використання університетами й армією, він став самим популярним протоколом, тому що дозволяє з'єднувати локальні мережі, UNIX-машини, мінікомп’ютери DEC VAX, а також і безліч комп'ютерів інших типів.
Що відбувається, якщо комп'ютер який знаходиться на відстані(Makcintosh) відсилає дані на персональний комп'ютер головного офісу? По-перше, засоби протоколу TCP забезпечують встановлення зв'язку, що гарантує дуплексний контроль помилок (контроль помилок даних в обох
напрямках) між обома платформами. По-друге, IP задає правила встановлення зв'язку і забезпечує з'єднання портів комп'ютерів. До цього
часу відповідно до TCP підготовляються дані. Відповідна програма забирає їх, розділяє на менші частини, якщо їхній обсяг занадто великий, і вставляє в пакет новий заголовок ("адреса пересилки"), щоб гарантувати правильну доставку пакета. Крім того, у пакеті вказується тип даних які містяться і їхній обсяг. Потім пакет конвертується в стандартний зашифрований формат і передається на персональний комп'ютер головного офісу. Нарешті, програма, яка встановлена на персональному комп'ютері в головному офісі, транслює шифрований пакет у власний формат відповідно до TCP. Цей процес показанийна малюнку.
У багатьох мережах, розкиданих по усьому світі, протокол TCP/IP використовується як стандартний. Це – єдиний засіб комунікації, що дозволяє зв'язуватися робочим станціям усіх типів – PC, Macintosh, UNIX. Крім того, він необхідний для виходу в Internet. TCP/IP працює трошки повільніше NetBEUI, однак витрати продуктивності компенсуються широкою підтримкою протоколу. І дійсно, краще працювати трошки повільніше, але мати можливість зв'язатися з усім світом, чим швидше, але в межах невеликої робочої групи.
Один з недоліків протоколу TCP/IP складається в труднощі його встановленням недосвідченими користувачами, оскільки необхідно задати безліч адрес і серверів. При використанні NetBEUI ви вказуєте ім'я комп'ютера, а при IPX/SPX – ідентифікатор мережі (network identifier) і дозволяєте системі призначити власний ідентифікатор вузла (node identifier), ґрунтуючись на адресі апаратних засобів мережної плати комп'ютера. Однак протокол TCP/IP вимагає вказівки безлічі адрес, а саме:
• локальна IP-адреса;
• IP-адреса сервера DNS (Domain Name Service – служба імен домена), що транслює адреси які легко запам'ятовуються людиною, наприклад, computer.company.com, в IP-адресі;