· Організаціям потрібно глибше і ширше освоїти функцію організації взаємодії з підприємствами-розробниками технологічних систем і розробниками продукції, що підтримувалась і раніше, а також функцію експертизи та відбору проектів, що здійснюється раніше проектними організаціями.
Стратегія впровадження інформаційних технологій повинна насамперед підпорядковуватися базуватися на таких організаційних принципах:
· Розвиток в сфері інформаційних технологій повинен обумовлюватися потребами основної діяльності компанії, а не технологічним новинкам.
· Рішення про фінансування інформаційних технологій повинно виходити з розуміння фінансової діяльності.
· Інформаційні технології повинні бути простими і гнучкими у використанні.
· Інформаційні технології повинні приносити користь організації практично з початку впровадження.
· Повинні проводитися планомірні і постійні покращення продуктивності інформаційних технологій.
· Відділ інформаційних технологій повинен добре розбиратися в бізнесі, а бізнес – підрозділи в інформаційних технологіях.
Проектування і впровадження інформаційних технологій повинно базуватися на найраціональнішому поєднанні автоматизованих методів розв’язання задач управління і людино-машинної технології обробки інформації. Під час проектування автоматизовані інформаційні технології розглядаються в п’яти взаємопов’язаних аспектах:
· технічному, як апаратно-комунікаційний комплекс, що має конкретну конфігурацію і служить для обробки і передачі інформації;
· програмно-математичному –, як набір статистичних, математичних, алгоритмічних машинно-орієнтованих моделей та програм;
· методичному, як сукупність засобів реалізації функцій управління по відношенню до економічного об’єкта – підприємства, об’єднання, регіональному господарству;
· організаційному, як опис документообігу і регламенту діяльності апарату управління;
· поопераційному, як сукупність технологічних, логічних і арифметичних операцій, що реалізуються в автоматичному режимі.
Потенційний користувач повинен розробляти свою стратегію в галузі інформаційних технологій, проходячи наступні етапи:
1. Розглянути структуру галузі з точки зору створення доданої вартості і визначення місця ролі організації в цьому процесі;
2. Оцінити вклад існуючих інформаційних технологій у виробничі та управлінські процеси на кожній внутрішній стадії створення доданої вартості, а також степінь впливу інформаційних технологій на вдосконалення зовнішнього ринку товарів та послуг;
3. Оцінити досягнення і плани конкурентів. Виявити, в яких галузях сумісні дії постачальників і споживачів могли б привести до фундаментальних змін в структурі доданої вартості (наприклад, ліквідація проміжних ланок);
4. Встановити для організації перспективні стратегічні напрямки впливу інформаційних технологій для підвищення потенційного рівня доданої вартості. Паралельно проаналізувати, де інформаційні технології можуть стати ключовим фактором реалізації конкретних стратегій.
5. Визначити і встановити порядок черговості окремих етапів модернізації процесів управління та виробництва з врахуванням існуючої добавленої вартості, капіталовкладень, взаємозв’язків і можливості реалізації.
6. Сформулювати стратегію розвитку інформаційних технологій і визначити, яким чином вони повинні змінити галузеву структуру доданої вартості і конкурентоспроможність організації в такій ситуації.
На базі розвитку індустрії інформатики, а також використання традиційних технічних засобів у сполученні з новітніми комп’ютерними комплексами набувають все ширшого розвитку розробки з автоматизації управлінської діяльності. У зв’язку з цим особливо актуальною є проблема прискореного створення нових засобів і методів автоматизації менеджменту, а також відповідної технології обробки даних. Підтримана засобами інформаційних технологій інтелектуальна праця в своєму розвитку проходить п’ять етапів, кожен з яких базується на досягненнях попереднього:
· Створення первинної системи. Для цього встановлюється дослідна або макетна система з обмеженими масштабами, на якій перевіряються експлуатаційні можливості первинної системи.
· Розширення кола користувачів. Більшість задач прикладного характеру призначені для вузького кола персоналу, що не може в повній мірі відповідати інтересам організації. З часом, після адаптації засобів до вимог організації та підготовки персоналу, ці можливості починає використовувати ширший круг користувачів.
· Збільшення числа прикладних задач. Оцінивши отримані переваги, нові користувачі прагнуть до застосування ширшого спектру прикладних задач.
· Введення в дію нових сховищ даних. Використання нових засобів збереження інформації, які крім цифрової та графічної дозволяють отримувати розмовну інформацію, графічне та відео зображення, а також інформацію від датчиків, приводить до ще більшого підвищення продуктивності праці.
· Інтеграція. Найскладнішою проблемою інтеграції є досягнення взаємодії, яка забезпечує можливість обміну інформацією між окремими системами.
Інформаційні технології повинні приводити до успіху в діяльності організації. Практика показує, що в більшості випадків впровадження інформаційних технологій носить стихійний характер, автоматизуються випадковим чином лише деякі функції діяльності організацій. Проте надзвичайно важливо мати стратегію їх впровадження, що автоматизувати і якими засобами. Помилковий вибір може принести значні збитки. Неоптимальний вибір може ускладнити вихід на ринок з новими товарами чи послугами або ж заставити переорієнтовувати, а в гіршому випадку переробляти всю існуючу систему інформатизації.
Щоб оцінити правильність проведення інформатизації в організації, потрібно перевірити підтримку інформаційними технологіями наступних принципів:
¨ Принцип узгодженості. Використання цього принципу забезпечує виконання інформатизації таким чином, що частинне знання системи дає уяву про систему в цілому, тобто вся система повинна створюватися в єдиному ключі.
¨ Принцип відповідності і ортогональності вимагає, щоб в систему включалися лише ті функції, які відповідають суттєвим вимогам до системи, введені функції повинні бути незалежними.
¨ Принцип економічності і повноти означає, що в системі не повинно бути дублювання функцій, а введені функції, з врахуванням технологічних і економічних обмежень, повинні максимально повно відповідати потребам і побажанням користувача.
¨ Принцип відкритості. Світова практика розробки і експлуатації програмних комплексів показала, що при створенні систем потрібно притримуватися ряду угод. Ці угоди передбачають:
1. відповідність стандартам (в тому числі: міжнародним, державним, промисловим та фактично діючим);
2. сумісність з іншими системами;
3. універсальність (можливість з мінімальними витратами перенести робочий програмний продукт на нову технічну платформу, в іншу операційну систему);
4. масштабованість (можливість тільки за рахунок використання потужніших технічних засобів підвищувати продуктивність системи без її суттєвих доробок).
Такі угоди були розроблені, а системи в яких вони виконуються прийнято називати відкритими. Виконання стандартів відкритих систем дозволяє скоротити витрати експлуатації і модернізації систем, підвищити якість розробок.
При виборі технічних рішень цим угодам повинні відповідати:
· прикладні програмні засоби користувача;
· графічний користувацький інтерфейс;
· прикладні засоби розробки;
· виконання операцій (транзакцій);
· робота в мережі;
· сумісна робота з іншими базами даних;
· застосовувані операційні системи;
· використовувані технічні платформи.
Перераховані вимоги відкритих систем показують, що відкриту систему не можна купити - її потрібно створювати, використовуючи відповідні стандарти і прогнозуючи їх розвиток.
нізації.
Список літератури.
1. Автоматизированные информационные технологии в экономике. Под. ред. Г.А.Титоренко - М. Компьютер ЮНИТИ, 1998, - 336 с.
2. Бердтис А. Структуры данних. - М.: Статистика, 1974, - 408 с.
3. Блек Ю. Сети ЭВМ : протоколы, стандарты, интерфейсы. -М.: Мир, 1980.
4. Бойко В.В., Савинков В.М. Проектирование баз данных информационных систем. -М.: Финансы и статистика, 1992.
5. Бойков.В., Савинков В.М. Проектирование баз данных информационных систем. М. Мир 1997.
6. Боэм Б.У. Инженерное программирование для проектирования программного обеспечения. -М.: Радио і связь, 1985, -512с.
7. Брябрин В.М. Программное обеспечение персональных ЭВМ. - М.: Наука, 1988.
8. Васильев В.Н. Организация, управление и экономика гибкого интегрированного производства в машиностроении. – М.: Машиностроение, 1986. –312 с.
9. Вершинин О.В. Компьютер для менеджера. - М.: Высшая школа, 1990.
10.Вычислительные машины, системы и сети/ Под ред. А.П.Пятибратова. - М.: Финансы и статистика, 1991.
11.Герасименко В.А. Защита информации в автоматизированных системах обработки данных. - В 2-х кн. - М.: Энергоатомиздат, 1994.
12.Гершгорин Л.Г. Что такое АРМ бухгалтера. - М.: Финансы и статистика, 1988.