про проходження практики з електроніки та схемотехніки
спеціальності експлуатація систем обробки інформації
та прийняття рішень
ПЛАН
1. Вступ
2. Відомості про базу практики.
2.1.характер діяльності;
2.2.аналіз наявної комп’ютерної техніки.
2.3.сфери використання комп’ютерної техніки.
3. Виконання індивідуального завдання.
3.1. загальні відомості про пристрій;
3.2. будова і принцип дії приладу;
3.3. графічна частина;
3.4. організація робочого місця;
3.5. основні вимоги до виконання електромонтажних робіт;
3.6. основні вимоги до розміщення елементів на друкованій платі.
4. Правила техніки безпеки і охорона праці при виконанні електромонтажних робіт.
5. Висновки.
6. Список використаної літератури.
ВСТУП
Поява комп’ютерів відкрила нові небачені можливості поширення інформації. Звичайно, інформацію пов’язують із її носіями: друкована інформація, звукова чи візуальна. Новітні засоби – гіперносії інформації – дають змогу постачати гіпертекстову інформацію, де звук і образ об’єднані в одне ціле. Можна сказати, що ці нові можливості є першоосновою нового небаченого інформаційного спалаху.
Зараз за допомогою комп’ютерів не тільки виконуються числові розрахунки, але й підготовлюються до друку книги, створюються малюнки, кінофільми, музика, здійснюються управління заводами і космічними кораблями і т.д. Комп’ютери стали універсальними засобами для обробки всіх видів інформації, які використовуються людиною. За їх допомогою можна підготовлювати документи набагато швидше й зручніше ніж за допомогою друкарських машинок. Редактори документів дозволяють використовувати різноманітні шрифти символів, вставляти малюнки. автоматично нумерувати сторінки, провіряють правопис... Зручний інтерфейс і змога його налаштування від конкретного користувача, розгалужена система довідок та підказок, відкритість для модифікації та доповнень із боку самого користувача та інші невичерпні можливості комп’ютера, такі, як можливість створювати двохмірні й трьохмірні рухомі моделі об’єктів, створювати плани робіт, розпізнавати символи, переводити тексти з однієї мови на іншу, зробити комп’ютер особливо популярним в наш час і на майбутні часи.
Відомості про базу практики
Моїм місцем для проходження практики було “Районне госпрозрахункове архитектурнопланувальне проектно-виробниче бюро відділу архітектури. За час проходження практики в цій державній установі ознайомилася з видом її діяльності, яка перш за все була пов’язана з різноманітними документами.
Основним завданням архітектурнопланувально відділу є розробка та виготовлення проектно-технічної документації на індивідуальні житлові будинки та господарські споруди. Оформлення документів державної адміністрації.
Наявна на базі практики комп’ютерна техніка була наступною: комп’ютер складався з такого програмного й апаратного забезпечення:
операційна система: Microsoft Windows’98 (дата випуску 04.10.98 р.).
процесор: Authentic AMD-K6 ™ 3D processor
BIOS Award Software (06.02.98)
128,0 МБт. оперативної пам’яті
ємність жорсткого диска: 20 Гбт.
монітор: HIGYSCREEN (MS 1557 LE-2)
стандартна машинка для СОМ-порту
принтери:
CANON BJC – 2200
EPSON LX – 1050+
З оргтехніки був копіювальний апарат (ксерокс): CANON 300. За час проходження виробничої практики я ознайомилася з деякими відомими програмами, зокрема більш детально з текстовим процесом Microsoft Word, із табличним процесом Exel, графічним редактором Corel Draw, та багатьма іншими, такими як Adobe PhotoShop 6.0, Auto CAD і т.д.
В період проходження практики я брала активну участь у роботі з документами загального відділу. Наприклад, приймала участь у розробці номенклатури справ загального відділу, працювала над програмою реєстру документів та розпоряджень. Ця програма створена на базі табличного процесора Exel, за допомогою якого можливе швидке створення, заповнення, оформлення та друкування таблиць у зручному вигляді, відшукання сум чи середніх значень чисел, розміщених у стовпцях або рядках таблиці, та складний аналіз даних. За допомогою наявною на базі практики копіювального апарату CANON 300 проводила розмноження матеріалів.
Виконання індивідуального завдання
Генератор шуму
Загальні відомості про пристій (будова і принци дії, графічна частина).
За звичай регулювання високочастотних каскадів приймачів проводять за допомогою генератора стандартних сигналів, калібрований вихідний рівень яких можна вимірювати в залежності від конкретних випадків. До виходу приймача підключають індикатор низькочастотного сигналу, частіше всього звичайний вольтметр змінної напруги або осцилограф. Однак слідує зазначити, що створювати таку установку не завжди потрібно.
В більшості випадків можна обійтись більш простим генератором струму. Адже це по суті той же генератор сигналів, але він не вимагає перестройки по частоті. Він генерує шум з рівномірним спектром в широкому діапазоні частот від одиниць кілогерц до десятків мегагерц. Потужність шуму в багато раз перебільшує потужність власних шумів приймача при постоянній полосі стану. Це дає можливість проводити настройку високчастотних ланцюгів приймача, орієнтуючись на зміну рівня шуму на виході.
Принципіальна схема нескладного генератора шуму приведена на рис. 1. Джерелом шуму являється напівпровідниковий діод – стабілітрон VD1, працюючий в режимі лавинного пробою при дуже малому тоці. Сила току через діод дорівнює всього лише 1000 мкА.Нагрузкою служить резистор R4 опром 52 або 75 Ом. Через конденсатор С3 і гніздо ХS1 генератор шуму підключають до приймача коаксіальним кабелем з відповідним хвильовим опором.
Для управління роботою генератора шуму служить мікросхема DD1. На логічних елементах DD1.1 і DD1.2 зібраний генератор прямокутних імпульсів, а на елементі DD1.3 – схема заборони. Коли вимикач SA1 розімкнутий, до виходу і через резистор R2 приложений високий рівень і на виводі 3 появляються позитивні імпульси амплітудою приблизно 11В. Тривалість імпульсів і пауз імпульсними приблизно однакова, період повторення дорівнює 4 с. В час непозитивних імпульсів стабілітрон VD1 генерує шум, а в паузах він виключений. При цьому на виході приймача будуть чергуватися шумовий сигнал від генератора і власний шум приймача. Інтенсивність шуму можна послаблювати з допомогою описаного ступінчастого атенюатора. Якщо в процесі регулювання буде збільшуватися різниця між шумовим сигналом генератора і запасними шумами, значить, збільшиться відношення сигнал/шум і загальна чутливість приймача. Якщо контакти включателя замкнуті, то на виході елемента DD1.3 (вихід 3) встановиться високий рівень і оператор буде виробляти шум постійно.
Інтенсивність генератора шуму на стабілітроні досить висока. Для її оцінки проводився такий експеримент. Генератор підключали на вхід приймача на частоті 28 МГц. Приймач мав чутливість біля 1 мкВ при відношенні сигнал/шум 3:1 (10дБ) і полосу пропускання 3 Бц. Включивши генератор шуму, відмічали покази вольтметра на вході приймача. Таку ж напругу показував вольтметр, якщо замість генератора шуму на вхід подавати сигнал від генератора стандартних сигналів з вихідним рівнем 25 мкВ.
Генератор уму зібраний на платі із одностороннього фольгірованого склотекстоліту (рис. 2) і поміщений в металевий корпус. Живлення подають від зовнішнього джерела напругою 12 В, використовує генератор біля 1 мА.
Стабілітрон Д814Б можна замінити на Д814А, а мікросхему – на 176ЛА7. Конденсатор С1 типу К73-17, С2 і С3 – К10-7В, а С4 – К50 – 5. Правильно зібраний генератор налагодження не потребує. Достатньо з допомогою осцилографа переконатися в наявності прямокутних імпульсів на виході 3 логічного елемента DD1.3.
Незважаючи на високу інтенсивність шуму, створюваного генератором на стабілітроні, на жаль, не існує простого і однозначного зв’язку між потужністю шуму і режимом, а також параметрами застосовуючого стабілітрона. Іншими словами – це джерело не каліброваного шуму і використовувати для кількісного вимірювання чутливості приймача не представляється можливим.
Чутливість сучасних приймачів УКВ діапазону, в особливості різних, часто буває дуже високою. Виміряти її в мікровольтах з допомогою генератора сигналів не вдається. Складність являється в тому, що атенюатором генератора практично дуже складно достовірно ослабити сигнал до рівня десятих і сотих долей мікровольта.
В таких випадках для оцінки чутливості приміняють коефіцієнт цьому приймача. Це величина, яка показує скільки разів потужність шуму на виході реального приймача, тобто такого, в кого шум визначається тільки тепловими шумами еквівалента антени (4,5). Величина потужності шуму на виході ідеального приймача залежить від температури еквівалента антени і полоси допускання приймача. Потужність шумів на виході реального приймача залежить від ряду факторів і на практиці її визначають косвеним шляхом. Для цього на вхід подають вібрований по рівню шум і збільшують його інтенсивність до тих поки потужність не стане рівною потужності власного шуму приймача. Звичайно, що на виході сумарна потужність підвищиться у два рази.
Задачу одержання каліброваного по рівню шуму рішають приміненням в генераторі спеціального вакуумного діода, працюючого в режимі насиченості. Спектральна щільність потужності генерую чого шуму пропорційна анодному току діода. що провести нескладні математичні обчислення, то виясниться, що величину коефіцієнта шуму приймача при випробуваннях по проведеній вище методиці із застосуванням генератора шуму на вакуумному діоді можна визначити з рівності: Кш=201аRа, де Кш – коефіцієнт шуму приймача, КТо; Іа – ток анода, мА; Rа – одно еквівалента антени, Ом.
Одержали поширення шумові діоди двох типів – 2 Д3Б і 2Д2С. Перший з них приміняється в діапазоні високих частот (до 30 МГц), другий – в діапазоні дуже високих або ультрависоких частот (до МГц). Діод 2Д3Б допускає максимальний струм анода 5 мА, 2Д2С мА. Очевидно, що максимальний коефіцієнт шуму, виміряний з приміненням генераторів на таких діодах може біти: