Заготовки печатних плат за звичай травлять в розчині хлорного заліза. Якщо в рос творі появився темний осад, то невеликими порціями добавляють туди соляну кислоту до повного пропадання осаду. Процес травлення триває 05-1,5 год. По закінченні процесі травлення заготовку сполоскують, старанно промивають теплою проточною водою і змивають так (або краску). Деколи буває зручно знімати лак наждачним папером № 60 або 80.
Готову печатну плату слідує для консервації покрити тонким шаром каніфольного лаку (рос твору каніфолі в спирту) або зразу ж залудити хоча б контактні площадки (якщо це не зробити, то через деякий час через окислення фольги виконати пайку буде важче).
Травити печатні плати можна і в розчині мідного купоросу і повареної солі. Чотири столові ложки повареної солі і дві ложки розтовченого в порошок мідного купороса розтворяють в 500 мл. гарячої (примірно 80 гр. С) води і получають темнозелений розчин, об’єм якого досить для стравлення приблизно 200 см2 поверхності мідної фольги, При повищ енні температури травлящого розчину час травлення зменшується. Оптимальну температуру підбирають експериментально по теплостійкості захисного лаку.
Якщо необхідно виготовити печатну плату, форма і розмір якої не позволяють використати присутню кювету, можна поступити наступним чином, По прикладі плати зі сторони фольги роблять бортик з пластиліну. В створений сосуд залишають розчин хлорного заліза для травлення. Якщо заготовка печатної плати не має припуска по довжині і ширині, то бортик роблять із алюмінієвої фольги, а щілини замазують пластиліном.
Дуже зручно ставити плати в поліетиленовий пакет підходящого розміру. В нього кладуть заготовку і заливають розчином хлорного заліза. При необхідності повисити температуру розвину пакет кладуть під струю гарячої води або занурюють у воду і підігрівають на плитці. Для рівномірності травлення пакет покачують за краї. Щоб не пошкодити пакет, на заготовці плати треба закруглити краї.
Дуже важно добре облудити печатні провідники. Для цього частіше всього приймають лекоплавлячі прирої.
Сучасні радіоелектронні пристрої виконують на мікросхемах різних типів. Особливості монтажу і демонтажу інтегральних мікросхем опридюляються їх конструкцією. Більшість мікросхем не терпить перегрівання, тому при пайці їх виводів використовують припої ПОСВ-33, ПОСК-50 і ПОС-61 з пониженою температурою плавлення (130-180 гр. С) зі спирто-каніфольним флосом. Дуже важно використовувати раціональні прийоми монтажа і демонтажа.
Паяльник для монтажа і демонтажа мікросхем повинен мати потужність не більше 40 Вт і понижену напругу живлення (12-36 В).
По конструкції виводів мікросхеми можна розділити на дві групи: з гнучкими проволоченими або стрічковими виводами і з виводами в виді лужених контактних площадок або жорстких стрічок. Монтують мікросхеми в наступному порядку. Встановлюють і фіксують її виводами в отворах, або на площадках плати, наперед злегка змочених флюсом, набирають на жало паяльника мінімальну кількість припою і послідовно виконують пайку всіх з’єднань. Для того, щоб зменшилась імовірність перегріву мікросхеми, не слідує паяти підряд виводи, розташовані один біля одного.
При монтажі і демонтажі мікросхем в металевому корпусі вигідно користуватися невеликим магнітом з прикріпленою до нього ручкою із жесті. З його допомогою легко встановити мікросхему на контактне поле плати і припаяти два – чотири виводи.
При демонтажі мікросхеми серії К155 і інших в такому ж корпусі дуже потрібним буде захват, який після розплавлення припою на усіх виводах позволяє швидко зняти мікросхему з плати. Його можна виготовити із лабораторного зажиму “крокодил”. До опилених губок зажимук припадають або приклеюють дві зігнуті Г-виду пластини товщиною 0,8-1 мм. Коли губки зажиму розжаті, захват надягають на інтегральну мікросхему зі сторони торців, вводячи під неї зігнуті кільця пластин. Після розпалення всіх виводів захватом видьоргують мікросхему із отворів плати.
Перед монтажем мікросхем серій К133, К134 і інших в подібному корпусі їх виводи формують, тобто згинають так, щоби забезпечити одночасне приставання до плати всіх виводів. Сформувати виводи можна пінцетом, вузькогубцями, але скоріше і краще всього – в спеціальному приспособлені, яке складається з пуансона та матриці. Їх можна виготовити із органічного скла, текстоліту, дюралюмінія, латуні. Для більш надійної роботи приспособлення його потрібно збагатити двома направляючими ходу пуансона.
При макетируванні пристроїв на мікросхемах буває раціональніше використовувати панелі, подібні транзисторним або ламповим, а не перепаювати кожного разу виводи мікросхеми, рискуючи її спортити. Панель за звичай виготовляють із органічного скла, текстоліта, або іншого легко опацюємого ізоляційного матеріалу. Контакти можуть використовувати як готові від заводських розємів серій МНР або РГН, від панелей або бронзи.
Мікросхеми серії К133 (і інші в подібному корпусі) демонтувати з печатної плати зручно наступним способом. Лезо безопасної бритви розламують і вводять під корпус мікросхеми з тим, щоб воно впиралося в місця пайок одного-трьохкрайних виводів. Нагріваючи паяльником одночасно ці пайки, лезо зсувають з зусиллям і при цьому віддаляють виводи від плати.
Для спрощення монтажу інтегральних мікросхем в круглих корпусах (серія К140 і ін.). на печатну плату можна використовувати пластмасову втулку, з якої поставляються мікросхеми. В платі свердлять отвір діаметром 7,6 мм під втулку і вклеюють її клеєм так, щоб бортик виступав з тої сторони де буде встановлена мікросхема. Виводи мікросхеми вставляють в отвір втулки і розпаюють на контактні площадки.
В макетних і деяких інших приладах деколи доцільно виводи мікросхем зєднювати не печатними, а навісними провідниками. Для цього лобзиком пропилюють в платі вузькі щілини, вводять в них провідники діаметром 0,2-0,3 мм.
При макетуванні в ремонті пристроїв на мікросхемах деколи вигідно користуватися платами-перехідниками. Розмітити контактну площадку під мікросхему можна засобом скорченої мікросхеми з формованими виводами. До корпусу мікросхеми припаюють ручку із мідного дроту. Змазавши виводи лаком, “печатають” контактні площадки на фользі заготовки печатної плати. Після цього з’єднувані провідники викреслюють рейсфедером або пером. В якості перехідника можна використовувати плату статора галетного переключателя. До внутрішніх кінців контактних ніжок плати припадають виводи мікросхеми, а до зовнішніх – деталі приладу. Для зручності монтажу виводи перехідники потрібно пронумерувати.
Правила техніки безпеки і охорона праці при виконанні електромонтажних робіт.
При виконанні електромонтажних робіт конструктору приходиться мати справу з високою напругою, і з розжареними предметами, і з гострими і швидко поражаючими інструментами або механізмами, і з агресивними хімічними речовинами.
Для застереження від пораження високою напругою забороняється виконувати електромонтажні роботи в працюючій апаратурі (особливо ламповій з високовольтними транзисторами і тиристорами). Зняття статистичного заряду (особливо небезпечного для польових транзисторів і багатьох мікросхем) забезпечується приєднання заземляю чого браслета. Можна використовувати звичайний металічний часовий барслет, з’єднаний з проводом заземлення через резистор протидію 1 Мом.
Необхідна акуратність і обережність при роботі з гарячим паяльником, слюсарними і столярними інструментами, клеями, лаками, кислотами і щелочами.
При робота з електричним паяльником потрібно додержуватись наступних правил.
1.Періодично провітрювати омметром відсутність замикання між корпусом паяльника і нагріваючим елементом. Таке замкнення може стати причиною пораження струмом і порчі припаюємих елементів. Тому рекомендується працювати з паяльником жадо якого заземлене.
2.Використовувати стійку підставку для паяльника, що застереже його від падіння, робочого від опіків, робоче місце від пропалень.
3.Ні в якому разі не виконувати пайку в робочому (особливо високовольтному) приладі, так, як випадкове замикання може вивести прилад із ладу і бути причиною травми.
При роботі з хімічними речовинами потрібно строго дотримуватись всіх рекомендацій по ростворенні, змішуванні, послідовності виконання операцій і температурному режиму. Працювати необхідно в халаті, а в окремих випадках - в перчатках і захисних окулярах. Перш за все необхідно оберігати очі, губи і слизисті оболочки носа і горла, які найбільш чутливі до дії хімічних речовин. На робочому місці в аптечці треба мати чисту вату і марлю (можна бинт), 5%-ний розчин соди, вазелін, 2%-ний розчин оцтової лимонної або борної кислоти, настойку йоду і лейкопластир (бажано бактерицидний).
На частині тіла, обпеченому паяльником або бризгами прирою, треба зробити содову примочку, а потім поражене місце змазати вазеліном. Місце опіків кислотами старанно промити водою і змочити содовим розчином. Місця опіків щепочками потрібно старанно промити розчином оцтової (лимонної або борної) кислоти. При порізах і царапинах ранку залити розчином йоду і заклеїти лейкопластирем.
Якщо ви наразились на короткий удар струму, необхідно закінчити роботу до встановлення нормального стану (зупинці головокружіння, зникнення видимих і звукових галюцинацій і т.д.). При сильному пораженні струмом, потерпілий як правило, не в стані відірватися від токоведучого проводу. В такому випадку потрібно як можна швидше, строго дотримуючись правил особистої безпеки, виключити струм, зробити потерпілому штучне дихання, розстібнути одіж, піднести до носу кусочок вати, змоченої нашатирним спиртом, або збризнути лице холодною водою і негайно викликати лікаря.