Траєкторією хвилі називається лінія, що з'єднує точку, яка знаходиться на фронті хвилі, із джерелом хвилі. Напрямки поширення хвиль Р і S являють собою криві, звернені опуклістю вниз (через те що швидкість руху хвиль більша на глибині). Траєкторії хвиль Р і S збігаються, хоча перші поширюються швидше. Сейсмічні станції, що знаходяться далеко від епіцентру землетрусу, реєструють не тільки прямі хвилі Р і S. але також хвилі цих типів, уже відбиті один раз від поверхні Землі — РР і SS (або PR, і SR,), а іноді — відбиті двічі — РРР і SSS (або PR2 і SR2).
Існують також відбиті хвилі, що проходять один відрізок шляху як Р-хвиля, а другий, після відбивання, — як 5-хвиля. Утворені обмінні хвилі позначаються як PS або SP. На сейсмограмах глибокофокусних землетрусів спостерігаються також інші типи відбитих хвиль, наприклад хвилі, які, перш ніж досягти реєструвальної станції, відбилися від поверхні Землі. їх прийнято позначати маленькою літерою, за якою йде велика (наприклад pR), Ці хвилі дуже зручно використовувати для визначення глибини вогнища землетрусу. На глибині 2900 км швидкість Р-хвиль різко знижується від >13 км/с до -8 км/с; а 5-хвилі не поширюються нижче цього рівня, що відповідає границі земного ядра й мантії. Обидва типи хвиль частково відбиваються від цієї поверхні, і певна кількість їхньої енергії повертається до поверхні у вигляді хвиль, що позначаються як РР і S.5. Р-хвилі проходять крізь ядро, але їхня траєкторія при цьому різко відхиляється, і на поверхні Землі виникає тіньова зона, у межах якої реєструються тільки дуже слабкі /"-хвилі. Ця зона починається на відстані близько 11 тис. км від сейсмічного джерела, а вже на відстані 16 тис км Я-хвилі знову з'являються, причому їхня амплітуда значно зростає через фокусуючий вплив ядра, де швидкості хвиль низькі. Р-хвилі, що пройшли крізь земне ядро, позначаються РКР або Ру. На сейсмограмах добре виділяються також хвилі, які шляхом від джерела до ядра йдуть як хвилі S. потім проходять крізь ядро як хвилі Р, а при виході хвилі знову перетворяться на тип 5. У самому центрі Землі, на глибині більше 5100 км, існує внутрішнє ядро, що знаходиться ймовірно у твердому стані, але природа його поки не цілком зрозуміла. Хвилі, що проникають крізь це внутрішнє ядро, позначаються як РК1КР або SKIKS.
Магнипуда землетрусів звичай визначається за шкалою, що грунтується на )аписах сейсмографів Ця шкала відома під назвою шкали магнітуд, або шкали Ріхтера (за іменем американського сейсмолога Ч. Ф Ріхтера, що запропонував fi в 1935 р ) Магнипуда землетрусу — безрозмірна величина, пропорційна до логарифма відношення максимальних амплітуд певного типу хвиль цього іемлетрусу і деякого стандартного землетрусу. Існують розходження в методах визначення магнітуд близьких, віддалених, дрібнофокусних (неглибоких) і глибоких землетрусів. Магнітуди, визначені за різними типами хвиль, відрізняються за величиною Землетруси різної магнітуди (за шкалою Ріхтера) виявляються в такий спосіб.
2 - найслабші відчутні поштовхи,
41/2 — найслабші поштовхи, шо призводять до невеликих руйнувань,
6 — помірні руйнування,
81/2 — найдужчі з відомих землетрусів.
Інтенсивність землетрусів оцінюється в балах при обстеженні району за величиною викликаних ними руйнувань наземних споруджень або деформацій іємної поверхні. Для ретроспективної оцінки бальності історичних або давніших землетрусів використовують певні емпірично отримані співвідношення. У США оцінка інтенсивності зазвичай проводиться за модифікованою 12-баль-ною шкалою Меркаллі.
1 бал. Відчувається деякими особливо чутливими людьми в особливо сприятливих для цього обставинах.
3 бали. Відчувається людьми як вібрація від проїжджаючої вантажівки.
4 бали. Деренчать посуд і шибки, скриплять двері й стіни.
5 балів. Відчувається майже усіма; чимало сплячих прокидаються. Незакріп-лені предмети падають.
6 балів. Відчувається всіма. Невеликі ушкодження.
8 балів. Падають димарі, пам'ятники, валяться стіни. Змінюється рівень води в колодязях. Сильно ушкоджуються капітальні будинки.
10 балів. Руйнуються цегельні будівлі й каркасні спорудження. Деформуються рейки, виникають зсуви.
12 балів. Повне руйнування. На земній поверхні видно хвилі.
У Росії й деяких сусідніх із нею країнах прийнято оцінювати інтенсивність коливань у балах MSK (12-бальної шкали Медведева — Шпонхойєра — Карни-ка), у Японії — у балах ЯМА (9-бальної шкали Японського метеорологічного агентства). Інтенсивність у балах (що виражаються цілими числами без дробів) визначається при обстеженні району, у якому відбувся землетрус, або опитуванні жителів про їхні відчуття при відсутності руйнувань, або ж розрахунками за емпірично отриманими й прийнятими для цього району формулами. Серед перших відомостей про землетрус, що відбувся, стає відомою саме його магніту-да, а не інтенсивність. Магнітуда визначається на сейсмограмах навіть на великих відстанях від епіцентру.
Сильні землетруси мають катастрофічний характер, поступаючись за числом жертв тільки тайфунам і значно (у десятки разів) випереджаючи виверження вулканів. Матеріальний збиток одного руйнівного землетрусу може складати сотні мільйонів доларів. Кількість слабких землетрусів набагато більша, ніж сильних. Так, із сотні тисяч землетрусів, які щорічно відбуваються на Землі, тільки одиниці належать до катастрофічних. Вони вивільняють близько 1020 Дж потенційної сейсмічної енергії, що складає всього 0,01 % теплової енергії Землі, випромінюваної у космічний простір. Сильні землетруси залишають безліч слідів, особливо в районі епіцентру: найбільш поширеними є зсуви й осипання пухкого грунту й тріщини на земній поверхні. Характер таких порушень значною мірою визначається геологічною будовою місцевості. У пухкому та насиченому водою грунті на крутих схилах часто відбуваються зсуви й обвали, а могутня товща водонасиченого алювію в долинах деформується легше, ніж тверді породи. На поверхні алювію утворюються просадні улоговини, що заповнюються водою. І навіть не дуже сильні землетруси позначаються на рельєфі місцевості.
Зсуви уздовж розламів або виникнення поверхневих розривів можуть змінити планове й висотне положення окремих точок земної поверхні вздовж лінії розламу, як це відбулося під час землетрусу 1906 р. у Сан-Франциско. При землетрусі в жовтні 1915 р. у долині Плезант у Неваді на розламі утворився уступ завдовжки 35 км і заввишки до 4,5 м. При землетрусі в травні 1940 р. у долині Імперіал у Каліфорнії переміщення відбулися на 55-кілометровій ділянці розламу, причому спостерігалися горизонтальні зсуви до 4,5 м. У результаті Ассамського землетрусу (Індія) у червні 1897 р. в епіцентральній області висота місцевості змінилася не менше ніж на 3 м. Значні поверхневі деформації простежуються не тільки поблизу розламів і призводять до зміни напрямку річкового стоку, затоплення або розривів водотоків, порушення режиму джерел води, при чому деякі з них тимчасово або назавжди перестають функціонувати, але одночасно можуть з'явитися нові. Колодязі й свердловини запливають брудом, а рівень води в них відчутно змінюється.
При сильних землетрусах вода, рідкий бруд або пісок можуть фонтанами викидатися з грунту. При зсуві вздовж розламів відбуваються ушкодження автомобільних шляхів і залізниць, будинків, мостів й інших інженерних споруджень. Однак якісно побудовані будинки рідко руйнуються повністю. Зазвичай ступінь руйнувань знаходиться в прямій залежності від типу спорудження і геологічної будови місцевості. При землетрусах помірної сили можуть відбуватися часткові ушкодження будинків, а якщо вони невдало спроектовані або неякісно побудовані, то можливим є їхнє повне руйнування. При дуже сильних поштовхах можуть обвалитися й сильно постраждати спорудження, побудовані без врахування сейсмічної небезпеки. Зазвичай не руйнуються одно- і двоповерхові будівлі, якщо в них не дуже важкі.дахи, Однак буває, що вони зміщаються з фундаментів і часто в них розтріскується й відвалюється штукатурка. Диференційовані рухи можуть призводити до того, що мости зрушуються зі своїх опор, а інженерні комунікації і водопровідні труби розриваються. При інтенсивних коливаннях прокладені в грунті труби можуть «складатися», всовуючись одна в одну, або вигинатися, виходячи на поверхню, а залізничні рейки деформуватися. У сейсмонебезпечних районах споруди повинні проектуватися й будуватися з дотриманням будівельних норм, прийнятих для цього району відповідно до карти сейсмічного районування.
У густонаселених районах чи не більшого збитку, ніж самі землетруси, завдають пожежі, що виникають у результаті розриву газопроводів і ліній електропередач, перекидання печей, плит і різних нагрівальних приладів. Боротьба з пожежами ускладнюється через те, що водопровід виявляється ушкодженим, а вулиці непроїзними внаслідок утворених завалів. Іноді підземні поштовхи супроводжуються добре помітним низьким гулом, коли частота сейсмічних коливань лежить у діапазоні, що сприймається людським вухом, іноді такі звуки чуються і при відсутності поштовхів. У деяких районах вони являють собою досить звичайне явище, хоча відчутні землетруси відбуваються дуже рідко.
Є також численні повідомлення про виникнення світіння під час сильних землетрусів. Загальноприйнятого пояснення таких явищ поки немає. Цунамі (великі хвилі на морі) виникають при швидких вертикальних деформаціях морського дна під час підводних землетрусів. Цунамі поширюються в океанах у межах глибоководних зон океанів зі швидкістю 400—800 км/год і можуть викликати руйнування на берегах, віддалених на тисячі кілометрів від епіцентру. Біля прилеглих до епіцентру берегів ці хвилі іноді сягають заввишки 30 м. Цунамі найчастіше спустошують узбережжя Тихого океану, як це відбулося в 1933 р. у Японії й у 1952 р. на Камчатці.