Регіональні особливості сучасного розвитку і розміщення вугільної промисловості світу
Зміст
1.Місце вугільної галузі в паливно-енергетичному комплексі світу.5
2.Основні етапи і сучасні проблеми розвитку вугільної промисловості8
2.1. Розвиток вугільної промисловості у ХХ столітті8
2.2. Сучасні проблеми розвитку вугільної промисловості13
3. Особливості і фактори розміщення вугільної промисловості світу. 16
4. Продукція вугільної промисловості у зовнішній та внутрішній торгівлі світу23
5. Перспективи розвитку і розміщення вугільної промисловості світу. 27
Вся історія людської цивілізації пов'язана з освоєнням різних джерел енергії. У епоху НТР роль паливно-енергетичного комплексу в значній мірі зростає. За підрахунками фахівців, виробництво всіх видів палива і енергії, що складало в 1900 р. ок. 1трлнт умовного палива, збільшилося до 1990 р. до 10-11 трлн т. Останнім часом темпи зростання зменшилися у зв'язку з широким поширенням сучасних енергозберігаючих технологій. Проте об'єми вироблюваної і споживаної енергії продовжували збільшуватися. На початку XXI ст вони досягли приблизно 12-13 трлн т умовного палива.
Паливно-енергетичне господарство світу пройшло тривалий і складний розвиток. У XIX ст в структурі вжитку палива і енергії різко переважало вугілля. На його долю в цей час і протягом значної частини XX ст доводилося приблизно 9/10 всього вжитку енергії.Але вже в 30-і рр. XX ст стала швидко зростати частка нафти і нафтопродуктів. А в роки після Другої світової війни нафта виходить на перше місце, хоча в умовах енергетичної кризи 70-80-х рр., коли ціни на нафту виросли в 15-20 разів, її зростання сповільнилося. Все ж питома вага нафти в світовому вжитку первинних енергоресурсів в 90-і рр. складала ок. 40%, в 2000 р. - 39,4%.
Поряд з нафтою різко збільшився вжиток природного газу, який забезпечує сьогодні приблизно четвертую частина (23- 24%) всього енергоспоживання світу.
На частку вугілля припадає 31 - 32% (у 2000 р. - 31,3%).
В останні роки, завдяки високим цінам на нафту й газ (середня світова ціна на газ за десять років виросла з 2,5 доларів за мільйон британських теплових одиниць майже до 6 доларів), інтерес до вугілля у світі як альтернативному енергоносію постійно росте. При сьогоднішній кон'юнктурі ринку ціна на рідке паливо, одержуване з вугілля із собівартістю $20 доларів за барель, уже не здається занадто високою, тим більше що фахівці впевнені, що при додатку зусиль її можна знизити як мінімум до $15. Позначився й сплеск попиту на чорні метали, завдяки якому помітно виросло споживання коксівних вугіль. У майбутнє світова вугільна галузь може дивитися зі стриманим оптимізмом. Фахівці (див. наприклад останній прогноз МВФ World Economic Outlook) прогнозують досить високі ціни на нафту ще як мінімум пару десятиліть. Цілий ряд сильних національних економік (насамперед США й Китай, можна згадати ще Індію, Канаду etc) мають намір серйозно збільшувати кількість вугільних електростанцій. Якщо відбудеться передбачувана лібералізація газового ринку, і співвідношення ціни на газ і вугілля підтягнеться до світового.
1. Місце вугільної галузі в паливно-енергетичному комплексі світу.
Світовий паливно-енергетичний комплекс займає винятково важливе місце в міжнародній економіці. Досить відзначити, що сукупна чиста частка енергетичної продукції у структурі світового ВВП в даний час в середньому оцінюється в 10-12%, або приблизно в 1,8 тис. дол на рік у розрахунку на душу населення. При цьому темпи зростання енергетичного споживання починаючи з початку 80-х р. практично повністю співпали з аналогічними показниками приросту світового ВВП. У зв'язку з цим доступність до енергоресурсів та ефективність їх використання є стратегічною основою національної безпеки будь-якої країни.
Основними джерелами енергії на сьогодні є геологічні паливно-енергетичні ресурси: нафта, вугілля, газ, горючі сланці, торф, уран і т.д. На їхню частку припадає до 93% виробленої у світі енергії.
Решта 7% відшкодовуються використанням поновлюваних джерел енергії, тобто води, сонця, вітру, біомаси та іншої геотермікі. Очевидно, що в цих умовах розвиток світової енергетики, його динаміка і кон'юнктура в значною мірою залежить від ступеня освоєння людством геологічних паливно-енергетичних ресурсів.
Частка первинних енергоресурсів у виробництві енергії:
Серед геологічних паливно-енергетичних ресурсів, сукупний обсяг яких оцінюється в 6,3 трлн. тонн умовного палива (т.у.п.), найбільші запаси в світі належать твердому паливу. Його обсяги складають 3971 млрд. т.у.п. Найменше в природі представлені запаси урану (674,6 млрд. т.у.п.). Для нафти і газу характерна середня ступінь забезпеченості - 788 млрд. і 851 млрд. т.у.п., відповідно.
часткова структура геологічних паливно-енергетичних ресурсів у світі:
У той же час сучасний стан світової енергетики характеризується низкою суперечливих особливостей.
По-перше, це пов'язано з нерівномірністю і дисперсністю розміщення геологічних енергетичних ресурсів по регіонах земної кулі.
Так, найбільшими енергосировинного державами світу, що забезпечують в сумі понад дві третини світового обсягу видобутку, є країни Близького і
Середнього Сходу, Китай, Росія, почасти Австралія (по вугіллю) і ПАР (по вугіллю). У той же час найменше за все забезпечені енергетичними ресурсами країни Північної Америки, Західної Європи, а також АТР, які, тим не менше, є основними споживачами сировини.
По-друге, нерівномірність споживання енергетичних ресурсів за регіонах земної кулі. В результаті економічно розвинені країни, забезпечені найменшим кількість сировини, споживають близько 80% енергоресурсів, які видобуваються та виробляються у світі. При цьому, середньодушове енергоспоживання в них сягає 11-13 тис. т.у.п., що більш ніж у 6 разів вище середнього показника (2 тис. т.у.п.).
По-третє, у світі існує різка диспропорція між обсягом різних видів палива в розвіданих запасах і їх часток у виробництві енергії. Зокрема, нафта і газ забезпечують 61% світового енерговиробництва, хоча на них припадає лише 26% розвіданих запасів, а вугілля, при найкращій забезпеченості доведеними запасами (63,3%), виробляє лише 26% енергії. Дана обставина стає ще більш актуальним у зв'язку з обмеженістю і непоправною енергоресурсів по нафти і газу. За оцінками Міжнародного енергетичного агентства з станом на 2003-й р., при існуючих темпах споживання розвідані запаси по нафті будуть вичерпані вже через 30 року, а газу - у найближчі 50, в той час як запасів вугілля при самому інтенсивному використанні вистачить на
200 років.
У результаті всіх вищевказаних факторів стан і перспективи розвитку світової енергетики значно залежать від її ресурсної забезпеченості.
За оцінками експертів, частка вугілля в структурі світового паливно - енергетичного балансу складає близько 27%. Основними її галузями - споживачами є металургія та електроенергетика. З використанням вугілля виробляється приблизно 44% усієї світової електроенергії.
Більше 80% вугільних запасів зосереджено в Північній Америці,
Азіатсько-Тихоокеанському регіоні і країнах СНД. При цьому дев'ята частина світових запасів вугілля зосереджена в Китаї, шоста частина - в Росії. Запаси вугілля в Казахстані складають 35,8 млрд. т. або 3,6% світових запасів.
Основними імпортерами виступають країни Західної Європи (близько 160 млн.т) і АТР (більше 200 млн.т, у т.ч. Японія - 130 млн.т, Південна Корея -- близько 50 млн.т і Тайвань - близько 20 млн.т).
Ведучими експортерами є Австралія, США, ПАР, Колумбія,
Венесуела, Індонезія, Канада, Китай, Польща та Росія. Поставками з цих держав забезпечується понад 90% світових імпортних потреб.
2. Основні етапи і сучасні проблеми розвитку вугільної промисловості
2.1. Розвиток вугільної промисловості у ХХ столітті
У XIX ст. та до середини XX ст. основним видом палива для промисловості (металургії, теплової електроенергетики), транспорту (паровозів, пароплавів) було вугілля. Тобто панував так званий вугільний етап використання енергетичних ресурсів. У 1950—1960-ті рр. на зміну вугільному прийшов нафтогазовий етап споживання палива та енергії. У споживанні енергоресурсів у 2000— 2005 рр. провідне місце продовжує посідати нафта (38 % світового споживання енергоресурсів). Стабільно другу позицію посідає вугілля (28 %), третю — газ (24 %). Решта (понад 10 %) припадає на ГЕС, АЕС та альтернативні джерела енергії.
Сучасна структура енергоспоживання різних груп країн змінюється по-різному. У розвинутих країнах частка нафти в загальному споживанні первинних енергоресурсів зростала до 1980 р., а потім почала дещо знижуватися (близько 45 % наприкінці 1990-х рр.). Частка вугілля знизилася з 74 % у 1950 р. до 26 % у 1995 р., а газу зросла за цей період до 23 % у 1995 р. Це пояснюється тим, що природний газ дешевший за нафту і менше забруднює довкілля, атому ширше використовується на ТЕС.
У країнах, що розвиваються, провідну роль у споживанні енергоресурсів зберігає вугілля, а друге місце посідає нафта. Частка енергії, виробленої ГЕС, АЕС та іншими джерелами, зросла майже до 5 %.
Світовий видобуток вугілля із середини 1970-х рр. у зв'язку з подорожчанням нафти почав знову зростати. З початку 1990-х рр. відновилася тенденція до зниження з майже 5 млрд т до 4,4 млрдт у 2005 р.
Вугілля видобувається зараз у 60 країнах світу. До найбільших вуглевидобувних країн належать— Китай (понад 1100 млн т), США (понад 900 млн т), Німеччина (більше як 260 млн т), Росія та Індія (понад 240 млн т).
У зв'язку з виснаженням легкодоступних родовищ вугілля і подорожчанням його видобутку -шахтним способом відбувається скорочення видобутку кам'яного вугілля в Україні, Росії, Великій Британії, Німеччині, Франції. Рентабельним залишається лише видобуток вугілля відкритим способом. Саме цим обумовлено швидке зростання обсягів видобутку вугілля в Австралії, Південній Африці.