Близько 65 % видобутого вугілля витрачається на виробництво електроенергії, а інша частина переважно використовується у металургії. На експорт щорічно надходить 8—9 % світового видобутку. Найбільшими у світі експортерами вугілля є Австралія, США, Канада, Польща, Казахстан, а імпортерами — Японія, Південна Корея, Італія. Німеччина і Велика Британія з експортерів вугілля перетворилися на імпортерів (довізне з Південної Африки вугілля тут коштує втричі дешевше від видобутого на місці).
Паливно-енергетичний баланс, шляхи оптимізації його структури.У розвитку паливно-енергетичної промисловості світу виділяють три головних етапи: вугільний, нафтогазовий, сучасний
Наприкінці XIX і на початку XX ст.в промисловій енергетиці та міжнародної торгівлі паливом панував вугілля.Ще в 1948 р. частка вугілля в загальному, споживанні основних джерел енергії становила 60%.Але в 50-60-і рр..структура споживання енергоресурсів істотно змінилася, на перше місце вийшла нафту - 51%, частка вугілля скоротився до 23%, природного газу склав 21,5%, гідроенергії - 3%, ядерної енергії - 1,5%.
Такого роду зміни в структурі споживання енергоресурсів були обумовлені широким освоєнням нових великих джерел нафти і природного газу; рядом переваг цих видів палива перед твердим паливом (висока ефективність видобутку, транспортування, споживання), зросли масштаби використання нафти і природного газу не тільки як палива, алеі як промислової сировини.
Однак, починаючи з 80-х рр..в якості пріоритетного висувається напрям, що передбачає перехід від використання переважно вичерпних ресурсів до використання невичерпних, нетрадиційних джерел енергії (енергія вітру, сонця, припливів і відливів, ядерна енергія, геотермічні джерела, гідроресурси та ін.)
У підсумку частка нафти в загальному, споживанні та виробництві енергоресурсів стала скорочуватися (до 38% в 2000 р.), знову зростає значення кута (31%), зміцнив позиції природний газ (23,5%).Все більш помітним стає зростання використання гідроенергії, ядерної та інших (альтернативних) джерел енергії.
Нафтова промисловість.У сучасному господарстві нафту і нафтопродукти широко використовуються як в енергетичних цілях, так і в якості хімічної сировини.Середньорічний обсяг видобутку нафти становить 3,3-3,4 млрд т.
Провідну роль у світовому видобутку нафти (43% усього видобутку) грає організація країн-експортерів нафти (ОПЕК), до якої входять Іран, Кувейт, Саудівська Аравія, ОАЕ, Катар, Алжир, Лівія, Нігерія, Габон, Індонезія, Венесуела.
Дуже велика в світовому виробництві нафти і роль країн СНД, насамперед Росії, Азербайджану (Апшеронський півострів, шельф і дно Каспію), Туркменії (родовища в районі Узбою), Казахстану (родовища Тенгізська, Карачаганакського, півострів Мангишлак, Урало-Ембінскої басейн).
Поза цими угруповань істотне значення має видобуток нафти в Північній Америці (США, Канада, Мексика), у Північному морі на шельфі Великобританії та Норвегії, у Китаї та Південно-Східної Азії (Бахрейн, Малайзія та ін.)
Десятку найбільших виробників нафти утворюють Саудівська Аравія (410 млн т), США (325), Росія (300), Іран (185), Норвегія (155), Китай (155), Венесуела (150), Мексика (145), ОАЕ іВеликобританія (близько 100 млн т).
На експорт направляється близько половини всієї видобутої нафти.Крім країн-членів ОПЕК, частка яких у світовому експорті нафти становить 65%, її найбільшими постачальниками на світовий ринок є також Росії, Мексика, Великобританія.Ірак, довгий час був одним з найбільших виробників і експортерів нафти, тимчасово позбавлений права її поставок на світовий ринок.
У великій кількості імпортують нафту США (до 250 млн т), Японія, Китай і європейські країни (Франція, Німеччина, Нідерланди та ін.)
Нафтопереробна промисловість світу значною мірою орієнтована на основних споживачів нафти і нафтопродуктів - розвинені країни (зосереджують понад 60% її потужностей).Особливо велика частка США (21% потужностей НПЗ світу), Західної Європи (20%), Росії (17%), Японії (6%).
Газова промисловість.Природний газ так само, як і нафта, використовується як паливо і як сировину для хімічної промисловості. Наявність значних розвіданих запасів природного газу, дешевизна його видобутку, транспортування та використання сприяють розвитку галузі. Світовий видобуток природного газу постійно зростає і в 1997 р. склала 2,2 трлн куб.м. За розмірами видобутку природного газу різко виділяються Росія (570 млрд куб. м), США (540) і Канада (155), на частку яких припадає більше половини її світового підсумку.Далі йдуть країни з щорічним видобутком від 90 до 30 млрд куб.м - Нідерланди, Великобританія, Індонезія, Алжир, Узбекистан, Туркменія, Саудівська Аравія, Іран, Австралія.
Найбільші в світі виробники природного газу - Росія, США, Канада, Нідерланди, Великобританія одночасно у великій кількості і споживають природний газ, тому в порівнянні з нафтою частка поставок природного газу на експорт порівняно невелика - всього близько 15% видобутого природного газу.Найбільші його експортери - Росія (близько 30% світового експорту), Нідерланди, Канада, Норвегія, Алжир.США, будучи одним з найбільших споживачів природного газу, використовують не тільки свій, але і газ інших країн - Канади, Алжиру та ін Поряд з США імпортують газ Японія і більшість країн Європи (особливо у великій кількості - Німеччина, Франція, Італія).Поставки природного газу на експорт здійснюються по газопроводах (з Канади і Мексики в США, з Росії та Туркменії в країни СНД і Європи, з Норвегії та Нідерландів в Європу) або морськими перевезеннями в зрідженому вигляді (з Індонезії до Японії, з Алжиру до Західної Європиі США).
Вугільна промисловість дуже перспективна в світовому енергопостачанні (вугільні ресурси по-справжньому ще не розвідані, їх загальногеологічні запаси значно перевершують запаси нафти і природного газу).Сучасна світова видобуток вугілля знаходиться на рівні 4,5-5 млрд т. Серед головних вугледобувних країн - представники майже всіх регіонів світу.Виняток - бідні вугіллям країни Латинської Америки, частка яких у світовому видобутку вугілля вкрай мала.Більше за всіх у світі видобувають вугілля Китай (1 160 млн. т), США (930), ФРН (270), Росія (245), Індія (240), Австралія, Польща, ПАР (приблизно по 200 млн т), Казахстан,Україна (приблизно по 100 млн т).Найбільші з видобутку вугільні басейни світу - Аппалачський (США), Рурський (ФРН), Верхньо-Сілезький (Польща), Донецький (Україна), Коваль і Печорський (Росія), Карагандинський (Казахстан), Фушунскій (Китай).Ефективна розробка вугілля відкритим способом - США, Австралія, ПАР.
Приблизно десята частина світового видобутку вугілля (переважно коксівного) щорічно надходить на експорт.Найбільші експортери вугілля - Австралія, США, ПАР, Польща, Канада, Росія.Основні імпортери - Японія, Південна Корея, Італія, Німеччина, Великобританія.Австралія постачає вугілля головним чином у Японію і Південну Корею.США і ПАР працюють на європейський і латиноамериканський ринок.Поширення російського вугілля (Печорського і Кузнецького басейнів) за кордон обмежено його слабкою конкурентоспроможністю (через дорожнечу видобутку, віддаленості від основних споживачів тощо) з місцевим і привізним паливом інших країн.
У вугільній промисловості світу можна виділити 3 основних проблеми.
1) Збитковість вугільної промисловості.
2) Травматизм на підприємствах.
3) Екологічні проблеми.
Починаючи з середини 90-х років, на світовому ринку вугілля ціни мали чітко виражену тенденцію зниження, унаслідок загального здешевлення вартості енергоносіїв і зниженням ролі вугілля в енергобалансах провідних країн-споживачів.
Вугільна промисловість у всьому світі сама по собі є збитковою і дотаційною сферою, для її стабільного існування в неї необхідні грошові вливання з боку держави. Таким чином, зниження цін на вугілля ще більше знизило рентабельність видобутку і виробництва вугілля, крім того, вугілля значно поступається природному газу і нафти по витратним і екологічними показниками його використання.
Особливо яскраво цей факт відображений в економічно нестабільних країнах. Так, наприклад, у Росії було призупинено діяльність приблизно 2/3 вугільних розрізів. А професія шахтаря, вважалася престижної в радянський час, різко здала свої позиції.
Держава практично призупинила виплату зарплати гірникам, що викликало величезну кількість страйків по всій країні.
Як наслідок, у зв'язку з недостатньою підтримкою вугільної промисловості з боку держав деяких країн, а отже і різкого зменшення коштів, що виділяються на охорону праці, збільшився зростання травматизму на підприємствах. Самими неблагополучними країнами в цьому плані є Китай та Росія, щорічно при видобутку і вугілля гинуть сотні, а то й тисячі людей.
Однією з серйозних проблем також є що завдається природі шкоди при добуванні і переробці вугілля. По-перше, це вивільнення в атмосферу метану при розробці родовищ. По-друге, для отримання, наприклад, коксівного вугілля його необхідно нагрівати до певної температури. Як наслідок, в атмосферу викидається велика кількість вуглекислого газу і деяких інших з'єднань, що згубно впливають на атмосферу Землі, і що сприяють виникненню парникового ефекту.
Фінансова криза, що розгорнулась у жовтні 2008 року, не могла не вплинути на всі галузі світової економіки, в тому числі і на вугільній промисловості. Згідно з думкою аналітиків, в ситуації. Що склалась логічо чекати скорочення вводу нових генеруючи потужностей і вивода з експлуатації старих. Баланс вугілля в загальних об’ємах генерації електроенергії, як вважають експерти, найближчим часом не буде збільшуватись, а доля газу буде збережена на високому рівні. Якщо на 2009-2010 роки прогнозувався зростання споживання електроенергії на рівні 6,1% на рік, то в нових умовах прогноз буде знижено до 3.8% річних. Прогноз споживання електроенергії доведеться також переглянути на період до 2015 року: з 4,5% до 3,7% на рік