Промислві родовища нафти є також в Причорономор’ї та на Кримському півострові. Завдяки детальному вивченню надр цього району тут відкрито ряд нафто і газоносних структур (західна частина Криму, на півострові Тарханкут).
Підприємства нафтопереробної промисловості зосереджені в районах видобування нафти, в портових містах, на шляхах пролягання нафтопроводів. У Прикартпатті вони розміщенні в Дрогобичі, Бориславі, Надвірній, Долині, Львові. У Причорномор’ї нафтопереробна промисловість розвинена в Одеському та Херсонському промислових вузлах. В Центрі України, де пролягають великі магістральні нафтопроводи, переробка нафти зосереджена у Кременчуцькому тв Вінницькому промислових вузлах. На Сході України, в районі Донбасу, функціонує один з найпотужніших в Європі Лисичанський нафтогазохімічний комплекс.
Розвиток газовидобувної промисловості пов’язанний з відкриттям і освоєнням родовищ природного газу в Прикарпатському нафтогазовому районі. Уже в 1940 році на газових промислах цього району було видобуто майже 500 млню м3 газу. Після 1945 року газова промисловість Прикартпаття набула значення як паливна база України. Центрами газовидобутку стали Дашава, Більче-Волиця, Рудки, Угерське, Битків, Опара, Косів та ін. З цього району був прокладений перший магістральний газопровід Дашава-Київ, а також ряд газопроводів міжобласного і місцевого значення. Сьогодні у Прикарпатті видобувається менше 1/5 газу нашої держави.
Основним і найважливішим районом газовидобутку України в наш час є Дніпровсько-Донецький. Тут видобувається 80% газу від загальної кількості в Україні. Найдільші газові родовищи природного газу знаходяться у Харківській (Шебелинське, Хрестищенське, Єфремівське), Сумській (Рибальське, Качанівське), Полтавській (Солохо-Диканське), Дніпропетровській та Чернігівській областях. Найбільше із зазначених родовищ – Шебелинське. Звідси прокладене магістральні газопроводи до багатьох міст України – Харкова, Києва, Дніпропетровська та ін.
Поступово освоюються газові родовища Причорноморського району України. Передусім на півострові Крим. Експлуатуються Джанкойське, Глібівське, Аленівське, Задорненське та ін. Споруджено газопровід Глібівка-Сімферополь-Севастополь з відгалуженням до Ялти, Сак і Євпатрії.
Наступним фактором, що впливає на стан і перспективи нарощування видобутку нафти і газу на Україні є економічні і нормативно-правові умови господарювання підприємств нафтогазової галузі.
Слід зауважити, що недосконала нормативно-правова база економічно необгрунтована цінова політика регулюючих органів та зростаюче податкове навантаження на підприємства нафтогазової галузі стримують розвиток видобування газу і нафти в Україні. Досить сказати, що вкрай низькі ціни на газ для окремих категорій споживачів не покривають навіть необхідних витрат для буріння експлуатаційних свердловин та облаштування родовищ, а сума податків та платежів підприємств Компанії, закладених до бюджету 2001 р., на 3 млрд. грн. перевищує минулорічний показник. В результаті дефіцит коштів нафтогазовидобувних підприємств НАК “Нафтогаз України” для виконання виробничих програм 2001 р. становить 1,2 млрд. грн.
Заходи по нарощуванню ресурсної бази та стабілізації видобутку нафти і газу, які вимагають негайного вирішення:
1. Для поліпшення фінансового стану нафтогазовидобувних підприємств необхідно прискорити прийняття Верховною Радою поданого Кабінетом Міністрів України проекту Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Згаданим проектом передбачено:
· віднесення нафтових і газових свердловин до третьої групи основних фондів;
· вилучення витрат на буріння нафтових і газових свердловин з окремої групи витрат на розвідку (дорозвідку) корисних копалин, які підлягають амортизації;
· звільнення підприємств, які проводять роботу з розвідки та розробки родовищ вуглеводнів на шельфі Чорного та Азовського морів, від сплати податку на прибуток, отриманий за рахунок експлуатації зазначених родовищ, терміном на 10 років з цільовим вкладенням вивільнених коштів у проведення геологорозвідувальних робіт та розробку родовищ нафти і газу в акваторіях (як це передбачалося Програмою освоєння вуглеводневих ресурсів українського сектору Чорного і Азовського морів, схваленою постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 р. №1141).
Прийняття вказаного проекту закону дозволить за рахунок збільшення амортизаційних відрахувань спрямувати на капітальні вкладення в нафтогазовидобуток понад 50 млн. грн. щороку, а в розвідку і розробку родовищ на шельфі додатково вкладати близько 40 млн. грн. на рік.*
2. Прийняти постанову Кабінету Міністрів України про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 1999 р. №115, передбачивши наступні нормативи збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету:
· для нафти і конденсату – 4,1 грн. за 1 т;
· для газу природного – 2 грн. за 1 тис. куб. м.
Запропоновані нормативи становлять 20% від чинних нині й повинні спрямовуватись з держбюджету на виконання регіональних геологорозвідувальних робіт. Решту коштів, які нафтогназовидобувні підприємства спрямовують сьогодні до бюджету на виконання геологорозвідувальних робіт, вони будуть використовувати для проведення пошуків і розвідки родовищ вуглеводневої сировини власними силами.
3. Прийняти постанову Кабінету Міністрів України, якою передбачити термінову передачу з балансу підприємств Геолкому України на баланс підприємств НАК “Нафтогаз України” 11-ти законсервованих продуктивних свердловин, 23-х виявлених родовищ і 22-х перспективних площ, роботи по яких підприємствами Геолкому не проводяться.
4. Прийняти постанову Кабінету Міністрів України “Про внесення змін та доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2000 р. № 1273 та постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. № 747”, якою передбачити передачу НАК “Нафтогаз України” геологорозвідувальних підприємств Міністерства екології та природних ресурсів, які виконують геологорозвідувальні роботи на нафту і газ.
5. Залишати в розпорядженні нафтогазовидобувних підприємств 100% рентних платежів за видобуті нафту і газу, що дасть змогу збільшити обсяги капітальних вкладень в буріння свердловин та облаштування родовищ на 330 млн. грн. щороку.
6. Встановити економічно обгрунтовані ціни на газ власного видобутку.
7. Виділити за рахунок централізованих капітальних вкладень у Державному бюджеті України на 2001 р. 127,3 млн. грн НАК “Нафтогаз України” на освоєння Північно-Казантипського та Східно-Казантипського родовищ.
8. Завершити створення філії “Інформаційно-аналітичний центр геолого-геофізичних досліджень в нафтогазовій галузі” згідно з протоколом №35 засідання правління НАК “Нафтогаз України” від 29.05.2000 р. з метою забезпечення максимальної ефективності геологорозвідувальних робіт, поповнення мінерально-сировинної бази та раціонального і ефективного використання ресурсів вуглеводнів.
9. На базі підприємств, які проводять геологорозвідувальні роботи, в складі НАК “Нафтогаз України” створити відокремлений підрозділ “Укрнафтогазрозвідка” з метою ефективного нарощування вуглеводневої сировинної бази.
Виконання вказаних заходів дозволить підприємствам НАК “Нафтогаз України” в 2002-2004 рр. стабілізувати обсяги видобутку газу та нафти з конденсатом, а починаючи з 2005 р. поступово нарощувати видобуток, довівши його у 2010 р. (згідно вимог Національної програми “Нафта і газ України до 2010 р.”) до 24,5 млрд. куб. м та 4,3 млн. т відповідно (додаток №24).
У разі невиконання запропонованих заходів й відсутності коштів на капітальні вкладення відбуватиметься поступове зменшення обсягів видобування газу і нафти, обсяги якого у 2010 р. складуть відповідно 13,8 млрд. куб. м та 3,1 млн. т
Аналіз розвіданих запасів свідчить, що Україна і в перспективі залишиться в числі країн імпортерів нафти і газу, потреби в яких забезпечуються власними ресурсами відповідно на 10-20%. В той же час збільшення власного видобутку цих ресурсів може значно зменшити від’ємне сальдо торговельного балансу шляхом скороченння обсягів їх імпорту.
Використана література:
1. Розміщення продуктивних сил України / За ред. Є.П.Качана. – К., 2001.
2. Розміщення продуктивних сил / За ред. Ковалевського С.І. – К., 2000.
3. Шаблій О.І. Соціальна та економічна географія України. – К., 1999.
4. Статистичні дані по ПЕК за 2000-2004 рр.