Реферат на тему:
“Економіко-географічна характеристика Швейцарії”
Офіційна назва - Швейцарська Конфедерація.
Територія - 41,3 тис. кв. км.
Столиця - Берн (кількість населення - 128 тис. осіб). Швейцарці офіційно називають Берн не столицею, а "федеральним містом", підкреслюючи при цьому рівноправність головних міст всіх кантонів. Берн заснований у 1191 році. Назва міста походить від німецького слова "Bar" - ведмідь. Ведмідь присутній на прапорі і гербі міста, у скульптурних композиціях фонтанів і соборів, назвах ресторанів і готелів. Берн також є адміністративним центром кантону Берн.
Офіційні мови - німецька (користується 64% населення), французька (19% населення), італійська (8% населення), ретороманська (0,6% населення).
Населення Швейцарії - 7,2 млн. осіб, з них 19,8% іноземців (станом на 2001 рік).
Адміністративний поділ - 23 кантони або 20 кантонів і 6 напівкантонів. (Кожний з трьох кантонів: Аппенцелль, Базель, Унтервальд поділяється на 2 напівкантони).
Деякі кантони складаються практично з одного міста (наприклад, Женева), на території інших суцільні гори й долини (як в Урі). Деякі - не більше бразильської ферми, наприклад, місцевий Базель (площа - 37 кв. км), у ньому, однак, чисельність населення (187,7 тис. осіб) вища, ніж у найбільшому кантоні Граубюнден, де на території в 7105 кв. км проживає 186,7 тис. осіб. У кантоні Цюріх - 1,2 млн. жителів, а населення напівкантону Аппенцелля Іннерродена (15 тис. осіб) ледь заповнить футбольний стадіон.
Є молоді й старі кантони. Наймолодший - Юра, який у 1978 році відокремився від кантону Берн.
1. Ааргау (Aargau) - 544.3 тис. осіб (18,81% іноземців).
2. Аппеннцель
Аппеннцель Ауссерроден (Appenzell A. Rh) - 53,5 тис. осіб (14,1% іноземців).
Аппеннцель Іннерроден (Appenzell I. Rh) - 15,0 тис. осіб (10,4% іноземців).
3. Базель
Сільській Базель (Basel-Country) - 260,0 тис. осіб (16,9% іноземців).
Міський Базель (Basel-City) - 187,7 тис. осіб (27,2% іноземців).
4. Берн (Berne) - 943,7 тис. осіб (11,9% іноземців).
5. Вале (Valais) - 276,2 тис. осіб (16,5% іноземців).
6. Во (Vaud) - 620,3 тис. осіб (26,6% іноземців).
7. Гларус (Glarus) - 38,5 тис. осіб (19,8% іноземців).
8. Граубюнден (Graubьnden) - 186,7 тис. осіб (13,2% іноземців).
9. Женева (Geneva) - 408,8 тис. осіб (37,7% іноземців).
10. Золотурн (Solothurn) - 244,0 тис. осіб (16,5% іноземців).
11. Люцерн (Lucerne) - 347,2 тис. осіб (15,0% іноземців).
12. Невшатель (Neuchвtel) - 165,7 тис. осіб (22.4% іноземців).
13. Санкт-Галлен (St. Gallen) - 449,4 тис. осіб (19,6% іноземців).
14. Тічино (Ticino) - 227,3 тис. осіб (25,6% іноземців).
15. Тургау (Thurgau) - 205,9 тис. осіб (18,9% іноземців).
16. Унтервальден
Нідвальден (Nidwalden) - 38,0 тис. осіб (9,3% іноземців).
Обвальден (Obwalden) - 32,4 тис. осіб (10.8% іноземців).
17. Урі (Uri) - 35,2 тис. осіб (8,2% іноземців).
18. Фрібург (Fribourg) - 236,3 тис. осіб (14,1% іноземців).
19. Цуг (Zug) - 99,4 тис. осіб (19,5% іноземців).
20. Цюріх (Zurich) - 1,2 млн. осіб (21,7% іноземців).
21. Шафхаузен (Schaffhausen) - 73,3 тис. осіб (19,8% іноземців).
22. Швіц (Schwyz) - 130,2 тис. осіб (15,1% іноземців).
23. Юра (Jura) - 68,8 тис. осіб (12,1% іноземців).
Найбільші міста. (Кількість населення станом на 2000 рік).
Цюріх (Zurich) - 337,9 тис. осіб (28,7% іноземців).
Женева (Geneva) - 175,0 тис. осіб (43,8% іноземців).
Вазель (Basel) - 166,0 тис. осіб (29,1% іноземців).
Берн (Berne) - 122,5 тис. осіб (22,0% іноземців).
Лозанна (Lausanne) - 114,9 тис. осіб (35,3% іноземців).
Дата заснування Швейцарської Конфедерації - 1 серпня 1291 року, коли три лісові кантони (землі) - Урі, Швіц і Унтервальден, захищаючи незалежність від австрійських Габсбургів, уклали оборонний союз ("вічний союз") в рамках "священної Римської імперії". До речі, назва Швейцарії походить від назви одного з цих кантонів - Швіца.
Державний устрій. Швейцарія - федеративна парламентська республіка.
Грошова одиниця. 1 швейцарський франк дорівнює 100 сантимам.
Національне свято. 1 серпня - День заснування Конфедерації (1291 рік). Відзначається з 1899 року.
Швейцарія і міжнародні організації. Швейцарія є членом ЄАВТ (Європейської асоціації вільної торгівлі), СОТ (Світової організації торгівлі), Міжнародного валютного фонду (МВФ), Світового Банку, міжнародного банку реконструкції і розвитку, ОБСЄ та Організації економічної співпраці й розвитку (ОЕСР), Ради Європи (РЄ), ЄКА, МФКК.
Швейцарія і ООН. 3 березня 2002 року у Швейцарії відбувся референдум щодо її вступу до ООН. "Так" членству країни в ООН сказали 54,6 відсотка учасників референдуму, ідея членства також здобула підтримку більшості виборців у 12 з 23 кантонів.
Таким чином, винесене на референдум і схвалене так званою "подвійною більшістю" (населенням в цілому і окремо - жителями більшості кантонів) питання про приєднання Швейцарії до ООН вирішено позитивно. А це, відповідно до Конституції Конфедерації, дозволяє уряду розпочати офіційне оформлення вступу країни до Організації Об'єднаних Націй. Таким чином, багатовіковий традиційний нейтралітет Швейцарії іде в минуле. За 16 років, що минули після попереднього подібного референдуму, настрої у швейцарському суспільстві дуже змінилися. За членство в ООН нині виступають уряд, більшість депутатів парламенту і три з чотирьох партій правлячої коаліції: соціал-демократи, радикальні демократи і християнські демократи.
На всіх попередніх референдумах швейцарці відхиляли таку пропозицію, оскільки вважали, що членство навіть у цій шанованій організації може загрожувати традиційному нейтралітету країни. Під час останнього волевиявлення, у 1986 році, 75 відсотків швейцарців відхилили пропозицію членства своєї країни в ООН. Десятками років тривала дивна ситуація - Швейцарія була "європейською домівкою" ООН, але сама не належала до цієї організації.
Вступ Швейцарії в ООН очікується у вересні цього року на черговій 57-й сесії Генеральної Асамблеї
Таким чином, Швейцарія стане 190-м повноправним членом Об'єднаних націй, а єдиною країною світу, яка не входить до ООН, залишається Ватикан.
Швейцарія як міжнародний центр. У Женеві розташовані штаб-квартири Світової організації торгівлі, Міжнародної організації праці, Всесвітньої організації охорони здоров'я, Міжнародного союзу електрозв'язку, Всесвітньої метеорологічної організації та Європейське відділення ООН і Управління Верховного комісара ООН у справах біженців. У Берні, столиці країни, розмістився Всесвітній поштовий союз, у Лозанні - Міжнародний олімпійський комітет. Інші організації, які мають основну резиденцію у Швейцарії, - Всесвітня рада церков і Міжнародний Червоний Хрест, заснований швейцарцем Анрі Дюнаном.
Швейцарія - високорозвинута індустріальна країна з експортно-орієнтованою економікою та інтенсивним сільським господарством. Основні фактори, які стимулюють економічний розвиток, - внутрішній і зовнішній попит. За розмірами національного доходу на душу населення посідає одне з перших місць у світі. Важлива стаття доходу - іноземний туризм.
Конфедерація - один з провідних фінансових та банківських центрів світу, один з найбільших у світі експортерів капіталу.
Валовий внутрішній продукт
Обсяг валового внутрішнього продукту становив у 2000 році близько 407 млрд. швейцарських франків (241 млрд. доларів США), а в підрахунку на душу населення - 56,5 тис. швейцарських франків або 33,5 тис. доларів США.
Зайнятість населення
Країна має практично повну зайнятість. Рівень безробіття протягом останніх років становить 1-2%.
Економічна політика Швейцарії спрямована перш за все на підтримку професійних знань працездатного населення, підприємницької ініціативи, підвищення привабливості країни для підприємців та інвесторів.
Промисловість
Характерними особливостями промисловості Швейцарії є її велика залежність від зовнішніх джерел сировини, спеціалізація на виробництві високоякісної дорогої продукції (в окремих галузях експортна квота коливається від 80% до 90%).
Головні галузі промисловості: металообробка і машинобудування, зокрема, прецизійне верстатобудування, виробництво транспортних засобів і текстильного устаткування, електромашинобудування, а також хімічна, біохімічна, фармацевтична (15% експорту медикаментів у світі), текстильна, годинникова (50% світового експорту) та харчова промисловість. Виробляється алюміній, цемент, електроенергія, барвники, чавун, сталь, кокс..
Сільське господарство
Близько 12% площі Швейцарії використовується під ріллю і ще 28% для екстенсивного розведення великої рогатої худоби та виробництва молочних продуктів. Приблизно третина території країни зайнята непродуктивними землями (принаймні непридатними для землеробства), особливо в кантонах Урі, Вале і Граубюнден, і чверть - вкрита лісами. Не дивно, що 40% продовольчих товарів доводиться імпортувати. У той же час Швейцарія забезпечує себе пшеницею, а м'ясо-молочна продукція виробляється в надлишку. Основні землеробські кантони - Берн, Во, Цюріх, Фрібург та Аргау. Головними сільськогосподарськими культурами є пшениця, картопля і цукровий буряк.
Банки і банківська діяльність
Вислів "надійно, мов у швейцарському банку" існує не випадково. Швейцарські банки мають репутацію найсолідніших у світі. Загальна кількість банків у країні - понад 400.
Є дві взаємопов'язані банківські системи: державна система, яка включає Швейцарський національний банк і банки кантонів, і система приватних банків. Швейцарський національний банк, який почав свою діяльність в 1907 році, є єдиною фінансовою установою, яка випускає національну валюту. Швейцарський франк - одна з найстабільніших у світі валют. Національний банк контролюється федеральною владою і має великий вплив на економічну політику Конфедерації.
Система приватних банків Швейцарії у 1990-х роках складалася з кількох великих комерційних банків, які входили до "великої четвірки": "Швайцерішер банкферайн" (ШБФ), "Швайцеріше банкгезельшафт" (ШБГ), "Швайцеріше кредитанштальт" і "Швайцеріше фольскбанк". У 1997 році "велика четвірка" перетворилася на "велику трійку", після об'єднання ШБГ с ШБФ. Діють також 28 кантональних банків, сотні регіональних і ощадних банків, фінансових компаній та інших банків, 20 з яких належать іноземцям.