Жак-Ів Кусто (стр. 1 из 2)

Реферат на тему:

Жак-Ів Кусто

1997 р. цей світ покинув Жак-Ів Кусто - відомий вчений, дослідник, мореплавець, винахідник. Він залишив нам після себе свої фільми, книги, кораблі, проекти і невирішені проблеми. Що знаємо ми про нього? Які перепетії життя заставили його - артилерійського офіцера одного з кораблів військово-морського флоту суттєво змінити своє життя і стати "людиною-рибою", "іхтиандром"? Щоб зрозуміти це, необхідно знати його життя, цікаві повороти його долі. Капітан планети... Це прізвисько він отримав вже в зрілому віці. Хоча здається, що планетарний шлях його долі був визначений ще в дитинстві.

Жак-Ів Кусто народився 11 липня 1910 року у місті Сен-Андре-де-Кюбзак , неподалік від Бордо у родині роз'їздного комерсанта Даніеля Кусто і його дружини Елізабет. Його батько виконував обо'язки особистого секретаря одного американського міліонера і в 1920 році перевіз родину до Сполучених Штатів. Жак-Ів і його старший брат грали на вулицях Манхетена і відпрочивали в літньому таборі у Вермонті. В його долі завжди величезну роль відігравав випадок. Вперше він почав пізнавати підводний світ у десять років. В літньому таборі йому довелось навчитися пірнати, щоб прибирати сміття з-під містків. Кусто провів за цим заняттям два або три тижні, і , таким чином , навчився затримувати дихання під водою. Його дитяча романтична уява вела його далі. Наслідуючи героїв улюбленого Джеймса Фенімора Купера, які, рятуючись від своїх переслідувачів, дихали через пусті тростинки, він вперше почав удосконалювати техніку підводного плавання. Він володів фантазією і надзвичайною цікавістю, і до того ж практичним, технічно настроєним розумом. Ці риси дозволили йому розпорядитися власною долею. В 13 років на збережені гроші Жак-Ів купує кінокамеру. Дитяче захоплення кінозйомкою пізніше стало покликанням. У 1930 році Кусто вступив до Французької військово-морської академії в Бресті. Після її закінчення він наполіг на зарахуванні до військово-морського флоту і був призначений командиром французької морської бази в Шанхаї, яка відповідала за забезпечення кораблів, що стояли в доках французької концессії. На кораблі "Жанна д'Арк" він відправляється у подорож навколо світу. У кожному порту він сходить на берег із кінокамерою. Жага пригод і нових враженнь привела його у повітряний флот і його зараховують в училище морських пілотів, але автомобільна катастрофа стала перепоною його розвитку "уверх", так само, як поставила хрест на його кар'єрі морського офіцера. Виявилась зломаною права рука, а травма лівої була набагато серйознішою: відмовив нерв, рука стала нерухомою. До того ж, - зламано декілька ребер. Пройшло багато місяців лікування, перед тим , як відновилась діяльність лівої руки, хоча лікарі і наполягали на тому, що руку необхідно відняти, щоб позбавитися гангрени. Але Кусто зробив все, щоб рука почала рухатися. Під час лікування йому довелося багато плавати , щоб розробляти м'язи рук, і тоді він остаточно закохується у море. Він знаходить свій власний шлях і починає розвиватися "униз" - в глибину морських вод. Це приводить його до слави, це стає його власним шляхом. Повернувшись у 1938 році до Франції після служби, він знайомиться з Фредеріком Дюма і Філіппом Тайе, з якими починає випробування всіх відомих на той час дихальних апаратів. Причому, під час дослідів Кусто ледьве не загинув. В результаті він зрозумів, що необхідне створення абсолютно іншого апарату для дихання під водою.

В роки другої світової війни Ж.-І. Кусто стає членом руху Опору. В ті часи авіаторів було безліч, а от "іхтиандри" ще не з' явилися, хоча у них вже відчувалась гостра необхідність. Це був страшний час, коли Францію окупували фашисти, коли патріоти затопили свій військово-морський флот, коли ріс рух Опору. Кусто був активним діячем патріотичних сил. Зв'язки з діячами руху Опору він знайшов, будучи у підпіллі. Один із його яскравих вчинків того часу - можливо, найяскравіших - пов'язаний з його зухвалим "відвідуванням" фашистської комендатури в Італії, де йому і його товаришам вдалося викрати важливі відомості і спокійно піти...

Пізніше, всі свої сили , здібності і дивну винахідливість він віддасть розв'язанню задачі прямого вивчення океану, так би мовити, своїми очами. Але й на цьому шляху він не піде протоптаною стежкою. У роки війни він знайомиться з інженером компанії "Ерлікід" Емілем Ганьяном і його винаходом - регулятором газогенератора для автомашин. З великою радістю Кусто виявив, що такий прилад дуже близький до пристрою, який необхідний йому, щоб дихати під водою. Після довгих пошуків вони розробили прилад, який робив на двоокисі вуглецю, утвореному при спалюванні деревини. Він був повністю автономним, стисле повітря подавалося через клапан. Так був винайдений апарат, що до сьогоднішнього дня служить науці і спорту. Цей прилад отримав назву "акваланг"- "підводні легені". Отриманий патент стає документальним підтвердженням вірно обраного шляху і гарантує матеріальну забезпеченість на все подальше життя.

Невзмозі дочекатися теплих днів, вже в січні 1943 року у льодяних водах річки Марни, Кусто здійснив перше плавання з аквалангом. Дослід пройшов не зовсім вдало, але Кусто і Ганьян швидко знайшли помилку. І скоро акваланг запрацював добре. Літом того ж року у глухому куточку Середземномор'я Кусто вперше занурився з аквалангом у море. Жінка Симона і друг Дюма підстраховували його. Плаваючи на поверхні в масках, вони бачили, як радіє під водою перша людина-риба! Війна, звичайно, гальмувала швидкий розвиток гідронавтики. Але акваланг Кусто зіграв свою визначальну роль в історії другої світової війни: використовуючи його, аквалангісти могли ставити міни на німецькі кораблі. Дуже скоро підрозділи аквалангістів були створені у багатьох країнах світу. В 1946 році Кусто був нагороджений орденом Почесного легіону. Цікавим є те, що брат Кусто - П'єр-Антуан співпрацював із колабораціоністичною газетою і за це після війни був засуджений до смертної кари. І лише завдяки популярності брата йому вдалося запобігти цієї участі. Він сів за грати і вийшов на волю лише в1956 році - теж через опікування Жака-Іва.

Незадовго після звільнення Франції від окупантів, в Парижі показували перший кінофільм, знятий аквалангістами, - "Затонувші кораблі". Кусто і його друзі з подвоєною енергією взялись за вдосконалення свого винаходу і створення нових приладів, які б допомагали зробити людину володарем океану.

Після закінчення війни Кусто вирішив зайнятися океанографічними дослідженнями. Він створює в Марселі начальний центр морських досліджень. Він веде активну боротьбу за збереження чистоти вод океану. Саме Ж.-І. Кусто належать слова: "Ми не повинні дозволити назавжди отруїти море в той час, як тільки-но почали розуміти, що воно може дати науці,філософії, мистецтву, почали навчатися в його середі". Для реалізації нової програми в 1950 році Кусто за допомогою англійського мецената Лоеля Гіннеса отримує в своє розпорядження "Каліпсо" - списаний мінний тральщик, який перетворює в океанографічну лабораторію. "Каліпсо" став першим французьким кораблем для наукових дослідженнь. Доречі, Гіннес здав в аренду "Каліпсо" за один франк у рік! Переобладнання "Каліпсо" фінансувала американська телевізійна фірма "Вольпер Продакшнз", для якої за контрактом Кусто повинен був підготувати серію фільмів про життя океану. На "Каліпсо" були смонтовані телевізійні установки, які дозволяли спостерігати за жителями океану
як зпереду корабля,так і за його кормою. І в 1956 році разом з молодим режисером Луї Малем був знятий перший повнометражний фільм. Це була кіноверсія його першого твору "Світ тиші", написаного разом із Фредеріком Дюма, виданого тиражем чотири тисячі примірників. Фільм був про першу експедицію Кусто по Червоному морю, який в1956 році був удостоєний Золотої пальмової гілки фестивалю в Каннах, а на наступний рік - "Оскара". Завдяки його роботам, люди вперше побачили світ морських глибин. Він мало чим нагадував фантазії Жуль Верна, але був такий самий інтригуючий і привабливий. Подібний успіх відкриває для Кусто шлях до сердець і гаманців спонсорів за океаном. Контракти з найвідомішими американськими телекомпаніями дозволяють йому зняти десятки фільмів про дивний підводний світ. Завдяки природженому вмінню вести справу, за кілька років Жак-Ів Кусто створив імперію підводного кіно, маштаби якої можна порівняти хіба що з імперією його слави. І нині фільм про подвиги капітана "Каліпсо" і його супутників транслюють у всьому світі, також і в Україні. А в Сполучених Штатах його можна побачити одразу на 50 телеканалах. "У житті, - часто казав Кусто, - є три матерії, які течуть крізь пальці: вода, повітря і гроші. Необхідно вміти користуватися всіма трьома". Хто, як не він умів це?

З 1957 року капітан Кусто вирішує залишити державний флот і цілковито присвячує себе роботі в океанографічному музеї в Монако. Із часом він очолив цей музей і був незмінним його директором протягом тридцяти років.

Значний інтерес для науки становлять книги Кусто і його співавторів. Після книги "Світ тиші" у 1966 році вийшла книга Ж.-І. Кусто і Д. Дагена - "Живе море". В наступному році вийшла книга Кусто "Світ без сонця". І вже набагато пізніше вийшли ще декілька книг Кусто і його співавторів - сина Філіппа і журналіста Ф. Діоле. Книги "Світ тиші" і "Живе море" написані легко і дотепно. Досить серйозні змістовні свідчення про море, його життя, складні умови роботи подаються граціозно, гарно сприймаються і глибоко зацікавлюють. І хоча з моменту написання цих книг пройшло вже досить багато часу, протягом якого наука значно пішла вперед, ці книги являють собою цінність як перші літературно зафіксовані спостереження людини в океані. Дослідження Ж.-І. Кусто, описані у книзі, направлені на тонке розуміння життя океану безпосередньо через людські органи і почуття.