При організації підготовки до судового засідання діяльність прокурора має включати: 1) ознайомлення з матеріалами адміністративної справи, 2) пошук та вивчення всіх законодавчих норм з предмету спору, 3) аналіз відповідної судової практики, 4) вивчення методичної літератури щодо процедур судового розгляду, 5) підготовка приблизного переліку запитань в ході судового засідання, 6) перевірка існування перешкод для розгляду адміністративної справи і, у випадку необхідності, підготовка заяви про відвід судді (суддів), секретаря судового засідання.
Прокурор з урахуванням його процесуальної правосуб’єктності бере участь у судовому засіданні суду першої інстанції на усіх його етапах: 1) відкриття засідання та оголошення справи, 2) перевірка явки осіб, які беруть участь у справі, 3) роз’яснення перекладачеві його прав та обов’язків, приведення до присяги, 4) оголошення складу суду і роз’яснення права відводу, 5) роз’яснення судом учасникам розгляду справи їх прав та обов’язків, 6) розгляд клопотань та заяв осіб, які беруть участь у справі, 7) розгляд адміністративної справи по суті, 8) судові дебати, 9) закінчення розгляду справи та прийняття рішення по ній.
У підрозділі 2.2. "Захист прокурором прав, свобод та законних інтересів громадянина при перегляді судових рішень адміністративними судами" на підставі визначення сутності кожного виду провадження, пов’язаного із переглядом судових рішень, а також аналізу відповідних повноважень прокурора, визначені особливості його процесуальної правосуб’єктності при перегляді судових рішень.
Сутність апеляції полягає в новому (повторному) розгляді і вирішенні справи судом апеляційної інстанції. Водночас апеляційне провадження створює умови щодо однакового застосування судами законів при вирішенні адміністративних справ шляхом виправлення помилок судів першої інстанції, забезпечення правильного застосування норм чинного законодавства і, тим самим, попереджає помилкове застосування норм права судами першої інстанції, а також порушень громадянами, організаціями, посадовими і службовими особами. Касаційне провадження створює додаткові умови однакового застосування законодавства судами першої та апеляційної інстанції. Його суть полягає у перевірці законності рішень і ухвал суду першої інстанції, їх відповідність нормам матеріального і процесуального права, що були предметом апеляційного розгляду, а також рішень і ухвал суду апеляційної інстанції з метою захисту прав і свобод громадян, інтересів юридичних осіб, публічних інтересів.
Перегляд судових рішень за винятковими обставинами є різновидом касаційного провадження. Його зміст полягає у перевірці законності рішень і ухвал суду касаційної інстанції, їх відповідності нормам матеріального і процесуального права, що були предметом касаційного розгляду, а також судових рішень, визнаних міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні зобов’язання України з метою захисту прав і свобод громадян, інтересів юридичних осіб, публічних інтересів. Перегляд у зв’язку з ново виявленими обставинами гарантує введення у сферу судового розгляду обставин, що не були його предметом з незалежних від суду та осіб, які брали участь у справі, причин, для встановлення можливого впливу на наслідки розгляду справи і скасування судових рішень, що не відповідають об’єктивній істині, правам та обов’язкам сторін. Він є самостійним видом перевірки законності і обґрунтованості судових рішень, оскільки має відмінні від касаційного провадження підстави, порядок здійснення, компетенцію суду, процесуальне становище осіб, які беруть участь у справі.
Прокурор може здійснювати представництво в адміністративному судовому процесі як з початку кожного провадження, пов’язаного із переглядом судових рішень, так і на будь-якій його стадії. Прокурор може брати участь у процесі у зв’язку із письмовими чи усними зверненнями громадян, повідомленнями державних органів, громадських організацій, публікацій у засобах масової інформації та інше. При цьому, якщо він не брав участі у справі, з метою вирішення питання про наявність підстав для подання апеляційної чи касаційної скарги, скарги за винятковими обставинами, заяви про перегляд рішення за ново виявленими обставинами, має право знайомитися з матеріалами справи у адміністративному суді (ч.4 ст. 61 КАСУ).
Порівняння процесуальних повноважень прокурора при перегляді судових рішень у цивільному, господарському та адміністративному процесах свідчить про їх незначні відмінності. Правосуб'єктність прокурора при перегляді судових рішень стосується як його компетенції щодо усіх стадій адміністративного судового процесу, а також наявності певних особливостей відповідно до окремої стадії перегляду. Аналіз правозастосовної практики прокурора в адміністративних справах свідчить про потребу розмежування компетенції адміністративних судів із іншими судами – господарськими, судами загальної юрисдикції при розгляді цивільних справ та закріплення відповідних норм у чинному законодавстві.
У підрозділі 2.3. "Шляхи вдосконалення захисту прокурором прав, свобод та законних інтересів громадянина в адміністративному судовому процесі" доведено, що практику здійснення прокурором функції представництва в адміністративних судах ще не можна назвати ефективною. Зокрема, за даними прокуратури Харківської області станом на 20 січня 2007 року від громадян було отримано лише 11 заяв про захист їх прав та інтересів в адміністративному судовому процесі. Це пов'язано з декількома чинниками: 1) низькою обізнаністю громадян не лише щодо спроможності прокуратури здійснювати представництво в адміністративних судах, але й з існуванням самої системи адміністративних судів; 2) правовим нігілізмом, відсутністю довіри до прокуратури як до органу, який може і повинен здійснювати результативний захист; 3) необхідністю вдосконалення процесуальних повноважень прокурора, визначених КАС України. Напрямками вдосконалення визначені: а) конкретизація окремих загальних положень КАС України та доповнення їх переліку; б) визначення положень щодо приводів здійснення прокурором представництва, а також встановлення переліку категорій громадян, інтереси яких представляє прокурор; в) забезпечення чіткості і однозначності регулювання процедур здійснення представництва у адміністративному судовому процесі.
У Висновках викладені загальні теоретичні підсумки та практичні пропозиції, здобуті в процесі дослідження проблем вдосконалення процесуального порядку захисту прокурором прав, свобод та законних інтересів громадянина в адміністративному судовому процесі.
1. Основу прав і свобод, що захищаються прокурором в адміністративному судовому процесі, становлять конституційні, тобто визначені Конституцією (Основним Законом України) права та свободи людини і громадянина, реалізація яких відбувається у публічно-владній сфері. Вони деталізуються адміністративно-правовими нормами та нормами права місцевого самоврядування (муніципального права). Під застосованим у ч. 1 ст. 60 та ч. 1 ст. 61 КАС України для позначення окремого об’єкту забезпечення прокурором в адміністративному судовому процесі поняттям "інтерес" необхідно розуміти прагнення громадянина до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, що не опосередковано суб'єктивними правами чи свободами, простий легітимний дозвіл на задоволення індивідуальних потреб, що не суперечать Конституції та законам України, суспільним засадам, принципам справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам, реалізація яких відбувається у публічно-владній сфері, сфері здійснення державної влади і місцевого самоврядування в Україні.
2. Аналіз світового досвіду участі прокурора у захисті суб’єктивних прав, свобод та інтересів у публічно-владній сфері у органах адміністративної юстиції дозволив визначити, що наразі склалося чотири моделі захисту, які виділені залежно від ступеню розвиненості демократичних інститутів держави. Перша пов’язана із здійсненням представництва адвокатурою інтересів громадян у суді. Прокуратура при цьому або взагалі відсутня, або здійснює функції лише кримінальної направленості (Великобританія, Італія). Другу модель утворюють країни, в яких демократія знаходиться на високому ступені розвитку, де прокуратура виступає учасником адміністративного судового процесу з тим, щоб захищати в ньому передусім державні та інші публічні інтереси, інтереси законності. Суб’єктивні права громадян захищає адвокатура. Держава гарантує малозабезпеченим громадянам безоплатну правову допомогу (США, ФРН, Франція, Польща та ін.). Третя модель запроваджена в країнах, які знаходяться на перехідному етапі побудови громадянського суспільства, формування розвиненої економічної системи. Прокурор виступає учасником адміністративного судочинства, забезпечуючи як інтереси держави, так і приватних осіб, нездатних самостійно захищати свої права, свободи від порушень суб’єктами владних повноважень (пенсіонерів, соціально незабезпечених, недієздатних, хворих, малолітніх тощо) (Російська Федерація, Угорщина, Молдова, Україна, Бразилія та ін.). Четверта модель функцій прокуратури в адміністративному процесі виявляється в країнах, в яких й дотепер відсутній політичний плюралізм, функціонує авторитарна держава. Прокуратура здійснює суцільній нагляд за законністю, в тому числі за діяльністю органів правосуддя, уповноважується подавати позови й вступати в будь-який судовий процес, виходячи із суб’єктивної думки щодо необхідності захисту в ньому інтересів держави чи будь-якої особи (Таджикистан, Туркменістан, Білорусь, Китайська Народна Республіка, Куба, В'єтнам).
3. Прокурорське представництво як різновид законного представництва, здійснюваного органами та особами, яким законом надано право захищати в адміністративних судах "чужі" права та свободи, має такі особливості: а) здійснюється на підставі Конституції України, б) прокуратура завжди виступає на захист законності і не має приватного інтересу.