На сучасному етапі єдина компанія, яка вже займається створенням СЕС потужніше 10 МВт на території України – це «Актив Солар».
Актив Солар - міжнародна компанія, що спеціалізується в розробках і виробництві продуктів на базі сонячних технологій. Головною метою є освоєння величезного потенціалу сонячної енергії для задоволення потреб майбутнього, що змінюються. Завдання компанії полягає в швидкому подоланні дефіциту з метою створення повністю інтегрованої платформи сонячної енергетики. Заснована в м. Відень, Австрія, компанія Актив Солар займається розвитком сонячної енергетики з метою створення платформи світового класу.
Компанія «Актив Солар» планує збільшити потужність геліоелектростанцій, що споруджуються нею в Автономній республіці Криму до 300 МВт.
Зокрема, в селі Джерельному планується побудувати геліоелектростанції потужністю 20 МВт, в селі Трудовому - 100 МВт, в селі Перовий (все три Сімферопольський р-н) - 80 МВт, в селі Охотніково (Сакський р-н) - 100 МВт.
Згідно документу, кожен мегават обійдеться «Актив Солару» в 48 млн грн. (EUR4,54 млн по поточному курсу), а загальна вартість будівництва геліоелектростанції складе 14,4 млрд грн. (EUR1,362 млрд).
В даний час «Актив Солар» здійснює будівництво сонячних електростанцій на першому майданчику в Джерельному: там буде споруджено п'ять станцій, на двох з них вже здані в експлуатацію сонячні батареї потужністю 1 МВт і 1,5 МВт. На початку грудня компанія планує збільшити потужність цих станцій ще на 5 МВт.
Як повідомлялося, під кожну з п'яти гелиоэлектростанций в Джерельному «Актив Солар» зареєструвала окрему «дочку» - «Крайміа Солар 1», «Крайміа Солар 2», «Крайміа Солар 3», «Крайміа Солар 4» і «Крайміа Солар 5».
Згідно документації, поданої керівництвом «Актив Солар» в НКРЕ, собівартість електроенергії вироблюваної "Крайміа Солар 1«составляет 332,74 коп./кВт, «Крайміа Солар 2» - 348,90 коп./кВт. При цьому «зелений тариф» складає 505,09 коп/кВт.
За словами представника компанії, перші дві станції окупляться за сім років, термін окупності п'яти геліоелектростанцій в Джерельному складе близько 10 років. При цьому термін служби елементів сонячних батарей - 25 років.
2.2.3. Аналіз ринку (на кінець 2010 року)
Нова енергетична стратегія, схвалена українським урядом на початку 2006 року, передбачає, що наша держава практично в чотири рази збільшить використання нетрадиційних джерел енергії з 10,9 млн. т н.е. (млн. тонн нафтового еквіваленту) в 2005 році до 40,4 млн. т н.е. в 2030 році. Ця ініціатива зажадає інвестицій в енергетичний сектор в розмірі близько 60,4 млрд. гривень або ж 7,9 млрд. євро. Найбільше зростання очікується у використанні сонячної енергії, вітряних електростанцій і низько потенційного тепла, але їх масове вживання стартує з незначного рівня, оскільки в даний час сумарна встановлена потужність (включаючи малі ГЕС) складає всього 0,18 ГВт. Проте, загальна потужність електростанцій по виробництву електроенергії з альтернативних джерел енергії (за винятком біопалива і малих ГЕС) повинна вирости в 2030 році до 2,1 ГВт.
Прийнята стратегія передбачає розвиток поновлюваних джерел енергії у відповідність засадничим принципам Європейської стратегії безпеки, конкурентоздатної і стійкої енергетики. У Енергетичній стратегії України встановлюється ряд пільг для стимулювання виробництва і використання енергії з поновлюваних джерел, але більшість з них поки що не знайшли детального віддзеркалення в законодавстві. Український уряд активно співробітничає і упроваджує проекти енергозбереження і розвитку нових і поновлюваних джерел енергії з фінансовими інститутами і міжнародними організаціями, такими як NEFCO, ADEME, IFC, Європейський банк реконструкції і розвитку, Світовий Банк і іншими. Існує програма державної підтримки розвитку нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії і малих гідроелектростанцій. Цільовий показник для поновлюваних джерел енергії на 2030 рік складає 19% від всього об'єму генерації. Поточне фінансування, закладене в Державному бюджеті, обмежене лише вітровою енергетикою і недостатнє для стимулювання розвитку всього сектора альтернативних джерел. Проте, ЄС виділяє 319 млн грн. (27,7 млн. євро) на підтримку реалізації Енергетичної стратегії України.
У той же час, міжнародні фінансові інститути все більше інвестують в Україну. IFC оголосила про свій намір інвестувати близько $500 млн в 2010 році для підтримки здійснення різних проектів (у тому числі і тих, які стосуються енергетики). ЄБРР схвалив виділення 50 млн. доларів на розвиток альтернативної енергетики в Україні. Всесвітній Банк виділив 250 млн. дол. США в 2010 році для реалізації енергетичних проектів в Україні.
В 2009 р. український парламент ухвалив закон про тарифи, що субсидувалися для електроенергії, виробленої з нетрадиційних джерел, тобто «зелених» тарифах. Оптовий ринок електроенергії України в особі Державного підприємства «Енергоринок» має прямі зобов'язання купувати за таким тарифом всі об'єми електроенергії, вироблені з альтернативних джерел енергії. «Зелений» тариф встановлюється Національною Комісією Регулювання Електроенергетики (НКРЕ) окремо для кожної генеруючої компанії і діятиме як мінімум до 1 січня 2030 року. «Зелений» тариф розрізняється для різних видів альтернативних джерел енергії, встановлюється окремо для кожного виробника електроенергії з
альтернативних джерел енергії і деноминируется в євро у відповідність офіційному курсу EUR/UAH, встановленому Національним банком України станом на 1 січня 2009 року (10,86 грн. за 1 євро). Згідно закону для об'єктів господарювання, які виробляють електроенергію з сонячної енергії, величина «зеленого» тарифу встановлюється на рівні роздрібного тарифу, визначеної з використанням тарифного коефіцієнта, який використовується для пікового періоду часу, помноженого на коефіцієнт «зеленого» тарифу для електроенергії, що виробляється за рахунок сонячної енергії. Виробники електроенергії з сонячної енергії отримали найвищі коефіцієнти для розрахунку свого тарифа: 4,4 - для об'єктів електроенергетики, встановлених на дахах будівель, будинків і споруд, з потужністю до 100 кВт, а також для об'єктів, розташованих на фасадах будівель, незалежно від їх потужності; 4,6 - для об'єктів електроенергетики, встановлених на дахах будівель, будинків і споруд, з потужністю понад 100 кВт; 4,8 - для наземних установок. Розрахунок «зеленого» тарифу приведений виключно в інформаційних цілях. Фактичні значення «зеленого» тарифу встановлюються НКРЕ індивідуально для кожної генеруючої компанії. Крім того, для здобуття «зеленого» тарифу об'єкту сонячної енергетики необхідно виконати наступні істотні умови:
1. Починаючи з 1 січня 2012 року, доля матеріалів, комплектуючих виробів, робіт і послуг українського походження в проектах будівництва сонячних електростанцій повинна складати не менше 30 відсотків, а починаючи з 1 січня 2014 - не менше 50 відсотків.
2. Починаючи з 1 січня 2011 року, доля матеріалів і комплектуючих виробів українського виробництва в сонячних модулях, які використовуються при будівництві сонячних електростанцій, повинна складати не менше 30 відсотків.
Виходячи з реалій вітчизняного ринку, а також зважаючи на специфіку чинного законодавства, однією з найбільш раціональних шляхів побудови ефективного бізнесу у сфері сонячної енергетики є створення вертикально-інтегрованої компанії, що спеціалізується на виробництві комплектуючих (фотоелектричні перетворювачі, сонячні батареї), а також будівництві і введенні в експлуатацію сонячних електростанцій. По заявах у відкритих джерелах найбільш близькі до реалізації цієї моделі такі компанії як ActivSolar, SOLARUA і Квазар, а також декілька новачків, плануючих зайняти сегмент ринку, пов'язаний з впровадженням тонкоплівкових технологій. Інші гравці вітчизняного ринку сонячної енергетики фокусуються на вужчих сегментах ринку, наприклад, лише на виробництві кремнію «сонячної» якості в злитках і пластинах. Виробництво комплектуючих в Україні вимагає чіткого розуміння цільових ринків збуту. Поточна ситуація відносно сприятлива для виходу на зарубіжні ринки, але передбачає як серйозну підготовку в плані технічної досконалості пропонованої продукції, так і здатність ефективно конкурувати з дешевшими аналогами, виробленими в інших регіонах. З іншого боку, вимога закону про 30% матеріалів і комплектуючих виробів українського виробництва в сонячних модулях, що використовуються при будівництві сонячних електростанцій, сприяє формуванню в майбутньому внутрішнього попиту на таку продукцію.
Не дивлячись на значні ресурси сонячної енергії, особливо в південних областях країни, ринок виробництва електроенергії за допомогою сонячних електростанцій в Україні все ще знаходиться на початковому етапі розвитку. Встановлена потужність сонячних станцій на даний момент складає всього біля 1 МВт. Ще декілька МВт планується ввести в експлуатацію найближчими місяцями, хоча несприятливі погодні умови в Криму взимку і деякі інші чинники можуть зрушити запуск нових потужностей до весни 2011 року. Всього ж, згідно аналітичному прогнозу компанії GlobalData, встановлена потужність СЕС в Україні складе до 2015 р. близько 157 МВт, з щорічним зростанням ринку близько 90%.
Проекти будівництва сонячних електростанцій вимагають рішення досить різнорідних завдань. Ось деякі з них: пошук і підбір земельних ділянок для установки сонячних електростанцій з подальшим аналізом ефективності проекту з врахуванням специфічних територіальних чинників; системне проектування і інжиніринг; підбір і закупівля устаткування забезпечення здобуття дозволів і узгоджень для підключення за «зеленим» тарифом; монтаж устаткування і випробування системи; експлуатація, моніторинг і технічне обслуговування. Вирішення цих завдань вимагає не лише уміння працювати на ринку України, але і знання досить специфічних технічних нюансів проектування і будівництва сонячних електростанцій. Звичайно ж, з часом такий досвід буде накопичений, а доки події можуть розвиватися по декількох сценаріях: