Дуже цікавим є місто Квебек (700 тис. осіб) – столиця провінції. В ньому зберігся цілий район середньовічної забудови – Латинський квартал, а також стара фортеця. Квебек приваблює шалену кількість американських туристів – як «дешевий» спосіб познайомитися з Європою, не перетинаючи океан. В місті представлені лише підприємства легкої і харчової промисловості, які не заважають розвитку індустрії туризму.
Потужні підприємства кольорової металургії відсунуті на периферію підрайону – до ГЕС, які утворюють декілька каскадів. Надлишок електроенергії продається до США.
Степовий район (Манітоба, Саскачеван, Альберта) є переважно ресурсно-сільськогосподарським. Це – житниця Канади, але водночас і надзвичайно важливий район гірничо-видобувної промисловості (тут видобувається 90% канадських нафти і газу та 100% калійних солей, кам’яне вугілля і уранова руда). При 17% населення тут виробляється 18% ВНП країни.
Манітоба – це «хлібний кошик Канади» (пшениця, ячмінь і кукурудза). Кожен 10-й мешканець провінції має українське коріння. Перед провінційним парламентом стоять пам’ятники Т. Шевченку і Л. Українці. Столиця Манітоби – Вінніпег (650 тис. населення). Це місто називають «воротами на захід» або «воротами у прерії». Вінніпег має найбільший у Канаді ринок зерна та розгалужену харчову промисловість (м’ясну, олійну, борошномельну) і сільськогосподарське машинобудування.
На загальному лісо-сільськогосподарському фоні у північній частині провінції виділяється один з найбільших в світі центрів виплавки нікелю – місто Томпсон. Саме в провінції Манітоба на узбережжі Гудзонової затоки знаходиться єдиний канадський порт у Північному Льодовитому океані – Черчілл. До нього підведена залізниця для вивозу пшениці і нікелю. Арктична навігація триває всього 3 місяці на рік.
Саскачеван – провінція пшениці й урану. Сільськогосподарською спеціалізацією нагадує Манітобу. Світове значення має видобуток уранової руди та калійних солей. Столиця провінції – невелике місто Реджайна, відоме своїми сільськогосподарськими виставками. Найбільшим промисловим центром є місто Саскатун (сільськогосподарське машинобудування), також в ньому знаходиться Український музей Канади.
Альберта – найбагатша провінція Канади і найдинамічніша за темпами соціально-економічного розвитку. Образ провінції – «нафтові вишки серед полів». Видобувається в Альберті 85% канадської нафти. Розпочато також видобуток кам’яного вугілля, яке йде на експорт в Японію через тихоокеанські порти. Зберігають своє значення зернове господарство і пасовищне тваринництво.
В Альберті чітко виділяються 2 міста-лідера: столиця провінції – Едмонтон (850 тис.) та неофіційна «нафтова столиця» Канади – Калгарі (650 тис.). Багатство тут б’є в очі на кожному кроці, центральна частина Калгарі з найсучаснішими хмарочосами має такий вигляд, що навіть голлівудські кінематографісти приїжджають сюди знімати фантастичні фільми про майбутнє.
Едмонтон став своєрідними «воротами на північ», як головний організуючий центр в освоєнні природних ресурсів Північної Канади.
Далекий Захід (Британська Колумбія) – це «тихоокеанський фасад» Канади та її аванпорт для наступу в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. При 12% населення район виробляє 12% ВНП країни. Серед провінцій – Британська Колумбія третя за значенням після Онтаріо і Квебеку.
Цікаво, що природний бар’єр Скелястих гір дещо ізолював цей економічний район від іншої території Канади. В економічних зв’язках Далекий Захід більше зорієнтований на Японію і США. В населенні помітним є азійський елемент: 10% становлять китайці, «Чайна-тауни» є у всіх портових містах.
В Британській Колумбії розвинута гідроенергетика, а на її базі – алюмінієва промисловість. Велике значення мають лісова, деревообробна і целюлозно-паперова промисловість. Зростають обсяги видобутку кам’яного вугілля.
Але ⅔ населення і промислового потенціалу району зосереджено у південно-західній субтропічній частині Британської Колумбії.
На острові Ванкувер знаходиться невелика, але дуже симпатична столиця провінції – м. Вікторія, що потопає в субтропічних квітах, а за архітектурою вважається найбільш «англійським містом Канади» (настільки англійським, що його уподобали пенсіонери з Великобританії).
Навпроти Вікторії – на материку в гирлі річки Фрейзер розташовується третє за людністю місто країни (1,8 млн. мешканців) та її головний порт (50 млн. тон вантажів на рік) – Ванкувер. Це кінцевий пункт трансканадських залізниць і загальнодержавної шосейної дороги. Місто є великим центром суднобудування і рибопереробки. Ведеться вилов цінних лососевих порід і палтусу.
Ванкувер є одним з лідерів рейтингу найкращих для проживання міст світу. Мешканці Ванкуверу 10 місяців на рік купаються в океані та, водночас, цілорічно катаються на лижах – гірськолижні курорти в годині їзди електричкою. А ще Ванкувер прославився тим, що саме тут у 1971 році було створено екологічну організацію «Грінпіс» та проведено її першу акцію – протест проти ядерних випробувань США на Алясці.
Через складний рельєф для сільського господарства придатні лише 5% території економічного району, але сприятливий клімат дозволяє спеціалізуватися на садівництві (груші, вишні, абрикоси, персики) та виноградарстві. Вздовж узбережжя простягається сільськогосподарська смуга, яку назвали «фруктовим кошиком Канади». Тваринництво представлене молочним скотарством.
Атлантичний (Приатлантичний) район має в своєму складі 4 приморські провінції (Ньюфаундленд, Принца Едуарда, Нова Шотландія, Нью-Брансуїк) з найбільш давньою європейською колонізацією. При 9% населення економічний район виробляє лише 6% ВВП країни та має найвищий рівень безробіття в країні й постійне від’ємне сальдо міграцій. Певну «відповідальність» за такі показники несе суспільно-географічне положення: район надто глибоко вдається в Атлантичний океан (він розташовується на півостровах Лабрадор і Нова Шотландія та групі островів – Принца Едуарда, Мадлен, Кейп-Бретон, Ньюфаундленд, Сейбл та інших). Внаслідок цього зв’язки світу із Центральною Канадою здійснюються в обхід Атлантичного економічного району: або через глибоководний шлях Святого Лаврентія, або через порти США (наприклад, Нью-Йорк Ері-каналом дуже зручно з’єднується з системою Великих озер).
Нью-Брансуїк цікавий тим, що майже 40% населення тут становлять франко-канадці. Розвинуті такі галузі господарства як гірничо-видобувна промисловість (поліметалічні руди) і кольорова металургія на базі власної дешевої електроенергії АЕС та каскаду ГЕС. Представлене рибальство (у виловах переважає оселедець) та інші морські промисли (заготівля омарів, крабів) у знаменитій затоці Фанді. В сільському господарстві провінція спеціалізується на свинарстві і картоплярстві. Великих міст немає. Столиця Нью-Брансуїка – місто Фредеріктон налічує всього 50 тис. мешканців.
Нова Шотландія – одна з перших колоній Північної Америки, заснована ще за дорученням шотландського короля Якова VІ. Тому і сьогодні 11% населення складають «чистокровні» шотландці.
Столиця провінції Галіфакс – єдине велике місто у всьому Атлантичному районі, але воно навіть не входить до «десятки» найбільш людних канадських міст. Галіфакс – досить важливий порт і крупний центр суднобудування, а також військової промисловості. Гірничо-видобувна промисловість представлена низкою кам’яновугільних шахт.
Сільське господарство провінції має приміське спрямування (молочне скотарство, свинарство, птахівництво, садівництво, овочівництво). Високими врожаями яблук славиться долина річки Аннаполіс.
Ньюфаундленд – «новачок» федерації Канада (з 1949 р.). Крім однойменного острову провінція включає в себе частину півострова Лабрадор. Ньюфаундленд – найбідніша провінція Канади. Тривалий час господарство трималося виключно на рибальстві (вилов тріски на знаменитій ньюфаундлендській банці ведеться з ХV століття) та рибоконсервній промисловості. В Канаді набули поширення анекдоти про простачків-«ньюфі» (як в Росії про чукчів).
Сільське господарство провінції традиційно спеціалізується на пасовищному тваринництві (м’ясне скотарство, м’ясо-вовняне вівчарство). Розвиток целюлозно-паперової промисловості та розробка азбестових родовищ сприяють економічному пожвавленню цього типово депресивного підрайону та диверсифікації його виробничого комплексу.
Острів Принца Едуарда – найменша за площею провінція, але густозаселена. Провідні галузі економіки – сільське господарство і туризм. Сільське господарство острова відоме на весь світ найкрупнішою картоплею. 15 країн купують її як насіннєву. А ще цей «картопляний острів» щорічно приймає на своїх пляжах близько 0,5 млн. відпочивальників із США і Канади.
Північний район (Юкон, Північно-Західні території, Нунавут) займає 40% території країни. На площі майже у 4 млн. км2 мешкає ледве 100 тис. осіб (0,3% населення Канади). Поки що тут сформувалися лише певні осередки господарського освоєння (частка у ВНП країни становить 1%).
В структурі економіки Північного району гіпертрофоване значення має гірничо-видобувна промисловість (поліметалічні руди, срібло, золото, платина). Автохтонне населення займається мисливством і рибальством та вважає, що канадська Північ «перенаселена». Парламент Канади підтримує вимоги корінних мешканців (зокрема був заборонений проект «Арктік Пайлот» з видобутку й вивозу шельфової нафти, оскільки це могло нанести непоправну шкоду тендітним арктичним екосистемам і традиційному господарству. «Новому Кувейту» так і не судилося з’явитися на карті).