ЛЮКСЕМБУРГ1 - центр «ділового» туризму
Територія та географічне положення. Королівство Люксембург — маленька держава в Західній Європі. Офіційна назва — Велике Герцогство Люксембург. Територія країни за площею в десять разів менша за такі області України, як Донецька або Луганська. На півночі й заході держава межує з Бельгією (1), на сході — із Німеччиною (2), на півдні — із Францією (3). Загальна довжина кордонів — 359 км.
Природа. Північна частина Люксембургу має піднесений рельєф: тут проходять відроги Арденн і Рейнських Сланцевих гір заввишки 400—500 м. Рельєф південної частини є більш положистим, більша її територія зайнята горбкуватою рівниною Гутланд, що є північно-східним продовженням Паризького басейну з родовищами залізної руди.
Клімат королівства помірний, перехідний від морського до континентального. Кількість опадів — 750—800 мм на рік. Добре зволоження забезпечує живлення річкам, які утворюють густу розгалужену мережу. Головні річки — Мозель та її притоки Зауер, Сюр. Близько 1/3 території, переважно на півночі, укривають густі ліси. На рівнинних ділянках — листяні, у горах — хвойні. У долинах річок розміщені сади й виноградники. Незважаючи на високе господарське освоєння території, у лісах країни живуть олені, зайці, лиси, білки й велика кількість птахів.
Історичний розвиток. У І ст. до н. є. територія сучасного Люксембургу була населена кельтським плем'ям треверів. За часів Священної Римської імперії вона входила до складу провінції Бельгіка-Прима, а за раннього Середньовіччя — до складу Франкського королівства Герцогство Люксембург утворилося в 963 р.у династія Люксем-бурґів править країною з 1060 р. Розташування держави в центрі Європи, на воєнно-стратегічних шляхах, провокувало постійні завоювання його територій. Воно перебувало під владою Бургундії, Іспанії, Австрії. У 1815 р. за рішенням Віденського конгресу було утворено номінально незалежне Велике Герцогство Люксембурзьке в складі Німецького союзу й в особистій унії з Нідерландами. Сучасні кордони держави були встановлені в 1839 р. Після ліквідації Німецького союзу на Лондонській конференції 1867 р. за участю Росії, Великої Британії, Австрії, Пруссії та Франції Люксембург був оголошений «довічно нейтральною» та .суверенною державою. Але незважаючи на це, територія Люксембургу була окупована німецькими військами під час Першої і Другої світових війн. У 1946 р. Велике герцогство ввійшло в митний союз із Нідерландами й Бельгією — Бенілюкс. Відмовившись у 1948 р. від політики нейтралітету, Люксембург став членом-засновником ЄС, членом НАТО й зараз відіграє важливу роль у європейській політиці співробітництва й інтеграції.
Сучасний Люксембург — конституційна монархія. Голова держави — великий герцог. Із 1964 р. при владі перебуває великий герцог Люксембурзький Жан. Законодавча влада здійснюється великим герцогом і парламентом — Палатою депутатів, що складається із 60 депутатів, яких обирають терміном на п'ять років.
Населення. У герцогстві Люксембург найвищий рівень життя серед держав Європи. Люксембуржці складають близько 70 % жителів країни, інші — іноземці: німці, бельгійці, італійці, португальці, французи, поляки. У Люксембурзі три державні мови — люксембурзька, французька, німецька. Причому французька мова переважає в урядових закладах, німецька — у ділових колах і пресі, а в побуті більша частина населення використовує люксембурзьку мову, що, входить до західної групи німецьких мов. Жителів Люксембургу можна заслужено назвати поліглотами: крім трьох названих мов, багато хто володіє ще й англійською. Більшість люксембуржців (97 %) за віросповіданням — католики. Усі громадяни країни користуються високими соціальними гарантіями й безкоштовним медичним обслуговуванням. Для Люксембургу характерна майже повна відсутність безробіття.
Приватну й державну освіту з 8—9-річним терміном навчання можна здобути в обов'язкових елементарних (початкових) школах, середніх школах — 6—7-річних ліцеях. Вищих навчальних закладів у країні немає, однак створені спеціальні Університетські курси (1—2 роки навчання), випускники яких можуть уступати на другий курс закордонних університетів.
Частка міського населення в Люксембурзі — 93 %. Це один із найвищих показників у світі. У. місті Люксембург — столиці держави й найбільшому місті країни — проживають близько 79,8 тис. осіб.
У місті розташовані Міжнародний фінансовий центр, Національна бібліотека, Школа мистецтв і ремесел. Серед визначних пам'яток столиці слід відзначити Готичний собор Нотр-Дам (XVII ст.) і ренесансний Палац юстиції (XVI ст.), капелу Сен-Кірен (VI та XVI ст.), ґотичну церкву Сен-Мішель (XVI ст.), численні мости через річку Мозель. Крім того, у столиці розташовані національний музей і муніципальний театр.'
Іншими великими за розмірами містами є Еш-Сюр-Альзет (25 тис. осіб), Діфферданж (16 тис. осіб), Дюделанж (16 тис. осіб).
Господарство. Герцогство Люксембург — високорозвинена індустріальна країна, великий фінансовий центр. За показником ВВП на душу населення країна посідає перше місце у світі Основу промисловості складає чорна металургія. За виплавкою сталі з розрахунку на душу населення Люксембург посідає перше місце у світі. З інших галузей найбільш розвинені хімічна (шлакові добрива), харчова, машинобудування, виробництво скла й алюмінію. Сільське господарство є високомеханізованим і високорентабельним. Воно засноване на родинних фермах. Основними галузями є м'ясо-мо-лочне тваринництво й зерново-кормове рослинництво. Країна також славиться своїми мозельськими винами.
Люксембург — важливий, фінансовий центр Західної Європи, у країні більше ніж 200 банків, включаючи Європейський інвестиційний банк — міжурядову кредитну організацію ЄС, де зосереджено близько 10 % активів усього євровалютного ринку. Низькі податки стимулюють розміщення численних відділень іноземних банків на території держави.
Люксембург також є центром так званого «ділового» туризму. У столиці розташовані інститути ЄС, Європейський суд і секретаріат Європейського парламенту. Ці організації й численні банки є центрами ділової активності Європи.
Швеція
Територія та географічне положення. Королівство Швеція — унітарна держава, що складається з 25 лен (губерній), - розташоване в Північній Європі. На сході країна омивається Балтійським морем і його Ботнічною затокою, на південному заході - протокою Каттегат. Межує з Норвегією (1) і Фінляндією (2). Швеція -- одна з найбільших держав Європи, її територія простягається з півночі на південь на 1500 км. Країна займає південну, рівнинно-горбкувату частину Скандинавії та східний схил Скандинавського нагір'я. Приблизно сьома частина країни розташована за Північним полярним колом.
Природа. І в природі, і в господарстві Швеції можна виділити дві частини - північну й південну. У межах більш піднесеної Північної Швеції розташовані східні схили Скандинавського нагір'я. їх перетинають численні широкі й глибокі долини, частина яких перетворилася на озера. Тут зосереджена переважна частина лісових ресурсів, якими славиться Швеція, і найбільші родовища рудних корисних копалин.
У межах південної частини країни розташовані рівнини Середньої Швеції, плато Смоланд і рівнини півострова Сконе. Значна части на цієї території характеризується рівнинним рельєфом і родючими ґрунтами. Тут переважають орні землі й пасовища, розташовані най більші озера країни.
Основними чинниками формування клімату Швеції є її положення на північно-західній окраїні Євразії, відносна відкритість холодним повітряним масам Арктики, а також близькість Атлантичного океану, що пом'якшує кліматичні умови. Це визначає істотні відмінності в кліматичних умовах країни. На півдні середня температура січня наближується до 0 °С, липня — +17 °С, на півночі середня температура січня опускається до -14 °С, а липня наближується до +10 °С. Опадів випадає від 500 мм на далекій півночі країни до 700 мм на західному узбережжі Південної Швеції, а в горах їхня кількість досягає 2000 мм.
Численні, хоча й невеликі річки Швеції, як правило, є повноводними й порожистими. Чимало водних потоків мають швидку течію, на них є водоспади. Частина річок використовується для сплаву лісу й виробництва електроенергії. Швецію можна назвати країною тисячі озер, оскільки близько 8 % території зайнято цими водоймами, більшість озер мають льодовикове походження. Найбільші — Венерн, Веттерн, Меларен і Ельмарен — можна порівняти з американськими Великими озерами в зменшеному вигляді. Вони є судноплавними, з'єднані річками й каналами в єдицу водну систему і є важливою складовою транспортної мережі країни. Озеро Меларен з'єднане протоками й каналами з Балтійським морем.
Ліси — одне з головних багатств країни. Вони займають більше ніж 60 % території Швеції. Хвойні ліси з переважанням сосни і ялини поширені на півночі, у південній частині таких лісів залишилося мало, а в збережених масивах до хвойних порід домішуються дуб, ясен, липа, в'яз, клен.
Країна має значні запаси залізної руди, є мідні й поліметалеві руди.
Історичний розвиток. У давнину територію Швеції населяли германські племена. На початку І тис. н. є. почали встановлюватися торговельні відносини Східної Скандинавії з країнами Середземномор'я, а із VII ст. місцеві жителі вже вели жваву торгівлю зі слов'янами й франками. До VIII—IX ст. належить виникнення першої держави в Середній Швеції — королівства свеїв. Вихідці зі Швеції брали участь у набігах данських і норвезьких вікінгів на країни Західної Європи, але частіше вони вирушали по російських річках налагоджувати зв'язки з Візантією й арабським світом.
У період із XII ст. до першої половини XIV ст. під час хрестових походів шведами була підкорена Фінляндія. У 1397 р. в результаті Каль-марської унії відбулося об'єднання Швеції з Данією та Норвегією. У 1523 р. шведський дворянин Ґустав Ваза був обраний королем незалежної Швеції, а Кальмарська унія розпалася. У цей час у найбільших містах країни почали установлюватися об'єднання міських ремісників (цехи), зросли обсяги експорту заліза й міді. У 30-х рр. XVI ст. в країні була проведена лютеранська Реформація, а господарський підйом, що охопив Нідерланди, торкнувся й Швеції. Тут розвинулося гірничо-металургійне виробництво, почав застосовуватися переробний спосіб одержання чавунного лиття, значно розширився видобуток міді, з'явилися мануфактури, збройові заводи. Наявність власної промислової бази й значні капітали дозволили Швеції вести війни за панування в Балтійському морі й прилеглих районах. Згідно з Вестфальським миром 1648 р., країна одержала багато північногерманських земель і стала в один ряд із найбільшими державами того часу. Однак вторгнення Кар-ла XII в Росію під час Північної війни 1700—1721 рр. закінчилося розгромом шведської армії, у результаті Швеція втратила численні території. А після наполеонівських війн закінчився бурхливий період шведської історії, і країна стала дотримуватися нейтралітету. Надалі в зовнішній політиці Швеція дотримувалася принципу неучасті у воєнно-політич-пих блоках, однак у зв'язку з інтеграцією Європи шведський уряд виявив готовність відмовитися від політики нейтралітету.